Постанова

від 02.11.2021 по справі 2-3189/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2021 року місто Київ

справа № 2-3189/12

апеляційне провадження № 22-ц/824/13055/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Мазур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва у складі судді Матійчук Г.О. від 8 червня 2018 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича про визначення та виділення частки майна боржника у спільному майні, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У квітні 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Т. В. звернувся до суду з поданням про визначення та виділення частки майна боржника ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, яким він володіє спільно з ОСОБА_3 .

Подання мотивоване тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 135 176 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 299 грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 11 538 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року в частині відмови у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 та постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 278 600 грн., три проценти річних - 13 595 грн. 89 коп., а всього - 292 195 грн. 89 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчі листи № 2-3189/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 155 553 грн. 89 коп. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 295 117 грн. 89 коп. на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

Виконавчі листи перебувають на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України.

В ході примусового виконання встановлено, що ОСОБА_3 належить майно, яке набуте неї під час шлюбу з ОСОБА_4 , а саме: квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року за реєстровим № 5326; нежитлова будівля - приміщення лазні загальною площею 182,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 5521446), на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2006 року реєстровий № 167; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 7649835) на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року за реєстровим № 9773; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 7711092), на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року за реєстровим № 6391; кочегарка, загальною площею 87,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна: 14896863), на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2006 року за реєстровим № 6855; контора, загальною площею 199,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 18785031), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 09 травня 2007 року, виданого згідно з рішенням виконкому Забуянської сільської ради № 14 від 26 лютого 2007 року; транспортний засіб CITROEN BERLINGO, вантажний малотоннажний фургон-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 - на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 10 вересня 2009 року; транспортний засіб RANGE ROVER 4.2, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , на підставі свідоцтва НОМЕР_7 від 27 грудня 2007 року; транспортний засіб LAND ROVER DEFENDER, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_8 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , на підставі свідоцтва НОМЕР_10 від 20 червня 2007 року; транспортний засіб ЗАЗ 110557, вантажний малотоннажний пікап-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_11 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 , на підставі свідоцтва НОМЕР_13 від 18 січня 2011 року; транспортний засіб MERCEDES-BENZ CL 600, легковий купе-В, 2000 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_14 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 , на підставі свідоцтва НОМЕР_16 від 07 червня 2011 року.

Будь-якого іншого майна, достатнього для погашення заборгованості державним виконавцем не розшукано, а боржником не запропоновано.

З метою виконання рішення суду у справі № 2-3189/12 в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , державний виконавець просив подання задовольнити, врахувавши положення частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 8 червня 2018 у задоволенні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. у виконавчому провадженні № 44204242 про визначення та виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано висновків експертизи щодо подільності чи неподільності нерухомого майна, щодо вартості такого майна, не визначено співмірність вимог щодо визначення частки майна боржника з розміром заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права,просить скасувати ухвалу суду та задовольнити подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що державним виконавцем не виявлено майно боржника ОСОБА_4 за рахунок якого може бути виконано рішення суду, разом з тим, за час перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_3 ними придбано значну кількість майна, яке в силу статті 60 СК України є спільної власністю подружжя, а тому у суду були наявні підстави для визначення частки ОСОБА_4 . При цьому державний виконавець не зобов`язаний проводити експертне дослідження щодо питання подільності майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Додатково заявила клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що боржником сплачено борг в повному обсязі, що підтверджується копіями постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції

Ухвалою суду від 2 листопада 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про закриття провадження відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 135 176 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 299 грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 11 538 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року в частині відмови у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 та постановлено нове, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 278 600 грн., три проценти річних - 13 595 грн. 89 коп., а всього - 292 195 грн. 89 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_7 відхилено, рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року залишено без змін.

19 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчі листи № 2-3189/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 155 553 грн. 89 коп. та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 295 117 грн. 89 коп. на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

Виконавчі листи перебувають на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України.

За ОСОБА_3 зареєстровано право власності на таке майно: квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року за реєстровим № 5326; нежитлова будівля - приміщення лазні загальною площею 182,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 5521446), на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2006 року реєстровий № 167; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 7649835) на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року за реєстровим № 9773; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 7711092), на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року за реєстровим № 6391; кочегарка, загальною площею 87,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна: 14896863), на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2006 року за реєстровим № 6855; контора, загальною площею 199,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 18785031), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 09 травня 2007 року, виданого згідно з рішенням виконкому Забуянської сільської ради № 14 від 26 лютого 2007 року; транспортний засіб CITROEN BERLINGO, вантажний малотоннажний фургон-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 - на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 10 вересня 2009 року; транспортний засіб RANGE ROVER 4.2, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , на підставі свідоцтва НОМЕР_7 від 27 грудня 2007 року; транспортний засіб LAND ROVER DEFENDER, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_8 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , на підставі свідоцтва НОМЕР_10 від 20 червня 2007 року; транспортний засіб ЗАЗ 110557, вантажний малотоннажний пікап-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_11 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_12 , на підставі свідоцтва НОМЕР_13 від 18 січня 2011 року; транспортний засіб MERCEDES-BENZ CL 600, легковий купе-В, 2000 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_14 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 , на підставі свідоцтва НОМЕР_16 від 07 червня 2011 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований 4 червня 2005 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 194.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі застосовується Закон № 606-XIVвід 21 квітня 1999 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено положеннями статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до вимог статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Статтею 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Як встановлено статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У справі, яка переглядається, установлено, що звернення державного виконавця до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, було викликане необхідністю виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 278 600 грн., трьох процентів річних в розмірі 13 595 грн. 89 коп., а всього - 292 195 грн. 89 коп.

Разом з тим, як установлено судом апеляційної інстанції, боржником ОСОБА_4 виконано вказане рішення суду, що підтверджується копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. від 2 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3189/12, виданим 19 березня 2014 року (том 9 а.с. 15, 22, 23-24).

Таким чином, оскільки виконавче провадження закінчене у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення, то відсутні правові підстави для визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншою особою, в межах виконавчого провадження, яке є закінченим.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суди зобов`язані надавати мотивування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру судового рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, наданих сторонами, а також враховувати положення законодавства, яке існує для викладення та формулювання судових рішень (наприклад, у справах Кuіz Тогуja v. Sраіn, 09 Dесеmbег 1994, § 29, Sеrіеs А3О3-А; Ніggіns аvd Оther v. Frаnсе, 19 Fеbruaгу 1998, § 42).

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 8 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 8 листопада 2021 року.

Головуючий Судді: