Рішення

від 14.12.2021 по справі 908/2192/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/153/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 Справа № 908/2192/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» (69041 м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33210999)

третя особа, особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про 1 009 451 грн. 17 коп.

представники сторін

від позивача: Ігнатенко І.А., особисто паспорт

від відповідача: Радостєва М.В., ордер АР № 1051191 від 06.09.2021

від третьої особи: Никоненко О.О., ордер № 1058909 від 14.12.2021

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Ігнатенко Ігор Анатолійович звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» , м. Запоріжжя про стягнення 634 475 грн. 93 коп. основного боргу, 95 171 грн. 38 коп. 3 % річних, 279 803 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 позовні матеріали № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.08.2021 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовом у відповідності до ст. 137 ГПК України від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Відповідно до зазначеної заяви, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладенням арешту в рамках суми боргу у розмірі 1 009 451 грн. 17 коп. до моменту розгляду справи по суті на об`єкт нерухомого майна база відпочинку «Федотова коса» яка розташована за адресою АДРЕСА_3 . Опис об`єкта: Опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 811.4, Опис: А-1, А[1]-1,А[2]-1, А[3]-1, А[4]-1,А[5]-1, Б-1, Б[1]-1,Б[2]-,Б[4]-1, В-1, В[1]-1,В[2]-1,В[3]-1,В[4]-1,В[5]-1,В[6]-1,В[7]-1,Г-1, Г[1]-1, Г[2]-1, Г[3]-1, Г[4]-1, Г[5]-1,Д-1, Д[1]-1, Д[2]-1, Д[3]-1, Д[4]-1 - вагончики, Е-1 - склад-вбиральня, № 1-душ, 6,7,8,9,15,16,17,18,19,20,25,26,28,29,30,44,70,71,72, 73,74,75,76,77,97- вагончики (тимчасові), блок№1 (тимчасовий), блок № 2 (тимчасовий).

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2021, заяву про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою від 30.07.2021 р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 відмовлено.

Ухвалою суду від 09.08.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2192/21, присвоєно справі номер провадження 27/153/21 розгляд справи по суті призначено на 06.09.2021 р.

12.08.21 до господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_2 б/н від 12.08.21 про забезпечення позову.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 12.08.21, у зв`язку із перебуванням судді Дроздової С.С. у відпустці з 12.08.21 по 13.08.21 (за поданням щодо відсутності підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місті для автоматизованого розподілу справ) вказану заяву про забезпечення позову визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 13.08.2021 р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 б/н від 12.08.2021 (надійшла до суду 12.08.21) про забезпечення позову відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 17567/08-08/21 від 26.08.2021), відповідно до якого ТОВ Азов-Стиль заперечує проти того, що у товариства були боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 0121 від 21.01.2021 року, відповідно до якої станом на 01.01.2020 року на підприємстві відсутня будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Підставою для укладання договору про відступлення права вимоги передували ще якісь документи, на підставі яких у первісного кредитора - ОСОБА_1 , виникло право вимоги у ТОВ Азов-Стиль . Первинні документі не фігурують в переліку втрачених документів у висновку Комунарського ВП ДВП ГУНП Запорізької області від 18.09.2017 року про результати розгляду заяви від 18.09.2017 року і суду вони також надані не були. Відповідач ніколи не бачив оригіналів цих документів. В серпні 2016 року було отримане повідомлення від позивача від 29.07.2016 року незадовільної якості друку, яке неможливо було прочитати. До цього листа не були долучені взагалі будь-які документи. У відповідь на це лист відповідач 26.08.2016 року направив лист позивачу, в якому просив надати повідомлення належної якості, надати копії документів на які йде посилання в тексті та вказати контактні дані для зв`язку. Відповіді на цей лист не отримано, документи не були надані. Отже, відповідач вважав, що у ТОВ Азов-Стиль не виникло обов`язку щодо повернення боргу позивачу.

Позивачем подано відповідь (вх. № 17781/08-08/21 від 30.08.2021 р.) на відзив відповідача, відповідно до якої вказано, що на вимогу представників ТОВ Азов-Стиль були їм пред`явленні всі оригінали документів в повному обсязі. Після цього цими питаннями вони більше не переймалися, претензії були до підсудності нерухомого майна, чи є рухомим це майно, та таке інше. Ленінський районний суд м. Запоріжжя з`ясовував обставини вправи та фактично надав оцінку доказами при цьому встановивши факт існування заборгованості у ТОВ Азов-Стиль перед ОСОБА_2 . Після того, як у Ленінському районному суді м. Запоріжжя я заявив, що оригінали договорів були втрачені представник ТОВ Азов-стиль ОСОБА_3 почала стверджувати, що ніколи не бачили оригіналів, та ні якої заборгованості перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають. За час розгляду справи у Ленінському районному суді м. Запоріжжя не зважаючи на арешт рухомого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовились о виході ОСОБА_1 з співзасновників та База відпочинку Жемчужна була продана як об`єкт нерухомості. Рішенням суду було фактично встановлено наявність заборгованості та договірних зобов`язань між ОСОБА_2 та ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ . Господарським судом Запорізької області у цій справі взагалі не повинно розглядатись факт наявності або відсутності заборгованості у ТОВ Азов-стиль перед ОСОБА_2 , оскільки, це вже було предметом розгляду у Ленінському районному суді м. Запоріжжя та суд надав правовий висновок у своєму рішенні. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя ТОВ Азов-стиль не оскаржувалось, відповідно вони були згодні з тим, що у ТОВ Азов-стиль перед ОСОБА_2 існує заборгованість.

Ухвалою суду від 06.09.2021 підготовче засідання на підставі ст. 183 ПК України відкладено на 04.10.2021.

Ухвалою суду від 04.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 09.11.2021, відкладено підготовче засідання на 01.11.2021, залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 01.11.2021 оголошувалася протокольна перерва до 09.11.2021 без винесення ухвали.

Ухвалою суду від 09.11.2021 провадження у справі продовжено, в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 25.11.2021.

Ухвалою суду від 10.11.2021 у задоволенні заяви ФОП Ігнатенко І.А, м. Запоріжжя про забезпечення позову у справі № 908/2192/21 відмовлено.

10.11.2021 від відповідача за вх. № 23242/08-08/21 надійшла заява про доручення додаткових доказів та виключення з числа доказів в порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України.

Від позивача 24.11.2021 за вх. № 24241/08-08/21 надійшла відповідь на заяву представника про долучення додаткових доказів та виключення з числа доказів в порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України від 09.11.2021.

24.11.2021 від третьої особи за вх. № 24342/08-08/21 надійшла заява по суті спору.

В судовому засіданні 25.11.2021 підготовче провадження у справі закрито в порядку статті 185 ГПК України, призначено розгляд справи по суті на 14.12.2021.

09.12.2021 Фізичною особою-підприємцем Ігнатенком Ігорем Анатолійовичем заявлений письмовий відвід судді Дроздовій С.С. в порядку статті 35 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2021 у справі № 908/2192/21 визнано заявлений судді Дроздовій С.С. відвід у справі № 908/2192/21 необґрунтованим. Заяву Фізичної особи-підприємця Ігнатенка Ігоря Анатолійовича про відвід судді Дроздовій С.С. у справі № 908/2192/21 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 заяву Фізичної особи-підприємця Ігнатенка Ігоря Анатолійовича про відвід судді Дроздовій С.С. у справі № 908/2192/21 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 13.12.2021 суддею Зінченко Н.Г. відмовлено Фізичній особі-підприємцю Ігнатенку І.А. у задоволенні заяви про відвід судді Дроздової С.С. у справі № 908/2192/21.

Від позивача 13.12.2021 надійшла відповідь на заяву ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.12.2021 року, господарський суд Запорізької області в порядку статті 201 ГПК України розпочав розгляд справи по суті, справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.12.2021 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив усно під технічну фіксацію судового процесу, що Шевейко А.В. ні яких Договорів з позивачем не укладав та не підписував, представник просив суд видалитись з судового засідання, в зв`язку з участю в іншій справі, у вступному слові відмовився приймати участь та видалився з зали суду.

В засіданні суду 14.12.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 14.12.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Як посилається позивач, 15.01.2016 року ОСОБА_1 відступив ОСОБА_2 право вимоги на суму 300 000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВ-СТИЛЬ . Право вимоги, що було передане за зазначеним договором, виникло внаслідок надання первісним кредитором боржникові фінансової допомоги у сумі 322 069,00 грн., яку боржник (згідно умов договорів про зворотню фінансову допомогу) зобов`язався повернути протягом 5 днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги. З моменту укладення цього договору уступки права вимоги, позивач, як новий кредитор, отримав право вимагати від ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ повернення зазначеної заборгованості у сумі 322 069,00 грн., а первісний кредитор втратив таке право. Зазначене право вимоги, що було передане за вказаним договором, виникло внаслідок надання ОСОБА_1 ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ зворотньоої фінансової допомоги на загальну суму 322 069,00 грн.

15.03.2016 ОСОБА_2 була пред`явлена вимога ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ, в якій позивач просив повернути йому, як новому кредитору, заборгованість у сумі 322069,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ письмово повідомило позивача, що у нього виникли фінансові труднощі, які відповідач сподівається подолати у найближчий час. ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ просило відстрочити погашення заборгованості на 30 днів та в якості гарантії повернення заборгованості повідомило позивача про готовність укласти з позивачем новий договір, в якому відобразити загальну суму заборгованості та строк її погашення, а також штрафні санкції, якщо відповідач порушить строки повернення боргу. До листа ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ був доданий проект договору, з яким ОСОБА_2 погодився, підписавши його.

Як зазначив в позові позивач, 30.03.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно з умовами якого сторони домовились зробити новацію щодо зобов`язання ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ (Боржника) по поверненню ОСОБА_2 (Новому кредитору) заборгованості в сумі 322069,00 грн., яка виникла внаслідок переходу до ОСОБА_2 права вимоги від іншого кредитора ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ . Зазначену суму боргу ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ зобов`язався повернути в строк до 30 квітня 2016 року. Також у даному договорі в якості гарантій були передбачені штрафні санкції за порушення строків повернення боргу.

30.04.2016 року ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ не виконало свої зобов`язання по поверненню боргу, однак, 07 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ АЗОВ-СТИЛ була укладена додаткова угода до договору від 30.03.2016 року, в якій п. 2 викладено у новій редакції, а саме: Боржник має обов`язок (зобов`язання) щодо повернення Кредитору 634 475,93 грн. (складається із суми основного боргу 322069 грн. і нарахованих станом на 07.07.2016 року штрафних санкцій у розмірі 312 406,93 грн., які визнані Боржником, а у Кредитора відповідне право вимоги зазначеної суми. Також у даній додатковій угоді сторони дійшли згоди укласти договір застави рухомого майна ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ з метою забезпечення виконання зобов`язань останнім.

07.07.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ було укладено договір застави рухомого майна. Предмет договору застави є передача Заставодавцем (ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ ) в заставу Заставодержателю ( ОСОБА_2 ) майна для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань щодо повернення боргу, неустойки, збитків та будь яких інших платежів, розмір, терміни та умови сплати яких встановлюються укладеним між позивачем та відповідачем договором від 30 березня 2016 року (Договір новації) та будь якими додатковими умовами до нього. Перелік майна, а саме будиночків та господарських приміщень, які розташовані на земельних ділянках, кадастровий №2320355400:11:001:0071 та №2320355400:11:002:0040 (із зазначенням найменування та інвентарних номерів), що були передані в заставу, наведений у пункті 1.3 Договору застави. Обтяження зазначеного майна заставою було внесене до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно Договору новації, з урахуванням додаткової угоди до нього, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 634 475,93 грн., яку він зобов`язався повернути у строк до 27.07.2016 року.

У пункті 5.3 Договору застави рухомого майна сторони домовились, що перехід від Заставодавця до Заставодержателя права власності на предмет застави відбувається шляхом вручення (направлення) Заставодавцю повідомлення Заставодержателя про те, що він прийняв рішення задовольнити свої вимоги за Договором новації шляхом набуття права власності на предмет застави. У такому разі моментом переходу права власності на предмет застави від Заставодавця до Заставодержателя є момент отримання зазначеного повідомлення директором (або іншою уповноваженою особою) Заставодавця. У випадку набуття Заставодержателем права власності на предмет застави, правовстановлюючими документами Заставодержателем на предмет застави є у сукупності: Договір застави та зазначене повідомлення. Також у разі переходу права власності на предмет застави до Заставодержателя одночасно буде вважатись погашеною заборгованість Заставодавця перед Заставодержателем на суму 608 598,99 грн. У разі отримання Заставодавцем повідомлення про перехід права власності на предмет застави до Заставодержателя, Заставодавець зобов`язаний протягом трьох днів за актом приймання-передачі передати Заставодержателю предмет застави.

Так як ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ не повернуло суму боргу у строк, визначений Договором застави, ОСОБА_2 в порядку п. 5.2 Договору новації надіслано повідомлення про те, що ОСОБА_2 прийняв рішення задовольнити свої вимоги за Договором новації шляхом набуття права власності на предмет застави. Зазначене повідомлення було отримано уповноваженою особою ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ 23.08.2016р. і з цього дня до позивача перейшло право власності на предмет застави, перелік якого наведений у пункті 1.3 Договору застави. З цього дня 23.08.2016р. згідно п. 5.3 Договору застави рухомого майна вважається погашеною заборгованість ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ у сумі 608 598,99 грн. При цьому загальна сума заборгованості за договором новації, з урахуванням додаткової угоди, складала 634 475, 93 грн.

Згідно з п. 5.2 Договору застави, Заставодавець зобов`язаний був передати Заставодержателю протягом трьох днів за актом прийому-передачі предмет застави.

Однак, як зазначив позивач ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ вищезазначені умови договору не виконав, відповідно боргові зобов`язання перед ОСОБА_2 залишились, тому ОСОБА_2 обирає інший спосіб захисту своїх прав, а саме стягнення заборгованості з ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ .

Позивач також зазначав, що 14.06.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ про визнання права власності, стягнення заборгованості та зобов`язання передати майно. 01.06.2021 суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліной Т.Є. було винесено рішення яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог тільки у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень за рішенням суду передбачено виключно реалізацію предмета забезпечувального обтяженням шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом, тобто було обрано невірний спосіб захисту. Однак, вищезазначеним рішенням суду було фактично встановлено наявність заборгованості та договірних зобов`язань між ОСОБА_2 та ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ .

В зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 634475 грн. 93 коп. основного боргу, 95171 грн. 38 коп. 3 % річних та 279803 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що на підтвердження своєї позиції позивачем подано копію Договору про уступку права вимоги від 15.01.2016 року, підписаний первісним кредитором ОСОБА_1 та Новим кредитором ОСОБА_2 , відповідно до якого зазначено, що первісним кредитор відступає новому кредитору право вимоги на суму 322069 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВ-СТИЛЬ , що виникла внаслідок надання первісним кредитором боржнику фінансовою допомоги в розмірі 322069 грн.

15.03.2016 року ОСОБА_2 була пред`явлена вимога ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ, в якій позивач просив повернути йому, як новому кредитору, заборгованість у сумі 322069,00 грн.

Матеріали справи містять відповідь на вказану вимогу ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ , відповідно до якої вказано, що у нього виникли фінансові труднощі, які відповідач сподівається подолати у найближчий час. ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ просило відстрочити погашення заборгованості на 30 днів та в якості гарантії повернення заборгованості повідомило позивача про готовність укласти з позивачем новий договір, в якому відобразити загальну суму заборгованості та строк її погашення, а також штрафні санкції, якщо відповідач порушить строки повернення боргу. До листа ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ був доданий проект договору, з яким ОСОБА_2 погодився, підписавши його.

Додатковою угодою до Договору від 30.03.2016 вказано, що боржник має обов`язок щодо повернення кредитору 634475 грн. 93 коп., що складається з суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій. Також у даній додатковій угоді сторони дійшли згоди укласти договір застави рухомого майна ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ з метою забезпечення виконання зобов`язань останнім.

07.07.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ було укладе Договір застави рухомого майна. Предмет договору застави є передача Заставодавцем в заставу Заставодержателю майна зазначеного в п. 1.3 цього Договору для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань щодо повернення боргу, неустойки, збитків та будь яких інших платежів, розмір, терміни та умови сплати яких встановлюються укладеним між позивачем та відповідачем договором від 30 березня 2016 року (Договір новації) та будь-якими додатковими умовами до нього.

Перелік майна, а саме будиночків та господарських приміщень, які розташовані на земельних ділянках, що були передані в заставу, наведений у пункті 1.3 Договору застави. Обтяження зазначеного майна заставою було внесене до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно Договору новації, з урахуванням додаткової угоди до нього, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 634 475,93 грн., яку він зобов`язався повернути у строк до 27.07.2016.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом з`ясовано у позивача про наявність документів, які б підтверджували про передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відповідно до якого позивачем було надано лише копію Договору про уступку права вимоги від 15.01.2016р, також інші документи, на які позивач ґрунтує свою правову позицію також подано в копіях.

Позивач вказав на те, що ним було втрачено, в зв`язку з чим останній звертався до Комунарського ВП з заявою, відповідно до якої позивач вказав, що втратив документи по судовій справі №333/4946/16-ц, а саме: Договір про уступку права вимоги від 15.01.2016, укладнений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо ТОВ Азов-Стиль ; вимогу директору ТОВ Азов-Стиль від 15.03.2016; лист ТОВ Азов-Стиль № 30/3 від 30.03.2016; договір від 30.03.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль ; договір поруки між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 30.03.2016; додаткова угода до договору від 30.03.2016, укладена 07.07.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль ; договір застави від 07.07.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль ; повідомлення директору ТОВ Азов-Стиль щодо набуття права власності від 29.07.2016; Договір оренди майна між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль від 05.04.2016; додаткова згода між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль від 30.08.2016.

Інспектором ЮП СП Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області подальшу перевірку за цим матеріалом припинено, про що свідчить висновок про результати розгляду заяви від 18.09.2017 року, аркуш справи 186.

Суд звертає увагу, що вищевказані документи втрачено у вересні 2017 року про що свідчить висновок про результати розгляду заяви від 18.09.2017 року, аркуш справи 186, але всі копії документів, які позивач додав до позовної заяви на обґрунтування позову ним особисто завірені: згідно з оригіналом прізвище ім`я по батькові 14 червня 2019 року.

Виникає питання, коли саме втрачені оригінали документів? Якщо позивач ОСОБА_2 під звукозапис в судовому засіданні зазначив, що у вересні 2017 року втратив оригінали, а в 2019 році 14 червня, власним підписом зазначає: згідно з оригіналом ОСОБА_2 .

Позивач вказував на те, що оригінали вказаних документів також знаходяться у ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої останній зазначає: зі змісту заяви відповідача Про долучення додаткових доказів та виключення з числа доказів вбачається, що позивач ОСОБА_2 посилається на те, що начебто я, ОСОБА_1 , відступив ОСОБА_2 право вимоги до ТОВ АЗОВ СТИЛЬ за договором про уступку права вимоги від 15.01.2016 року. Таке твердження позивача не відповідає дійсності. Я, ОСОБА_1 , не відступав ОСОБА_2 право вимоги до ТОВ АЗОВ СТИЛЬ за договором про уступку права вимоги від 15.01.2016 року та не підписував такого договору. У 2016 році між мною та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про уступку права вимоги. На виконання цієї усної домовленості нами були складені документи про уступку права вимоги. Ці документи були підписані ОСОБА_2 та надані на підпис мені. Я зобов`язався підписати ці документи зі свого боку після того, як ОСОБА_2 сплатить мені обумовлену нашими домовленостями грошову суму. В обмін на отримання грошових коштів, я повинен був підписати та передати ОСОБА_2 . Оригінал договору про уступку права вимоги, а також документи, на підставі яких в мене виникло право вимоги (договори із ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ про внесення мною зворотної фінансової допомоги). Тобто, ми домовилися про укладення нами договору у майбутньому і всі подальші мої дії виходили із того, що ОСОБА_2 сплатить мені грошові кошти (за уступку права вимоги), а я підпишу та віддам йому відповідні документи (про які зазначалося вище). Законом не заборонено вчинення дій щодо майна (майнових прав, зокрема права вимоги) права на які у особи виникне у майбутньому. Проте, виконання наших усних домовленостей затягувалося (не з моєї вини) і згодом, у 2017 році, мені стало зрозуміло, що ОСОБА_2 не має наміру оплатити мені за право вимоги (що виникло у мене до ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ внаслідок надання мною зворотної фінансової допомоги). Відповідно, я також прийняв рішення не підписувати із ОСОБА_2 договору про уступку права вимоги (не передавати право вимоги), а відповідно і не передавати ОСОБА_2 оригіналів документів, про надання мною зворотної фінансової допомоги ТОВ АЗОВ-СТИЛЬ . Про зазначене вище я подавав заяву до Комунарського районного суду м.Запоріжжя у справу № 333/4946/16-ц в якій розглядався позов ОСОБА_2 до ТОВ АЗОВ СТИЛЬ з тих же підстав, що і у даній господарській справі. Таким чином, я, ОСОБА_1 , не відступав ОСОБА_2 право вимоги до ТОВ АЗОВ СТИЛЬ за договором про уступку права вимоги від 15.01.2016 року, не підписував такого договору та не передавав ОСОБА_2 оригіналів документів про надання мною ТОВ АЗОВ СТИЛЬ зворотної фінансової допомоги .

Крім того, в судовому засіданні представник третьої особи підтвердив вказані в заяві ОСОБА_1 твердження та вказав, що останній не підписував Договір про уступку права вимоги або інших Договорів.

Судом встановлено, що позивачем не подано суду документів, які б підтверджували про передання ним своїх прав іншій особі за правочином, та відповідно укладання подальших Договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім того, матеріали справи також не містять платіжних документів, які б могли підтверджувати передання позивачем у справі гр. ОСОБА_1 грошових коштів, про що неодноразово вказувалось позивачем.

Відповідно до статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі ч.2 ст.91 ГПК України.

Частина 6 статті 91 ГПК України - якщо подано копію письмового доказу, суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оригінали документальних доказів є пріоритетом для суду, оскільки необхідно повно та всебічно дослідити докази, якими обґрунтовано позовні вимоги.

З наданих позивачем доказів суд не може ідентифікувати їх належність, в зв`язку з відсутністю їх оригіналів.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом в судовому засіданні було запитано у позивача, чим останній обґрунтовує суму заявленого боргу та чим підтверджується сума боргу.

Позивач правову природу заявленої суми боргу суму боргу не підтвердив.

Посилання позивача на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2021 у справі № 334/4557/19, яким нібито було встановлено факт наявності заборгованості та договірних зобов`язань між ОСОБА_2 та ТОВ Азов-Стиль , є процесуально необґрунтованим, виходячи з наступпного.

Частиною ст. 75 частина 7 ГПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач документально та усно в судовому засіданні не зміг пояснити, чим підтверджується заявлена сума боргу на підставі яких нормативно-правових документів був виконаний розрахунок, вказав на те, що оригінали документів були втрачені.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач у справі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ігнатенко Ігоря Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ-СТИЛЬ» відмовити.

Рішення оформлено та підписано 24.12.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .