Рішення

від 26.10.2021 по справі 910/1127/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2021Справа № 910/1127/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма", Київська область, м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту", м. Київ

про стягнення 79 620,84 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Артеменко Н.М. (адвокат за ордером КС№588956 від 12.04.2021 року);

від відповідача: Островський О.Ф. (керівник);

Стахєєв О.О. (адвокат за ордером КР№031125 від 19.12.2021 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту" (відповідач) суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 79 620,84 грн, посилаючись на припинення дії Договору №88 від 16.10.2019 року та Договору №4 від 20.01.2020 року та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Окрім того, вказаною ухвалою було запропоновано відповідачу у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали, подати відзив на позовну заяву.

23.02.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він неупереджено, незалежно та об`єктивно виконав обумовлені Договором обов`язки. Окрім того, відповідач вказав, що заявлені позивачем вимоги в межах ст. 1212 ЦК України не відповідають належному способу захисту, оскільки послуги оплачені позивачем саме на підставі Договору, тобто не є безпідставно отриманими відповідачем.

Окрім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою від 24.02.2021 року було вирішено розгляд справи №910/1127/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, засідання призначено на 13.04.2021 року.

15.03.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що протягом всього строку дії договору позивач не отримував від відповідача переліку документів, необхідних для проведення експертизи, а позивач відповідно не погоджував такий перелік і не надавав відповідачу жодних документів, необхідних для проведення експертизи. Окрім того, позивачем вказано, що відповідачем не були виконані вимоги, встановлені порядком проведення експертизи, оскільки вона нібито проведена згідно документів, які позивачем не надавались.

07.04.2021 року відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 08.04.2021 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту" про розгляд справи в режимі відеоконференції в справі №910/1127/21 було відмовлено.

В судовому засіданні 13.04.2021 року в справі було оголошено перерву до 01.06.2021 року.

В судовому засіданні 01.06.2021 року в справі було оголошено перерву до 03.08.2021 року.

02.08.2021 року відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем надано позивачу перелік документів, необхідних для проведення експертизи засобами електронної пошти і позивачем були надані всі витребувані документи, що спростовує твердження позивача. Відповідачем також вказано, що факт виконання робіт підтверджується висновком експертизи №39499992-02-0015.20-В від 28.02.2020 року.

В судовому засіданні 03.08.2021 року в справі було оголошено перерву до 26.10.2021 року.

16.09.2021 року позивачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що надані відповідачем роздруківки електронної переписки не є належними доказами в справі, оскільки в цій переписці відсутнє посилання на Договори, які є предметом спору і неможливо ідентифікувати користувачів облікових записів. Окрім того, в договорі не впроваджена процедура електронного документообігу.

В засіданні 26.10.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарм (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр технічної експертизи та аудиту (виконавець) був укладений Договір №88, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи: Проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ПКМУ №1107 від 26.10.2011, зі змінами ПКМУ №48 від 07.02.2018 та ПКМУ №330 від 10.04.2019) згідно заявки №485/1 від 16.10.2019 року (надалі - Договір №88).

Також, 20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарм (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту" (виконавець) був укладений Договір №4, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи: Проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ПКМУ №1107 від 26.10.2011, зі змінами ПКМУ №48 від 07.02.2018 та ПКМУ №330 від 10.04.2019) згідно заявки б/н від 22.11.2019 року (надалі - Договір №4).

Згідно пункту 2.1. Договору №88 вартість робіт (послуг) становить 33 801,30 грн.

Згідно пункту 2.1. Договору № 4 вартість робіт (послуг) становить 45 819,54 грн.

Термін виконання робіт (послуг) виконавцем становить 60 робочих днів з дати оплати та подання замовником всіх необхідних документів, визначених представником виконавця. (п. 3.1. Договорів №88 та №4).

Умовами пункту 2.2. вказаних Договорів №88 та №4 сторони погодили, що замовник перераховує на рахунок виконавця передоплату в розмірі 50% від вартості робіт (надання послуг) згідно цього договору до початку виконання експертизи, решту по завершенню робіт. Висновки експертизи замовник отримує після повного розрахунку з виконавцем.

На виконання умов пункту 2.2. договору №88 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 16 900,70 грн згідно платіжного доручення № 3320 від 21.10.2019 та 16 900,60 грн згідно платіжного доручення № 3807 від 10.12.2019.

На виконання умов пункту 2.2. Договору №4, платіжним дорученням №239 від 03.02.2020 позивачем було перераховано відповідачу 45 819,54 грн.

Відповідно до підпунктів 3.2.2. Договору №88 та Договору № 4 позивач готує необхідні для проведення експертизи документи згідно з переліком, який надається відповідальною особою відповідача. Перелік надається до початку виконання робіт (послуг) та погоджується обома Сторонами.

Пунктами 4.2. Договору №88 та Договору №4 передбачено, що відповідач зобов`язаний надати позивачу для ознайомлення перелік документів, необхідних для проведення експертизи.

Як передбачено підпунктами 3.2.3. Договору №88 та Договору №4, за результатами проведеного аналізу поданих позивачем документів (див підпункт 3.2.2. Договору №88 та Договору №4) відповідач розробляє та надає позивачу висновок експертизи щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Дата видачі висновку експертизи є датою закінчення експертизи.

Відповідно до п. 9.1. Договору №88 він вступає в дію з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині взятих сторонами на себе зобов`язань до повного їх виконання.

Відповідно до п. 9.1. Договору №4 він вступає в дію з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині взятих сторонами на себе зобов`язань до повного їх виконання.

За твердженнями позивача, починаючи із дати укладання Договорів, відповідач не приступив до виконання своїх зобов`язань та не визначив і не надав позивачеві перелік документів, на підставі яких відповідач має розробити відповідні висновки експертизи, як це передбачено зазначеними вище пунктами Договорів.

Позивачем зазначено, що листом №6/20 від 16.03.2020 позивачем одержано від відповідача: акт надання послуг від 28.02.2020 № 88-19/20 за Договором №88; акт надання послуг від 28.02.2020 № 4/20 за Договором №4; висновок експертизи №39499992-02-0015.20-В стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 28.02.2020 року.

Листом №174 від 16.04.2020 року позивач запропонував відповідачу розірвати Договір №88 та Договір №4, а також повернути кошти в розмірі 79 620,87 грн, сплачені в якості передплати за вказаними договорами. До вказаного листа позивачем додано проекти додаткової угоди про розірвання Договору №88 від 16.10.2019 та Договору №4 від 20.01.2020.

Відповіді від відповідача позивач не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом із вимогами про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 79 620,84 грн, як безпідставно отриманих відповідачем, посилаючись на припинення дії Договорів №88 від 16.10.2019 року та №4 від 20.01.2020 року та невиконання останнім своїх зобов`язань за вказаними договорами.

Відповідач проти задоволення вимог заперечував в повному обсязі, вказуючи, що ним повністю виконано умов Договорів на надав позивачу неупереджений, незалежний та об`єктивний висновок експертизи.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено вище, сторони умовами Договорів домовились, що відповідач за замовленням позивач надає останньому послуги з проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

На виконання умов п. 2.2. Договорів позивачем було перераховано відповідачу 16 900,70 грн (платіжне доручення № 3320 від 21.10.2019), 16 900,60 грн (платіжне доручення № 3807 від 10.12.2019) та 45 819,54 грн (платіжне доручення №239 від 03.02.2020).

Згідно Постанови КМУ № 1107від 26.10.2011 експертизу стану охорони праці мають право проводити експертні організації - експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпрці або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та мають підтверджену компетенцію для інспекційної діяльності у сфері охорони праці відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до Атестату про акредитацію, виданий Національним агентством з акредитації України, зареєстрований у Реєстрі 05.12.2019 року за №70430, тип А, засвідчено компетентність ТОВ "Центр технічної експертизи та аудиту" в сфері інспектування: експертиза стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт, під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки ( ДСТУ EN ISO/IES 17020:2012).

За заявкою позивача від 16.10.2019 ставилось питання про проведення експертизи щодо експлуатації та застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки відповідно до ПКМУ №1107 від 26.10.2011 для наступних машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: Системи отримання води високоочищеної; Компресору TYDI-15. Фірма "Долгокеран" Туреччина; Парогенератору ТОВ "Аветон" Харків, Україна; Водонагрівача НВПН-2-1,5.18-200, Фірма "Тепломаш" Україна; Чіллера, Польша; Етикувальний аплікатор, Китай.

На підставі вказаної заявки між сторонами 16.10.19 було укладено Договір №88 про проведення заявленої експертизи.

У зв`язку з необхідністю додаткового інспектування та експертизи щодо посудини, що працюють під тиском понад 0,0,5 МПа ( п. 10 Додатку 3 до Порядку), а саме: Машини для автоклавування моделі 1200L Super Water Autjclsve, зав. № 176, 2018 (Китай); Машини для розливу препаратів у інфузійні ПВХ мішки моделі Filing&Sealing Machine, зав. № НС-180312, 2018 (Китай) сторонами був укладений Договір №4 за тим самим предметом інспектування та експертного дослідження.

В подальшому, листом №6/20 від 16.03.2020 позивачем одержано від відповідача: акт надання послуг від 28.02.2020 № 88-19/20 за Договором №88; акт надання послуг від 28.02.2020 № 4/20 за Договором №4; висновок експертизи №39499992-02-0015.20-В стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 28.02.2020 року.

У висновку експертизи №39499992-02-0015.20-В від 28.02.2020 року вказано, що перелік заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, під час експлуатації яких суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма неспроможне забезпечити дотримання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таку правову позицію викладено у постанові від 04.12.2019 Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1739/17.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, висновок ним прийнятий не був, акти надання послуг не підписані, оскільки відповідач, на виконання п. 3.2.2. Договорів, перед початком проведення інспектування не надав позивачу для погодження перелік документів, необхідних для проведення експертизи, а позивач їх, відповідно, не погодив і не надав відповідачу, у зв`язку з чим висновок експертизи наданий відповідачем не відповідає умовам Договорів та фактично не підтверджує обставину виконання відповідачем свого обов`язку, покладеного на нього умовами Договорів №88 та №4.

В обґрунтування своїх тверджень позивачем надано до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , який вказав, що є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма з 19.02.2019 року. Протягом всього строку дії Договорів №88 та №4 він, як генеральний директор товариства, не отримував від ТОВ ЦТЕА переліку документів, необхідних для проведення експертизи стану охорони праці та не уповноважував жодну особу на вчинення вказаних дій від імені товариства.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.2.2. та 3.2.3. Договорів №88 і №4 позивач готує необхідні для проведення експертизи документи згідно з переліком, який надається відповідальною особою відповідача. Перелік надається до початку виконання робіт (послуг) та погоджується обома Сторонами. За результатами проведеного аналізу документів відповідач розробляє та надає позивачу висновок експертизи.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано скріншоти електронної переписки Roman Rubanka та Жанна Островская , з якої вбачається погодження переліку документів, які необхідні для проведення експертизи.

Заперечуючи проти вказаного доказу, позивач вказав, що зазначені особи не встановлені та умовами Договорів не регламентовано електронної переписки.

При цьому, Суд наголошує на тому, що умовами Договорів сторонами чітко не визначено форму листування (письмова чи електронна).

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Отже, електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом.

При цьому, відповідачем надано для долучення до матеріалів справи копії документів Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма наданих для проведення інспектування за Договорами №88 та №4, а саме, зокрема:

- наказ №55 від 18.02.2019 року про обрання ОСОБА_1 генеральним директором ТОВ Бровафарма ;

- штатний розклад ТОВ Бровафрма чинний станом на 01.09.2019 року на 82 особи;

- положення про службу охорони праці, екології та пожежної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- положення про виробничий підрозділ;

- розпорядження від 03.02.2017 року та від 29.11.2016 за підписом директора виробництва Колодинського А.І. ;

- накази по товариству за період з 29.07.2009 року по 10.01.2020 року;

- журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці;

- посадові інструкції штату Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- довідка Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма про стан забезпечення працюючих спецодягом;

- договір на оперативно-технічне обслуговування №01/05/18-ЕЛ від 01.05.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма та ТОВ НВЦ Енергосистеми ;

- робочий проект зовнішнього електропостачання Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- журнал обліку проведення технічного обслуговування систем вентиляції, кондиціонування та холодопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма спеціалістами ТОВ Конвент-М ;

- агрегатний журнал обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- повідомлення про результати ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- річний графік планово-попреджувального ремонту технологічного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- витяг з протоколу засідання комісії з питань охорони праці;

- сертифікати про проходження наркологічного огляду працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- дипломи працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма ;

- медичні довідки про проходження медичного огляду працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма .

Означені документи підтверджують фактичну обставину погодження позивачем і надання відповідачу документів, необхідних для проведення експертизи, що повністю спростовує твердження позивача, викладені в позовній заяві.

Окрім того, суд вважає за необхідно зазначити, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справи №910/8099/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Німецько-українська науково-виробнича фірма Бровафарма до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту" про розірвання Договору № 88 від 16.10.2019 та Договору № 4 від 20.01.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 року у справі №910/8099/20 встановлено, що результатом наданих за спірними правочинами послуг є експертний висновок і такий висновок був наданий Товариством на користь позивача шляхом направлення поштового відправлення 0319408178211 та отриманий Фірмою 02.04.2020. Позивачем вказаних обставин не спростовано. У своїй сукупності наведені обставини засвідчують факт досягнення мети укладених договорів, що ставить під сумнів наявність істотного порушення договорів.

Отже, обставини встановлені зазначеним рішенням, яке набрало законної сили (в апеляційному порядку не оскаржувалось), не підлягають доведенню знову оскільки відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, окрім встановлених вище судом обставин, до спірних правовідносин також застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 року у справі "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Крім того, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"; рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року №296/10217/15-ц.

Умов повернення попередньої оплати (завдатку) сторонами в Договорі не передбачено, як і не передбачено цього в главі 63 Цивільного кодексу України.

Таким чином, повернення попередньої оплати (завдатку) повинне здійснюватись за правилами положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як повернення майна (в даному випадку коштів) збережених без достатньої правової підстави.

Однак, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідачем виконано умови Договорів, результатом яких було отримання позивачем висновку експертизи.

Таким чином, оскільки Договори фактично виконані відповідачем, відсутня підстава для застосування передбаченого статтею 1212 ЦК України порядку повернення коштів.

Згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.

Частинами першою - третьою статті 13, частиною другою статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем.

Щодо вимог відповідача про покладення на позивача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 23 000,00 грн, Суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2021 року між адвокатом Стахєєвим Олександром Олексійовичем та відповідачем (клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги №248/2, предметом якого є надання клієнту захисту, представництва інтересів та іншу правову допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, розрахункову квитанцію серії ААА №003337 від 05.02.2021 року на суму 9 000,00 грн, розрахункову квитанцію серії ААА №003339 від 30.07.2021 року на суму 14 000,00 грн, акт виконаних робіт №248-2 за угодою про надання правничої допомоги від 30.07.2021 року на суму 14 000,00 грн.

Заперечуючи проти заявлених відповідачем витрат на послуги адвоката позивач зазначив, що ця сума не підлягає стягненню з нього, оскільки є значно завищеною.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Окрім того, на позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються витрати відповідача пов`язані із відправленням до суду та позивачу відзиву з додатками, письмових пояснень, тощо, в загальному розмірі 142,60 грн (витрати від 19.02.2021 року в розмірі 68,60 грн, витрати від 19.02.2021 року в розмірі 47,00 грн та витрати від 08.06.2021 року в розмірі 27,00 грн).

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" (ідентифікаційний код 14332579, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 18-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної експертизи та аудиту" (ідентифікаційний код 39499992, місцезнаходження: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14-Ж, к. 201) суму судових витрат в розмірі 142,60 грн (сто сорок дві гривни 60 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 01.11.2021 року.

Суддя С. МОРОЗОВ