Ухвала

від 09.11.2021 по справі 761/2739/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 листопада 2021 року

місто Київ

справа № 761/2739/20

провадження № 61-16613ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом Громадського об`єднання товариства індивідуальних забудовників Десенка до ОСОБА_1 про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року, залишити без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

Від заявника у жовтні 2021 року засобами поштового зв`язку подано докази на підтвердження сплати судового збору у визначеному Судом розмірі.

Верховний Суд, перевіряючи дотримання заявником інших вимог щодо форми та змісту касаційної скарги констатує, що викладені заявником підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам частини другої статті 389 ЦПК України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:

- (1) оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- (2) зазначений спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства;

- (3) суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правила статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.

Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Суду підстави для висновку, що наведені заявником доводи є неналежно обґрунтованими, оскільки друга підстава підлягає викладенню у широкому аспекті із наведенням додаткових мотивів щодо правил судочинства, за правилами якого, на переконання заявника підлягає розгляду зазначений спір. Серед іншого наведена підстава (друга) суперечить процесуальній вимозі касаційної скарги, у якій ОСОБА_1 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Щодо третьої підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд констатує, що така не відповідає жодним підставам, визначеним у частині другій статті 389 ЦПК України.

Інших підстав касаційного оскарження судових рішень, які мають відповідати вимогам частини другої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначено.

Отже, заявнику необхідно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Додатково враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення, ухвалені у малозначній справі із ціною позову 102 500, 00 грн, заявнику потрібно належно обґрунтувати обставини, визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких Суд вправі відкрити касаційне провадження у такій справі.

У касаційній скарзі заявник посилається на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки касаційна скарга стосується питання права, втім заявник не обґрунтовує щодо якої норми права існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Також у касаційній скарзі заявник не наводить достатніх доводів, у чому саме полягає виняткове значення для заявника розгляд цієї справи.

Оскільки касаційна скарга не містить належного викладу підстав касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року, а також випадків, за наявності яких Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, що перешкоджає вирішення питання та відкриття касаційного провадження у справі Верховний Суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтею 127 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків у касаційній скарзі тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду , що не підлягатиме подальшому продовженню.

У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний