Постанова

від 16.02.2022 по справі 815/6008/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/6008/15

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Місце та час укладення судового рішення 10:43 , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 23.10.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Кравченка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Вікторія до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2015р. приватне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) Вікторія звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015р. №0001062201 про збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 620500грн., а саме за основним платежем на суму 408333грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 204167грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом ПП Білдінг Стаф є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р., позов задоволений з підстав того, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ПП Білдінг Стаф у періоді, що перевірявся податковим органом.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2021р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допиту відповідних осіб як свідків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2021р. позов задоволений з підстав того, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення ПАТ Вікторія п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України щодо заниження податку на додану вартість на суму 408333грн. та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення рішення від 03.07.2015р. №0001062201.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що податковою перевіркою позивача встановлені факти, які у сукупності та взаємозв`язку свідчать про відсутність реальних правовідносин між скаржником та його контрагентом переліченими в акті перевірки. Відтак, висновки податкового органу про те, що підприємством допущено порушення вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки фактичне здійснення даних господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами. Крім того, звертає увагу суду на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016р. у справі №761/248/16-к щодо керівника ПП Транс-Нафта .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в період з 03.06.2015р. по 11.06.2015р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 03.06.2015р. №107, направлення від 03.06.2015р. №75 та постанови прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення від 20.04.2015р. про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань, проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ Вікторія з питання дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ПАТ Вікторія з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 01.04.2014р. по 31.03.2015р. у зв`язку із здійсненням Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013170000000044, за результатами якої було складено акт від 18.06.2015р. №326/15-21-22-01/23867078.

Перевіркою встановлено, що ПАТ Вікторія фактично не отримувало робіт (послуг) від ПП Білдінг Стаф , господарські операції носили безтоварний характер, внаслідок чого позивачем порушено п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 408333грн. /т.1 а.с.10-24/

За результатом розгляду акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015р. №0001062201 про збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 620500грн., а саме за основним платежем на суму 408333грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 204167грн. /т.1 а.с.25/

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За правилами п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п.201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, 02.04.2014р. між ПАТ Вікторія (замовник) та ПП Білдінг Стаф (виконавець) укладено договір №35, відповідно до якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, на свій ризик виконати роботи за замовленням замовника, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти і оплатити роботи по капітальному ремонту цеха розливу шипучих вин винзавода на об`єкті, розташованому за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Кооперативна, 5. /т.1 а.с.36-38/

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем до суду надані: акт прийомки виконаних будівельних робіт; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрати; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1; договірну вартість на будівництво цеху розливу шипучих вин ПАТ Вікторія , що здійснювалось у квітні-травні 2014р.; розрахунки; підсумкову відомість ресурсів; податкову накладну; платіжні доручення про оплату виконаних робіт. /т.1 а.с.39-135/

Разом з тим, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. Вимоги ч.ч.4 та 5 ст.11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам ч.4 ст.9 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь. Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ПП Білдінг Стаф виконати спірну поставку з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати). При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувались ремонтні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, у приватній власності ПАТ Вікторія дійсно перебувають виробничі та невиробничі будівлі - винзавод за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Вилодолинське, вул. Кооперативна, 5. /т.2 а.с.5-12, 29-56/

Саме ремонт цеха розливу шипучих вин вищезазначеного винзаводу позивача за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5, повинно було здійснити ПП Білдінг Стаф на виконання умов договору від 02.04.2014р. №35.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП Білдінг Стаф не перебуває у процесі припинення (банкрутства), видами його діяльності за КВЕД є: 41.10 Організація будівництва будівель (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. /т.1 а.с.224-226/

ПП Білдінг Стаф мало ліцензію на будівельні роботи №АЕ289867 зі строком дії з 17.03.2014р. по 17.03.2017р. /т.3 а.с.21/

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст.76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано до суду всі наявні докази, та судом першої інстанції на виконання вимог суду касаційної інстанції та ст.9 КАС України встановлено наявність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів, необхідних для здійснення ремонту цеха розливу шипучих вин вищезазначеного винзаводу позивача за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5.

На виклик суду першої інстанції діючий директор ПП Білінг Стаф ОСОБА_1 не з`явився, але допитаний в суді першої інстанції генеральний директор ПрАТ Вікторія ОСОБА_2 в якості свідка підтвердив дійсні обставини реального виконання ПП Білінг Стаф робіт щодо капітального ремонту цеху розливу шипучих вин винзаводу. /т.3 а.с.100, 112-117/

Так, надані позивачем в ході податкової перевірки документи підтверджують фактичне проведення господарської операції з вищезазначеним контрагентом, оскільки вони підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Отже, перевіркою необґрунтовано встановлено, що задокументована господарська операція з вищезазначеним контрагентом позбавлена ділової мети, а тому не вважається здійсненою в рамках господарської діяльності позивача.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною у кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до положень п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним з варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Однак, з визначеного у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню у податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно у зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшила витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.

Тобто для врахування витрат на послуги у податковому обліку необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльності платника податків та належне документальне підтвердження проведення таких операцій. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення таких операцій (надання послуг), враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами (виконавцями послуг) з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними доказами підтверджено розумну економічну причину (ділову мету), реальний (фактичний) характер господарської операції з придбання робіт у ПП Білдінг Стаф .

Крім того, посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 26.09.2016р. у справі №761/24819/16-к не заслуговує на увагу, оскільки зазначений вирок жодним чином не стосується позивача та його контрагента ПП Білдінг Стаф , а відноситься до керівника ПП Транс-Нафта ОСОБА_3 , яку визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України, за внесення неправдивих відомостей в офіційні документи ПП Транс-Нафта . При цьому, будь-яких посилань на господарські взаємовідносини між ПАТ Вікторія та ПП Білдінг Стаф вирок не містить.

Так, спірним вироком встановлено, що у не встановленому стороною обвинувачення місці 02.03.2015р. та 01.04.2015р. не встановлені слідством особи, досудове розслідування злочинів, вчинених якими здійснюється у кримінальному провадженні №42016000000000201, переслідуючи мету незаконного визнання ПП Транс-Нафта банкрутом та його подальшої ліквідації з метою уникнення фактичної сплати податкових зобов`язань та прикриття попередньої незаконної діяльності з умисного ухилення від сплати податків попереднім власниками та/або керівниками (досудове розслідування злочину, вчинених якими, здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000061), маючи в розпорядженні посилений сертифікат ключа електронного цифрового підпису керівника ПП Транс-Нафта Чушкіної Н.Ю., подали до ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань ПП Транс-Нафта , скріплені електронним цифровим підписом від імені ОСОБА_3 , якими зменшили суми податкового кредиту з податку на додану вартість за 2014 рік на загальну суму 10274883грн. по взаємовідносинах із підприємствами, а саме: ТОВ Колісто (код ЄДРПОУ 38149835), ТОВ Цикломен-Н (код ЄДРПОУ 38150285), ТОВ Пром-Логістика (код ЄДРПОУ 38620773), ПП Білдінг Стаф (код ЄДРПОУ 39071313), ТОВ КАТ Плюс (код ЄДРПОУ 39372612), ТОВ Освіта Плюс (код ЄДРПОУ 37480225), ТОВ Кейпер Сіті Строй (код ЄДРПОУ 38605870), ТОВ Реконструкція та Відновлення (код ЄДРПОУ 37922513), ТОВ ТД Ветек (код ЄДРПОУ 38809821), ТОВ Термо Плюс (код ЄДРПОУ 32833010), що призвело до збільшення суми податкового боргу ПП Транс-Нафта який має бути сплачений до бюджету.

Тобто, вказаний вирок не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Відтак, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми з вартості придбаних послуг у постачальника ПП Білдінг Стаф .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015р. №0001062201.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Кравченко К.В. Джабурія О.В.