Ухвала

від 02.12.2021 по справі 755/6797/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6797/21

№ 1-кс/755/5080/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003080 від 07.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю представника власника

майна адвоката ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003080 від 07.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12020100040003080 від 07.05.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 «Про оформлення права користування земельними ділянками» оформлено ВАТ «Автотранспортник 13066» право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки, площею 3,14 га, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративно-виробничого комплексу на АДРЕСА_1 за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 11.04.61 року №577 «Про відвід 17 вантажному автопарку Головкиївавтотрансу Міністерства автомобільного транспорту і шосейних шляхів УРСР земельної ділянки під будівництво автопарку в Дарницькому районі», у зв`язку з переходом права власності на будівлі (свідоцтво про право власності від 04.08.97 року, серія АВК N 010000618). Дане рішення визнано таким, що втратило чинність.

Надалі, 01.11.2004 року між Київською міською радою та ВАТ «Автотранспортник 13066» укладено договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративно-виробничого комплексу, який посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 17-11109.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року №30/220 задоволено позов ТОВ «Перша міжрегіональна будівельна компанія» до ВАТ «Автотранспортник 13066» та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» та визнано право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 3298,10 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: майстерня шиномонтаж199, площею 178,0 кв. м.; медпункт та побутові споруди, площею 228,8 кв. м.; навіс склад, площею 118,1 кв. м.; прохідна будка, площею 34,2 кв. м.; господарчий склад запчастин, площею 297,1 кв. м.; будівля майстерні, площею 1146,0 кв. м.; туалет, площею 26,8 кв. м.; крита стоянка машин, площею 104,9 кв. м.; станція очисних споруд, площею 48,3 кв. м.; навіс, площею 184,0 кв. м.; виробничі майстерні, площею 97,0 кв. м.; диспетчерська, площею 47,3 кв. м.; будівля столової, площею 210,1 кв. м.; компресорна, площею 103,4 кв. м.; торговий майданчик, площею 23,3 кв. м.; навіс, площею 6,2 кв. м.; естакада, площею 341,7 кв. м.; пожарний резервуар, площею 103,0 кв. м.,із зобов`язанням Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на вказане майно на підставі рішення суду, як правовстановлюючого документа, за ТОВ «Перша міжрегіональна будівельна компанія».

У подальшому, ТОВ «Перша міжрегіональна будівельна компанія» на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2010 року продано частину майна (нежилі будівлі та споруди (літ. Л1, З1,І), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0014, загальною площею 10832 кв.м., ОСОБА_6 .

При цьому, пунктом договору від 18.03.2010 року встановлено, що продавець не заперечує проти переходу до покупця права користування земельною ділянкою, площею 10832 кв.м.

Водночас, ТОВ «Перша міжрегіональна будівельна компанія» на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2010 року продано іншу частину майна (в тому числі, майстерню шиномонтажу, площею 154,50 кв.м. (літ. Д1) та торговий майданчик, площею 21,10 кв.м. (літ. Ш), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0014, загальною площею 4300 кв.м., ОСОБА_7 .

При цьому, пунктом договору від 18.03.2010 року встановлено, що продавець не заперечує проти переходу до покупця права користування земельною ділянкою, площею 4300 кв.м.

Надалі, ОСОБА_6 передає дану нерухомість в уставний капітал ТОВ «Автотранспортник 13066», а ОСОБА_7 - ТОВ «АТП Сервіс 1».

Єдина земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська (перейменована в Гната Хоткевича), 34 у м. Києві (кадастровий номер 8000000000:66:247:0014) була поділена за рішенням Київської міської ради №475/1479 від 15.11.2016 року на шістнадцять окремих земельних ділянок, до складу яких входить, в тому числі, спірна земельна ділянка площею 0,9003 га (кадастровий номер 8000000000:66:247:0029).

На пленарному засіданні Київської міської ради, яке відбулося 06.06.2018 року, було прийнято рішення від 06.06.2018 року №959/5023 (надалі Рішення №959/5023) про передачу земельних ділянок ТОВ «АТП сервіс 1» на вулиці Гната Хоткевича, 34 у Дніпровському районі міста Києва, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд адміністративно-виробничого комплексу (надалі Рішення).

На підставі вищевказаного рішення, 26.07.2018 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП сервіс 1» (надалі ТОВ «АТП сервіс 1») укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений 26.07.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрований в реєстрі за №203 (надалі Договір оренди).

Відповідно до даного Договору оренди, Київська міська рада передала в оренду ТОВ «АТП сервіс 1» земельну ділянку, площею 0,9003 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 34, кадастровий номер 8000000000:66:247:0029.

ТОВ «АТП сервіс 1» зверталося до Київської міської ради із заявою від 23.02.2018 року №23, в якій вказало, що на земельній ділянці 8000000000:66:247:0029 розміщене нерухоме майно, що належить ТОВ «АТП сервіс 1». При цьому, ТОВ «АТП сервіс 1» та вказало, що, зокрема, на даній земельній ділянці відсутнє майно інших фізичних та юридичних осіб. Також, зокрема, зазначено, що нежитлові будівлі майстерні шиномонтажу (літ. Д1) та торговельного майданчика (літ. Ш), які є частиною цілісного майнового комплексу та перебувають у власності ТОВ «АТП сервіс 1», знаходяться на земельній ділянці 8000000000:66:247:0029.

Як вбачається з експертного висновку, за результатами виконання технічного обстеження території, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 34, виконаного спеціалізованою організацією ТОВ «ВІНС БУД» (кваліфікаційний сертифікат на виконання технічного обстеження будівель і споруд, серія АЕ № 003456, зареєстрований в реєстрі за номером №3324 від «09» жовтня 2014 року, виданий атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), на предмет встановлення дійсності розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029 нежитлових будівель, майстерні шиномонтажу (літ. Д1) і торгівельного майданчика (літ. Ш) та відповідності розташування нежитлових будівель, майстерні шиномонтажу (літ. Д1) і торгівельного майданчика (літ. III) на схематичному плані земельної ділянки виробничого будинку (м. Київ, вул. Червоногвардійська, 34), зазначеному в технічному паспорті на виробничий будинок ( АДРЕСА_1 ) від 15.09.2017 року, виконаному Приватним підприємством «Альматея-Буд», інвентаризаційна справа №2510-09-17та, які належать на праві власності ТОВ «АТП сервіс 1», експертом встановлено, щовищезазначена нерухомість не розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:247:0029.

Зважаючи на вищенаведене, ТОВ «АТП сервіс 1» надало Київській міській раді неправдиві відомості. По-перше, на земельній ділянці 8000000000:66:247:0029 знаходиться майно ТОВ «Автотранспортник 13066», в тому числі, асфальтове покриття 10 444 кв.м. По-друге, майно ТОВ «АТП сервіс 1» на даній земельній ділянці відсутнє. Дані обставини вбачаються, зокрема, з Технічного звіту, а також, у справі А-23486, що заведена за заявою ТОВ «АТП сервіс 1» про надання в оренду земельних ділянок та перебуває в Департаменті земельних ресурсів Київської міської ради, містяться дані аерофотозйомки. З даного знімку чітко вбачається, що на земельній ділянці 8000000000:66:247:0029 відсутнє майно ТОВ «АТП сервіс 1».

З метою досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, необхідно застосувати такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна із забороною розпоряджання земельною ділянкою кадастровим номером 8000000000:66:247:0029, в тому числі, із забороною будь-яким особам здійснювати будь-які підготовчі, вишукувальні чи будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, з метою перешкоджання злочинній діяльності та збереження речового доказу.

З метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку та об`єкт будівництва на ній, шляхом встановлення заборони розпорядження, а також, проведення будь-яких підготовчих, вишукувальних чи будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.

У судове засідання прокурор не з`явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.

У судове засідання з`явився представник власника майна ТОВ «АТП сервіс 1» адвокат ОСОБА_4 , який заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що у матеріалах клопотання є копія експертного висновку, в якому стверджується, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці, однак, даний доказ не перевірявся прокуратурою, а саме те, чи мав право експерт проводити таку експертизу. Експерт, зазначений у даному висновку, а саме ОСОБА_9 , відсутній у Державному реєстрі атестованих експертів, а також, відсутній сертифікат щодо його діяльності. Зокрема, відомості, що зазначені у даному експертному висновку, під час досудового розслідування не перевірялися, експертиза на встановлення дійсності знаходження чи незнаходження на даній земельній ділянці будь-яких нерухомих об`єктів не проводилася. Таким чином, орган досудового розслідування надає перевагу сумнівному документу. Крім того, до клопотання долучено протокол допиту свідка, який, начебто, зазначав, що нібито, на технічному паспорті не міститься його підпис. Допит ОСОБА_10 проводився у 2018 році та було відкрито кримінальне провадження № 12018100040009260 від 05.10.2018 року з підстав підробки технічного паспорту, яке 15.10.2019 року було закрито, на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто, свідок допитувався в рамках іншого взагалі провадження. Щодо кримінального провадження № 12020100040003080 від 07.05.2020 року, то воно відкрите за ідентичною заявою ОСОБА_10 з тих же підстав, що й провадження № 12018100040009260, як вже закрито. Крім того, на даний час, у кримінальному провадженні № 12020100040003080 відсутні відомості щодо вручення підозри, а також, відсутня потерпіла особа. Зокрема, слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва вже було розглянуто аналогічне клопотання про арешт майна, у задоволенні якого відмовлено, у зв`язку з тим, що положеннями чинного КПК України не передбачено відновлення закритого кримінального провадження. Під час розгляду попереднього клопотання було долучено картки з ЄРДР про те, що були внесені відомості до ЄРДР про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а вже 11.05.2021 року прокурор відновив провадження, при цьому, постанову про закриття провадження було не скасовано, а відновлено, що суперечить вимогам КПК України, оскільки відновлення провадження можливе лише у разі зупинення провадження, а не закриття. ТОВ «АТП сервіс 1» є належним орендарем та постійно сплачує оренду, а прокурор зловживає правами товариства, подаючи до слідчого судді аналогічні клопотання про арешт майна. На підтвердження своїх заперечень подав для долучення до матеріалів клопотання письмові докази та прохав відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього копії документів, заслухавши представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , вивчивши надані ним документи, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 12020100040003080, наданого представником власника майна адвокатом ОСОБА_4 у судовому засіданні, 11 травня 2021 року відновлено вказане провадження після винесення постави слідчого про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Однак, відповідно до положень ст. 282 КПК України, відновлення досудового розслідування здійснюється після його зупинки, а не закриття. При цьому, в матеріалах, долучених до клопотання, відсутня постанова прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «ІммобіліареСаффі проти Італії» (ImmobiliareSaffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (JamesandOthers v. TheUnitedKingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003080 від 07.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя: