Ухвала

від 18.11.2021 по справі 199/9939/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1744/21 Справа № 199/9939/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалипровадження за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019042630000236 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю:

секретаря ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року накладено арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку, проведеного 13.10.2021 за адресою: АДРЕСА_1 майно: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 виготовлений ОСОБА_9 ; договір купівлі-продажу від 29.05.2020 про передачу у власність житлового будинку АДРЕСА_3 ; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; довідка про поштову адресу об`єкта №204 за адресою: АДРЕСА_2 від 15.06.1992 завірене печаткою круглу печатку з текстом по центру «ЗЕМГРАД № 1», текстом по контуру: «КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗЕМГРАД» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. Україна. Дніпропетровськ Код 24241808»; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; довідка №3888 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_2 від 19.05.2020, з обов`язковим позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування.

Як слідує з ухвали, слідчий суддя, дійшовши такого висновку, врахував те, що предмети, матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України, є речовими доказами, та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Не погоджуючись з цією ухвалою представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в повному обсязі, винести нове рішення, яким у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку оскарження адвокат вказує на те, що ухвала була постановлена за відсутності апелянта, а копію ухвали від 13.10.2021 отримано нею лише 20.10.2021.

В якості доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 посилається на те, що ухвала є необґрунтованою, постановленою без повного дослідження доказів у провадженні, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та прав і законних інтересів ОСОБА_5 .

У скарзі представником указується на те, що обшук проводився за адресою реєстрації ОСОБА_5 , якій будинок належить на праві приватної власності. За твердженням адвоката, документи, які виявлені та вилучені, та на які накладено арешт знаходилися поза межами обсягу предметів, відшукання та вилучення яких передбачено ухвалою слідчого судді про надання дозволу на обшук.

Також, на думку представника, в ухвалі не міститься обґрунтування значення та відношення до кримінального провадження цих документів та необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно. Крім того, у скарзі зазначається на те, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування відношення ОСОБА_5 до цього кримінального провадження, відсутня обґрунтована підозра щодо неї у цьому провадженні, в той час як прокурором не доведена необхідність накладення арешту на майно.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали судового провадження за клопотанням прокурора, співставивши їх з доказами у матеріалах провадження, вимогами кримінального процесуального закону та обговоривши доводи клопотання про поновлення пропущеного строку та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Положенням ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Оскаржене рішення слідчого судді постановлено 13.10.2021, за відсутності третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, та її представника, в той час як представник ОСОБА_6 наголошує на отриманні нею копії ухвали 20.10.2021, що не спростовується доказами наявними в матеріалах провадження. Разом з цим, апеляційну скаргу до поштового відділення подано 25.10.2021.

За таких обставин, апеляційний суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали поважними, та такими, що є підставою для поновлення пропущеного строку.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги стосовно допущення слідчим суддею істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними.

Як слідує з наявних матеріалів провадження за клопотанням слідчого про накладення арешту на майно, в провадженні СВ ВП № 1 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 21.10.2019 до ЄРДР за № 42019042690000236 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України.

В межах цього кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді суду першої інстанції з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене 13.10.2021 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя, за наслідками розгляду клопотання про арешт майна, постановив оскаржувану ухвалу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до змісту ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, до клопотання прокурора додано такі докази: витяг з ЄРДР № № 42019042690000236, копія протоколу обшуку, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , копія висновку експерта, копія ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, постанову про визнання та залучення до кримінального провадження речових доказів від 13.10.2021, дослідивши які колегія суддів приходить до переконання, що вилучене в ході проведення обушку майно відповідає критеріям частини 1 статті 170 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та обґрунтовано визнано речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів у цьому провадженні.

Отже, проаналізувавши та дослідивши матеріали за клопотанням прокурора про накладення арешту на майно, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані органом досудового розслідування матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

Доводи апелянта про те, що майно, на яке накладено арешт в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку не зазначено в її резолютивній частині, є такими, що не можуть слугувати підставою для скасування арешт майна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно із ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Відповідно до ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

З огляду на встановлені обставини провадження, те, що вилучене в ході обушку майно визнано речовим доказом, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінальних правопорушень та підлягає збереженню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не повідомлялося про підозру в межах цього кримінального провадження не можуть слугувати підставою для скасування накладеного арешту на майно та не свідчать про його неправомірність.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки ухвала постановлена згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів та підстав.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання представника третьоїособи,щодо майнаякої вирішується питанняпро арешт ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від13жовтня 2021року задовольнити.

Поновити представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 пропущений строк на оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року.

Апеляційну скаргу представника третьоїособи,щодо майнаякої вирішується питанняпро арешт ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від13жовтня 2021року про накладення арешту на майно залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4