Ухвала

від 05.11.2021 по справі 199/9939/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9939/19

(1-кс/199/1551/21)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_4 клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42019042630000236, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.3, ст.358 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська звернувся слідчий СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням із прокурором із вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого послався на те, що 04 жовтня 2019 року до АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від Дніпровської міської ради, в якій зазначено, що виявлено розпорядження міського голови від 29.12.2012 №845-р «Про присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_1 (АНД район)». Відповідно до бази міської ради «Розпорядча діяльність» вказане розпорядження міського голови не видавалося. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №42019042630000236 за ст.358 ч.1 КК України, в ході проведення досудового розслідування у якому за наслідками проведення низки слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження виявлене кримінальне правопорушення було додатково кваліфіковано за ст.190 ч.3 КК України, також об`єднано в одне провадження із іншими постановою прокурора. В ході досудового розслідування виявлено злочинну діяльність групи осіб, які шляхом використання заздалегідь підроблених розпоряджень Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, розпоряджень голови Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради вводили в оману державних реєстраторів, які вносили відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Аналогічних способом на підставі відшукуваних слідством і наведених вище документів внесено відомості щодо права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що наразі належить на праві власності ОСОБА_5 . За викладених обставин, а також вказуючи, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 має значення речового доказу у розслідуваному кримінальному провадженні, з метою запобігання його відчуження і втрати іншим чином слідчий просив задовольнити його клопотання про арешт вищевказаного житлового будинку із обов`язковим позбавленням прав на його відчуження та розпорядження.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити із викладених у клопотанні підстав.

Вислухавши доводи слідчого та дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

В судовому засіданні встановлено, що СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019042630000236, кваліфікованому за ст.190 ч.3, ст.358 ч.1 КК України та порушеному за фактом повідомлення про злочинну діяльність групи осіб, які шляхом використання заздалегідь підробленої документації вносили відомості про право власності на нерухоме майно.

В ході досудового розслідування встановлено, що предметом вчинення даного кримінального правопорушення також є житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1783780412101.

03 листопада 2021 слідчим винесено постанову про визнання та залучення вказаного нерухомого майна в якості речового доказу рамках кримінального провадження №42019042630000236.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 березня 2019 року було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 в тому числі на підставі рішення про відведення земельної ділянки для будівництва, серія та номер 530, виданий 21.09.1991, видавник Амур-Нижньодніпровська районна рада народних депутатів, розпорядження «Про присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_3 , серія та номер: 179-р, виданий 02.04.2010, видавник: Дніпропетровський міський голова. В подальшому 29 травня 2020 року право власності на вказане домоволодіння було набуто ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, в зв`язку із чим за нею і зареєстроване дотепер.

Крім того, в ході досудового розслідування за наслідками проведених низки обшуків, тимчасових доступів до речей і документів, здійснених запитів, в тому числі до Дніпровської міської ради, її структурних підрозділів слідством встановлено, що рішення про відведення земельної ділянки для будівництва, серія та номер 530, виданий 21.09.1991, видавник Амур-Нижньодніпровська районна рада народних депутатів фактично не існує.

За змістом ст.ст.131, 132, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами 10, 11 ст.170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Аналізуючи наведені слідчим в його клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до клопотання матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що в ході розгляду такого клопотання знайшли своє підтвердження заявлені слідчим обставини, як то факт вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та початок кримінального провадження за ознаками цього кримінально караного діяння, правова кваліфікація якого та встановлений кримінальним процесуальним законом обов`язок доказування зумовлюють необхідність доведення слідчим події кримінального правопорушення, винуватості особи у його вчиненні тощо. Доказування здійснюється за допомогою відповідних доказів, різновидом яких є речові докази, значення яких, в свою чергу, має майно, арешт на яке просить накласти слідчий в рамках кримінального провадження №42019042630000236. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що слідчий просить накласти арешт на вказане майно, яке має суттєве значення для встановлення та виключне значення для доведення важливих обставин у розслідуваному кримінальному провадженні, а також досягнення його дієвості, оскільки це майно можливо зберегло на собі сліди та/або містить інші відомості, що можуть бути використані як докази, отримати які іншим способом неможливо, при цьому існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження цього майна, враховуючи викладені в ст.173 ч.2 КПК України обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, однак частково шляхом накладення арешту на вказане слідчим майном із позбавленням власника (володільця) вказаного вище майна лише права відчужувати зазначене нерухоме майно.

Частковість задоволення клопотання зумовлена тим, що обмеження власника права розпорядження не є співмірним завданню даного кримінального провадження та може призвести до істотних негативних наслідків для такого власника, а тому не забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту інтересів власника, у зв`язку із чим відсутня потреба заборони розпорядження житловим будинком. Слід також зазначити, що відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Разом з тим, слідчий не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що саме заборона власнику розпоряджатись вищевказаним домоволодінням може призвести до наведених негативних наслідків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 309, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42019042630000236, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.3, ст.358 ч.1 КК України, задовольнити частково.

Накласти в рамках кримінального провадження №42019042630000236 арешт на майно, а саме на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783780412101), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з позбавленням власника (володільця) вказаного вище майна права відчужувати зазначене нерухоме майно.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1