Рішення

від 23.10.2021 по справі 815/6008/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6008/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Гудзікевич Я.А.

сторін:

позивач: Величко Ю.В. (директор)

відповідач: Коротких О.М. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом приватного акціонерного товариства Вікторія (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5; код ЄДРПОУ 23867078) до Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062201 від 03.07.2015 р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07.10.2015р. (вх. №5931/15) надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Вікторія (далі - ПрАТ Вікторія ) до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 року № 0001062201, згідно якого ПрАТ Вікторія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на 612500 грн., в т.ч. за основним платежем на 408333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 204167 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. позов задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р. апеляційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області - залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вікторія" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції допустив заміну сторони відповідача з Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області на належного відповідача - Чорноморську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Одеській області.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2021р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 14.05.2021 р. справа № 815/6008/15 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 17.05.2021р. прийнято до провадження адміністративну справу № 815/6008/15; визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 15.06.2021 р.

Ухвалою суду від 15.06.2021 р., яка занесена до протоколу підготовчого засідання, здійснено заміну відповідача з Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.07.2021р.

Ухвалою суду від 01.07.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.07.2021 р.

Ухвалою суду від 15.07.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 25.08.2021 р.

Ухвалою суду від 25.08.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.09.2021р.

Ухвалою суду від 20.09.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ПрАТ Вікторія у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, зокрема ПП Білдінг Стаф (код ЄДРПОУ 39071313), що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Всі господарські операції, зазначені в акті перевірки як нереальні, відповідають принципу ділової мети та мають розумну економічну причину для ПрАТ Вікторія . Крім того, зазначено про відсутність в акті перевірки жодного обґрунтування нереальності операцій ПрАТ Вікторія з ПП Білдінг Стаф , а на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення був відсутній вирок суду шодо посадових осіб вказаного підприємства. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 20.02.2018р. у справі №813/4931/13-а від 29.04.2021р. у справі №815/6817/15, позивач зазначив, що платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату до бюджету податків відповідно до чинного законодавства та не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Від відповідача надійшли заперечення (т.1, а.с. 198-199), відзив на позовну заяву (вх. №30096/21 від09.06.2021р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що ПрАТ Вікторія в порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, безпідставно занижено податок на додану вартість у розмірі 408333,00 грн. позивач зазначив, що контрагент позивача ПП Білдінг Стаф має ознаки фіктивності, що підтверджується матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32013170000000044, під час проведення якого встановлено, що ПрАТ Вікторія має фінансово-господарські відносини з суб`єктом господарювання за фактом створення та діяльності яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, а саме: ПП Білдінг Стаф , а тому відповідач вважає, що наявні підстави щодо безтоварного характеру господарських операцій між ПрАТ Вікторія та ПП Білдінг Стаф . Крім того, зазначено про наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016р. у справі №761/24819/16-к щодо контрагента ПП Білдінг Стаф . Крім того, перевіркою встановлено, що згідно бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України за травень 2014 р. у позивача наявні розбіжності у сумі 408333 грн. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062201 від 03.07.2015 р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 408333,00 грн за основним платежем та 204167,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

09.06.2021р. (вх. № 30099/21 від 09.06.2021р.) від позивача надійшли пояснення.

16.06.2021р. (вх. № 31350/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

До судового засідання ОСОБА_1 , який був викликаний в якості свідка, не з`явився. Виклик свідка здійснено судом двічі за адресою місця проживання та місцезнаходження ПП "Біднінг Стаф".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши свідка, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ Вікторія 14.02.1996 р. зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 14.02.1996 р. № 15431200000000937. Перереєстроване у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи в ПрАТ Вікторія 15.06.2010 р. за № 15431050021000937.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.1996 р. за № 275, станом на день підписання акту перевірки перебувало на обліку у ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно з положеннями статуту ПрАТ Вікторія (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 1 від 09.06.2010 р., та копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців предметом діяльності товариства, зокрема, є: виробництво інших недистильованих напоїв із зароджуваних продуктів; оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібні торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (т. 1, а.с. 138-164).

ПрАТ Вікторія є власником виробничих та невиробничих будівель винзаводу, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Кооперативна, 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва на нерухоме майно від 20.01.2011 р. (т. 2, а.с. 5-12).

У період з 03.06.2015 р. по 11.06.2015 р. на підставі направлення № 75 від 03.06.2015 р., виданого ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_2 - заступником начальника відділу перевірок платників управління податкового аудиту ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, наказу ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області № 107 від 03.06.2005 р. та постанови від 20.04.2015 р., прийнятої прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення, молодшим радником юстиції Жупіни О.С. про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань, проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ Вікторія з питання дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ПрАТ Вікторія з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 01.04.2014 р. по 31.03.2015 р. у зв`язку із здійсненням Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013170000000044, за результатами якої було складено акт від 18.06.2015 р. № 326/15-21-22-01/23867078 (т. 1 а.с. 10-24).

Зазначеним актом перевірки встановлено, що ПрАТ Вікторія фактично ніяких робіт (послуг) від ПП Білдінг Стаф (код ЄДРПОУ - 39071313) не одержувало, операції носили безтоварний характер, внаслідок чого позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ПрАТ "Вікторія" занижено податок на додану вартість всього на суму 408333 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062201 від 03.07.2015 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 408333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 204167 грн. (т. 1, а.с. 25).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Правилами п.198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, п.п.198.6 п.198 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За правилами п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п.201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За змістом акта перевірки, згідно бази даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України за травень 2014 р. у позивача наявні розбіжності у сумі 408333 грн. (т.1, а.с. 21).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

При вирішенні цього спору Верховний Суд у постанові від від 09.04.2021р. зазначив про необхідність дослідження, зокрема:

технічної можливості ПП Білдінг Стаф виконати спірну поставку з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати);

якими силами та засобами виконувались ремонтні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Судом встановлено, що 02.04.2014р. між ПрАТ Вікторія (замовник) та ПП Білдінг Стаф (виконавець) з іншої сторони укладено договір № 35 від 02.04.2014 р., відповідно до якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, на свій ризик виконати роботи за замовленням замовника, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти і оплатити роботи по капітальному ремонту цеха розливу шипучих вин винзавода на об`єкті, розташованому за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Кооперативна, 5 (т. 1, а.с. 36-38).

На підтвердження факту виконання умов вищевказаного договору позивачем до суду надано засвідчені копії: акту прийомки виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати; локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1; договірної вартості на будівництво цеху розливу шипучих вин ПрАТ Вікторія , що здійснювалось у квітні-травні 2014 р.; розрахунків; підсумкової відомості ресурсів; податкової накладної №3039 від 30.052014р.; платіжних доручень про оплату наданих робіт.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив вищенаведені обставини.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що господарська операція позивача з контрагентом позивача ПП Білдінг Стаф мала безтоварний характер, а здійснено лише формальне оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам.

Вказані висновки контролюючого органу суд вважає безпідставними, оскільки їх зроблено на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів, які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту. Суд дійшов висновку, що податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.73 КАС України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки податковим органом не здійснено належним чином аналізу предмету та змісту господарських взаємовідносин ПрАТ Вікторія з контрагентом постачальником, фактичного придбання, підстав, порядку і процесу надання послуг, виконання робіт, зокрема на яких умовах та як відбувалось виконання робіт, мету їх придбання ПрАТ Вікторія та необхідність використання таких робіт у власній господарській діяльності.

Як визначено в ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи договори про надання послуг та поставки товару між позивачем та наведеними контрагентами укладені у відповідності до вимог чинного законодавства. Представником податкового органу не доведено, що наданий до перевірки та матеріалів справи договір порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина (підприємства).

Контролюючим органом не з`ясовувалось питання щодо наявності у контрагента позивача необхідних ресурсів

Також суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.10.2020 р. у справі №160/2352/19.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ПП Білдінг Стаф (код ЄДРПОУ 39071313) є: 41.10 Організація будівництва будівель (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як у 2014р., та і на теперішній час керівником ПП Білдінг Стаф є ОСОБА_1 . ПП Білдінг Стаф є діючою юридичною особою, відомості щодо банкрутства чи припинення останньої відсутні.

ПП Білдінг Стаф мало ліцензію на будівельні роботи № АЕ289867 зі строком дії з 17.03.2014р. по 17.03.2017р.

Щодо наявності у контрагента позивача достатнього трудового ресурсу, основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів тощо, що на думку, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної господарської операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Крім цього, чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності, а податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів, тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як ПК України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

В акті перевірки № 326/15-21-22-01/23867078 від 18.06.2015р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міститься жодного обґрунтування нереальності операцій ПрАТ Вікторія з ПП Білдінг стаф та завищення витрат по ньому, які б були підтверджені проведеною перевіркою. Лише в останньому абзаці п.3 акту вказано, що згідно з фактами, викладеними у постанові про призначення документальної позапланової перевірки ПрАТ Вікторія від 20.04.2015 року, фактично ніяких товарів (робіт, послуг) ПрАТ Вікторія не одержувало, операції ПП Білдінг Стаф код 39071313 носили безтоварних характер.

Тобто такі висновки акту перевірки обґрунтовувались лише фактично наявністю постанови про призначення перевірки. В Акті перевірки не зафіксовано невідповідності конкретних первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ПК України.

Відповідач не врахував відомостей щодо стану розгляду кримінального провадження №32013170000000044, у якому на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було ухвалено вироку.

З цього приводу суд зазначає, що сам факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Відтак, сам факт відкриття кримінального провадження не є належним доказом фіктивної діяльності ПП Білдінг стаф . Доказів отримання від засновника (директора) юридичної особи в ході досудового слідства, пояснень стосовно непричетності до діяльності підприємства, яке він очолював, або про фіктивність діяльності підприємства, податковим органом не надано.

Також суд відхиляє посилання податкового органу на обставини, встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016р. у справі №761/24819/16-к щодо контрагента ПП Білдінг Стаф , оскільки, по-перше - наявність вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, а потребує перевірки доведеності кожного податкового правопорушення окремо; по-друге - відповідачем до суду не надано вироку суду, яким би було встановлено, що ПП Білдінг стаф зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; по третє, вказаний вирок стосується юридичної особи ПП Транс-Нафта , а не бехпосередньо ПП Білдінг Стаф .

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 р. у справі № 815/6817/15.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення ПрАТ Вікторія п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України та заниження податку на додану вартість всього на суму 408333 грн. та прийняв податкове повідомлення-рішення рішення № 0001062201 від 03.07.2015 р.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області № 0001062201 від 03.07.2015 р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПрАТ Вікторія судовий збір у розмірі 9187,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Вікторія (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5; код ЄДРПОУ 23867078) до Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062201 від 03.07.2015 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області № 0001062201 від 03.07.2015 р.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства Вікторія (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5; код ЄДРПОУ 23867078) судовий збір у розмірі 9187,50 грн. (дев`ять тисяч сто вісімдесят сім ггивень 50 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2021р.

Суддя: Г.П. Самойлюк