Ухвала

від 30.06.2020 по справі 188/272/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 188/272/18

провадження № 61-8441ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру

у Дніпропетровській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року,

з пропуском строку на касаційне оскарження.

Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову 11 грудня 2019 року, тому останнім днем строку на касаційне оскарження є 10 січня 2020 року.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без участі прокурора. Зазначає, що повний текст копії постанови прокурор отримав 26 березня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 188/272/18.

Вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки касаційна скарга подана скаржником більш ніж через два місяця після спливу строку на касаційне оскарження. Крім того, скаржник не зазначає , що перешкоджало подати касаційну скаргу до 10 січня 2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби

у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно

у згаданих справах Пономарьов проти України та Устименко проти України . Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з поважних причин , оскільки про рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного

з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).З огляду на зазначене, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Отже, скаржнику необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 10 січня 2020 року.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати

скаржнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков