ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 636/2998/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1706/21 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2021 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2021,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , по кримінальному провадженню № 22020220000000142 про арешт майна.
Накладено арешт на документи та речі, згідно переліку у клопотанні прокурора, які вилучені 30.06.2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Накладено арешт на автомобіль марки «ГАЗ 2705» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_9 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користування та розпорядження ним, а також заборони його відчуження.
Зберігання арештованого майна здійснено в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 14.07.2021 прокурор Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , звернувся до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадження №22020220000000142 від 04.11.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за №22020220000000142 від 04.11.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційні скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2021 на човен «Колібрі» КМ 330 2013 р.в. № НОМЕР_3 , з двигуном «Yamaha» F15FMHS 6AGK 1059297, човен надувний «Navogator» ЛК360 №UA-NAV20005L231, пристрій «Garmin striker plus 7 sv».
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України, як і клопотання слідчого про арешт майна.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не прибув.
18.10.2021 ОСОБА_7 подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст.422КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі ОСОБА_7 , належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст.405КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №22020220000000142 від 04.11.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України.
Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.
Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Проте, п. 1 ч. 5 ст. 173 КПК України передбачає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, серед іншого, перелік майна, на яке накладено арешт.
Однак, задовольняючи клопотання слідчим суддею в резолютивній частині не зазначено перелік майна, на яке накладено арешт.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України регламентує, що посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України дана норма розповсюджується і на суддів.
Приймаючи рішення про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів виходить з того що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 2 ст. 409 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2021 в частині накладення арешту необхідно скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майна задовольнити.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 16.07.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №22020220000000142 в частині накладення арешту скасувати та постановити нову.
Накласти арешт на документи та речі, які вилучені 30.06.2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зошит зеленого кольору зі світлим візерунком із написами цифр, поміщений до паперового конверту, опечатаний биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії; мобільний телефон чорного кольору марки «LG» модель G6, imei: НОМЕР_4 , поміщений до полімерного пакету, опечатаного биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії; пломби для рибацьких сіток з написами: «Держрибагенство ХА №05752» помаранчева, «Держрибагенство ХА №05750» помаранчева, «Держрибагенство ХА №05746» помаранчева, «Держрибагенство ХА №05756» помаранчева, «Держрибагенство ХА №05753» помаранчева, «Держрибагенство ХА №06389» синя, «Держрибагенство ХА №06388» синя, «Держрибагенство ХА №06383» синя, «Держрибагенство ХА №06387» синя, «Держрибагенство ХА №06390» синя, «Держрибагенство ХА №06381» синя, «Держрибагенство ХА №06383» синя, «Держрибагенство ХА №06382» синя, поміщені до полімерного пакету, опечатаного биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії; катер моторний «NAVIGATOR» сірого кольору з двигуном «Yamaha» № 0575-2019, накритий зеленим брезентом, в середині з одним мішком з рибацькою сіткою, опечатаний биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 ; човен гумовий без двигуна зеленого кольору «Kolibri», всередині якої 10 мішків з рибацькими сітками, опечатаний биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії; пристрій ззовні схожий на ехолот марки «Garmin» чорного кольору, поміщений до полімерного пакету, опечатаного биркою з відповідними написами та підписами учасників слідчої дії.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2021 |
Оприлюднено | 02.02.2023 |
Номер документу | 100841836 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Харківський апеляційний суд
Савенко М. Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні