Ухвала

від 10.11.2021 по справі 908/2192/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.11.2021 Справа № 908/2192/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича про забезпечення позову у справі № 908/2192/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» (69041 м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33210999)

третя особа, особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про 1 009 451 грн. 17 коп.

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ігнатенко Ігор Анатолійович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» про стягнення 634 475 грн. 93 коп. основного боргу, 95 171 грн. 38 коп. 3 % річних, 279 803 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 позовні матеріали № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.08.2021 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 30.07.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 відмовлено.

04.08.2021 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2192/21, присвоєно справі номер провадження 27/153/21 розгляд справи по суті призначено на 06.09.2021.

12.08.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_2 б/н від 12.08.2021 про забезпечення позову.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 12.08.21, у зв`язку із перебуванням судді Дроздової С.С. у відпустці з 12.08.2021 по 13.08.2021 (за поданням щодо відсутності підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місті для автоматизованого розподілу справ) вказану заяву про забезпечення позову визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 13.08.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_2 б/н від 12.08.2021 (надійшла до суду 12.08.2021) про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 06.09.2021 підготовче засідання на підставі ст. 183 ПК України відкладено на 04.10.2021.

Ухвалою суду від 04.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 09.11.2021, відкладено підготовче засідання на 01.11.2021.

У судовому засіданні 01.11.2021 оголошувалася протокольна перерва до 09.11.2021 без винесення ухвали.

До початку судового засідання від позивача надійшла до канцелярії суду заява про забезпечення позову, в порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України. Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить накласти арешт в рамках суми боргу у розмірі 1 009 451 грн. 17 коп. до моменту розгляду справи по суті на об`єкт нерухомого майна База відпочинку Федотова коса , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 811.4, Опис: А-1, А[1]-1,А[2]-1, А[3]-1, А[4]-1,А[5]-1, Б-1, Б[1]-1,Б[2]-1,Б[3]-1,Б[4]-1, В-1, В[1]-1,В[2]-1,В[3]-1,В[4]-1,В[5]-1,В[6]-1,В[7]-1,Г-1, Г[1]-1, Г[2]-1, Г[3]-1, Г[4]-1, Г[5]-1,Д-1, Д[1]-1, Д[2]-1, Д[3]-1, Д[4]-1 - вагончики, Е-1 - склад-вбиральня, № 1-душ, 6, 7, 8, 9, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 26, 28, 29, 30, 44, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 97- вагончики (тимчасові), блок № 1 (тимчасовий), блок №2 (тимчасовий).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2021, заяву про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2021 фактично було встановлено наявність заборгованості у ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ перед ОСОБА_2 та тим, що з 2016р. ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ не виконує переді позивачем боргові зобов`язання є всі підстави вважати, що після отримання копії позовної заяви керівництво ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ спробує вивести належне їм нерухоме майно на іншу юридичну особу з метою подальшого банкрутства підприємства.

ТОВ Азов-Стиль достеменно відомо про існування боргу перед ОСОБА_2 , оскільки особисто представник ТОВ Азов-Стиль Радостєва М.В. у справі № 908/2448/18 за позовом ТОВ Азов-Стиль до ФОП Завадська Вікторія Георгіївна про стягнення заборгованості по орендній платі за користування Базою відпочинку Федотова коса залучала їх у якості доказів, про це свідчить ухвала судді Господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г. від 04.02.2019р., в якій зазначено 01.02.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучений доказів до матеріалів справи за вих. б/н від 23.01.2019 (вх. №08-08/2205/19 від 01.02.2019), в зазначеному клопотання ТОВ "Азов-Стиль" просив поновити строк для подання доказів та долучити відповідні докази додані до зазначеного клопотання, а саме договори займу №31/10-1 від 31.10.2011, №14/12/11 від 14.12.2011, №28/12/11 від 28.12.2011, договір новації від 30.03.2016; договір про уступку права вимоги від 15.01.2016р. .

У рішенні Господарського суду Запорізької області вищезазначеній справі від 04.02.2021р. зазначено 08.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Стиль" зазначило, що договори №31/10-1 від 31.10.2011 на суму 307778, 00 грн., №14/12/11 від 14.12.2011 на суму 3000, 00 грн., №28/12/11 від 28.12.2011 на суму 11291, 00 грн. вже були предметом розгляду в Комунарському районному суді м. Запоріжжя. ТОВ Азов-Стиль заперечував проти того, що дані договори були укладені. Крім того, зазначив, що позивачем за позовом виступала не ФОП Завадська В.Г., а -ОСОБА_4. До матеріалів даної справи була додана копія договору про відступлення права вимоги від 15.01.2016 на суму 322069 грн., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. а вимогу представника ТОВ «Азов-Стиль» в судовому засіданні представником Ігнатенка І.А. були додані і долучені до матеріалів цивільної справи первісні договори - №31/10-1 від 31.10.2011 на суму 307 778, 00 грн., №14/12/11 від 14.12.2011 на суму 3000, 00 гри., №28/12/11 від 28.12.2011 на суму 11291, 00 гри., на підставі яких і було відступлено право вимоги 0С0БА_4. Таким чином, право вимоги у відповідача ФОП Заводська В.Г. не могло виникнути 05.04.2018 року на підставі договорів, зазначених у відзиві, оскільки право вимоги за даними договорами було відступлено ще 15.01.2016 року - 0С0БА_4 Відповідно до ч.і ст.512 ЦК України після заміни кредитора він втрачає право вимоги. Таким чином, після 15.01.2016 року - з моменту укладання договору з 0С0БА_4 уОСОБА_3 вже не було права відступити право вимоги іншій особі. По-друге, не можуть бути зараховані зустрічні однорідні вимоги ФОП Заводської В.Г за заявою від 22.12.2018, оскільки на даний час нею не подано зустрічного позову про стягнення грошових коштів з ТОВ Азов-Стиль і ТОВ Азов-Стиль не є боржником ФОП Заводська В.Г. .

Позивач зазначив, що за час судових процесів ТОВ Азов-стиль вже здійснив відчуження Бази відпочинку Жемчужна , тому у нього є всі підстави вважати, що у випадку не накладення арешту ТОВ Азов-стиль зможе здійснити відчуження залишку майна за рахунок продажу якого Ігнатенко І.А. зможе виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Згідно інформаційної довідки речових прав на нерухоме майно від 28.07.2021р. ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ належить об`єкт нерухомого майна База відпочинку Федотова коса , яка розташована за адресою Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, будинок 181. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 811.4, Опис: А-1, А[1]-1,А[2]-1, А[3]-1, А[4]-1,А[5]-1, Б-1, Б[1]-1,Б[2]-1,Б[3]-1,Б[4]-1, В-1, В[1]-1,В[2]-1,В[3]-1,В[4]-1,В[5]-1,В[б]-1,В[7]-1,Г-1, Г[1]-1, Г[2]-1, Г[3]-1, Г[4]-1, Г[5]-1,Д-1, Д[1]-1, Д[2]-1, Д[3]-1, Д[4]-1 - вагончики, Е-1 - склад-вбиральня, № 1-душ, 6, 7, 8, 9, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 26, 28, 29, 30, 44, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 97 - вагончики (тимчасові), блок № 1 (тимчасовий), блок № 2 (тимчасовий).

Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).

Частиною 1 ст. 137 ГПК України унормовано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і заходяться в нього чи в інших осіб (п. 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4), … іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Судом враховано, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Розглядаючи заяву судом враховано, що відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не вжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.

Заявник у своїй заяві лише припускає, що після отримання позовної заяви керівництво відповідача спробує вивести належним йому майно на іншу юридичну особу з метою подальшого банкрутства підприємства.

Крім того, представник відповідача адвокат Радостєва М.В, у судовому засіданні підтвердила, що об`єкт нерухомого майна база відпочинку Федотова коса , яка розташована за адресою Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, будинок 181перебуває у його власності та не відчужується іншим особам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що йому належать або реалізацію рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов`язань.

Отже, самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Проаналізувавши доводи позивача, викладені при обґрунтуванні поданої заяви, суд зазначає, що всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем взагалі не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження припущень щодо ймовірності відчуження об`єкта нерухомого майна бази відпочинку Федотова коса , тобто не зазначено достатньо обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях. Саме лише посилання в заяві на домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, 12.08.2021 до Господарського суду Запорізької області вже надходила ОСОБА_2 б/н від 12.08.2021 про забезпечення позову.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 12.08.2021, у зв`язку із перебуванням судді Дроздової С.С. у відпустці з 12.08.2021 по 13.08.2021 (за поданням щодо відсутності підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місті для автоматизованого розподілу справ) вказану заяву про забезпечення позову визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 13.08.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_2 б/н від 12.08.2021 (надійшла до суду 12.08.2021) про забезпечення позову відмовлено.

Крім того, суддею Корсун В.Л. в ухвалі від 13.08.2021 було роз`яснено, що якщо ОСОБА_2 у справі № 908/2192/21 виступає як позивач у статусі фізичної особи-підприємця, то на якій правовій підставі без належного обґрунтування з його боку він підписує заяву про забезпечення позову у цій справі фактично не як фізичною особою-підприємцем Ігнатенко І.А., а виходячи із тексту такої заяви, як громадянином ОСОБА_2 .

Тим більше, з урахуванням того, що в розумінні статей 4 та 30 ГПК України, спір у справі № 908/2192/21 не є корпоративним, а за загальним правилом, спори фізичних осіб з з товариством з обмеженою відповідальністю (юридичною особою) про стягнення заборгованості мають розглядатись за правилами не ГПК України, а за нормами ЦПК України.

При зверненні повторно до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не виконав приписи ухвали суду від 13.08.2021, щодо підписання даної заяви громадянином ОСОБА_2 , а не фізичною особою-підприємцем Ігнатенко І.А. та не надав доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення (наприклад - реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 135 грн. 00 коп., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Суд роз`яснює заявнику, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до Господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви ФОП Ігнатенко І.А, м. Запоріжжя про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 10.11.2021.

Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 10.11.2021.

Суддя С.С. Дроздова