Постанова

від 27.10.2021 по справі 188/272/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 188/272/18

провадження № 61-6440св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Українська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру

у Дніпропетровській області, Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року в складі судді Ніколаєвої І. К. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 липня 1993 року ОСОБА_2 створив

і зареєстрував селянське (фермерське) господарство КАС (далі - СФГ КАС ), став його головою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР). 22 листопада

1994 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування землею, виданий на підставі рішення Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05 травня 1993 року № 206, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41, відповідно до якого йому надана в постійне користування земельна ділянка площею 21,14 га в межах згідно з планом, розташована на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства. Відповідно до викопіювання плану-схеми користування Петропавлівської селищної ради та Троїцької сільської рад по акту інвентаризації земельної ділянки СФГ Корха А. С. ця земельна ділянка розташована за межами населеного пункту смт. Петропавлівка. 11 січня 1995 року вона уклала шлюб

з ОСОБА_2 і взяла собі його прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 11 січня 1995 року відділом реєстрації актів громадського стану Петропавлівського райвиконкому Дніпропетровської області. Зборами засновників СФГ КАС від 05 вересня 1995 року до складу засновників, крім ОСОБА_2 , введено позивача під дошлюбним прізвищем Стамова (пункт 1.1 статуту СФГ КАС , зареєстрованого розпорядженням Петропавлівської райдержадміністрації № 371-р від 16 грудня 1997 року, реєстраційний № 113). 16 січня 2014 року СФГ КАС пройшло перереєстрацію як фермерське господарство згідно витягу з ЄДР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_2 помер. На день його смерті вона була зареєстрована разом з померлим за одним місцем проживання і на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла його спадщину. Інших спадкоємців у померлого не було. Заповіт ОСОБА_2 не посвідчував. 11 січня 2018 року після її звернення до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді прав засновника (власника) СФГ КАС . Рішенням №1/2018 від 12 січня 2018 року затверджений Статут СФГ КАС

у новій редакції, за яким вона є засновником (власником) цього господарства. 15 січня 2018 року зміни до статуту СФГ КАС зареєстровані в ЄДР.

15 лютого 2018 року після її звернення до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу їй видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою з тієї підстави, що право постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця, а відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У порядку спадкування вона має право на постійне користування вказаною земельною ділянкою, виходячи з приписів частини другої статті 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року, яка діяла на час виникнення права постійного користування землею померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від

03 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 05 квітня 2019 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою площею 21,14 га згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого 22 листопада 1994 року Петропавлівською селищною радою народних депутатів Дніпропетровської області, яка складається з 7,2 га, що розташована на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, та 13,94 га, що розташована на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого 22 листопада 1994 року на підставі рішення Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05 травня 1993 року № 206, зареєстрованого

в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за

№ 41.

Судові витрати покладено на позивача.

Суди виходили з того, що позивач відповідно до закону успадкувала права, які за життя належали спадкодавцю. Враховуючи, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено

у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення

з постійного користування земельною ділянкою. Зокрема, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 368/54/17).

Аргументи учасників справи

У квітні 2020 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області

подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, на користь прокуратури Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що в оскарженому рішенні суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно послався на статтю 23 Закону України Про фермерське господарство , статтю 1218 ЦК України та дійшов невірного висновку про можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася померлій особі в постійне користування на підставі державного акта. Така позиція апеляційного суду сформована внаслідок невірного застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 368/54/17, що потягло прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Так, ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 61-2545св19) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_4 до Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа:

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на спадкове майно. Верховний Суд правильно зазначив, що право користування земельною ділянкою і право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою - це різні види речового права на земельну ділянку, вони мають різний правовий режим, а отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом, не може бути позбавлена права на таке володіння, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, оскільки інститут довічного успадковуваного володіння є відмінним від інституту права постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим, враховуючи наявність виключної правової проблеми, яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики, є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному

в раніше ухваленому рішенні Великої Палати у справі № 368/54/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні

у справі № 188/272/18.

Порушення інтересів держави в особі Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області полягають в тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за особою, яка не мала права на її спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки фактично за рішенням суду земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади. Порушення інтересів держави полягають в тому, що визнання в судовому порядку за ОСОБА_1 права постійного користування земельною державної форми власності площею 7,2 га, що є складовою земельної ділянки площею 21,14 га, яка належала ОСОБА_2 на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства, порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

УхвалоюВерховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що ОСОБА_2 , який проживав по

АДРЕСА_1 , рішенням Петропавлівської селищної ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області від

05 травня 1993 року № 206 надана у постійне користування земельна ділянка площею 21,14 га, розташована на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі цього рішення 22 листопада 1994 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 (том 1, а. с. 9, 10).

СФГ КАС зареєстроване 28 липня 1993 року за № 12131760000 в ЄДР.

Засновниками вказаного фермерського господарства є ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 , які проживали разом у будинку

АДРЕСА_1 . Позивач вказана у числі засновників господарства за дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 , шлюб вона зареєструвала з ОСОБА_2

11 січня 1995 року (том 1, а. с. 6, 7).

ОСОБА_2 , чоловік позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 16).

Позивач своєчасно звернулась до приватного нотаріуса Свириденко Л. В.

і 11 січня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право засновника (власника) СФГ "КАС" (том 1, а. с. 17).

12 січня 2018 року позивач рішенням № 1/2018 затвердила статут СФГ "КАС"

у новій редакції, виключила зі складу засновників померлого чоловіка та встановила одноосібним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та головою СФГ "КАС" ОСОБА_1. (том 1, а. с. 18, 23).

15 лютого 2018 року згідно постанови приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою з тієї підстави, що право постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця (том 1, а. с. 24).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України Про фермерське господарство ). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі

№ 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), зокрема, відступлено шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного

у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 , та зроблені такі висновки: право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини

у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець .

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, суди встановили, що спірна земельна ділянка рішенням Петропавлівської селищної ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05 травня 1993 року

№ 206 надана ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. СФГ КАС зареєстроване 28 липня 1993 року за № 12131760000 в ЄДР. Позивач 11 січня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право засновника (власника) СФГ "КАС".

За таких обставин право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, після проведення державної реєстрації такого господарства не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги , з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Понесені прокуратурою Дніпропетровської області у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати у розмірі 1 409,60 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від

03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 409,60 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня

2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня

2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук