Постанова

від 10.11.2021 по справі 734/1505/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1505/20

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1355/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року (ухвалене о 16:53, повний текст рішення складено 06 серпня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 93 в частині звільнення працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України;

2) поновити ОСОБА_1 з 04.05.2020 на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 ;

3) стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденного заробітку за період з 04.05.2020 по день фактичного розрахунку;

4) стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн та матеріальної шкоди в сумі 7 614,97 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 93 її звільнено з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за згодою профспілкового комітету, у зв`язку з появою 28.04.2020 на роботі в нетверезому стані. Зазначеними в наказі підставами для звільнення стали: доповідна записка, акт про перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані, акт проведення службового розслідування та протокол засідання профспілкового комітету.

Оскаржуваний наказ та акт проведення службового розслідування позивачка вважає незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а наведені в них обставини такими, що не відповідають дійсності.

Зазначала, що 28.04.2021 о 07.40 год, виїжджаючи на роботу на власному автомобілі, випадково пошкодила інший автомобіль, внаслідок чого розхвилювалася, злякалася та знаходячись в стані стресу, сплутавши педалі газу та гальма в`їхала в дерево біля свого будинку. Перебуваючи в розпачі, вона випила пігулку «афобазолу» та прибула на роботу, де повідомила командиру про погане самопочуття та попросила звільнити її 28.04.2020 від виконання посадових обов`язків, але їй було відмовлено.

О 14 год. 28.04.2020 до робочого кабінету позивачки зайшов командир з іншими працівниками військової частини та почали звинувачувати її в перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, вимагали здати біоматеріали, на що вона відмовилася. Проїхати до ліцензованого закладу охорони здоров`я для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння командир не запропонував. Працівниками військової частини було складено акт наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020 № 80 та акт відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння.

29.04.2020 позивачці сімейним лікарем було відкрито листок непрацездатності та заступником командира військової частини відібрано пояснювальну записку по факту пошкодження автомобіля 28.04.2020.

Відповідач не повідомив позивачку про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, права та обов`язки позивачки, а також провів службове розслідування під час перебування останньої на лікарняному, що свідчить про недостовірність обставин справи та незаконність застосування дисциплінарного стягнення.

Вказаними діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності та ділової репутації, занепокоєнні та тривалій невизначеності, що негативно вплинуло на стан її здоров`я ям її честі, гідності та ділової репутації. Незаконне, на думку Позивача, звільнення та переживання з цього приводу призвело до погіршення стану її здоров`я та матеріального становища.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не мав повноважень для складання акту № 80 наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020, а також не мав відповідного необхідного обладнання (алкотестера), який є обов`язковим для складання такого акту.

Заявниця зазначає, що особи, які були залучені для складання вказаного акту, не можуть бути належними свідками, оскільки всі підпорядковуються, несуть службу та виконують прямі вказівки командира військової частини.

Указує, що відповідачем її звільнено з посади за згодою нелегалізованої профспілки.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що поява позивачки на роботі в нетверезому стані підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами; відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивачки в нетверезому стані на робочому місці, а від здачі біоматеріалів для проведення дослідження на стан сп`яніння вона відмовилась та самостійно відповідний медичний огляд не пройшла; звільнення позивачки проведено за згодою профспілкової організації.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.1991 перебувала у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , де працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення (т. 1 а.с. 14-18, 21-22, 163-164).

Відповідно до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку військової частини НОМЕР_1 , затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 № 1, працівники підприємства зобов`язані, зокрема, вчасно, за 5 хвилин до початку роботи, прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов`язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого на Підприємстві; виконувати своєчасно і в повному об`ємі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт.

Згідно з п. 7.1 розділу VІІ Правил працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення (т. 1 а.с. 165-171).

28.04.2020 комісією у складі представників військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , капітана м/с ОСОБА_3 , лейтенанта м/с ОСОБА_4 , майора ОСОБА_5 складено акт наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів № 80, яким зафіксовано наявність клінічних ознак перебування у нетверезому стані 28.04.2020 о 14 год. 25 хв. працівника ЗСУ військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що виражалося в наступних клінічних ознаках: характерний запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, незв`язне мовлення, беззмістовні розмови, оживлена міміка, поведінка, що не відповідає обстановці. DS: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння наявні (т. 1 а.с. 34).

Під час проведення зазначеної процедури та складення вказаного акту були присутні голова профспілки Козел О.Г, лікар-психіатр ОСОБА_6 , юрист військової частини Горбатенко Д.І., про що останні поставили свої підписи на зворотній стороні акту, де також вказано, що від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) та від особистого підпису в акті № 80 ОСОБА_1 відмовилася (т. 1 а.с. 34 зворот).

Згідно з актом відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , 28.04.2020 майор ОСОБА_2 , працівник ЗСУ ОСОБА_6 , працівник ЗСУ ОСОБА_7 , які підписали зазначений акт, були свідками того, що працівник ЗСУ ОСОБА_1 відмовилася давати біоматеріали (кров, слину, сечу) для визначення стану алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 30).

У матеріалах даної справи наявне посвідчення № НОМЕР_2 до диплому серія НОМЕР_3 , дійсне до 13.03.2020, видане лікарю ОСОБА_6 , в тому, що він підвищував кваліфікацію на курсах інформації та стажування з циклу «Сучасні методи проведення профілактичних наркологічних оглядів» і оволодів знаннями та практичними навиками згідно з затвердженими навчальним планом та програмою. Лікар ОСОБА_6 має кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Психіатрія» (т. 1 а.с. 92, т. 2 а.с. 30, 31).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності та по технічній частині) від 28.04.2020 № 78 призначено службове розслідування за фактом перебування на робочому місці 28.04.2020 о 14:00 год. з ознаками алкогольного сп`яніння лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 .

Доручено заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення начальнику групи морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_2 провести службове розслідування з 28.04.2020 по 29.04.2021, в ході якого з`ясувати:

наявність чи відсутність події з приводу якої призначено службове розслідування та її обставини і наслідки;

осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли її вчиненню;

наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діяннями військовослужбовця;

конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів, які було порушено;

ступінь вини кожного з осіб, причетних до правопорушення;

форму вини та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця, його ставлення до скоєного;

умови та причини, що сприяли правопорушенню (т. 1 а.с. 25).

29.04.2020 ОСОБА_1 надано пояснювальну записку, в якій вона зазначила, що їхала на роботу зранку, пошкодила машину, розхвилювалась та прийняла заспокійливе (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до акту службового розслідування від 29.04.2020, складеного заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_2 та затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , в ході проведення розслідування встановлено, що 28.04.2020 о 14:00 тимчасово виконуючий обов`язки начальника медичної частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 проводив плановий обхід лікувальних відділень госпіталю, під час якого було виявлено перебування працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння.

По даному факту майором медичної служби ОСОБА_8 було зроблено письмову доповідь рапортом на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 . Після доповіді комісією було організовано та проведено обстеження на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння працівника ЗСУ ОСОБА_1 , за результатами якого комісією було складено Акт № 80 від 28.04.2020 про перебування на роботі у нетверезому стані та порушення трудової дисципліни. Від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено відповідний акт.

З пояснень лікаря акушера-гінеколога працівника ЗСУ ОСОБА_1 з`ясовано, що зранку вона, коли їхала на роботу, пошкодила машину, розхвилювавшись прийняла заспокійливе.

З пояснень працівників гінекологічного відділення старшої медичної сестри старшого сержанта ОСОБА_9 , медичної сестри сержанта ОСОБА_10 та молодшої медичної сестри працівника ЗСУ ОСОБА_11 з`ясовано, що 28.04.2020 о 8:40 працівник ЗСУ ОСОБА_1 прибула у гінекологічне відділення з ознаками алкогольного сп`яніння, о 14:00 її комісійно було обстежено на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння.

Згідно з викладеним у акті службового розслідування висновком, даний випадок стався внаслідок безвідповідального ставлення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 до виконання своїх функціональних обов`язків, що привело до порушення вимог ст. 139, 140 142 КЗпП України.

Запропоновано начальнику адміністративного відділення ОСОБА_12 оформити подання до профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у зв`язку з появою її на роботі у нетверезому стані. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_2 з метою недопущення в подальшому подібних випадків довести даний випадок до всього керівного складу військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 33).

За фактом перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння з 28.04.2020 по 29.04.2020 було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення командира:

1) начальнику адм. відділення майору ОСОБА_12 оформити подання до профспілкового комітету в/ч НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення працівника ЗСУ ОСОБА_1 у зв`язку із появою її на роботі в нетверезому стані.

2) ЗКЧ з МПЗ майору ОСОБА_2 з метою недопущення в подальшому подібних випадків довести даний випадок до всього керівного складу в/ч НОМЕР_1 .

З матеріалами розслідування ОСОБА_1 ознайомлено 04.05.2020, про що вона поставила власноручний підпис (т. 1 а.с. 24).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.04.2020 № 68 на підставі матеріалів проведеного службового розслідування та з метою недопущення подібних випадків у майбутньому доручено начальнику адміністративного відділення майору ОСОБА_12 оформити подання до профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_1 у зв`язку з появою її на роботі в нетверезому стані (т. 1 а.с. 28).

30.04.2020 голові профспілки військової частини НОМЕР_1 надано подання на попередню згоду на звільнення у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані працівника ЗСУ ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 32).

Ознайомившись з наданими в комітет матеріалами службового розслідування по факту перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ Кучеренко С.О. на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, також враховуючи виступи та пропозиції запрошених на засідання комітету з метою більш ясного та правильного прийняття рішення інших членів профспілкової організації частини, комітетом профспілкової організації частини, враховуючи результати голосування, було прийнято рішення (оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 04.05.2020) про надання згоди на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ Кучеренко С.О. (т. 1 а.с. 31, 35).

Відповідно до списку членів профспілки працівників Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 станом на 28.04.2020 ОСОБА_1 є членом профспілки (т. 1 а.с. 123).

Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2020 № 93 працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення звільнено з роботи 04.05.2020 відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету, у зв`язку з появою на роботі 28.04.2020 в нетверезому стані.

Підстава: доповідна записка (вх. № 1432 від 28.04.2020), акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані № 80 від 28.04.2020, акт проведення службового розслідування № 1454 від 29.04.2020, протокол засідання профспілкового комітету № 6 від 04.05.2020 (т. 1 а.с. 26).

З ОСОБА_1 проведено розрахунок при звільненні (т. 1 а.с. 95-96, 212-213).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору за пунктом 7 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Оскільки КЗпП не дає відповіді та його нормами не встановлено ознак алкогольного сп`яніння, з урахуванням принципу аналогії закону можна скористатися Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену 9 листопада 2015 року № 1452/735. Так, відповідно до інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Колегія суддів зауважує, що часто ознаки сп`яніння, про які йшлося вище, можуть бути настільки очевидними, що піддавати працівника ще й медичному огляду немає потреби.

Раніше порядок отримання такого висновку було врегульовано в Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженій спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 № 114/38/15-36-18, але на сьогодні вона скасована спільним наказом цих же відомств від 21 квітня 2009 р. № 81/261/712/5. У зв`язку з цим наразі немає чіткого нормативно документа «загального характеру», який би регулював відповідний порядок отримання медичного висновку для усіх категорій працівників у всіх випадках (а не лише для водіїв в окремих випадках, як це встановлено в Інструкції № 1452/735).

Таким чином, відповідно до чинного законодавства проведення медичного огляду з метою виявлення як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння за ініціативи керівництва підприємства можливе виключно у добровільному порядку. Тобто ані керівник, ані будь-яка інша особа підприємства не має право примусити працівника пройти такий огляд, а можуть лише запропонувати пройти його відповідному працівнику добровільно.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.

У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи, що перебування 28.04.2020 ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджено актом від 28.04.2020, складеного та підписаного чотирма посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , а також у присутності трьох осіб, від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, що зафіксовано актом від 28.04.2020 за підписом трьох працівників військової частини, самостійно відповідний медичний огляд остання не пройшла, профспілкова організація надала згоду на її звільнення за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, висновки суду першої інстанції про те, що поява позивачки на роботі в нетверезому стані підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, звільнення позивачки було проведено відповідно до вимог трудового законодавства, є правильними.

Аналогічні правові висновки викладені постановах Верховного Суду від 23.01.2018 справа № 640/17224/15-ц, від 25.04.2018 справа № 161/5339/17, від 25.07.2018 справа № 333/5649/16-ц та від 18.03.2021 справа № 461/8999/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав повноважень для складання акту № 80 наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020, а також не мав відповідного необхідного обладнання (алкотестера), який є обов`язковим для складання такого акту, є необґрунтованими та зводяться до невірного тлумачення норм чинного законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивачки в нетверезому стані на робочому місці, від здачі біоматеріалів для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась та самостійно відповідний медичний огляд остання не пройшла, в свою чергу чинне законодавство не передбачає примусового за ініціативою роботодавця (керівництва підприємства) проходження медичного огляду, такий медичний огляд працівник може пройти лише добровільно.

На виконання положень ч. 1 ст. 80 ЦПК України позивачка не надала доказів на спростування вищезазначеного.

Безпідставними є також посилання заявниці на те, що особи, які були залучені для складання вказаного акту, не можуть бути належними свідками, оскільки всі підпорядковуються, несуть службу та виконують прямі вказівки командира військової частини, оскільки встановлення фактичних обставин справи не обмежувалось показаннями свідків, суд досліджував інші докази у справі та надав їм всебічну, повну та об`єктивну оцінку. Крім того, як вже зазначалось, на підтвердження своїх заперечень позивачкою жодних належних та допустимих доказів не надано.

Колегія суддів не бере до уваги доводи заявниці про те, що відповідачем її було звільнено за згодою не легалізованої профспілки, оскільки відповідно до довідки Об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України №70 смт Десна № 5 від 07.07.2020 профспілковий комітет військової частини НОМЕР_1 смт Десна відповідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» є організаційною ланкою Об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України № 70 смт Десна, який зареєстрований в Управлінні юстиції в Чернігівській області 25.01.2000 № 1315 та відділі статистики в Козелецькому районі, довідка АБ № 615274 від 27.12.2012 «Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» і має код: 21407355 (т. 1 а.с. 214).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та не можуть бути підставою для скасування вірного по суті оскаржуваного рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: І.О.Боброва

Н.В.Висоцька