Постанова

від 29.05.2022 по справі 910/1127/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2022 р. Справа№ 910/1127/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без виклику учасників справи,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 (повний текст рішення складено 01.11.2021)

у справі №910/1127/21 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту»

про стягнення 79 620,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» (далі - ТОВ «Бровафарма», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» (далі - ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту», відповідач) про стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 79 620,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем укладені договори №88 від 16.10.2019 та №4 від 20.01.2020 на виконання робіт з проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду вказані договори є припиненими, проте відповідач не приступив до виконання робіт та відповідно роботи не виконав, отримані в якості передоплати (авансу) кошти в сумі 79 620,84 грн не повернув.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що він неупереджено, незалежно та об`єктивно виконав обумовлені договором обов`язки. Окрім того, відповідач вказав, що заявлені позивачем вимоги в межах ст. 1212 Цивільного кодексу України не відповідають належному способу захисту, оскільки послуги оплачені позивачем саме на підставі договорів, тобто не є безпідставно отриманими відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» судовий збір, сплачений до державного бюджету.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» суму судових витрат в розмірі 142,60 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було погоджено та надано відповідачу документи, необхідні для проведення експертизи, що повністю спростовує доводи позовної заяви. Також місцевий господарський суд послався на встановлені господарським судом у справі №910/8099/20 обставини, відповідно до яких результатом наданих за спірними договорами послуг є експертний висновок і такий висновок був наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» шляхом направлення поштового відправлення 0319408178211, та отриманий ним 02.04.2020. Судом зазначено, що наведені обставини засвідчують факт досягнення мети укладених договорів, що ставить під сумнів наявність істотного порушення договорів.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки договори фактично були виконані відповідачем, відсутня підстава для застосування передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України порядку повернення коштів.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції врахував час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, та дійшов висновку про те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу покладено витрати відповідача, пов`язані із відправленням до суду та позивачу відзиву з додатками, письмових пояснень, тощо, в загальному розмірі 142,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» 20.11.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано того, що договори №88 від 16.10.2019 та №4 від 20.01.2020 є за своєю природою договорами підряду, а не договорами надання послуг. Апелянт зазначає, шо місцевий господарський суд помилково взяв до уваги роздруківку електронного листування як належний доказ надання необхідних документів для проведення експертизи. Скаржник стверджує, що відповідних документів не погоджував, зазначений перелік не був наданий відповідачем в порушення умов п. 3.1., 3.2.2., 3.4.2. договорів.

Позивач також зазначає, що відмовився від прийняття робіт та підписання актів наданих послуг, оскільки відповідачем не проведено випробування, огляд та інші необхідні дії для проведення експертизи, до висновку експертизи не додано додатків, позивачу не були передані відомості з переліком дефектів, пошкоджень і несправностей устаткування разом з висновком експертизи, та позивач всупереч вимогам п. 3 Порядку проведення експертизи не приймав участі у її проведенні.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні помилково послався на встановлені господарським судом обставини у справі №910/8099/20, оскільки у зазначеній справі суд відмовив у задоволенні позову з підстав того, що договір не може бути розірваний у зв`язку із закінченням терміну його дії, а не з підстав того, що відповідачем було належним чином виконано вказаний договір. Апелянт стверджує, що оскільки дія договорів припинилася, то в нього наявні підстави стягнути сплачені відповідачу кошти саме на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/1127/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 26.10.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального права. У зв`язку з чим відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач стверджує, що ним було виконано зобов`язання за договорами №88 від 16.10.2019 та №4 від 20.01.2020, та складено і направлено позивачу акти надання послуг, як електронною поштою, так і цінним листом з описом вкладення, який був отриманий позивачем 02.04.2020.

Крім того, відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням від 26.10.2021, також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 в частині розподілу судових витрат, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» 23000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач зазначає, що ним фактично було понесено витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 23 000,00 грн. На думку відповідача, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині суперечить ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, та розподіл судових витрат є несправедливим та не відповідає основним засадам судочинства щодо відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021, розгляд справи призначено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

ТОВ «Бровафарма» подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту» без задоволення. Позивач вказує, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу було враховано обсяг виконаних робіт, складність справи, витрачений адвокатом час та ціну позову та прийнято обґрунтоване рішення про розподіл судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» про розгляд справи №910/1127/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Позивачем не було наведено суду обґрунтованих доводів для здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021.

15.12.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_1 (генерального директора ТОВ «Бровафарма»).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні та зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. При цьому, згідно з ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; згідно ч.9 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно постанови Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011 експертизу стану охорони праці мають право проводити експертні організації - експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпраці або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та мають підтверджену компетенцію для інспекційної діяльності у сфері охорони праці відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до Атестату про акредитацію, виданий Національним агентством з акредитації України, зареєстрований у Реєстрі 05.12.2019 за №70430, тип А, засвідчено компетентність ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту» в сфері інспектування: експертиза стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт, під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки ( ДСТУ EN ISO/IES 17020:2012).

16.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарм» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» (виконавець) був укладений договір №88, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи: Проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ПКМУ №1107 від 26.10.2011, зі змінами ПКМУ №48 від 07.02.2018 та ПКМУ №330 від 10.04.2019) згідно заявки №485/1 від 16.10.2019.

Також, 20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарм» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» (виконавець) був укладений договір №4, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи: Проведення інспектування (експертизи стану охорони праці) суб`єкта господарювання для визначення спроможності безпечної експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ПКМУ №1107 від 26.10.2011, зі змінами ПКМУ №48 від 07.02.2018 та ПКМУ №330 від 10.04.2019) згідно заявки б/н від 22.11.2019.

Згідно пункту 2.1. договору №88 вартість робіт (послуг) становить 33 801,30 грн.

Згідно пункту 2.1. договору №4 вартість робіт (послуг) становить 45 819,54 грн.

Термін виконання робіт (послуг) виконавцем становить 60 робочих днів з дати оплати та подання замовником всіх необхідних документів, визначених представником виконавця. (п. 3.1. договорів №88 та №4).

Умовами пункту 2.2. вказаних договорів №88 та №4 сторони погодили, що замовник перераховує на рахунок виконавця передоплату в розмірі 50% від вартості робіт (надання послуг) згідно цього договору до початку виконання експертизи, решту по завершенню робіт. Висновки експертизи замовник отримує після повного розрахунку з виконавцем.

На виконання умов пункту 2.2. договору №88 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 16 900,70 грн згідно платіжного доручення №3320 від 21.10.2019 та 16 900,60 грн згідно платіжного доручення №3807 від 10.12.2019.

На виконання умов пункту 2.2. договору №4, платіжним дорученням №239 від 03.02.2020 позивачем було перераховано відповідачу 45 819,54 грн.

Згідно з пунктами 3.1. договору №88 та договору №4 термін виконання робіт (послуг) виконавцем становить 60 робочих днів з дати оплати та подання замовником всіх необхідних документів, визначених представником виконавця.

Відповідно до підпунктів 3.2.2. договору №88 та договору №4 позивач готує необхідні для проведення експертизи документи згідно з переліком, який надається відповідальною особою відповідача. Перелік надається до початку виконання робіт (послуг) та погоджується обома сторонами.

Як передбачено підпунктами 3.2.3. договору №88 та договору №4, за результатами проведеного аналізу поданих позивачем документів відповідач розробляє та надає позивачу висновок експертизи щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Дата видачі висновку експертизи є датою закінчення експертизи.

Згідно з пунктами 3.5 договору №88 та договору №4 якщо замовник не підписав акт виконаних робіт протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання та не надав у той же строк письмову мотивовану відмову від підписання, то роботи та документація вважається прийнятою відповідно до документів прийому-передачі, що підписані виконавцем в односторонньому порядку.

Пунктами 4.2. договору №88 та договору №4 передбачено, що відповідач зобов`язаний надати позивачу для ознайомлення перелік документів, необхідних для проведення експертизи.

Відповідно до п. 9.1. договору №88 він вступає в дію з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині взятих сторонами на себе зобов`язань до повного їх виконання.

Відповідно до п. 9.1. договору №4 він вступає в дію з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині взятих сторонами на себе зобов`язань до повного їх виконання.

Листом №6/20 від 16.03.2020 позивачем одержано від відповідача:

- акт надання послуг від 28.02.2020 № 88-19/20 за договором №88;

- акт надання послуг від 28.02.2020 № 4/20 за договором №4;

- висновок експертизи №39499992-02-0015.20-В стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 28.02.2020.

Листом №174 від 16.04.2020 позивач запропонував відповідачу розірвати договір №88 та договір №4, а також повернути кошти в розмірі 79 620,87 грн, сплачені в якості передплати за вказаними договорами. До вказаного листа позивачем додано проекти додаткової угоди про розірвання договору №88 від 16.10.2019 та договору №4 від 20.01.2020.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В апеляційній скарзі позивач вважає, що судом першої інстанції неправильно було надано оцінку правовій природі спірних договорів, а саме не враховано того, що договори №88 та №4 є за своєю суттю договорами підряду. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими твердженнями, оскільки предметом вказаних договорів є проведення експертизи стану охорони праці суб`єкта господарювання. На переконання судової колегії, в процесі виконання даних договорів надається саме послуга - проведення експертизи, що не може бути тим результатом, який характерний для договорів підряду та створюється в процесі виконання договору. Висновок експертизи в даному випадку є зовнішнім виразом надання послуги, тобто документом, який видається на підтвердження факту надання такої послуги.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що фактично договори №88 та №4 були виконані відповідачем.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що за заявкою позивача від 16.10.2019 ставилось питання про проведення експертизи щодо експлуатації та застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки відповідно до ПКМУ №1107 від 26.10.2011 для наступних машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: Системи отримання води високоочищеної; Компресору TYDI-15. Фірма «Долгокеран» Туреччина; Парогенератору ТОВ «Аветон» Харків, Україна; Водонагрівача НВПН-2-1,5.18-200, Фірма «Тепломаш» Україна; Чіллера, Польша; Етикувальний аплікатор, Китай.

На підставі вказаної заявки між сторонами 16.10.2019 було укладено Договір №88 про проведення заявленої експертизи.

У зв`язку з необхідністю додаткового інспектування та експертизи щодо посудини, що працюють під тиском понад 0,0,5 МПа (п. 10 Додатку 3 до Порядку), а саме: Машини для автоклавування моделі 1200L Super Water Autjclsve, зав. № 176, 2018 (Китай); Машини для розливу препаратів у інфузійні ПВХ мішки моделі FilingSealing Machine, зав. № НС-180312, 2018 (Китай) сторонами був укладений Договір №4 за тим самим предметом інспектування та експертного дослідження.

В подальшому, листом №6/20 від 16.03.2020 позивачем одержано від відповідача: акт надання послуг від 28.02.2020 № 88-19/20 за Договором №88; акт надання послуг від 28.02.2020 №4/20 за Договором №4; висновок експертизи №39499992-02-0015.20-В стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 28.02.2020.

У висновку експертизи №39499992-02-0015.20-В від 28.02.2020 вказано, що перелік заявлених машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, під час експлуатації яких суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» неспроможне забезпечити дотримання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Обставини отримання позивачем висновку експертизи від відповідача на виконання умов спірних договорів підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/8099/20. Судом у вказаній справі встановлено, що результатом наданих за спірними договорами послуг є експертний висновок і такий висновок був наданий відповідачем на користь позивача шляхом направлення поштового відправлення 0319408178211 та отриманий позивачем 02.04.2020.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, разом з висновком експертизи ним було отримано акти надання послуг №88-19/20, №4/20 від 28.02.2020 до спірних договорів. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була надана мотивована відмова від підписання актів наданих послуг у строк протягом п`яти робочих днів з моменту їх отримання, а тому судова колегія дійшла висновку, що в силу пунктів 3.5. спірних договорів №88 та №4 роботи вважаються прийнятими, а відтак договори вважаються виконаними відповідачем.

Апеляційний господарський суд наголошує, що той факт, що позивач не погоджується з наданим експертним висновком, не свідчить про ненадання відповідачем послуг згідно з договорами №88 та №4.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судова колегія зазначає, що прийняте місцевим господарським судом рішення відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2020 у справі №922/2216/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19 про те, що положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Оскільки за результатом розгляду справи встановлено, що спірні договори відповідачем виконано, та обставини справи свідчать про те, що договори не було розірвано або визнано недійсними, колегія суддів вважає, що кошти, передані відповідачу на виконання вказаних договорів, не є такими, що збережені відповідачем без достатніх правових підстав.

Колегія суддів відхиляє як такі, що є помилковими доводи апеляційної скарги ТОВ «Бровафарма» про те, що місцевий господарський суд неправомірно взяв до уваги роздруківку електронного листування як належний доказ надання необхідних документів для проведення експертизи, оскільки з оскаржуваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції навпаки відхилив зазначений доказ та вказав, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом.

Позивач стверджує, що ним не був погоджений перелік документів, необхідних для проведення експертизи охорони праці, та не було надано відповідних документів відповідачу. Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії документів позивача, долучені відповідачем, на підставі яких була проведена експертиза (т. 2 а.с. 7-175), що свідчить про те, що вказані документи були надані самим позивачем та спростовує доводи позову у цій частині.

При цьому судова колегія звертає увагу, що п. 3.2.2. договорів передбачено, що позивач до початку проведення експертизи готує на вимогу відповідача документи згідно з погодженим переліком, на підставі яких і проводиться експертиза. Однак позивач, маючи відповідний обов`язок по наданню документів до початку проведення експертизи, не заявив заперечень щодо їх ненадання або непогодження переліку протягом усього періоду дії договору №88. Матеріали справи також не містять підтверджень того, що позивач звертався до відповідача з приводу ненадання останнім переліку документів, необхідних для проведення експертизи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено належними та допустимими доказами обов`язку відповідача повернути спірні кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8099/20 ТОВ «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» було відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання спірних договорів, оскільки судом було встановлений факт досягнення мети укладених договорів, тобто договори є виконаними. На переконання колегії судів, наведені обставини свідчать про неправомірність дій позивача, які полягають у недобросовісному ініціюванні позову у цій справі.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту» про несправедливість розподілу судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу відповідачем надано договір про надання правничої допомоги №248/2, розрахункову квитанцію серії ААА №003339 від 30.07.2021 на суму 14 000,00 грн, акт виконаних робіт №248-2 від 30.07.2021 на суму 14 000,00 грн, розрахункову квитанцію серії ААА №003340 від 26.10.2021 на суму 10 000,00 грн та акт виконаних робіт №248-3 від 26.10.2021 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №248-2 від 30.07.2021 адвокатом Стахєєвим О.О. надано такі послуги:

- виїзд адвоката власним авто «Кіа «Спортедж» за юридичною адресою клієнта за маршрутом Київ - Кропивницький з метою вивчення фактичних обставин справи та укладення договору про надання правничої допомоги, всього 8 годин, 4 000,00 грн;

- побудова адвокатом позиції захисту інтересів клієнта, складання відзиву на позов, письмових пояснень по справі - 3 години, 4 500,00 грн;

- направлення відзиву та пояснень стороні позивача до суду засобами поштового зв`язку - 1 година, 1 500,00 грн;

- виїзд адвоката власним авто «Кіа «Спортедж» в призначене судове засідання - 4 години та участь у судовому засіданні - 1 година та представництво інтересів клієнта в господарському суді - 8 годин, 4 000,00 грн

Відповідно до виконаних робіт №248-3 від 26.10.2021 адвокатом Стахєєвим О.О. надано такі послуги:

- визначення та формування пакету додаткових матеріалів для оформлення клопотання про їх долучення до справи - 2 години, 1000,00 грн;

- підготовка письмових пояснень суду по справі - 1 година, 1 000,00 грн;

- витрачення часу на дорогу для участі у судовому засіданні за маршрутом Кропивницький - Київ - Кропивницький з використанням власного авто - 06 годин, 6 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні у справі 23.10.2021 - 1,5 години, 2 000,00 грн.

Загальний розмір витрат, понесених відповідачем на надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, складає 24 000 грн.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Наведена правова позиція була вже неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 28.04.2020 у справі №904/1237/17 та від 11.02.2020 у справі №909/500/19.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Дослідивши докази, подані відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача, та відповідач був змушений звернутися за наданням відповідної допомоги до адвоката. При цьому судова колегія звертає увагу, що місцевий господарський суд, зазначаючи про часткову співмірність заявлених витрат, належним чином не мотивував своє рішення, обмежившись лише вказівкою на те, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд визнає обґрунтованими вимоги відповідача в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у заявленому відповідачем розмірі, а саме 24 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не підтвердилися у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 про відмову у задоволенні позову, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Однак в частині розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) рішення суду прийнято помилково.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» слід відмовити, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» - задовольнити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 - скасувати в частині стягнення на користь ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту» 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В цій частині прийняти нове рішення суду про стягнення з позивача на користь відповідача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 залишити без змін.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про стягнення з ТОВ «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правничої допомоги від 20.11.2021, розрахункову квитанцію серії ААА №003344 від 28.12.2021 на суму 4 500,00 грн та акт виконаних робіт №248-5 від 28.12.2021 на суму 4 500,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт №248-5 від 28.12.2021 адвокатом Стахєєвим О.О. надано такі послуги:

- ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та складання апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат у справі №910/1127/21 - 2 години, 1500 грн;

- поштове відправлення апеляційної скарги до суду та стороні по справі - 1 година, 500,00 грн;

- ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» та складання відзиву на неї - 2 години, 1 500,00 грн;

- ознайомлення з відзивом ТОВ «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на апеляційну скаргу ТОВ «Центр технічної експертизи та аудиту» та складання заперечень на відзив та відправлення засобами пошотового зв`язку стороні по справі та до апеляційного суду - 1,5 години, 1 000,00 грн.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивачем не надано.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4 500,00 грн під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 скасувати в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

4. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» (ідентифікаційний код 14332579, 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 18-А,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» (ідентифікаційний код 39499992, 03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14-Ж, к. 201, нова адреса: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1,) суму витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп.

5. В частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» 142,60 грн (судових витрат на поштові послуги), рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21 залишити без змін.

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» (ідентифікаційний код 14332579, 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 18-А,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної експертизи та аудиту» (ідентифікаційний код 39499992, 03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14-Ж, к. 201, нова адреса: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1,) суму витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Поновити дію рішення Господарського міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/1127/21.

10. Матеріали справи №910/1127/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік