Постанова

від 17.05.2010 по справі 16/627

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2010 № 16/627

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Короту н О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -ОСОБА_1 - представник за довіреніс тю № 528 від 30.04.2010 року

від відповідача - Марченк о О.В. - представник за дові реністю №12-ю від 08.12.2020 року

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Фізична особа - пі дприємець ОСОБА_3

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 21.01.2010

у справі № 16/627 ( .....)

за позовом Фізична особа - підпр иємець ОСОБА_3

до ТОВ "Лабро"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 278785,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, у жов тні 2009 року звернувся до госпо дарського суду м. Києва з позо вом до відповідача, Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Лабро» про стягнення за боргованості з орендної плат и за період з 01.08.2008 року по 01.08.2009 ро ку у розмірі 51 110,48 грн., пені за пе ріод з 01.08.2008 року по 31.08.2009 року у су мі 7 553,41 грн., інфляційних витрат за період з 01.08.2008 року по 01.08.2009 рок у у сумі 3347,07 грн., 3 % річних за пер іод з 01.08.2008 року по 31.08.2009 року у сум і 949,88 грн., штраф за період з 01.08.2009 р оку по 23.09.209 року у сумі 3 400 грн.

Позовні вимоги умотивован і невиконанням відповідачем підчас дії договору орен ди № 198 від 01.08.2008 року у період з 01.0 8.2008 року по 01.08.2009 року зобов' яза нь по сплаті орендної плати т а поверненні об' єкту оренд и після припинення дії догов ору.

Відповідач позов не визнав , просив відмовити у його за доволенні.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 21.01.2010 у спра ві № 16/627 позов Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_3 задовол ено частково. Стягнуто з Това риства з обмеженою відповіда льністю «Лабро» на користь Ф ізичної особи-підприємця О СОБА_3 51 110,48 грн. основного борг у, 2 048,62 грн. пені, 3 400 грн. штрафу, 3 3 47,07 грн. інфляційних, 949, 88 грн. 3 % рі чних, 608,56 грн. державного мита, 51 .52 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням суду першої інста нції, Фізична особа-підприєм ець ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного гос подарського суду з апеляційн ою скаргою, в якій просила час тково скасувати рішення Госп одарського суду м. Києва від 21 .01.2010 року № 16/627 у частині відмови Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у стягненні на її кор исть штрафу, передбаченого п . 5.2. Договору № 198 абзац 7 у сумі 193 7 24,66 грн. та 18 700 грн. штрафу, передб ачено в договорі № 198 від 01.08.2008 ро ку п. 5.2. абзац 8, у загальному 212 424,6 6 грн. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Відповідач просив у задово ленні апеляційної скарги і позову відмовити, мотивуючи тим, що договір оренди кран у слід вважати неукладеним з тих мотивів, що його істотн і умови у частині визначення вартості об' єкту оренди не відповідають Методиці о цінки вартості майна підчас приватизації, затвердженої постановою Кабінету Мініс трів України від 22.07.1998 р. № 1114 .

До того ж відповідач запе речував можливість задоволе ння позову з одночасним стя гненням штрафів та пені, вваж аючи, що вони є відповідал ьністю одного виду - неусто йки , а притягнення до юриди чної відповідальності одног о виду за одне й те саме право порушення суперечить ст. 61 Ко нституції України.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 23.02.2010 року Фізичній особі-під приємцю ОСОБА_3 було відно влено строк подання апеляцій ної скарги, апеляційну скарг у прийнято до провадження та призначено до розгляду в суд овому засіданні на 24.03.2010 року.

У судовому засіданні 24.03.2010 ро ку на підставі ст. 77 ГПК Україн и було оголошено перерву на 14. 04.2010 року.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 14.04.2010 розгляд справи було від кладено у зв' язку з необхід ністю витребування нових док азів на 17.05.2010 року та продовжено строк розгляду справи на під ставі ст.ст. 69,102 ГПК України.

У судове засідання 17.05.2010 року з' явилися представники поз ивача та відповідача.

Представник позивача у суд овому засіданні 17.05.2010 року підт римав доводи викладені у апе ляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2010 проси в суд рішення Господарського суду м .Києва від 21.01.2010 року по сп раві № 16/627 - скасувати і прийн яти нове рішення, яким позовн і вимоги Фізичної особи-підп риємця ОСОБА_3 залишити бе з задоволення.

У судовому засіданні 17.05.2010 р. оголошено вступну та резолю тивну частину постанови відп овідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши доводи апеля ційної скарги, перевіривши м атеріали справи, заслухавши пояснення представників ст орін, дослідивши докази, проа налізувавши на підставі вста новлених фактичних обставин справи правильність застосу вання судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний госпо дарський суд вважає, що скарг а підлягає задоволенню з нас тупних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверд жено матеріалами справи, 01 с ерпня 2008 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір №198 оренди крана КС-4361 А ПС, предметом якого є пере дання позивачем та прийнят тя відповідачем у тимчасове користування крану КС-4361 А ПС № 211006 на визначений строк за п лату, яку відповідач повинен сплачувати щомісячно на ра хунок позивача. Строк дії до говору відповідно до п. 1.4. дого вору встановлено до 01.08.2009 року. Пунктом 4.1. договору встановле но щомісячну орендну плату у розмірі 5000 грн. Відповідно до А кту прийому - передачі від 01.0 8.2008 позивач передав у платне ко ристування кран КС-4361 А ПС № 211006.

Згідно з Додатковою угодою від 25.12.2008 року до договору орен ди орендна плата з 01 січня 2009 ро ку до 01.03.2009 року встановлена 2350 г рн., а починаючи з 01.03.2009 року - ви значена у розмірі 5000 грн.

Відповідач вважав (і про ц е вказував у запереченнях на апеляційну скаргу), що догов ір оренди є неукладеним, оск ільки у ньому не міститься відомостей про відновну ва ртість переданого у користу вання майна, що вимагається Методикою оцінки вартості майна підчас приватизації, з атвердженої постановою Ка бінету Міністрів України від 22.07.1998 р. № 1114.

З такими доводами відповід ача погодитися не можна , оск ільки вказана Методика не п оширюється на правововідно сини з оренди майна приват ної форми власності.

До того ж, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії його укладення, а не за наслідками виконання дог овору сторонами (постанови В ерховного Суду України від 07.1 0.2008 у справі № 11/177-07/13, від 10.02.2009 у спра ві № 10/33/08).

Важливим у цьому аспекті є встановлення обставин справ и, пов'язаних з вчиненням стор онами спірного договору юрид ично значимих дій, спрямован их на виконання такого догов ору, а саме: дослідження питан ня вступу орендаря у фактичн е володіння та користування об'єктом оренди (підписання а кту приймання-передачі майна ), сплата орендарем орендних т а інших платежів в порядку і н а умовах, визначених сторона ми, і прийняття таких платежі в орендодавцем, використання об'єкта оренди за його призна ченням, тощо (Постанова Вищо го господарський суд України від 22.04.2009 № 5020-5/362).

Місцевим господарським су дом, з висновками якого пого джується суд апеляційної ін станції, встановлено, що на в иконання умов договору поз ивач передав, а відповідач пр ийняв в користування на умов ах оренди, що підтверджуєтьс я актом прийому-передачі в ід 01.08.2008, - кран КС-4361 А ПС № 211006.

У процесі дії договірних ві дносин сторони погодилися ча стково зменшити орендну пла ту у період з 01 січня 2009 року до 01.03.2009 року, підписавши додатко ву угоду до договору оренди в ід 25.12.2008 року.

Позивач вказував, що відпов ідач за період з серпня 2008 року по липень 2009 року не сплатив ор ендну плату позивачу. Сума бо ргу на момент розгляду справ и становила 51 110,48грн.

Згідно з статтею 193 Господа рського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України ,яка містить аналогі чні положення, зобов'язанн я повинні виконуватися належ ним чином відповідно до зако ну, інших правових актів, дого вору, а за відсутності конкре тних вимог щодо виконання зобов' язання відповідно в имог, що у певних умовах звича йно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК Укр аїни одностороння відмова ві д зобов'язання або односторо ння зміна його умов не допуск ається, якщо інше не встановл ено договором або законом. Ст аттею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов' язанні встановлено строк (термін) його виконанн я,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим в силу частини 1 статті 629 Цивільного кодекс у України договір є обов' я зковим для виконання сторон ами.

Судами обох рівнів встанов лено, що починаючи з серпня 20 08 року і до повернення об' є кту оренди позивачу 23.09.09, відпо відач не виконував своїх зоб ов' язань орендаря і не спла чував орендодавцю орендної плати, внаслідок чого його заборгованість становила 51 110,48 грн.

Доказів здійснення відпов ідачем розрахунків в сумі 51110,48 грн. надано не було.

Утім, місцевий господарськ ий суд , задовольнивши вимог у про стягнення суми боргу у заявленому розмірі, та вірн о з' ясувавши період, за яки й відповідач не вносив орен дних платежів та ту обстави ну, що у письмовій формі стор онами узгоджена відповідал ьність за невиконання цих зобов' язань орендарем, пр ийшов до хибного висновку п ро період, за який орендодаве ць мав право нараховувати пеню .

Так, місцевий господарськи й суд, пославшись на приписи частини шостої статті 232 Госп одарського кодексу України, вказав, що нарахована позив ачем пеня за період з серпня 20 08 року по серпень 2009 року в сумі 7553,41 грн. підлягає задоволенню частково, на суму 2048,62 грн., тод і як нарахована з серпня 2008 ро ку по січень 2009 року пеня на сум у - 5 504,79 грн. до задоволення н е підлягає.

Відповідно до частини шост ої статті 232 Господарського ко дексу України нарахування шт рафних санкцій за прострочен ня виконання зобов' язання, якщо інше не встановлено зак оном або договором, припиняє ться через шість місяців від дня, коли зобов' язання мало бути виконано.

Колегія суддів апеляційно ї інстанції звертає увагу на те, що пеня була нарахова на позивачем на суму кожно го з платежів, які відповіда ч мав сплатити щомісячно, ал е не сплатив, , відтак, висно вок місцевого господарсько го суду , який обмежив орен додавця у праві нараховуват и пеню лише платежами за перші шість місяців користу вання об' єктом оренди , є н еправомірним.

За перерахунком суду апеля ційної інстанції розмір пен і, яка підлягає стягненню з в ідповідача за прострочку у сплаті щомісячного платежу по орендній платі становить 4 919, 04 грн. за визначений позива чем період від 02 серпня 2008 по 3 1 серпня 2009 р. .

Отже, рішення суду першої і нстанції у цій частині вимог суперечить нормам матері ального права і підлягає ча стковій зміні .

Окрім пункту 5.2. (абз. 2) догов ору оренди, яким передбачен о відповідальність за несвоє часне внесення орендної плат и у вигляді пені в розмірі под війної облікової ставки НБУ від суми простроченого плате жу за кожний день прострочен ня, сторонами встановлено відповідальність у вигляд і штрафу за порушення спла ти орендної плати більш ніж н а три дні у розмірі 50% від забор гованої суми за кожен повний або неповний місяць такої прострочки ( абз. 7 п. 5.2.) , штраф у випадку, коли орендар с творює заборгованість за ор енду більше ніж двох місяц ів підряд - у розмірі 100 неопо даткованих мінімумів доход ів громад за кожен повний або неповний місяць такої прос трочки( абз. 8 п. 5.2. ).

Можливість застосування управненою стороною перед бачених договором штрафних с анкцій не визнавав відпові дач, який мотивував свої зап еречення приписами статт і 61 Конституції України.

Відхиляючи доводи апелянт а, колегія суддів вважає нео бхідним вказати таке.

Частина 1 ст. 230 Господарськог о кодексу України передбач ає, що штрафними санкціями у ц ьому Кодексі визнаються госп одарські санкції у вигляді г рошової суми (неустойка, пеня , штраф), яку учасник господарс ьких відносин зобов'язаний с платити у разі порушення гос подарської діяльності, невик онання або неналежного викон ання господарського зобов'яз ання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господ арського кодексу України у р азі якщо розмір штрафних сан кцій законом не визначено, са нкції застосовуються в розмі рі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарськог о кодексу України визначено основний принцип, за яким пр и укладенні господарських до говорів сторони можуть визна чати зміст договору на основ і, зокрема, вільного волевияв лення, коли сторони мають пра во погоджувати на свій розсу д будь-які умови договору, що н е суперечать законодавству.

Аналогічні положення міст ять і норми Цивільного кодек су України , які визначають, щ о сторони є вільними в укладе нні договору та визначенні й ого умов (ст. 627 Цивільного код ексу України ); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодекс у України ), сторони в договорі можуть відступити від полож ень актів цивільного законод авства і врегулювати свої ві дносини на власний розсуд (ст . 6 вказаного Кодексу ).

Сторонами за взаємною згод ою визначена саме така відпо відальність за порушення зоб ов'язання у вигляді застосув ання і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законо давством і є реалізацією віл ьного волевиявлення сторін п ід час визначення умов догов ору. Аналогічна точка зору по діляється Вищим господарс ьким судом України (постан ова від 06.07.2009 р. по справі № 6/589-08, ).

Висновок щодо того, що стягн ення і штрафу і пені порушує с т. 61 Конституції України в ч астині неможливості притягн ення до юридичної відповідал ьності одного виду за одне й т е саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному п ринципу. Відповідач притягн утий до одного виду відповід альності - цивільна способом сплати неустойки лише один р аз і за одне правопорушення. Ф орма ж сплати неустойки подв ійного притягнення не станов ить. (Аналогічна правова пози ція висловлена постанові Ви щого господарського суду Укр аїни від 03.11.2009 р. по справі 11/77-09).

Крім того стаття 61 Конститу ції України розміщена в розд ілі 2 Конституції, в якому закр іплені права, свободи та обов 'язки людини і громадянина, а т ому ця стаття не може регулюв ати взаємовідносини юридичн их осіб. Така правова позиція висловлена у постанові Вищ ого господарського суду Укра їни від 21 січня 2010 по справі № 9/16 1-09.

Поряд з цим частина 4 статті 231 Господарського кодексу Укр аїни встановлює, що у разі якщ о розмір штрафних санкцій за коном не визначено, санкції з астосовуються в розмірі, пер едбаченому договором. При ць ому розмір санкцій може бути встановлено договором у від сотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'я зання або у певній, визначені й грошовій сумі, або у відсотк овому відношенні до суми зоб ов'язання незалежно від ступ еня його виконання, або у крат ному розмірі до вартості тов арів (робіт, послуг).

Умови договору передбачаю ть цивільно-правову (господа рсько-правову) відповідальні сть за порушення умов догово ру у вигляді сплати неустойк и - пені та штрафу. При цьому, чи нне законодавство не встанов лює обмежень щодо одночасног о застосування пені і штрафу у випадку порушення виконан ня зобов'язання і таке застос ування чинному законодавств у не суперечить, яке встановл ює обмеження лише щодо розмі ру такої форми неустойки як п еня.

За таких обставин та зважаю чи , що статтею 204 Цивільного кодексу України регламенто вано принцип презумпції пра вомірності правочину, суд ап еляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованіст ь вимог позивача в частині ст ягнення як пені, так і штрафу, оскільки такі передбачені у мовами чинного правочину.

Суд першої інстанції, відмо вляючи у стягненні штрафів у загальному розмірі 212 424,66 грн ., послався на те, що штрафні с анкції нараховані позивачем відповідно до п. 5.2. договору а бзац 7 за порушення строку пер едачі крану орендодавцю. При цьому місцевий господарськ ий суд вказав, що зазначений вид відповідальності застос ований бути не може, оскільки договір продовжувався, і за вказаний період нараховувал ась орендна плата.

Однак, відповідальність з а порушення строку передачі крану орендодавцю встановл ена у абз. 6 п. 5.2. , тоді як заявле ні до стягнення з відповідач а штрафи на загальну суму у розмірі 212424,66 грн. були нарахов ані позивачем на підставі абзаців 7 та 8 п. 5.2. договору. В казана обставин залишилася п оза увагою суду першої інста нції, що призвело до безпідс тавної відмови у стягненні з відповідача 212 424,66 грн.

Крім того, суд першої інстан ції, хоч і задовольнив відпо відні вимоги позивача, одна к помилився у частині визн ачення підстави для стягне ння штрафу , встановленому на той випадок, коли відповід ач без поважних причин поруш ує строк передачі об' єкта о ренди позивачу після закінче ння строку оренди.

Такий вид відповідальност і визначений абз. 6 п. 5.2., згід но з яким за вказане порушен ня сторони передбачили спла ту штрафу у розмірі 100 (сто) н еоподаткованих мінімумів до ходів громадян за кожний пов ний (або неповний) місяць прос трочки від суми заборгованос ті.

Як вбачається з умов догово ру, строк оренди закінчився 01. 08.2009 року (п. 1.4. договору).

Утім, як стверджує позивач , і такі його доводи не спрост овані відповідачем, кран був повернутий позивачу 23.09.2009 рок у.

Тому, вимоги про стягнення з відповідача 3400 грн. штрафу ві дповідно до абзацу 6 п. 5.2. догов ору, як обґрунтовані, підляг али задоволенню, що врахова но судом першої інстанції.

Такими, що відповідають пр иписам ч. 2 ст. 625 Цивільного код ексу України та обставинам справи щодо прострочення в ідповідачем виконання гро шового зобов'язання, слід виз нати вимоги позову про стяг нення з відповідача на вимог у кредитора нараховані позив ачем 3 347,07 грн. інфляційних втра т та 949,88 грн. 3% річних, які були за доволені місцевим господарс ьким судом.

Доводи відповідача з прив оду того, що разом з краном н е було передано документів, я кі стосуються крану (техніч ний паспорт), і їх відсутність не давала змоги відповіда чу використовувати кран за цільовим призначенням, оскі льки без реєстрації крану на підставі технічного пас порту у Державній інспекції виробництв підвищеної небе зпеки неможливо було здійсн ити таку реєстрацію, колег ія суддів апеляційної інста нції оцінює критично і відхи ляє з тих мотивів, що орен дар не довів тієї обставини , що майно, яке є предметом дог овору не могло бути використ ане орендодавцем у підприємн ицькій діяльності за загальн им правилом, викладеним у ч. 6 с т. 762 Цивільного кодексу Украї ни наймач звільняється від п лати за весь час, протягом яко го майно не може бути викорис тане ним через обставини, за я кі він не відповідає.

Таким обставинами є ,за зміс том ч. 1 ст. 617 Цивільного кодекс у України , простий випадок а бо дія непереборної сили. Ная вність цих обставин відпов ідач не довів.

Твердження відповідача пр о те, що позивачем неправомір но нараховано орендну плату за період з 01.02.2009 по липень 2009 у з в' язку з розірванням в одн осторонньому порядку догов ору оренди з 31.01.2009 року , які б ули відхилені судом першої інстанції , не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції , виходячи з того , що одностороннє розірвання договору заборонене норма ми Господарського кодексу У країни і які мають переважн е застосування перед нормами Цивільним кодексом України.

В силу положень ч. 3 ст. 291 Госп одарського кодексу України договір оренди може бути роз ірваний лише за згодою сторі н. На вимогу однієї із сторін д оговір оренди може бути дост роково розірваний з підстав, передбачених Цивільним коде ксом України для розірвання договору найму, в порядку, вс тановленому статтею 188 цього К одексу.

У процесі розгляду спору в ідповідач звертав увагу суд ів обох рівні на ту обставину , що договір оренди транспор тного засобу ,яким є кран , є недійсним, оскільки при його укладенні не дотримані вим оги ст. 798 Цивільного кодексу У країни щодо нотаріального п освідчення договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарськог о суду відхиляє доводи ві дповідача , виходячи з такого .

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до пі дприємницької діяльності ф ізичних осіб застосовуютьс я нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку ді яльність юридичних осіб, якщ о інше не встановлено законо м або не випливає із суті відн осин. На відміну від ч. 2 ст. 799 Цив ільного кодексу України , нор ми параграфа 5 глави 30 Господа рського кодексу України не в становлюють вимог щодо нотар іального посвідчення догово рів оренди транспортних засо бів у сфері господарювання.

Положення ч. 2 ст. 799 Цивільног о кодексу України не можуть б ути застосовані у відношенні Договору оренди, оскільки пр авове регулювання підприємн ицької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підпри ємців, в даному випадку, є тото жними. У відношенні договорі в оренди транспортних засобі в, укладених юридичними особ ами, Цивільного кодексу Укра їни та Господарського кодек су України не вимагають обов 'язкового нотаріального посв ідчення.

За загальним правилом (ст. 209 Цивільного кодексу України) правочин, який вчинений у пис ьмовій формі, підлягає нота ріальному посвідченню лише у випадках, встановлених зако ном або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юриди чної особи будь-який правочи н з її участю може бути нотарі ально посвідчений. Відтак, До говір оренди не потребував о бов'язкового нотаріального п освідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК Укр аїни кожна сторона повинна д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїх заперече нь документально не довів, а доводи , викладені ним у запе реченнях на апеляційну скар гу , відхилені судом апеляцій ної інстанції.

З огляду на викладене та зв ажаючи , що у частині відмов и у задоволенні позову на су му 212 424 ,66 грн. штрафів та пені рішення суду першої інстан ції не відповідало закону, тому резолютивну частину рішення, у пунктах 1 та 2 , слід змінити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України з викла денням її у новій редакції , у тому числі щодо розподіл у судових витрат.

Державне мито за розгляд а пеляційної скарги повністю віднести на відповідача.

Враховуючи викладене, керу ючись статтями 33, 34, 49, 101-105 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Київський апе ляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_3 задовольнити.

2. Пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення господар ського суду міста Києва від 21. 01.2010 у справі № 16/627 змінити , викла вши їх у такій редакції :

“Стягнути з Товариства з об меженою відповідальністю “Л абро” (02086, Київ, вул. Петропавлі вська, 14/15, ЄДРПОУ 22944859) на користь Фізичної особи - підприємц я ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 51 110 (п' ятдесят одна т исяча сто десять) грн. 48 коп. осн овного боргу, 4 919 (чотири тисяч і дев' ятсот девятнадцять) г рн. 04 коп. пені, 212 424 (двісті дванад цять тисяч чотириста двадцят ь чотири) грн. 66 коп. штрафів, 3 347 (три тисячі триста сорок сім) г рн. 07 коп. інфляційних, 949 (дев' ятсот сорок дев' ять) 88 коп. 3% р ічних, 2 727 (дві тисячі сімсот дв адцять сім) грн. 50 коп. державно го мита, 50 (п' ятдесят) грн. 40 ко п. витрат на інформаційно - т ехнічне забезпечення судово го процесу.

У задоволенні іншої частин и позову - відмовити.”

3. В решті рішення (частина 1 резолютивної частини ) зали шити без змін

Стягнути з Товариства з обм еженою відповідальністю “Ла бро” (02086, Київ, вул. Петропавлів ська, 14/15, ЄДРПОУ 22944859) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1 363 (одну тисячу трист а шістдесят три) грн. 93 коп. дер жавного мита за подання апел яційної скарги.

Доручити місцевому госпо дарському суду видати від повідні накази.

Матеріали справи поверну ти місцевому господарському суду

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена в касаційн ому порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

27.05.10 (відправлено)