Ухвала

від 09.11.2021 по справі 1-26

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2021 року

м. Київ

Провадження № 13-230зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

перевірила заяву засудженого ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року і

встановила:

Як убачається з заяви, за вироком Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_16 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі КК), до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2005 року вирок залишено без зміни.

До Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «Дембо та інші проти України» від 11 березня 2021 року, яким констатовано порушення щодо ОСОБА_16 (заява 55254/18) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021, яким визнано неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, заявник просить скасувати вирок щодо нього в частині призначеного покарання й ухвалити рішення з визначенням строкового покарання, яке буде мати кінцеву мету і відповідати вимогам Конституції України та ст. 3 Конвенції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року №6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.

Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Що стосується доводів про констатацію у раніше вказаному рішенні ЄСПЛ порушення щодо ОСОБА_16 ст. 3 Конвенції стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, то вони вже розглядались за заявою засудженого Великою Палатою, яка ухвалою від 27 квітня 2021 року відмовила у відкритті провадження про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваного судового рішення.

Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_16 необхідно відмовити, а заяву повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року.

Заяву повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_9

ОСОБА_3 ОСОБА_10

ОСОБА_4 ОСОБА_11

ОСОБА_5 ОСОБА_12

ОСОБА_6 ОСОБА_13

ОСОБА_7 ОСОБА_14

ОСОБА_8 ОСОБА_15