Ухвала

від 22.10.2021 по справі 755/6797/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6797/21

Провадження №: 1-кс/755/4485/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2021 р. слідча суддяДніпровського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,секретар судовогозасідання ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 ,адвоката ОСОБА_4 ,розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020100040003080 від 07 травня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и л а :

прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029, площею 0,9003 га та на нежитлові будівлі літ.Ш та літ.Д1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і на праві приватної власності належать ТОВ АТП сервіс 1 (ЄДРПОУ 37117341), шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам розпорядження, користування вказаними нежитловими приміщеннями, розпорядження земельною ділянкою та її користуванням у частині проведення на ній будь-яких підготовчих, вишукувальних чи будівельних робіт, встановлення чи знесення існуючих будівель та споруд.

Клопотання мотивовано тим, що 06 червня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №959/5023 про передачу ТОВ «АТП сервіс 1» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 34 у Дніпровському районі міста Києва, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд адміністративно-виробничого комплексу.

26 липня 2010 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП сервіс 1» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029, посвідчений 26 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за №203.

Відповідно до договору оренди, Київська міська рада передала в оренду ТОВ «АТП сервіс 1» земельну ділянку площею 0,9003 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 34, кадастровий номер 8000000000:66:247:0029.

Вивченням наявної у матеріалах кримінального провадження кадастрової справи та інших матеріалів, що стали підставою для прийняття Київською міською радою рішення про передачу в оренду ТОВ АТП сервіс 1 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 встановлено наступне.

23 лютого 2018 року до Київської міської ради звернулось ТОВ АТП сервіс 1 в особі керівника товариства ОСОБА_7 із заявою, де вказано, що на земельній ділянці 8000000000:66:247:0029 розміщене нерухоме майно, що належить ТОВ «АТП сервіс 1», зокрема нежитлові будівлі майстерні шиномонтажу (літ. Д1) та торговельного майданчика (літ. Ш), які є частиною цілісного майнового комплексу та перебувають у власності ТОВ «АТП сервіс 1». На підтвердження місця розташування належних ТОВ АТП сервіс 1 нежитлових будівель літ. Д1 та літ. Ш, саме на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029, товариство долучило до заяви завірену копію технічного паспорта, виданого 15 вересня 2017 року ПП Амальтея-Буд на замовлення ТОВ АТП сервіс 1.

Разом із тим, допитаний в якості свідка виконавець технічного паспорту на будівлі літ.Д1 та літ.Ш, ОСОБА_8 зазначив, що вказаний технічний паспорт він не виготовляв та нікому не видавав і хто міг від його імені скласти відповідний документ йому не відомо.

Крім того, згідно первинного технічного паспорту, виданого 24 листопада 2009 року начальником Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності ОСОБА_9 номер і.с. №22368/818110, нежитлові будівлі літ. Д1 та літ. Ш розташовані на земельній ділянці, яка не входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029.

Згідно висновку експерта, складеного за результатами виконання технічного обстеження території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що нежитлові будівлі літ.Д1 та літ.Ш на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 не розташовані.

З огляду на викладене, з метою отримання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 на позаконкурсних умовах, керівник ТОВ «АТП сервіс 1» надав Київській міській раді завідомо неправдиві відомості про фактичне місцерозташування належного товариству майна, а саме будівель літ.Ш та літ.ДІ, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого нежитлові будівлі літ.Д1 та літ.Ш, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ТОВ АТП сервіс 1, а також земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

За вказаним фактом було розпочато кримінальне провадження № 12020100040003080 від 07 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, матеріали якого, згідно постанови прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 05 жовтня 2021 року про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, об`єднано з матеріалами досудового розслідування № 12021100040002872 від 05 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, об`єднане провадження зареєстроване за № 12020100040003080, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва підтримав клопотання у повному обсязі з підстав, наведених у ньому. Зазначив, що на вказану земельну ділянку разом із нежитловими будівлями літ. Д1 та літ. Ш, які знаходяться на ній, визнано речовими доказами, а також долучив постанову про перекваліфікацію кримінального провадження від 11 травня 2021 року.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 ОСОБА_4 заперечував з приводу задоволення клопотання, оскільки відомості у ЄРДР внесені ще у 2020 році, а досудове розслідування не здійснювалось, крім того це вже повторне внесення за тією самою фабулою, за якою вносились відомості до ЄРДР ще у 2018 році, проте провадження було закрито. Також 10 травня 2021 року слідчий ОСОБА_10 закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. ст. 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), проте у матеріалах клопотання відсутня постанова прокурора про скасування вище зазначеної постанови слідчого, у зв`язку з чим строк досудового розслідування вже закінчився. Більше того, відсутня постанова слідчого про визнання земельної ділянки та розташованих на ній житлових приміщень речовими доказами, що унеможливлює їх арешт. Додав, що подання необґрунтованого клопотання про арешт розцінює як тиск на ТОВ «АТП сервіс 1».

Слідча суддя, ознайомившись з клопотанням, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши прокурора та адвоката, дійшла такого висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався з огляду на наступне.

Вимоги ч. 3 ст. 110 КПК України вимагають від слідчого, дізнавача, прокурора наведення у постанові не законодавчо визначених у ст. 98 КПК ознак віднесення майна до речових доказів, а конкретних ознак їх злочинного походження, встановленого розслідуванням кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України та їх переліку, що відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Разом з тим уклопотанні не вказано ким і коли виносилась постанова про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 та розташованих на ній нежитлових будівель літ. Ш та літ. Д1 за адресою: АДРЕСА_1 , і в матеріалах, доданих до клопотання, відсутня відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання їх речовими доказами. Тому в даному випадку не може ставитися питання про накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, прокурор не довів те, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться у клопотанні.

Також згідно витягу з ЄРДР щодо руху кримінального провадження № 12020100040003080, наданого прокурором у судовому засіданні, 11 травня 2021 року відновлено вказане провадження після винесення постави слідчого про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Між тим за положеннями ст. 282 КПК України, відновлення досудового розслідування здійснюється після його зупинки, а не закриття. При цьому у матеріалах, долучених до клопотання, відсутня постанова прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а вказаний витяг не є належним процесуальним документом.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «ІммобіліареСаффі проти Італії» (ImmobiliareSaffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (JamesandOthers v. TheUnitedKingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінальних правопорушень за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження, та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 100, 110, 131-132, 170-173, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

у задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100040003080 від 07 травня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України відмовити.

Визначити часпроголошенняповноготексту ухвали17год00хв26 жовтня 2021 року.

Ухвала можебутиоскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Слідча суддя: ОСОБА_1