Постанова

від 01.06.2010 по справі 6/9-10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путят инський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 6/9-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі к олегії суддів:

головуючого судді Ляхевич А.А.

суддів: Вечірка І.О

Зарудя ної Л.О.

при секретарі Зарицьк ому М.А. ,

за участю представників ст орін:

від позивача: Журавльово ї В.В. - представника за довір еністю від 25.07.2009 р.,

від відповідача: ОСОБА_3 - підприємця (був присутній у судовому засіданні

25.05.2010 р.),

ОСОБА_4 - представника за довіреністю від 11.05.2010 р. (був

присутній у судовому засіда нні 25.05.2010 р.),

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек", м . Київ

на рішення господарського суду Вінницької області

від "08" лютого 2010 р. у справі № 6/9-10 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю "Ска нТек", м.Київ

до Суб'єкта підприємницько ї діяльності ОСОБА_3, м.Він ниця

про стягнення 28543,31 грн.

з оголошеною в судовому зас іданні перервою з 25.05.2010 р. до 01.06.2010 р. згідно зі ст.ст. 77,99 ГПК Україн и

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського с уду Вінницької області від 08.0 2.2010 р. у справі №6/9-10 позов Товарис тва з обмеженою відповідальн істю "СканТек", м.Київ до Суб"єк та підприємницької діяльнос ті ОСОБА_3, м.Вінниця про с тягнення 28543,31 грн. задоволено ч астково: стягнуто з відповід ача на користь позивача 9000,00 гр н. повернення попередньої оп лати, 25,82 грн. річних, 81,00 грн. інфл яційних, 7500,00 грн. штрафу, 50,55 грн. п ені, 166,57 грн. витрат зі сплати де ржавного мита, 137,72 грн. судових витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, позивач звернувс я до апеляційного господарсь кого суду з апеляційною скар гою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в ч астині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 206 ,56 грн., штрафу у розмірі 1575,00 грн., штрафу у розмірі 10000,00 грн., пені у розмірі 87,16 грн., витрат предс тавника позивача на проїзд д о місця судового засідання у розмірі 125,30 грн. та прийняти но ве рішення, яким задовольнит и вказану частину позовних в имог, а також відшкодувати ск аржнику витрати на розгляд а пеляційної скарги згідно пла тіжних доручень.

Позивач зазначає в апеляці йній скарзі про те, що пеня у р озмірі 206,56 грн. нарахована за н евчасне повернення коштів за період з 28.10.2009 р. по 01.12.2009 р. відпові дно до пункту 104 Статуту автом обільного транспорту, яким к ерувались сторони відповідн о до п.3.5. договору та відповідн ими положеннями Господарськ ого кодексу України (ст.ст.20, 216, 2 30, 231 ГКУ) щодо відповідальності за порушення господарських зобов"язань. З тих же підстав п озивач вважає неправомірною відмову у задоволенні позов у в частині стягнення штрафу 1575 грн.

Заперечує скаржник також в исновок місцевого господарс ького суду про відсутність т акого порушення відповідаче м як прострочення доставки в антажу, вказуючи, що вантаж не був 12.10.2009 р. доставлений до місц я призначення; з 01.10.2009 р. по 21.10.2009 р. п еревізник протримав вантаж у себе, чим прострочив доставк у вантажу на 10 днів та не довіз вантаж до місця призначення .

Представник позивача в зас іданні суду підтримала довод и, викладені в апеляційній ск арзі, вважає рішення господа рського суду Вінницької обла сті від 08.02.2010 р. прийнятим з пору шенням норм чинного законода вства, у зв'язку з чим просить його скасувати в частині від мови у позові та прийняти нов ий судовий акт, яким позов зад овольнити у повному обсязі. П редставник позивача зазначи ла, що відповідно до договору -заявки відповідальність за перевезення вантажу, у тому ч ислі за отримання дозволів н а перетин кордону, покладена на перевізника. При цьому, пре дставник зазначила, що на зап ит ТОВ "Скан Тек" менеджер пере візника повідомив про наявні сть у відповідача дозволів н а перетин кордону. Крім того, п редставник позивача пояснил а, що передплата в розмірі 9000 гр н. не була повернута відповід ачем, не зважаючи на надіслан у ТОВ "Скан Тек" претензію, яко ю було визначено кінцевий те рмін повернення вказаних кош тів до 28.10.2009 р.

СПД ОСОБА_3, який є відпо відачем по справі, у письмово му відзиві на апеляційну ска ргу проти доводів апеляційно ї скарги заперечив, при цьому , вказуючи про те, що вантаж не був доставлений до місця при значення не з його вини, а у зв "язку з тимчасовою відсутніс тю дозволів для виїзду транс портних засобів за межі Укра їни, про що є відповідні відмі тки у накладній. А тому вважає , що застосування до нього від повідальності у вигляді штра фу та пені за відмову від пере везення неправомірним, та що рішення суду першої інстанц ії у частині задоволення поз ову підлягає скасуванню. В ча стині відмови у позові оскар жене рішення відповідач вваж ає законним та просить залиш ити його без змін.

Підприємець та його предст авник в засіданні суду запер ечили проти доводів, викладе них в апеляційній скарзі та п ояснили, що в даному випадку, в антаж не міг бути доставлени й в пункт призначення - м.Алма- Ата, Казахстан, через відсутн ість дозволів на здійснення перевезень транзитом через т ериторію Російської Федерац ії, а також дозволів для здійс нення перевезень між Україно ю та Республікою Казахстан, я кі безпосередньо видаються н а пропускному пункті на корд оні, про що свідчать відмітки Державного підприємства "Сл ужба міжнародних автомобіль них перевезень" на міжнародн ій товарно-транспортній накл адній №0173555 від 06.10.2009р. та 20.10.2009р., вна слідок чого завантажений авт омобіль не зміг перетнути ко рдон. Також пояснив, що поломк а автомобіля сталась вже піс ля того, як було виявлено відс утність дозволів на перетин кордону.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, обговоривш и доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, досліди вши матеріали справи, переві ривши у повному обсязі закон ність та обґрунтованість оск аржуваного судового акту, су дова колегія апеляційного го сподарського суду дійшла вис новку про відсутність підста в для задоволення апеляційно ї скарги, з огляду на наступн е.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2009 р. між сторонами у с праві - Товариством з обмежен ою відповідальністю "СканТек " (клієнт) та суб'єктом підприє мницької діяльності ОСОБА _3 (перевізник) укладено дого вір №19/08/09 перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному сполученні, за яким перевізн ик зобов' язався перевезти в антаж, а клієнт оплатити посл уги перевезення на умовах, ви значених договором та заявка ми, які є невід' ємною частин ою договору (а.с.15-18,78-81).

Відповідно до договору - зая вки №30/09/09 від 30.09.2009 р. перевізник з обов' язався 01.10.2009 р. завантажи ти автомобіль у м. Бориспіль т а доставити його 12.10.2009 р. у м. Алма -Ата згідно СМR (а.с.19-20).

Згідно п.10 договору-заявки № 30/09/09 від 30.09.2009 р. вартість перевез ення визначена сторонами у с умі 30000 грн. без ПДВ.

За перевезення по маршруту Бориспіль - Гремяч - Алма-Ата в ідповідач виставив до сплати позивачу рахунок №63 від 14.10.2009 р. на суму 30000 грн. (а.с.86), який був ча стково оплачений позивачем, а саме у сумі 9000 грн., що підтвер джується платіжним дорученн ям №2242 від 05.10.2009 р. (а.с.21).

Разом з тим, як вбачається з пояснень сторін та матеріал ів справи, відповідач зобов' язання за договором №19/08/09 та до говором-заявкою №30/09/09 не викон ав.

Як стверджує відповідач, за вантажившись у м.Борисполі 01.1 0.2010 р., автомобіль з вантажем пр ибувши до пункту перепустки на кордоні не зміг виїхати за межі України, оскільки у Держ авного підприємства "Служба міжнародних автомобільних п еревезень" тимчасово були ві дсутні дозволи на виїзд за ме жі України. Після чого, стверд жує відповідач, згідно домов леності по телефону, автомоб іль з вантажем повинен був по вернутися в пункт завантажен ня, проте, зважаючи на певні не справності, автомобіль певни й час перебував у ремонті. Піс ля проведення ремонтних робі т автомобіль повторно прибув на кордон в пункт перепустки , проте, дозволи виїзду за межі були відсутні. За таких обста вин, автомобіль повернувся в пункт завантаження і вантаж було вивантажено. Вказане не заперечується позивачем.

При цьому, кошти в сумі 9000,00 гр н. одержані від позивача в яко сті передоплати за автотранс портні послуги відповідач не повернув.

Претензія позивача №95-10 від 2 3.10.2009 р., у якій останній просив п овернути одержану передопла ту до 28.10.2009 р., відповідач також з алишив без виконання.

У відповідності до ст.1212 Циві льного кодексу України, особ а, яка набула майно або збере гла його у себе за рахунок і ншої особи (потерпілого) без д остатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), з обов'язана повернути потерпі лому це майно. Особа зобов'яза на повернути майно і тоді, кол и підстава, на якій воно було н абуте, згодом відпала. Положе ння цієї глави застосовуютьс я незалежно від того, чи безпі дставне набуття або збереж ення майна було результатом поведінки набувача майна, по терпілого, інших осіб чи насл ідком події. Положення цієї г лави застосовуються також до вимог про повернення викона ного однією із сторін у зобов 'язанні (п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1214 Цивільного ко дексу України, у разі безпідс тавного одержання чи збереж ення грошей нараховуються пр оценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, кошти у сумі 9000,00 грн. є безпідставно набутими у розумінні вищезазначених статей та підлягають стягнен ню з відповідача на користь п озивача.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивіль ного кодексу України, якщо ст рок (термін) виконання боржни ком обов'язку не встановлени й або визначений моментом пр ед'явлення вимоги, кредитор м ає право вимагати його викон ання у будь-який час. Боржник п овинен виконати такий обов'я зок у семиденний строк від дн я пред'явлення вимоги, якщо о бов'язок негайного виконання не випливає із договору або а ктів цивільного законодавст ва.

З врахуванням вказаної нор ми, оскільки на вимогу позива ча до 28.10.2009 р. відповідач не пове рнув 9000,00 грн., він є таким боржни ком, що прострочив виконання грошового зобов"язання.

Статтею 625 Цивільного кодек су України встановлено, що бо ржник не звільняється від ві дповідальності за неможливі сть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який пр острочив виконання грошовог о зобов'язання, на вимогу кред итора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вст ановленого індексу інфляці ї за весь час прострочення, а також три проценти річних ві д простроченої суми, якщо і нший розмір процентів не вст ановлений договором або зако ном.

За прострочення грошового зобов"язання щодо поверненн я 9000,00 грн. з 28.10.2009 р. по 01.12.2009 р. на підс таві ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував до стягнення з відповідача 25,82 гр н. 3% річних та 81,00 грн. інфляційни х за листопад 2009 р.

Судова колегія погоджуєть ся з висновком місцевого гос подарського суду про обґрунт ованість позовних вимог у ці й частині та їх задоволення.

Крім того, звернувшись до с уду з позовом у даній справі, з урахуванням уточнення позов у, ТОВ "СканТек" просило стягну ти з відповідача 206,56 грн. пені з а несвоєчасне повернення сум и передоплати; 1575,00 грн. штрафу з а несвоєчасне повернення про візної плати, 10000,00 грн. штрафу та 7500,00 грн. штрафу за порушення та невиконання договірних зобо в"язань, 137,71 грн. пені та 17,22 грн. 3% р ічних.

Розглядаючи питання про об ґрунтованість вказаних вимо г судова колегія враховує на ступне.

Статтею 11 Цивільного кодек су України встановлено, що ци вільні права та обов'язки вин икають із дій осіб, що перед бачені актами цивільного зак онодавства, а також із дій ос іб, що не передбачені цими а ктами, але за аналогією пор оджують цивільні права та об ов'язки. Підставами виникне ння цивільних прав та обов 'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникл и між сторонами за своїм хара ктером являються господарсь кими, виходячи зі змісту ст.ст . 173, 174 ГК України, як такі, що вини кли з господарського договор у, і відповідно до ст.1 Господа рського кодексу України є пр едметом його регулювання.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з перевезенн я вантажів автомобільним тра нспортом в міжнародному спол ученні регулюються главою 32 Г осподарського кодексу Украї ни, главою 64 Цивільного кодекс у України, Конвенцією про дог овір міжнародного автомобіл ьного перевезення вантажів ( КДПВ), вчиненою 19.05.1956 в м. Женеві ( Швейцарія).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.306 Госпо дарського кодексу України, п еревезенням вантажів визнає ться господарська діяльніст ь, пов' язана з переміщенням продукції виробничо-технічн ого призначення та виробів н ародного споживання залізни цями, автомобільними дорогам и, водними та повітряними шля хами, а також транспортуванн я продукції трубопроводами. Суб' єктами відносин переве зення вантажів є перевізники , вантажовідправники та вант ажоодержувачі.

Згідно ч.1 ст.307 Господарськог о кодексу України за договор ом перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов' язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажов ідправником) вантаж до пункт у призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповнов аженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а в антажовідправник зобов'язує ться сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.2 ст.307 Господ арського кодексу України дог овір перевезення вантажу укл адається в письмовій формі. У кладення договору перевезен ня вантажу підтверджується с кладенням перевізного докум ента (транспортної накладної , коносамента тощо) відповідн о до вимог законодавства.

Аналогічні приписи містят ься в нормах ст.ст.909,919 Цивільно го кодексу України.

Статтями 526, 525 Цивільного код ексу України встановлено, що зобов'язання має виконувати ся належним чином відповідно до умов договору та вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, а за від сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діл ового обороту або інших ви мог, що звичайно ставляться ; одностороння відмова від зо бов'язання або одностороння зміна його умов не допускаєт ься, якщо інше не встановле но договором або законом.

Аналогічне положення міст ить ст.193 Господарського кодек су України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не достав ив вантаж позивача у місце пр изначення, тобто, згідно вста новлених обставин справи під тверджується порушення відп овідачем своїх зобов"язань з а договором №19/08/09 від 19.08.2009 р.

Порушенням зобов'язання, зг ідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання а бо виконання з порушенням ум ов, визначених змістом зобо в'язання (неналежне виконанн я).

Слід зазначити, що у відпові дності до п.3 ст.611 Цивільного ко дексу України, у разі порушен ня зобов'язання настають пра вові наслідки, встановлені д оговором або законом, зокрем а, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивіль ного кодексу України, викона ння зобов'язання (основного з обов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договор ом або законом.

Згідно ст.546 Цивільного коде ксу України, виконання зобов 'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гаранті єю, заставою, притриманням, за вдатком. Договором або закон ом можуть бути встановлені інші види забезпечення вико нання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Ци вільного кодексу України, не устойкою (штрафом, пенею) є гро шова сума або інше майно, які б оржник повинен передати кре диторові у разі порушення б оржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивіль ного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання вста новлено неустойку, то вона пі длягає стягненню у повному р озмірі, незалежно від відшко дування збитків.

Статтею 230 Господарського к одексу України, встановлено, що штрафними санкціями у ць ому Кодексі визнаються госпо дарські санкції у вигляді гр ошової суми (неустойка, штраф , пеня), яку учасник господарсь ких відносин зобов'язаний сп латити у разі порушення ним п равил здійснення господарсь кої діяльності, невиконання або неналежного виконання г осподарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господар ського кодексу України перед бачено, що у разі якщо розмір ш трафних санкцій законом не в изначено, санкції застосовую ться в розмірі, передбаченом у договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановле но договором у відсотковому відношенні до суми невиконан ня частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відн ошенні до суми зобов'язання н езалежно від ступеня його ви конання, або у кратному розмі рі до вартості товарів (робіт , послуг).

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільн ого кодексу України, сторони в договорі можуть відступит и від положень актів цивіль ного законодавства і врегул ювати свої відносини на влас ний розсуд. Сторони в договор і не можуть відступити від п оложень актів цивільного за конодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства ви пливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодекс у України встановлює, що відп овідно до статті 6 цього Кодек су сторони є вільними в уклад енні договору, виборі контра гента та визначенні умов дог овору з урахуванням вимог ць ого Кодексу, інших актів ци вільного законодавства, зви чаїв ділового обороту, вимо г розумності та справедливо сті.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивіль ного кодексу України, догово ром є домовленість двох або б ільше сторін, спрямована на в становлення, зміну або припи нення цивільних прав та обов 'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на р озсуд сторін і погоджені ним и, та умови, які є обов'язковим и відповідно до актів цивіль ного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного коде ксу України, договір є обов'яз ковим для виконання сторонам и.

В даному випадку, сторони у договорі-заявці №30/0909 обумовил и забезпечення виконання зоб ов' язання, а саме:

- ч.1 п.13 договору-заявки: за зри в та відмову від перевезення після підтвердження заявки перевізник сплачує штраф у р озмірі 25% від вартості плати з а перевезення;

- ч.3 п.13 договору-заявки: у випа дку несвоєчасної доставки ва нтажу перевізник сплачує шт раф на користь експедитора у розмірі 1000 грн. за кожні повні сутки такого прострочення;

- ч.5. п.13 договору-заявки: перев ізник оплачує штраф згідно п .п.1,2,3, на протязі 5 банківських д нів з моменту отримання прет ензії від експедитора. У випа дку прострочення сплати штра фу перевізник сплачує на кор исть експедитора пеню у розм ірі 5% від суми простроченого ш трафу за кожний день такого п рострочення.

Та обставина, що вантаж не б ув доставлений до місця приз начення правомірно оцінена м ісцевим господарським судом як факт відмови відповідача від перевезення. При цьому, су довою колегією враховується наступне.

З відміток на товарно-транс портній накладній дійсно вба чається про відсутність стан ом на 06.10.2009 р. та на 20.10.2009 р. дозволів КZ ун. в Державного підприємст ва "Служба міжнародних автом обільних перевезень" (а.с.130).

Нормами Конвенції про дого вір міжнародного автомобіль ного перевезення вантажів, я ка застосовується до будь-як ого договору автомобільного перевезення вантажів трансп ортними засобами за винагор оду, коли зазначені в договор і місце прийняття вантажу дл я перевезення і місце, передб ачене для доставки, знаходят ься у двох різних країнах, з я ких принаймні одна є догов ірною країною, незважаючи на місце проживання і громадян ство сторін, саме на перевізн ика покладається тягар ужитт я всіх можливих заходів з нал ежного виконання перевезенн я і відповідальності за їх не виконання.

Так, відповідно до приписів ст.14 КДПВ якщо з будь-якої прич ини виконання договору на вс тановлених накладною умовах є або стає неможливим до приб уття вантажу до передбаченог о для його передачі місця, пер евізник зобов' язаний запро сити інструкції в особи, яка м ає право розпоряджатись вант ажем відповідно до ст.12 цієї К онвенції. Якщо обставини доз воляють виконати перевезенн я на умовах, інших ніж передба чено у накладній, і якщо перев ізник не зміг своєчасно отри мати інструкції від особи, як а має право розпорядження ва нтажем згідно ст.12, перевізник повинен здійснити заходи, як і він вважає за найбільш прий нятні в інтересах найліпшого виконання перевезення.

Таким чином, беручи на себе зобов"язання забезпечити пер евезення та доставку вантажу позивача до пункту призначе ння у м.Алма-Ата, відповідач, д іючи як суб"єкт підприємниць кої діяльності, усвідомлював необхідність для цього певн их умов, зокрема, наявність ві дповідних дозволів для здійс нення перевезення транзитом через територію Російської Федерації та універсального дозволу для доставки вантаж у до місця призначення в Респ убліці Казахстан.

При цьому, судовою колегією враховується, що тимчасова в ідсутність відповідних дозв олів у Державного підприємст ва "Служба міжнародних автом обільних перевезень" не є неп ередбачуваною обставиною дл я перевізника чи підставою д ля звільнення його від відпо відальності за невиконання в зятих на себе зобов"язань.

Стаття 42 Господарського код ексу України визначає господ арську комерційну діяльніст ь (підприємництво) як самості йну, ініціативну, систематич ну, на власний ризик господар ську діяльність, що здійснює ться суб' єктами господарюв ання з метою досягнення екон омічних і соціальних результ атів та одержання прибутку. З дійснення підприємницької д іяльності на власний ризик о значає покладення на підприє мця тягаря несприятливих нас лідків такої діяльності.

Укладаючи договір перевез ення вантажів від 19.08.2009 р. та, зок рема, договір-заявку від 30/09/09, з метою досягнення економічни х і соціальних результатів т а одержання прибутку, сторон и по справі розуміли та врахо вували ризики при здійсненні господарської діяльності. У даному випадку, ризик зміни о бставин (відсутність необхід них дозволів для виїзду за ме жі України) цілком покладаєт ься на перевізника - відповід ача та не може бути ризиком ін шої сторони, оскільки в проти лежному випадку порушується принцип збалансованості інт ересів сторін.

Тому, незабезпечення відпо відачем необхідних умов для належного здійснення переве зення за договором з позивач ем розцінюється судовою коле гією саме як відмова відпові дача від перевезення після п ідтвердження заявки, за що ч.1 п.13 договору-заявки передбаче но відповідальність перевіз ника у вигляді штрафу у розмі рі 25% від вартості плати за пер евезення.

Таким чином, до відповідача підлягає застосуванню відпо відальність у вигляді стягне ння штрафу, передбаченого ч.1 п .13 договору-заявки №30/09/09 - 25% від ва ртості плати за перевезення у розмірі 7500 грн., такий висново к місцевого господарського с уду повністю відповідає вста новленим обставинам справи.

Крім того, у зв' язку з прос троченням сплати 7500,00 грн. штра фу, у відповідності до ч.5 п.13 до говору-заявки №30/09/09 з відповід ача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної обліково ї ставки НБУ, нарахована за пе ріод з 20.11.2009 р. по 01.12.2009 р. в сумі 50,55 гр н.

Судова колегія погоджуєть ся також із висновком господ арського суду першої інстанц ії про відсутність підстав д ля задоволення позову в част ині стягнення 10000 грн. штрафу на підставі ч.3 п.13 договору заявк и №30/09/09, з огляду на те, що відпов ідачем було допущено невикон ання зобов"язання з доставки вантажу, а не його прострочен ня, що передбачає інший вид ві дповідальності (ч.1 п.13 договор у-заявки). Не передбачені дого вором між сторонами та безпі дставними є також вимоги щод о стягнення пені і штрафу за н есвоєчасне повернення перед плати за договором, а тому у за доволенні таких вимог правом ірно відмовлено судом першої інстанції, як і в частині позо ву щодо стягнення 17,22 грн. річни х, нарахованих за прострочен ня сплати 1575 грн. штрафу.

З огляду на наведене, суд пе ршої інстанції у порядку вик онання припису ст.43 Господарс ького процесуального кодекс у України дав належне юридич не обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та при йшов до правильного висновку про часткове задоволення за явленого позову, а саме, в част ині стягнення 9000 грн. безпідст авно одержаних коштів, 25,82 грн. річних, 81,00 грн. інфляційних, 7500 г рн. штрафу, 50,55 грн. пені та в ідмови в задоволенні решти п озовних вимог.

Таким чином, рішення господ арського суду Вінницької обл асті від 08.02.2010 р. у справі №6/9-10 від повідає матеріалам справи і вимогам матеріального та про цесуального права, тому його слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків м ісцевого господарського суд у, а тому не є підставою для ск асування оскаржуваного судо вого акту. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господ арського процесуального код ексу України, Житомирський а пеляційний господарський су д

ПОСТА НОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.02.2010 р. у справі №6/9-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю "СканТек", м. Київ - бе з задоволення.

2. Справу №6/9-10 повернути до го сподарського суду Вінницько ї області.

Головуючий суддя Ляхевич А.А.

судді:

Ве чірко І.О

За рудяна Л.О.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд