Постанова

від 11.12.2019 по справі 188/272/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6009/19 Справа № 188/272/18 Суддя у 1-й інстанції - Ніколаєва І. К. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

12.03.2018 до суду звернулась ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області та Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою. В обґрунтування позовних посилалась на те, що 28.07.1993 року ОСОБА_3 створив і зареєстрував селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) КАС , і став його головою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 22.11.1994 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ДП на підставі рішення Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05.05.1993 року №206, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41, відповідно до якого йому була надана в постійне користування земельна ділянка площею 21,14 га в межах згідно з планом, розташована на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, призначена для ведення селянського (фермерського) господарства. Як вбачається з викопіювання плану-схеми користування Петропавлівської селищної ради та Троїцької сільської рад по акту інвентаризації земельної ділянки СФГ ОСОБА_3 , ця земельна ділянка розташована за межами населеного пункту смт. Петропавлівка. 11.01.1995 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 і взяла собі його прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 11.01.1995 року відділом реєстрації актів громадського стану Петропавлівського райвиконкому Дніпропетровської області. Зборами засновників СФГ КАС від 05.09.1995 року до складу засновників, крім ОСОБА_3 була введена позивачка під дошлюбним прізвищем Стамова, що вбачається з п.1.1 Статуту СФГ КАС , зареєстрованого розпорядженням Петропавлівської райдержадміністрації №371-р від 16.12.19976 року, реєстраційний №113. 16.01.2014 року СФГ КАС пройшло перереєстрацію як фермерське господарство, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 07.06.2017 року Петропавлівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. На день його смерті вона була зареєстрована разом з померлим за одним місцем проживання і на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України прийняла його спадщину. Іншіх спадкоємців у померлого не було. Заповіт ОСОБА_3 не посвідчував. 11.01.2018 року після її звернення до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді прав засновника (власника) селянського (фермерського) господарства КАС . Рішенням №1/2018 від 12.01.2018 року затверджений Статут селянського (фермерського) господарства КАС у новій редакції, за яким вона, ОСОБА_2 , є єдиним засновником (власником) цього господарства. 15.01.2018 року зміни до Статуту селянського (фермерського) господарства КАС зареєстровані в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з нього.

15.02.2018 року після її звернення до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу, їй була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою з тієї підстави, що, як вказав нотаріус, право постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця, а відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачка вважає, що у порядку спадкування вона має право на постійне користування вказаною земельною ділянкою, виходячи з приписів ч. 2 ст.7 Земельного кодексу (далі - ЗК) України від 18.12.1990 року, яка діяла на час виникнення права постійного користування землею померлого чоловіка ОСОБА_3

Позивачка вважає, що її право порушене і керуючись ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 14, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 4,7, 22. 23, 27, 28, 43 ЗК України 1990 року, ст. ст. 92, 102-1, 140-142 ЗК України 2001 року, , ст. ст. 1216,1218,1225 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,13 ЦПК України, вона звернулась до суду з даним позовом з метою захисту її порушеного права (том 1 а.с. 2-4).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Визнано за ОСОБА_5 , у порядку спадкування за законом, право постійного користування земельною ділянкою площею 21,14 га згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22.11.1994 року виданого Петропавлівською селищною радою народних депутатів Дніпропетровської області, яка складається з 7,2 га розташованої на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та 13,94 га, розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22.11.1994 року на підставі рішення Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05.05.1993 року № 206, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.

Вирішено питання щодо судового збору (том 1 а.с. 196-202).

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2019 року виправлено описку у вступній та резолютивній частині рішення суду від 03 квітня 2019 року, вказано вірно другий абзац резолютивної частини: визнати за ОСОБА_5 , у порядку спадкування за законом, право постійного користування земельною ділянкою площею 21,14 га згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22.11.1994 року виданого Петропавлівською селищною радою народних депутатів Дніпропетровської області, яка складається з 7,2 га розташованої на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та 13,94 га, розташованої на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала на праві постійного користування ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22.11.1994 року на підставі рішення Петропавлівської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 05.05.1993 року № 206, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.(том 1 а.с.207)

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати за ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі (том 2 а.с. 5-10).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 , рішенням Петропавлівської селищної ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05 травня 1993 року № 206 надана у постійне користування земельна ділянка площею 21,14 га, розташована на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі цього рішення 22.11.1994 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41, копія якого додана до позову (том 1 а.с.9,10).

Згідно статуту фермерського господарства КАС , селянське ( фермерське) господарство зареєстроване Петропавлівською державною адміністрацією 16.12.1997 року за № 113 та взято на облік в Петропавлівський ДПУ 28.07.1993 року за кодом № 23022895, що підтверджується копією статуту (том 1 а.с.12).

Засновниками вказаного фермерського господарства є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які проживали разом у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом ЄДР юридичних та фізичних осіб (а.с.7). Позивачка вказана у числі засновників господарства за дошлюбним прізвищем Стомова, шлюб вона зареструвала з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ( том 1 а.с.6).

ОСОБА_3 , чоловік позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть сервї НОМЕР_4 від 07.06.2017 року ( а.с.16) .

Позивач своєчасно звернулась до приватного нотаріуса Свириденко Л.В. і 11.01.2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право засновника (власника) селянського (фермерського) господарства "КАС", зареєстрованого у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : 28 липня 1993 року № 12131760000, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ( том 1 а.с.17).

12.01.2018 року позивачка рішенням № 1/2018 затвердила статут СФГ "КАС" у новій редакції, виключила зі складу засновників померлого чоловіка та встановила одноосібним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та головою СФГ "КАС" ОСОБА_7 , що підтверджується вказаним рішенням ( том 1 а.с.18).

15.01.2018 року зміни до Статуту селянського (фермерського) господарства КАС зареєстровані в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з нього ( том 1 а.с.23).

15.02.2018 року після звернення позивачки до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу, їй була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою з тієї підстави, що, як вказав нотаріус, право постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця, що підтверджується Постановою нотаріуса (том 1а.с.24).

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими та вважав, що позивачка відповідно до закону успадкувала права, які за життя належали спадкодавцю.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції погоджується й колегія суддів.

Так, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 цього Закону, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою.

Зокрема право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані (вказаний висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 368/54/17).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми чинного законодавства та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у вищевказаній Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 368/54/17, колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: