Постанова

від 19.10.2021 по справі 757/25820/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/25820/20-ц

провадження № 22-ц/824/1443/2021

головуючий у суді І інстанції Волкова С.Я.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги громадської спілки "Українська асоціація футболу" та першого Віце-Президента громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого 04 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , громадської організація "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до громадської спілки "Українська асоціація футболу" про визнання неправомірними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадська організація "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" (далі по тексту позивач, ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва") звернулися із позовом до відповідача, просили скасувати рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом Громадської спілки "Українська асоціація футболу" (далі по тексту відповідач, ГС "Українська асоціація футболу" або УАФ), який відбувся 07 червня 2020 року з питань порядку денного: рішення про виключення Громадської спілки "Федерація футболу міста Києва" (далі по тексту ГС`Федерація футболу міста Києва" або ФФК) із членів ГС "Українська асоціація футболу", рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС "Українська асоціація футболу", рішення про затвердження нової редакції статуту ГС "Українська асоціація футболу".

В обґрунтування позовних вимог вказували, що ОСОБА_1 є секретарем апеляційної комісії ГС "Федерація футболу міста Києва" та президентом і, відповідно, членом Громадської організації "Шкільна футбольна ліга", яка є постійним членом ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" . ОСОБА_2 є секретарем ревізійної комісії ГС "Федерація футболу міста Києва" та тренером Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо "Київ", яке є постійним колективним членом ГС "Федерація футболу міста Києва". ОСОБА_3 є головою і, відповідно, членом Громадської організації "Батьківська рада", яка є тимчасовим членом ГС "Федерація футболу міста Києва". ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" є постійним колективним членом ГС "Федерація футболу міста Києва". На ХХІІІ Конгресі ГС "Українська асоціація футболу", який проходив 07 червня 2020 року, відбулось неприховане маніпулювання процесом прийняття рішень делегатами, що брали участь у Конгресі, ненаданням їм можливості дослідити документи, що стали підставою для виключення ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу", а також шляхом ненадання їм можливості ознайомитись зі змінами, що вносяться до статуту ГС "Українська організація футболу".

Зазначали, що оскаржувані рішення є неправомірними як в силу порушень процедури їх прийняття, так і через їх безпідставність і незаконність за змістом, а також через порушення чинного законодавства, власних регламентних документів ГС "Українська асоціація футболу", прав та інтересів позивачів та всієї футбольної спільноти, національних інтересів України. Позивачі значну частину свого життя присвятили розвитку цього виду спорту в Україні та здобуттю спортивних звитяг України на міжнародній арені, втім вимушені вдатися до судового захисту своїх прав, що були грубо порушені всупереч Статуту ГС "Українська асоціація футболу" при підготовці до проведення та при проведенні Конгресу, до порядку денного якого були внесені питання: 1) Про членів ГС "Українська асоціація футболу"; 2) Звіт президента ГС "Українська асоціація футболу", Виконавчого комітету та адміністрації ГС "Українська асоціація футболу"; 3) Звіт аудиторського органу ГС "Українська асоціація футболу" щодо консолідованої фінансової звітності та річний фінансовий звіт ГС "Українська асоціація футболу" на 2019 рік; 4) Про керівні органи ГС "Українська асоціація футболу"; 5) Про затвердження нової редакції Статуту ГС "Українська асоціація футболу". За результатами розгляду зазначених питань Конгресом було прийнято низку неправомірних рішень, а саме: рішення про виключення ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу"; рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС "Українська асоціація футболу", рішення про прийняття нової редакції Статуту ГС "Українська асоціація футболу" із неправомірним внесенням до нього певних неприйнятних змін і доповнень.

У відзиві на позов адвокат Коцюбко І.В., яка діє в інтересах відповідача ГС "Українська асоціація футболу" позов не визнала та заперечувала проти його задоволення. В обгрунтування відзиву зазначала, що вирішення питання законності рішення керівних органів громадської спортивної організації стосовно членства в ній знаходиться не в компетенції судів загальної юрисдикції, отже провадження у справі має бути закрите. Рішення Конгресу УАФ вважає законним, а позов безпідставним. Указує, також, що позовна заява подана особами, чиї права спірним рішенням не порушені, та заявлені фактично в інтересах третьої особи, яка не є учасником цього спору.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до ГС "Українська асоціація футболу" про скасування рішень - задоволено.

Скасовано рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом Громадської спілки "Українська асоціація футболу" 07 червня 2020 року:

рішення про виключення Громадської спілки "Федерація футболу міста Києва" із членів Громадської спілки "Українська асоціація футболу";

рішення про зміну персонального складу керівних органів Громадської спілки "Українська асоціація футболу";

рішення про затвердження нової редакції Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу".

Стягнено з Громадської спілки "Українська асоціація футболу" на користь ОСОБА_1 210,20 грн сплаченого судового збору.

Стягнено з Громадської спілки "Українська асоціація футболу" на користь ОСОБА_2 210,20 грн сплаченого судового збору.

Стягнено з Громадської спілки "Українська асоціація футболу" на користь ОСОБА_3 210,20 грн сплаченого судового збору.

Стягнено з Громадської спілки "Українська асоціація футболу" на користь Громадської спілки "Українська асоціація футболу" 210,20 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду 23 грудня 2021 року ОСОБА_4 в інтересах першого Віце-Президента ГС "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5, а саме в інтересах особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права, обов`язки, свободи та інтереси, звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийняте внаслідок неправильного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а вимоги позивачів є такими, що не підлягають задоволенню.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позов у справі подано фізичними особами та ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва", які не є членами УАФ, та які не мали права на особисту участь у Конгресі та в ухваленні Конгресом рішень, оскільки не мали статусу його членів. В той же час саме рішення Конгресу не стосується особистих майнових або немайнових прав, свобод чи інтересів позивачів.

Зазначає також, що основні доводи позовних вимог стосуються порушення прав ГС "Федерація футболу м. Києва" (далі - ФФК), яка самостійно оскаржила рішення Конгресу в передбаченому законодавством України порядку до дисциплінарних органів УАФ.

Вказує, також на безпідставність висновку суду першої інстанції щодо незаконності рішення Конгресу УАФ. Так, Конгрес ФФУ (з 2019 року УАФ) не розглядав питання про ФФК на черговому Конгресі ФФУ (з 2019 року УАФ) 21 травня 2018 року, тимчасове припинення (призупинення) членства ФФК в ФФУ (з 2019 року УАФ) скасоване, а питання щодо позбавлення ФФК статусу регіональної федерації футболу залишалося на розгляді органів здійснення футбольного правосуддя ФФУ (з 2019 року УАФ). Зрештою, 14 березня 2019 року Контрольно-дисциплінарний ФФУ (з 2019 року УАФ) прийняв рішення, яким закрив провадження у справі у частині вимог про скасування рішення Виконавчого комітету УАФ від 02 березня 2018 року щодо призупинення членства ФФК в ФФУ (з 2019 року УАФ), оскільки відсутні передумови, необхідні для розгляду.

Звертає увагу суду, що КДК ФФУ (з 2019 року УАФ) не мав необхідності у встановленні правомірності чи неправомірності оскаржуваного в КДК ФФУ (з 2019 року УАФ) рішення, оскільки в будь-якому разі у цій частині рішення КДК ФФУ (з 2019 року УАФ) не впливало на можливе припинення членства ФФК в ФФУ (з 2019 року УАФ).

Також вказує, що рішення КДК ФФУ (з 2019 року УАФ) не було оскаржене Федерацією футболу міста Києва до Апеляційного комітету УАФ (з можливістю подальшого оскарження до Спортивного арбітражного суду у м. Лозанна). Таким чином, рішення КДК УАФ набрали чинності 06 травня 2019 року, отже аж до прийняття XXIII Конгресом УАФ оскаржуваного рішення Громадська спілка "Федерація футболу міста Києва" була членом УАФ без статусу регіональної федерації футболу.

Зазначає, що оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 11 Статуту УАФ Конгрес може виключити члена із УАФ за умови позбавлення статусу регіональної федерації футболу у випадках, передбачених Статутом, то у відповідності до Статуту УАФ це питання в тому числі могло бути розглянуто ще XXIII Конгресом УАФ, який відбувся 17 травня 2019 року, адже на той момент вже існували підстави для прийняття рішення про виключення ФФК із членів УАФ.

Також зазначає, що у жодному своєму рішенні Комітет з розвитку футболу у регіонах УАФ не рекомендував Виконавчому комітету УАФ чи Конгресу УАФ розглянути питання про виключення ФФК із членів УАФ. Таким чином, висновок суду щодо рекомендації Комітету з розвитку футболу в регіонах виключити ФФК зі складу членів УАФ та те, що вказаний Комітет не мав на це повноважень є неправдивими та необґрунтованими, оскільки Комітет не приймав такого рішення взагалі.

Звертає увагу суду, що позивачі та суд першої інстанції у своєму рішенні посилаються на процедурний регламент, затверджений XVII позачерговим Конгресом УАФ 06 березня 2015 року, однак діюча редакція процедурного регламенту УАФ була затверджена 17 червня 2017 року Установчими зборами УАФ, що свідчить про повну необізнаність позивачів із питанням діяльності УАФ, оскільки вони не мають до неї жодного прямого відношення, та небажання суду першої інстанції у повному обсязі та об`єктивно з`ясувати усі обставини справи.

Не погоджується із висновком суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про порушення принципу прозорості діяльності УАФ з огляду на те, що делегатам Конгресу не надавалися жодні документи, які були підставою для прийняття рішення, а отже делегати не були обізнані з матеріалами, на підставі яких приймалося рішення, однак дані висновки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки єдина підстава для прийняття рішення є позбавлення ФФК статусу регіональної федерації футболу рішенням Виконавчого комітету УАФ від 02 березня 2018 року. Дане рішення в свою чергу було належним чином у відповідності до Статуту УАФ направлене постійним та асоційованим членам УАФ після його прийняття.

Зазначає, що оскільки усі учасники XXIII Конгресу УАФ є делегатами відповідних постійних та асоційованих членів УАФ, то не можна стверджувати, що делегати не були обізнані із матеріалами, на підставі яких приймалося рішення.

Вказує, що ні Статут УАФ, ні Процедурний регламент УАФ не містить жодних спеціальних вимог стосовно матеріалів, які повинні надаватися делегатам при розгляді того чи іншого питання порядку денного.

Також вказує, що відеозапис засідання Конгресу свідчить про відсутність жодних порушень принципу прозорості у діяльності УАФ.

Не погоджується скаржник також із висновком суду першої інстанції в частині підсудності цього спору судам загальної юрисдикції. В обгрунтування таких доводів посилається на постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №757/11542/17-ц (провадження №61-44056св18) та від 27 березня 2019 року у справі №826/4734/16 (провадження №11-1125апп18), відповідно до яких у аналогічних справах за участі спортивних громадських об`єднань Верховний Суд дійшов висновку, що оскарження рішень таких спортивних громадських об`єднань не знаходиться в юрисдикції господарських судів, адміністративних судів чи судів загальної юрисдикції України.

4 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В., в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, оскільки не містить належного та допустимого обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу рішенням суду першої інстанції.

Звертає увагу, що ОСОБА_5 є першим віце-президентом відповідача, він був добре обізнаним про спір, який виник, враховуючи навіть той факт, що його адреса для листування є ідентичною з юридичною адресою відповідача.

Також вказує, що ОСОБА_5 не був жодним чином позбавлений процесуальної можливості брати участь у розгляді справи , в тому числі і в силу своїх повноважень, як перший віце- президент УАФ.Відповідно до ч. 2 статті 31 статуту відповідача, перші віце-президенти івіце-президенти беруть участь в управлінні УАФ згідно з розподілом обов`язків між ними, затвердженими Президентом УАФ, та відповідно до його доручень. При цьому, жодних клопотань про залучення першого віце-президента, як третьої особи у справі, ані відповідач, ані ОСОБА_5 , не подавали.

Зазначає, що виключення ФФК з членів УАФ призводить до позбавлення всіх членів ФФК, а зокрема і позивачів, можливості реалізовувати своє право на захист інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту. Більше того, відповідно до ст. 6 Статуту УАФ діє на засадах колективного членства юридичних осіб приватного права, які відповідають за організацію та вирішення пов`язаних з футболом питань на своїй території або у певній галузі. Однак, УАФ і перший його віце-президент нівелюють право громадян на зайняття фізичною культурою, передбаченого чинним законодавством України.

Звертає увагу, що позивачі у позовній заяві чітко та обґрунтовано аргументують, що порядок оскарження всіх рішень, що приймаються органами управління УАФ, визначається її статутом. На відміну від спеціального порядку оскарження рішень, що приймаються органами управління УАФ (ч. 2 ст. 15 Статуту УАФ), Статут УАФ передбачає в ч. 3 ст. 15 Статуту УАФ загальний порядок оскарження рішень Конгресу УАФ. Так дана норма передбачає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конгресу здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України. Таким чином, Статутом УАФ чітко визначено, що рішення Конгресу УАФ оскаржуються в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо незаконності інших рішень XXIII Конгресу ГС "Українська асоціація футболу", зокрема, рішення: Про керівні органи громадської спілки; Про затвердження нової редакції статуту спілки. Вказує, що такий висновок ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин та доведеності всіх обставин, що мають значення для справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції до Київського апеляційного суду 23 грудня 2020 року також подано апеляційну скаргу відповідачем ГС "Українська асоціація футболу", у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційної скарги відповідач не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо незаконності рішення Конгресу УАФ, та не погоджується із доведеністю порушення оскаржуваними у позові рішеннями яких-небудь прав, свобод чи інтересів позивачів, які підлягають розгляду у суді загальної юрисдикції. Оскаржуване рішення Конгресу може бути підставою перевірки лише щодо порушених прав ГС "Федерація футболу м. Києва", яка самостійно оскаржила рішення Конгресу в передбаченому законодавством України спеціальному порядку до дисциплінарних органів УАФ. Так, фізичні особи, які є позивачами у цій справі вказують на те, що вони займають певні посади в ФФК та беруть участь в організаціях, які є членами ФФК. Інший позивач - юридична особа ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва", також є членом саме ФФК, а не відповідача. З огляду на наведене, жодний із позивачів не був наділений правами на участь в управлінні УАФ.

У апеляційній скарзі відповідач ГС "Українська асоціація футболу" наводить доводи, які є аналогічними з доводами попередньої апеляційної скарги. Зокрема відповідач так само вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки справа взагалі не підсудна судам загальної юрисдикції.

04 лютого 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ГС "Українська асоціація футболу", у якій позивачі проти наведених у апеляційній скарзі доводів відповідача заперечують. Не погоджуються із доводами апеляційної скарги про те, що позов у справі подано на захист прав третьої особи (ФФК), а не позивачів, оскільки позивачі - є не лише члени ФФК, а і громадяни України, які присвятили значну частину свого життя розвитку цього виду спорту в Україні та здобуттю спортивних звитяг України на міжнародній арені.

Вважають висновки суду першої інстанції правильними та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Так, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до ГС "Українська асоціація футболу" про визнання неправомірними та скасування рішень надійшли до Київського апеляційного суду 23 грудня 2020 року.

Суддею-доповідачем по справі визначено Іванченка М.М. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 лютого 2021 року на 12 год. 20 хв.

Рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 05 лютого 2021 року №1 суддю судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Іванченка М.М. переведено до судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду.

У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді - доповідача Іванченка М.М. у розгляді справи №757/25820/20-ц (апеляційне провадження №22-ц/824/1443/2021) призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Саліхов В.В., судді: Шахова О.В., Вербова І.М.

Відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року справу було знято з розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 березня 2021 року на 09 год. 50 хв., у зв`язку із визначенням нового складу колегії суддів.

Рішенням XVIII чергового з`їзду суддів України від 09 березня 2021 року суддю судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В. обрано членом Вищої ради правосуддя.

У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді - доповідача Саліхова В.В. у розгляді справи №757/25820/20-ц (апеляційне провадження №22-ц/824/1443/2021) призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Писана Т.О., судді: Журба С.О., Приходько К.П.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року справу було прийнято до свого провадження та призначено на 20 квітня 2021 року о 15 год. 45 хв.

16 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду також надійшло клопотання від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання представник позивачів вказувала на те, що на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211).

Зазначала, що Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів), тому у зв`язку із поганим самопочуттям адвоката просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року справу було знято з розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 квітня 2021 року о 15 год. 45 хв. у зв`язку із визначенням нового складу колегії суддів.

У судовому засіданні 20 квітня 2021 року представником позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвокатом Цилюрик О.В. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомлення із матеріалами справи.

Судом було задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про відкладення розгляду справи та призначено справу на 15 червня 2021 року о 12 год. 30 хв.

11 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання представник позивачів вказувала на те, що на усій території України установлено карантин та просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із різким погіршенням самопочуття, що супроводжується ознаками вірусного захворювання (очікується результат тесту на захворювання короновірусу COVID-19).

Відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року справу було знято з розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 липня 2021 року о 11 год. 30 хв.

26 липня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання представник позивачів вказувала на те, що відповідно до фактичних обставин справи, позивач - ОСОБА_1 бажає реалізувати своє процесуальне право та взяти особисту участь в судовому засіданні, однак з 21 липня 2021 року по 30 липня 2021 року перебуває на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою.

Також вказувала на те, що представник позивачів з 29 липня 2021 року по 13 серпня 2021 року перебуватиме у закордонному відрядженні, а тому просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 27 липня 2021 року колегія суддів поставила на обговорення заявлене представником позивачів клопотання, з`ясувала думку сторони апелянта щодо можливості відкладення розгляду справи, який не заперечував у задоволенні вказаного клопотання, а тому вирішила відкласти розгляд справи та призначити справу до розгляду на 28 вересня 2021 року о 12 год. 00 хв.

27 вересня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання представник позивачів вказувала на те, що відповідно до фактичних обставин справи, позивач - ОСОБА_2 бажає реалізувати своє процесуальне право та взяти особисту участь в судовому засіданні, однак у останнього різко погіршилося самопочуття та підвищилася температура. У зв`язку із чим, 27 вересня 2021 року о 14 год. 36 хв. ОСОБА_2 здав ПЛР тест на короновірус, що підтверджується замовленням на лабораторні дослідження.

Також вказувала на те, що представник позивачів з 17 вересня 2021 року по 1 жовтня 2021 року перебуватиме у відрядженні в м. Енергодар, що підтверджується довідкою № 01-04-65/08, а тому просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 28 вересня 2021 року колегія суддів поставила на обговорення заявлене представником позивачів клопотання, з`ясувала думку сторони апелянта щодо можливості відкладення розгляду справи, який заперечував у задоволенні вказаного клопотання, разом з тим, для встановлення обставин справи, колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи та призначити справу до розгляду на 19 жовтня 2021 року о 12 год. 15 хв.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвокат Цилюрик О.В. заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.

Представник ГС "Українська асоціація футболу" та першого Віце-Президента ГС "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5 - адвокат Коцюбко І.В. апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

19 жовтня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" - адвоката Цилюрик О.В. про виклик свідків, а саме: ОСОБА_7 , голови ГС "Асоціація футболу міста Києва, ОСОБА_8 , заступника голови ГС "Асоціація футболу міста Києва", ОСОБА_9, заступника голови Комітету з розвитку футболу в регіонах УАФ, Єфімова Максима Вікторовича, голову Комітету з розвитку футболу в регіонах УАФ.

В обґрунтування заяви вказувала, що відповідно до фактичних обставин справи ОСОБА_7 , голова ГС "Асоціація футболу міста Києва" може повідомити інформацію про відповідність документів, поданих на розгляд Комітету з розвитку футболу в регіонах УАФ, кваліфікаційним вимогам, щодо стану розвитку футболу в місті Києві, щодо відсутності підстав для виключення ФФК зі складу членів УАФ тощо; ОСОБА_8 , заступник голови ГС "Асоціація футболу міста Києва", може повідомити інформацію про порушення, які мали місце при скликанні та проведенні Конгресу, щодо грубого порушення Статуту УАФ та Процедурного регламенту УАФ при розгляді даного питання, оскільки він був делегатом Конгресу та був присутнім на ньому; ОСОБА_9 , заступник голови Комітету з розвитку футболу в регіонах УАФ, який доповідав на Конгресі питання про виключення ФФК з членів УАФ, а тому може надати інформацію про розгляд документів, поданих ФФК на розгляд до Комітету, про причини неправомірної відмови ФФК в отриманні статусу регіональної асоціації, тощо; ОСОБА_10 , голова Комітету з розвитку футболу в регіонах УАФ, який був присутнім на засіданні Комітету під час затвердження Спеціальних кваліфікаційних вимог до кандидатів для надання статусу регіональної федерації (асоціації) футболу, і який може надати інформацію про порядок затвердження даних кваліфікаційних вимог, їх зміст та причини їх затвердження, а також про порядок розгляду документів, наданих ФФК, для надання статусу регіональної асоціації футболу.

Вважала, що покази вищезазначених свідків допоможуть повно та всебічно розглянути дану справу.

Однак колегія апеляційного суду визнала указану заяву безпідставною, оскільки стороною позивачів не наведено обґрунтованих доводів у підтвердження об`єктивних перешкод для подання указаного клопотання про здобуття доказів до суду першої інстанції. Колегія апеляційного суду не може також визнати обґрунтованими доводи про те, що суд першої інстанції розглядав справу у спрощеному позовному провадженні, тому позивачі були позбавлені можливості подати відповідне клопотання, оскільки як убачається із матеріалів справи, стороною позивачів ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у доводах апеляційної скарги не висловлено заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Також, як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції не обмежував сторін у здобутті доказів шляхом подання клопотань про витребування доказів, зокрема ухвалою від 23 липня 2020 року було задоволено клопотання позивачів щодо витребування доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав доведеними вимоги позову про порушення як прав ГС "Федерація футболу міста Києва", так і їх членів, і, відповідно, позивачів, які через відповідних суб`єктів, до складу яких вони входять, або безпосередньо знаходяться у відносинах членства з ГС "Федерація футболу міста Києва", що полягають у порушенні всупереч Статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу" при підготовці до проведення і при проведенні Конгресу, до порядку денного якого були внесені питання: 1) Про членів Громадської спілки "Українська асоціація футболу"; 2) Звіт президента Громадської спілки "Українська асоціація футболу", виконавчого комітету та адміністрації Громадської спілки "Українська асоціація футболу"; 3) Звіт аудиторського органу Громадської спілки "Українська асоціація футболу" щодо консолідованої фінансової звітності та річний фінансовий звіт Громадської спілки "Українська асоціація футболу" на 2019 рік; 4) Про керівні органи Громадської спілки "Українська асоціація футболу"; 5) Про затвердження нової редакції статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу", за результатами їх розгляду Конгресом було прийнято низку неправомірних рішень, а саме: рішення виключити Громадську спілку "Федерація футболу міста Києва" із членів Громадської спілки "Українська асоціація футболу"; рішення про зміну персонального складу керівних органів Громадської спілки "Українська асоціація футболу", рішення про прийняття нової редакції статуту Громадської спілки "Українська асоціація футболу" із неправомірним внесенням до нього певних неприйнятних змін і доповнень.

Суд першої інстанції також виходив з тих обставин, що учасниками спірних правовідносин є фізичні особи, окремий суб`єкт приватного права, зареєстрований як юридична особа, предметом позову є оскарження рішень, прийнятих органом управління юридичної особи - відповідача, позивачами, які через відповідних суб`єктів, до складу яких вони входять, або безпосередньо знаходяться у відносинах членства з Громадською спілкою "Федерація футболу міста Києва", втім не є членами відповідача як громадського об`єднання, тому, враховуючи, що Статутом спілки визначено, що рішення Конгресу спілки, або вищого органу управління громадської спілки, оскаржуються в порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, вони носять приватно-правовий характер, даний спір підлягає вирішенню в порядку, визначеному чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Однак колегія апеляційного суду не може погодитись з таким висновком з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 7 червня 2020 року відбувся ХХІІІ Конгрес ГС "Українська асоціація футболу" із порядком денним: 1. Про членів ГС "Українська асоціація футболу"; 2) Звіт президента ГС "Українська асоціація футболу", Виконавчого комітету та адміністрації ГС "Українська асоціація футболу"; 3) Звіт аудиторського органу ГС "Українська асоціація футболу" щодо консолідованої фінансової звітності та річний фінансовий звіт ГС "Українська асоціація футболу" на 2019 рік; 4) Про керівні органи ГС "Українська асоціація футболу"; 5) Про затвердження нової редакції статуту ГС "Українська асоціація футболу".

Встановлено, що ХХІІІ Конгрес прийняв рішення виключити ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу".

Згідно протоколу ХХІІІ Конгресу ГС "Українська асоціація футболу" від 7 червня 2020 року Конгрес, приймаючи означене рішення, керувався пунктом 3.4 частини третьої статті 11 Статуту ГС "Українська асоціація футболу", врахував рішення Виконавчого комітету ГС "Українська асоціація футболу" від 2 березня 2018 року (протокол № 2, яким до наступного чергового Конгресу були призупинені повноваження першого віце-президента ГС "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_30, віце-президента ГС "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_31, члена Виконавчого комітету ГС "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_32, про припинення членства ГС "Федерація футболу міста Києва" в ГС "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України), також врахував рішення Виконавчого комітету ГС "Українська асоціація футболу" від 7 червня 2020 року (протокол № 9), втім і ОСОБА_7 , і ГС "Федерація футболу міста Києва" оскаржили прийняті рішення, ХХІ Конгрес ГС "Українська асоціація футболу" 24 травня 2018 року не розглядав питання стосовно тимчасового припинення (призупинення) членства ГС "Федерація футболу міста Києва", хоча з моменту призупинення членства така особа позбавляється всіх прав члена громадської спілки за виключенням права бути присутнім на Конгресі громадської спілки, на якому розглядатиметься питання про його виключення із членів спілки, та висловлення своєї думки під час розгляду цього питання, втім до остаточного вирішення питання про його членство продовжує виконувати всі обов`язки постійного чи асоційованого члена ГС "Українська асоціація футболу", а всі провадження, що відкриті органами здійснення футбольного правосуддя громадської спілки стосовно особи, членство якої призупинено у громадській спілці, мають бути завершені до проведення Конгресу, на якому і розглядатиметься питання про його членство у спілці, у подальшому питання тимчасового припинення (призупинення) членства передається на розгляд Конгресу, який приймає рішення про включення члена, скасування або продовження тимчасового припинення (призупинення) його членства і, якщо Конгрес не розглядає означене питання, тимчасове припинення (призупинення) членства скасовується, тому, оскільки ХХІ Конгрес ГС "Українська асоціація футболу" 24 травня 2018 року не розглядав питання стосовно тимчасового припинення (призупинення) членства ГС "Федерація футболу міста Києва", тому тимчасове припинення (призупинення) членства громадської спілки автоматично скасувалося, та Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України рішенням від 14 березня 2019 року закрив провадження у справі "Про оскарження рішення Виконкому Федерація футболу України від 2 березня 2018 року стосовно призупинення членства ГС "Федерація футболу міста Києва" у Громадській спілці "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України) у частині вимог про скасування рішення Виконавчого комітету від 2 березня 2018 року щодо призупинення членства ГС "Федерація футболу міста Києва" у Громадській спілці "Українська асоціація футболу" (на той час Федерація футболу України), оскільки відсутні передумови, необхідні для розгляду, не встановивши при цьому правомірність чи неправомірність прийнятого рішення.

Основною причиною звернення з даним позовом позивачі вказують на відверте порушення їхніх прав внаслідок виключення зі складу членів ГС "Українська асоціація футболу" (далі по тексту - відповідач, УАФ) найбільшого її осередку - ГС "Федерація футболу м. Києва" (долі по тексту - ФФК), а також внаслідок прийняття неправомірних рішень щодо зміни складу керівних органів та щодо внесення змін до Статуту УАФ.

Позивачі в позовній заяві стверджували, що прийняте рішення є неправомірним, постановленим з чисельними процесуальними порушеннями, таким, що порушує як їх права, та і всіх осіб, які задіяні у київському футболі, тому, що рішення виключити ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу" було прийняте на підставі рішень Комітету з розвитку футболу в регіонах ГС "Українська асоціація футболу" (доповідач голова означеного Комітету ОСОБА_9) та Виконавчого комітету ГС "Українська асоціація футболу", який затвердив таке рішення, та на підставі означених рішень і було винесено на голосування Конгресу питання виключення, позивачі стверджують, що делегатам ГС "Федерація футболу міста Києва" не було надано можливості надання пояснень, зокрема, про неповноважність комітету робити подібні рекомендації, тощо, що після прийнятого рішення делегатів ГС "Федерація футболу міста Києва" було примусового виведено із місця проведення Конгресу та, відповідно, позбавлено права голосу при прийнятті наступних рішень, тим самим від гарантованого у демократичній державі впливу на прийняття рішень вищим органом організації-монополіста в сфері футболу була усунена вся футбольна спільнота Києва, які через своїх делегатів мали право впивати на прийняття таких рішень; рішення було неправомірним, оскільки відсутні підстави для виключення ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу", що відповідна рекомендація надійшла від органу, який неуповноважений надавати таку рекомендацію (пункт 7 Регламенту "Про надання статусу регіональній федерації футболу та позбавлення такого статусу", затверджений Виконавчим комітетом Федерації футболу України 28.07.2017 р. (протокол № 3), натомість Комітет з розвитку футболу в регіонах ГС "Українська асоціація футболу", перевищуючи свої повноваження, рекомендував виключити ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу", що саме цю рекомендацію і розглядав Конгрес.

Таким чином, позивачі обґрунтовували поданий ними позов порушенням відповідачем як своїх особистих цивільних прав щодо прав громадян займатися фізичною культурою і спортом, права на свободу об`єднання у громадські організації, та щодо порушення права на участь в управлінні УАФ, на чому наголошували також в суді апеляційної інстанції, а також порушеннями, які відбулись під час виключення ГС "Федерація футболу міста Києва" із членів ГС "Українська асоціація футболу", тобто порушенням відповідачем прав ГС "Федерація футболу міста Києва", до якої причетні позивачі.

Закон України "Про фізичну культуру і спорт" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 220 (далі - Положення), визначено, що Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання.

Основними завданнями Мінмолодьспорту України є забезпечення формування та реалізація державної політики у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання, участь у формуванні та реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності. (пункт 3 Положення).

У пункті 4 Положення визначено завдання, які покладаються на Мінмолодьспорт України.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" Спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту.

У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації осіб з інвалідністю зазначається відповідна вада здоров`я.

Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації осіб з інвалідністю надається лише одній спортивній федерації окремо для осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.

У разі відсутності відповідної міжнародної спортивної федерації статус національної спортивної федерації, що сприяє розвитку національного виду спорту, надається за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту: забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Надання на конкурсних засадах спортивним федераціям статусу національної спортивної федерації та позбавлення цього статусу здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначає Закону України "Про громадські об`єднання".

Згідно з положеннями статті 1 указаного Закону громадське об'єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про громадські об`єднання" Громадське об`єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об`єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідач - громадська спілка "Українська асоціація футболу" відповідно до положень її статуту, який затверджено установчими зборами Громадської спілки "Федерація футболу України" 16 червня 2017 року, нова редакція якого затверджена ХХІІ Конгресом Громадської спілки "Федерація футболу України" 17 травня 2019 року, є всеукраїнською спортивною національною футбольною асоціацією, яка є членом УЄФА та ФІФА.

На XXII Конгресі ФФУ було також прийнято рішення про перейменування Федерації футболу України (ФФУ) в Українську асоціацію футболу (УАФ).

УАФ є всеукраїнським громадським об`єднанням фізкультурно-спортивного спрямування, організацією зі статусом юридичної особи, створеною відповідно до законодавства України. Є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. (ст. 1 розділу ІІ Статуту).

Вищим органом управління УАФ є конгрес.

Членом УАФ може бути юридична особа приватного права, у тому числі громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, метою та/або напрямами діяльності якої є одна чи декілька з таких ознак: сприяння розвитку футболу в Україні, організація та проведення змагань з футболу на певній території, участь у змаганнях з футболу, сприяння вирішенню питань, пов`язаних з розвитком футболу, та яка прийнята до складу членів УАФ на умовах та у порядку, визначеному цим Статутом, дотримується обов`язків та користується правами, які ним передбачені.

Суб`єкт футболу - будь-які юридичні або фізичні особи, які задіяні або працюють у футболі (п. 19 розділу І Статуту).

Згідно із ст. 6 розділу ІІІ Статуту членство в УАФ відкрите для осіб, що відповідають вимогам цього Статуту. Членами УАФ можуть бути юридичні особи приватного права, які відповідають за організацію та вирішення пов`язаних з футболом питань на своїй території або у певній галузі, поділяють мету, статутні завдання УАФ, бажають сприяти її діяльності.

Члени УАФ діють з метою практичного втілення у відповідних регіонах або галузях статутних цілей і завдань УАФ, мобілізації для цього місцевого або галузевого спортивного потенціалу, а також з метою поширення діяльності УАФ.

Позивачі не є членами УАФ, які перелічені на сайті https://uaf.ua/about-ffu/collective-members, а позивач - ГО "Асоціація ветеранів футболу м. Києва" не є членом об`єднання УАФ, а входить до складу асоційованого члена ГС "Федерація футболу м. Києва", яка в свою чергу згідно з п. 1 ст. 5 Статуту ГС "Федерація футболу м. Києва", затвердженого протоколом засідання делегатів Першої чергової конференції цієї спілки від 07 грудня 2018 року, є членом ФФУ. У підтвердження наведеного до матеріалів справи надано Інформацію про діяльність Громадського об`єднання "Федерація футболу м. Києва" за 2017 рік. (а.с. 94-99, Т1).

Інші позивачі, як фізичні особи не є членами УАФ та не є офіційними особами чи іншими працівниками УАФ.

Так, ОСОБА_1 є секретарем апеляційної комісії ГС "Федерація футболу міста Києва" та президентом і, відповідно, членом Громадської організації "Шкільна футбольна ліга", яка є постійним членом ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва".

ОСОБА_2 є секретарем ревізійної комісії ГС "Федерація футболу міста Києва" та тренером Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо "Київ", яке є постійним колективним членом ГС "Федерація футболу міста Києва".

ОСОБА_3 є головою і, відповідно, членом Громадської організації "Батьківська рада", яка є тимчасовим членом ГС "Федерація футболу міста Києва", ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" є постійним колективним членом ГС "Федерація футболу міста Києва".

Таким чином, позивачі є членами чи офіційними особами членів громадських об`єднань, що є відмінними від громадського об`єднання відповідача.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо непідсудності цього спору будь-яким судам України колегія апеляційного суду дійшла наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 15 розділу V "Управління УАФ" (Статуту УАФ) передбачено, що члени УАФ мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів управління в порядку, визначеному Процедурним регламентом чи Дисциплінарними правилами УАФ. Якщо цими документами не визначений порядок оскарження певних дій або бездіяльності, скарги на рішення, дії чи бездіяльність керівних органів розглядаються Конгресом УАФ, а в період між Конгресами Виконавчим комітетом УАФ.

Частиною 3 указаної статті Статуту УАФ також передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конгресу здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви у відповідності до діючого законодавства України.

На думку позивачів, з чим погодився і суд першої інстанції, указану норму слід вважати такою, що передбачає право оскарження рішень Конгресу до суду.

Однак колегія апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду, оскільки указана норма частини 3 статті 15 Статуту УАФ не містить такого категоричного застереження.

Більш того, положеннями ч. 1 та 2 ст. 49 Статуту УАФ передбачено, що органи здійснення футбольного правосуддя, якими є контрольно-дисциплінарний комітет (як орган першої інстанції) та апеляційний комітет (орган другої інстанції), вирішують усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі.

Таким чином, для вирішення питання щодо підсудності цього спору судам загальної юрисдикції слід виходити не стільки із вимог позову, як із обгрунтування позовних вимог, суб`єктного складу та характеру правовідносин, а саме з того, на захист яких порушених прав позивачами подано позов.

Як убачається з матеріалів справи, учасниками спірних правовідносин є окремі суб`єкти приватного права, зареєстровані як юридичні особи, також фізичні особи, і предметом позову є оскарження рішення, прийнятого вищим органом юридичної особи - відповідача, позивачами, які не є членами відповідача як громадського об`єднання. Позивачі - фізичні особи також не є членами виконавчого комітету або члена іншого органу УАФ.

Статут УАФ не розкриває визначення поняття "внутрішні спори". Тому колегія апеляційного суду враховує практику Верховного Суду з розгляду подібних спорів, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом є Верховний Суд.

Зокрема питання щодо вирішення підсудності спорів за участі Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" та Всеукраїнської громадської організації "Федерація баскетболу України" у якості відповідачів були предметом дослідження відповідно у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц (провадження №61-44056св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 (провадження № 11-1125апп18). У цих постановах судом касаційної інстанції зазначено, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідної громадської асоціації фізкультурно-спортивного спрямування, які урегульовані Статутом, спір не може бути розглянутий в судовому порядку.

У справі № 757/11542/17-ц Верховним Судом віднесено до внутрішнього спору спір, який стосується тимчасового припинення членства позивача у відповідній справі у Федерації футболу України, внаслідок чого суд касаційної інстанції дійшов висновку, що компетенція державних судів не поширюється на такий спір.

Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі 826/4734/16, спір у якому стосувався застосування дисциплінарних санкцій згідно з Положенням, затвердженим Президією ФБУ.

У справі, що є предметом розгляду цього апеляційного провадження, вбачається, що позивачі не згодні з рішенням щодо припинення членства ГС "Федерація футболу м. Києва" в УАФ; рішенням про зміну персонального складу керівних органів УАФ; рішенням про затвердження нової редакції Статуту УАФ.

Так, відповідно до ст. 17 Статуту УАФ внесення змін до Статуту та Процедурного регламенту віднесено до повноважень Конгресу. До компетенції чергового Конгресу віднесено ряд питань, визначених у ст. 18 Статуту УАФ, серед яких рішення щодо обрання (зміни) персонального складу керівних органів УАФ (Президента УАФ, перших віце-президентів та віце-президентів, членів виконавчого комітету, голови, заступника голови та членів Контрольно-дисциплінарного та Апеляційного комітетів).

Як убачається зі змісту позовних вимог та доводів, які наведені у обгрунтування позову, позивачі не згодні з рішеннями, які прийняті по відношенню до ФФК, а саме виключення її з членів УАФ, в наслідок чого ФФК як член УАФ був позбавлений можливості реалізувати відповідні права, передбачені чинним Статутом УАФ, впливати на інші рішення через своїх делегатів, зокрема впливати на обрання через своїх делегатів органів управління, висувати кандидатури та бути обраними в особі своїх представників до складу органів управління УАФ та органів, за допомогою яких УАФ здійснює свою діяльність. Не погоджуються також позивачі із змінами, які були внесені до нової редакції Статуту УАФ, зокрема, щодо існування у певному регіоні тільки одного члена УАФ зі статусом регіональної асоціації (федерації) футболу, що призведе до об`єднання в одну федерацію (асоціацію) регіонів міста Києва та Київської області, які на їх переконання суперечать чинному адміністративно-територіальному устрою України, закріпленому в ст. 133 Конституції України.

Таким чином, вирішення указаних спорів між УАФ та її членами, для вирішення яких необхідно давати оцінку статутним положенням, є внутрішніми спорами, що віднесено нормами Статуту УАФ до компетенції органів здійснення футбольного правосуддя УАФ.

Однак, позивачі не є членами УАФ, та матеріали справи не містять доказів, які підтверджують повноваження позивачів діяти в інтересах члена УАФ, яким є ФФК, та який наділений самостійними правами на оскарження рішень Конгресу до органів здійснення футбольного правосуддя УАФ.

При цьому позивачі наголошують, що позов поданий безпосередньо на захист своїх приватно-правових інтересів, оскільки оскаржуваними рішеннями Конгресу УАФ порушені їх особисті права та інтереси.

Зокрема позивачі наголошують на порушенні прав громадян на свободу об`єднання у громадські організації, прав громадян займатися фізичною культурою і спортом та щодо порушення права на участь в управлінні УАФ.

Колегія апеляційного суду не може погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що вимоги позову, в обгрунтування яких покладено порушення відповідачем їхніх прав та інтересів, підпадають під поняття внутрішні спори, які підлягають вирішенню органами здійснення футбольного правосуддя УАФ, які застосовуються безпосередньо між членами УАФ.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суди загальної юрисдикції мають розглядати справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У даному спорі позов подано трьома позивачами, які є фізичними особами.

В той же час із матеріалів справи не вбачається обставин, за яких вимоги трьох позивачів - фізичних осіб, та позивача - 4 ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва", яка має статус юридичної особи (п. 4 ст. 1 Статуту цієї організації, а.с. 189, Т.1), є взаємопов`язаними, та унаслідок чого такі позови підлягають розгляду спільно.

Ураховуючи наведене та доводи позову щодо захисту власних приватно-правових інтересів, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що позов юридичної особи ГО "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до юридичної особи ГС "Українська асоціація футболу " підлягає розгляду за правилами господарського судочинства як спір, що виник між юридичними особами.

При цьому підстави для оцінки доведеності, обґрунтованості вимог позову указаного позивача про порушення його приватно-правових інтересів відповідачем, чи обрання ефективного способу захисту своїх порушених прав цією особою, виходить за межі компетенції суду загальної юрисдикції.

Тому колегія апеляційного суду дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог юридичної особи Громадської організації "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до юридичної особи ГС "Українська асоціація футболу " на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з повідомленням особі про віднесення розгляду такої справи до юрисдикції господарських судів.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачами, які є фізичними особами, порушення їх особистих прав колегія апеляційного суду з такими доводами погоджується з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, які надані у підтвердження вимог позову та заперечень проти позову колегія апеляційного суду дійшла висновку, що ті права, про порушення яких заявляють позивачі, не належать позивачам, а ті права, які їм належать, порушені не були. Так право брати участь в управлінні УАФ належить членам УАФ, зокрема громадській спілці ФФК, і права цієї спілки не є сукупністю прав осіб, які є її членами, тому що учасником указаних правовідносин є особи, які визначенні відповідно до положень Статуту кожного учасника.

Також позивачами не доведено та судом не встановлено, яким чином оскаржувані рішення Конгресу УАФ обмежують право позивачів займатись спортом.

Так, ст. 3 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" передбачено, що громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Це право забезпечується шляхом: вільного вибору видів спорту та фізкультурно-спортивних послуг; доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом; захисту прав та законних інтересів громадян; створення закладів фізичної культури і спорту; об`єднання громадян у громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості; здобуття спеціальної освіти та здійснення відповідної професійної діяльності.

В той же час рішення, які оскаржують позивачі, стосуються безпосередньо прав та можливостей ФФК у вирішенні питань для досягнення визначеної умовами Статуту мети діяльності указаної федерації, якими є розвиток та популяризація футболу на Території діяльності, направлені на зростання рівня масовості цього виду спорту серед усіх верств населення країни, а також провадження оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, просвітницької, освітньої та наукової діяльності в сфері футболу, впровадження та реалізація фізкультурно-спортивних, реабілітаційних, для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних програм, а також забезпечення залучення якнайбільшої кількості дітей, юнаків та дорослих до занять футболом, сприяння зростанню рівня і масовості футболу в місті на основі консолідації і координації зусиль громадян і організації міста, зацікавлених у його розвитку.

Доказів, які свідчать про встановлення оскаржуваними рішеннями Конгресу обмежень позивачами займатись спортом, матеріали справи не містять.

Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (стаття 36 Конституції України).

Право на об`єднання - невід`ємна частина права, гарантованого статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Можливість заснувати юридичну особу з метою діяти колективно в сфері спільних інтересів є одним з найважливіших аспектів права на свободу об`єднання, за відсутності якого це право було б позбавлене будь-якого сенсу. Спосіб, у який національним законодавством закріплено цю свободу та її практичне застосування органами державної влади, є проявом стану демократії в певній країні.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.

Як убачається із матеріалів справи, позивачі є членами самостійних громадських об`єднань, які в свою чергу є членами регіональної федерації, якою є ФФК. При цьому як членство в УАФ так і членство в ФФК відповідно до положень їх Статутів обмежено щодо можливості участі в цих об`єднаннях лише юридичних осіб.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачів - фізичних осіб, які не довели, що оскаржуваним рішенням Конгресу УАФ були порушені їх цивільні права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року в справі №757/25820/20-ц в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до громадської спілки "Українська асоціація футболу" підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.374, п. 2 ч.1 ст.376 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заборонено Громадській спілці "Українська асоціація футболу" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 7а) та будь-якому з її уповноважених представників до прийняття рішення по суті позову, який буде поданий у відповідності до норми ЦПК України:

- вчиняти будь-які дії (подавати заяви, документи, звернення тощо), спрямовані на реєстрацію будь-яких змін до Статуту юридичної особи - Громадська спілка "Українська асоціація футболу" (код ЄДРПОУ 14279566, місцезнаходження: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 7а);

- вчиняти будь-які дії (подавати заяви, документи, звернення тощо), спрямовані на реєстрацію будь-яких змін керівних органів юридичної особи - Громадська спілка "Українська асоціація футболу" (код ЄДРПОУ 14279566, місцезнаходження: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 7а);

- надавати право участі в засіданнях та голосуваннях (чи інших формах прийняття рішень) Виконавчого комітету та інших керівних органів Громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 як членам Виконкому УАФ , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 як першим віце-президентам УАФ, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 як віце-президентам УАФ;

- вчиняти дії по недопущенню до участі в засіданнях та голосуваннях (чи інших формах прийняття рішень) Виконавчого комітету та інших керівних органів Громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_23 та ОСОБА_24 як віце-президентів УАФ, ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 як членів Виконкому УАФ ;

- вчиняти будь-які дії по недопущенню реалізації прав Громадської спілки "Федерації футболу м. Києва" як члена Громадської спілки "Українська асоціація футболу".

Заборонено всім органам державної реєстрації, їх посадовим та службовим особам, в тому числі Міністерству юстиції України (Міністерство юстиції України: код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), його департаментам, структурним підрозділам, територіальним органам, а також Державному підприємству "Національні інформаційні системи" будь-яким іншим суб`єктам та особам наступне:

- реєструвати будь-які зміни до Статуту юридичної особи - Громадська спілка "Українська асоціація футболу" (код ЄДРПОУ 14279566, місцезнаходження: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 7а);

- реєструвати будь-які зміни керівних органів юридичної особи - Громадська спілка "Українська асоціація футболу" (код ЄДРПОУ 14279566, місцезнаходження: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 7а).

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, у разі, якщо у справі було застосовано заходи забезпечення позову (у тому числі до подання позову), суд відмовляючи у задоволенні позову має зазначити про скасування таких заходів.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №757/24355/20 ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, якою було вжито забезпечення позову, скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у вказаній справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану представником Цилюрик Ольгою Володимирівною , на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Таким чином, необхідності у скасуванні заходів забезпечення позову немає, оскільки такі заходи вже були скасовані, тому апеляційний суд констатує, що застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року заходи забезпечення позову вже скасовано у справі №757/24355/20.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь громадської спілки "Українська асоціація футболу" підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 315 грн 30 коп. з кожного.

Також, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь першого Віце-Президента громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий за подання апеляційної скарги у розмірі по 315 грн 30 коп. з кожного.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги громадської спілки "Українська асоціація футболу" та першого Віце-Президента громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року в справі №757/25820/20-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до громадської спілки "Українська асоціація футболу" про визнання неправомірними та скасування рішень скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до громадської спілки "Українська асоціація футболу" про визнання неправомірними та скасування рішень відмовити.

Провадження у справі за позовом громадської організація "Асоціація ветеранів футболу міста Києва" до громадської спілки "Українська асоціація футболу" про визнання неправомірними та скасування рішень закрити.

Роз`яснити громадській організації "Асоціації ветеранів футболу міста Києва", що даний спір віднесений до юрисдикції господарських судів.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь громадської спілки "Українська асоціація футболу" (ЄДРПОУ 14279566) витрати по сплаті судового збору у розмірі по 315 (триста п`ятнадцять) грн 30 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь першого Віце-Президента громадської спілки "Українська асоціація футболу" ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі по 315 (триста п`ятнадцять) грн 30 коп. з кожного.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба