Постанова

від 09.04.2021 по справі 815/6008/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6008/15

касаційне провадження № К/9901/32101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Марин П.П.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Димерлій О.О.; судді: Єщенко О.В., Вербицька Н.В.)

у справі № 815/6008/15

за позовом Приватного акціонерного товариства Вікторія

до Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство Вікторія (далі - ПрАТ Вікторія ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Чорноморська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року № 0001062201.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 31 березня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Чорноморська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваної господарської операції .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Чорноморської ОДПІ.

14 вересня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також звернув увагу на реальність господарської операції з придбання ремонтних робіт у Приватного підприємства Білдінг Стаф .

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПрАТ Вікторія з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів при взаємовідносинах із рядом суб`єктів господарської діяльності за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року, результати якої оформлено актом від 18 червня 2015 року № 326/15-21-22-01/23867078.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання робіт із ремонту цеху розливу шипучих вин у Приватного підприємства Білдінг Стаф з підстави удаваного характеру здійсненої господарської операції.

Обґрунтовуючи свою позицію, Чорноморська ОДПІ зазначала, що контрагент платника має ознаки фіктивності, що підтверджується матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32013170000000044.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року № 0001062201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 408333,00 грн за основним платежем та 204167,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер розглядуваної господарської операції підтверджено відповідними первинними документами, а Чорноморською ОДПІ, у свою чергу, не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання спірної поставки, про непонесення платником витрат у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності ПрАТ Вікторія та Приватного підприємства Білдінг Стаф , про несумісність предмету укладеного між сторонами договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, які є сторонами правочину.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Приватного підприємства Білдінг Стаф виконати спірну поставку з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати).

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувались ремонтні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова