Постанова

від 31.05.2022 по справі 757/25820/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/25820/20-ц

провадження № 61-20411св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадська організація «Асоціація ветеранів футболу м. Києва»,

відповідач - Громадська спілка «Українська асоціація футболу»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та Громадської організації «Асоціація ветеранів футболу м. Києва», подану представником Маленком Олександром Васильовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходько К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадської організації «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» (далі - ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва»)звернулися до суду із позовом до Громадської спілки «Українська асоціація футболу» (далі - Гс «УАФ») про визнання неправомірними та скасування рішень.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 є секретарем апеляційної комісії ГС «Федерація футболу міста Києва» та президентом і, відповідно, членом Громадської організації «Шкільна футбольна ліга», яка є постійним членом ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва». ОСОБА_2 є секретарем ревізійної комісії ГС «Федерація футболу міста Києва» та тренером Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо «Київ», яке є постійним колективним членом ГС «Федерація футболу міста Києва». ОСОБА_3 є головою і, відповідно, членом Громадської організації «Батьківська рада», яка є тимчасовим членом ГС «Федерація футболу міста Києва». ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» є постійним колективним членом ГС «Федерація футболу міста Києва».

На ХХІІІ Конгресі ГС «УАФ», який проходив 07 червня 2020 року, відбулось неприховане маніпулювання процесом прийняття рішень делегатами, що брали участь у Конгресі, ненаданням їм можливості дослідити документи, що стали підставою для виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ», а також шляхом ненадання їм можливості ознайомитись зі змінами, що вносяться до статуту ГС «Українська організація футболу».

Зазначали, що оскаржувані рішення є неправомірними як в силу порушень процедури їх прийняття, так і через їхню безпідставність і незаконність за змістом, а також через порушення чинного законодавства, власних регламентних документів ГС «УАФ», прав та інтересів позивачів та всієї футбольної спільноти, національних інтересів України.

Позивачі значну частину свого життя присвятили розвитку цього виду спорту в Україні та здобуттю спортивних звитяг України на міжнародній арені, втім вимушені вдатися до судового захисту своїх прав, що були грубо порушені всупереч Статуту ГС «УАФ» при підготовці до проведення та при проведенні Конгресу, до порядку денного якого були внесені питання: 1) Про членів ГС «УАФ»; 2) Звіт президента ГС «УАФ», Виконавчого комітету та адміністрації ГС «УАФ»; 3) Звіт аудиторського органу ГС «УАФ» щодо консолідованої фінансової звітності та річний фінансовий звіт ГС «УАФ» на 2019 рік; 4) Про керівні органи ГС «УАФ»; 5) Про затвердження нової редакції Статуту ГС «УАФ».

За результатами розгляду зазначених питань Конгресом прийнято низку неправомірних рішень, а саме: рішення про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ»; рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС «УАФ», рішення про прийняття нової редакції Статуту ГС «УАФ» із неправомірним внесенням до нього певних неприйнятних змін і доповнень.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» просили скасувати рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ», який відбувся 07 червня 2020 року з питань порядку денного: рішення про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ», рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС «УАФ», рішення про затвердження нової редакції статуту ГС «УАФ».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року у складі судді Волкової С. Я., позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» задоволено.

Скасовано рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ» 07 червня 2020 року:

- рішення про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ»;

- рішення про зміну персонального складу керівних органів ГС «УАФ»;

- рішення про затвердження нової редакції Статуту ГС «УАФ».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що учасниками спірних правовідносин є фізичні особи, окремий суб`єкт приватного права, зареєстрований як юридична особа, предметом позову є оскарження рішень, прийнятих органом управління юридичної особи - відповідача, позивачами, які через відповідних суб`єктів, до складу яких вони входять, або безпосередньо знаходяться у відносинах членства з ГС «Федерація футболу міста Києва», втім не є членами відповідача як громадського об`єднання, тому, враховуючи, що Статутом спілки визначено, що рішення Конгресу спілки, або вищого органу управління громадської спілки, оскаржуються в порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, вони носять приватно-правовий характер, цей спір підлягає вирішенню в порядку, визначеному чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Водночас рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ» 07 червня 2020 року, є неправомірним, постановленим з чисельними процесуальними порушеннями, такими, що порушують як права позивачів, так і всіх осіб, які задіяні у київському футболі тому, що рішення виключити ГО «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ» прийняте на підставі рішень Комітету з розвитку футболу в регіонах ГС «УАФ» та Виконавчого комітету ГС «УАФ», який затвердив таке рішення, та на підставі означених рішень і винесено на голосування Конгресу питання виключення.

Делегатам ГС «Федерація футболу міста Києва» не було надано можливості надання пояснень, зокрема, про неповноважність комітету робити подібні рекомендації, тощо, що після прийнятого рішення делегатів ГС «Федерація футболу міста Києва» примусового виведено із місця проведення Конгресу та, відповідно, позбавлено права голосу при прийнятті наступних рішень, тим самим від гарантованого у демократичній державі впливу на прийняття рішень вищим органом організації-монополіста в сфері футболу була усунена вся футбольна спільнота Києва, які через своїх делегатів мали право впивати на прийняття таких рішень; рішення було неправомірним, оскільки відсутні підстави для виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГО «УАФ».

Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ГС «УАФ» про визнання неправомірними та скасування рішень відмовлено.

Провадження у справі за позовом ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до ГС «УАФ» про визнання неправомірними та скасування рішень закрито. Роз`яснено ГО «Асоціації ветеранів футболу міста Києва», що цей спір віднесений до юрисдикції господарських судів.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ГС «УАФ», суд апеляційної інстанції виходив із того, що ті права, про порушення яких заявляють позивачі, не належать позивачам, а ті права, які їм належать, порушені не були. Так право брати участь в управлінні УАФ належить членам УАФ, зокрема громадській спілці ФФК, і права цієї спілки не є сукупністю прав осіб, які є її членами, тому що учасником указаних правовідносин є особи, які визначенні відповідно до положень Статуту кожного учасника. Також позивачами не доведено та судом не встановлено, яким чином оскаржувані рішення Конгресу УАФ обмежують право позивачів займатись спортом.

Рішення, які оскаржують позивачі, стосуються безпосередньо прав та можливостей ФФК у вирішенні питань для досягнення визначеної умовами Статуту мети діяльності указаної федерації, якими є розвиток та популяризація футболу на Території діяльності, направлені на зростання рівня масовості цього виду спорту серед усіх верств населення країни, а також провадження оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, просвітницької, освітньої та наукової діяльності в сфері футболу, впровадження та реалізація фізкультурно-спортивних, реабілітаційних, для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних програм, а також забезпечення залучення якнайбільшої кількості дітей, юнаків та дорослих до занять футболом, сприяння зростанню рівня і масовості футболу в місті на основі консолідації і координації зусиль громадян і організації міста, зацікавлених у його розвитку.

Позивачі є членами самостійних громадських об`єднань, які в свою чергу є членами регіональної федерації, якою є ФФК. При цьому як членство в УАФ так і членство в ФФК відповідно до положень їх Статутів обмежено щодо можливості участі в цих об`єднаннях лише юридичних осіб.

Закриваючи провадження в частині вимог ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до ГС «УАФ», суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов юридичної особи ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до юридичної особи ГС «УАФ» підлягає розгляду за правилами господарського судочинства як спір, що виник між юридичними особами. При цьому підстави для оцінки доведеності, обґрунтованості вимог позову ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва»про порушення його приватно-правових інтересів відповідачем, чи обрання ефективного способу захисту своїх порушених прав цією особою, виходить за межі компетенції суду загальної юрисдикції.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 та ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» - Маленко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі заявники посилаються на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, представник заявників зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 36 Конституції України, статті 3 Закону України «Про об`єднання громадян», статті 3 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у подібних правовідносинах. Крім того, представник заявників посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині віднесення підсудності цивільного спору за участі ГУ «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» до юрисдикції господарських судів та відсутність висновку Верховного Суду щодо цього питання.

У лютому 2022 року ГС «УАФ» подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що, оскільки відповідно до частини третьої статті 11 Статуту УАФ Конгрес може виключити члена із УАФ за умови позбавлення статусу регіональної федерації футболу у випадках, передбачених Статутом, то відповідно до Статуту УАФ це питання, у тому числі могло бути розглянуто ще XXII Конгресом УАФ, який відбувся 17 травня 2019 року, адже на той момент вже існували підстави для прийняття рішення про виключення ФФК із членів УАФ.

Ні Статут УАФ, ні Процедурний регламент УАФ не містить жодних спеціальних вимог стосовно матеріалів, які повинні надаватися делегатам при розгляді того чи іншого питання порядку денного. Права або інтереси ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» оскаржуваним рішенням Конгресу не порушуються.

Верховний суд та Велика палата Верховного Суду у аналогічних справах за участю спортивних громадських об`єднань визначила, що оскарження рішень таких спортивних громадських об`єднань взагалі не знаходиться в юрисдикції будь-яких судів України. Статут ГС «УАФ», як це передбачено статтею 11 Закону України «Про громадські об`єднання», передбачає спеціальний порядок оскарження рішень керівних органів.

Статутом ГС «УАФ» визначено спеціальних суб`єктів, яким підпорядковано вирішення усіх спорів між суб`єктами футболу, а саме: органи здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції. Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами Української асоціації футболу та Кодексом Спортивного арбітражного суду м. Лозанна.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Обставини, встановлені судами

07 червня 2020 року відбувся ХХІІІ Конгрес ГС «УАФ» із порядком денним:

1. Про членів ГС «УАФ»;

2. Звіт президента ГС «УАФ», Виконавчого комітету та адміністрації ГС «УАФ»;

3. Звіт аудиторського органу ГС «УАФ» щодо консолідованої фінансової звітності та річний фінансовий звіт ГС «УАФ» на 2019 рік;

4. Про керівні органи ГС «УАФ»;

5. Про затвердження нової редакції статуту ГС «УАФ».

Встановлено, що ХХІІІ Конгрес прийняв рішення виключити ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ».

Згідно з протоколом ХХІІІ Конгресу ГС «УАФ» від 07 червня 2020 року Конгрес, приймаючи означене рішення, керувався пунктом 3.4 частини третьої статті 11 Статуту ГС «УАФ», врахував рішення Виконавчого комітету ГС «УАФ» від 02 березня 2018 року (протокол № 2, яким до наступного чергового Конгресу були призупинені повноваження першого віце-президента ГС «УАФ» (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_5, віце-президента ГС «УАФ» (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_6, члена Виконавчого комітету ГС «УАФ» (на той час Федерація футболу України) ОСОБА_7, про припинення членства ГС «Федерація футболу міста Києва» в ГС «УАФ» (на той час Федерація футболу України), також врахував рішення Виконавчого комітету ГС «УАФ» від 07 червня 2020 року (протокол № 9).

Правова проблема

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказав на те, що спір між ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» та ГС «УАФ» підвідомчий судам господарської юрисдикції, оскільки за суб`єктним складом учасників цієї справи та предметом позову відносини між учасниками справи не є цивільно-правовими.

Крім того вказав, оскількиОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не є членами ГС «УАФ», а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують повноваження позивачів діяти в інтересах члена ГС «УАФ», яким є ФФК, та який наділений самостійними правами на оскарження рішень Конгресу до органів здійснення футбольного правосуддя ГС «УАФ», а вимоги позову стосуються захисту власних приватно-правових інтересів, позов в цій частині підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд з метою визначення юрисдикції, до вирішення якої належить вирішення цього спору, оцінює предмет та підстави позову, характер правовідносин, у яких виник спір.

У своєму позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» просили скасувати рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ», який відбувся 07 червня 2020 року з питань порядку денного:

- про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ»;

- про зміну персонального складу керівних органів ГС «УАФ»;

- про затвердження нової редакції статуту ГС «УАФ».

Вимоги позовної заяви обґрунтовані порушенням відповідачем як особистих цивільних прав щодо прав громадян займатися фізичною культурою і спортом, права на свободу об`єднання у громадські організації, так і порушенням права на участь в управлінні ГС «УАФ», а також порушеннями, які відбулись під час виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ».

Отже, за результатами розгляду касаційної скарги у цій справі Верховному Суду належить вирішити: чи належить до юрисдикції державного суду вирішення спору, заявленого у цій справі, якщо так, то до юрисдикції якого саме суду.

Нормативно-правове обґрунтування

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом»поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого закономвиду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту.

У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації осіб з інвалідністю зазначається відповідна вада здоров`я. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації осіб з інвалідністю надається лише одній спортивній федерації окремо для осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.

У разі відсутності відповідної міжнародної спортивної федерації статус національної спортивної федерації, що сприяє розвитку національного виду спорту, надається за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту: забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Надання на конкурсних засадах спортивним федераціям статусу національної спортивної федерації та позбавлення цього статусу здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією Українита міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначає Закону України «Про громадські об`єднання».

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, а Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо вимог позивача ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва»

Закриваючи провадження у справі в частині вимог ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до ГС «УАФ», суд апеляційної інстанції виходив із того, що за суб`єктним складом та характером спірних правовідносин спір у цій частині підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

ГС «УАФ» відповідно до положень її статуту, який затверджено установчими зборами ГС «Федерація футболу України» 16 червня 2017 року, нова редакція якого затверджена ХХІІ Конгресом ГС «Федерація футболу України» 17 травня 2019 року, є всеукраїнською спортивною національною футбольною асоціацією, яка є членом УЄФА та ФІФА.

На XXII Конгресі ФФУ також прийнято рішення про перейменування Федерації футболу України (ФФУ) в Українську асоціацію футболу (УАФ).

УАФ є всеукраїнським громадським об`єднанням фізкультурно-спортивного спрямування, організацією зі статусом юридичної особи, створеною відповідно до законодавства України. Є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (стаття 1 розділу ІІ Статуту).

Відповідно до статті 49 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» органами здійснення правосуддя УАФ є:

- Контрольно-дисциплінарний комітет - орган першої інстанції;

- Апеляційний комітет - орган другої інстанції.

Органи здійснення футбольного правосуддя вирішують усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі.

Юрисдикція та процесуальні дії органів здійснення футбольного правосуддя визначаються Дисциплінарними правилами УАФ, затвердженими Виконавчим комітетом.

Відповідно до частини третьої статті 51 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» апеляційний комітет уповноважений розглядати апеляції на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету відповідно до чинних на той момент Дисциплінарних правил УАФ.

Згідно зі статтею 52 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» палата з вирішення спорів УАФ (далі- ПВС УАФ) - незалежна, утворена згідно з вимогами ФІФА інстанція з розгляду та вирішення спорів, що виникають між суб`єктами футболу. ПВС УАФ має виключну компетенцію розглядати та вирішувати спори, пов`язані з діяльністю у професійному футболі, зокрема:

- між професіональними клубами та футболістами, а також між професіональними клубами та тренерами, які стосуються питань працевлаштування і контрактних спорів, що виникають із трудових правовідносин;

- між професіональними клубами з питань виконання трансферних зобов`язань та виплати механізму солідарності;

- між професіональними клубами та аматорськими клубами або дитячо-юнацькими спортивними закладами з питань визначення розміру та виплати компенсації за підготовку футболістів.

Статтею 53 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» визначено, що порядок оскарження рішень органів здійснення футбольного правосудця та Палати з вирішення спорів УАФ визначається Дисциплінарними правилами УАФ.

Рішення Апеляційного комітету УАФ та ПВС УАФ с остаточними та обов`язковими для виконання. Вони можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді у м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому цим Статутом, Дисциплінарними правилами УАФ, Регламентом ПВС УАФ та Кодексом Спортивного арбітражного суду (м. Лозанна, Швейцарія).

Відповідно до статті 54 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» спортивний арбітражний суд (м. Лозанна, Швейцарія) має виключну компетенцію розглядати всі спори в межах діяльності ФІФА та УЄФА, а також апеляції на рішення Апеляційного комітету УАФ, як орган останньої інстанції. Спортивний арбітражний суд (м. Лозанна, Швейцарія) не приймає апеляції на рішення щодо відсторонення від участі в чотирьох матчах або терміном до трьох місяців.

Тобто статутом громадської спілки визначено спеціальних суб`єктів, яким громадське об`єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: органи здійснення футбольного правосуддя: Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами та Кодексом Спортивного арбітражного суду.

Позивач ГО «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» не є членом об`єднання ГС «УАФ», а входить до складу асоційованого члена ГС «Федерація футболу м. Києва» (виключення якої із членів ГС «УАФ» оскаржується позивачем), яка в свою чергу згідно з пунктом 1 статті 5 Статуту ГС «Федерація футболу м. Києва», затвердженого протоколом засідання делегатів Першої чергової конференції цієї спілки від 07 грудня 2018 року, є членом ФФУ.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, що спір стосується питань внутрішньої діяльності громадської організації, а саме: оскарження рішення ХХІІІ Конгресу ГС «УАФ», який є вищим органом управління, про виключення ГС «Федерація футболу міста Києва» із членів ГС «УАФ», зміни персонального складу керівних органів ГС «УАФ» та затвердження нової редакції статуту ГС «УАФ», Верховний Суд дійшов висновку, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір.

Втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями - суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у статті 3 Закону України «про громадські обєднання».

Аналогічні за змістом правові висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 826/4734/16 та Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 757/11487/17-ц.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, про закриття провадження у справі в частині вимог ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» до ГС «УАФ» у зв`язку з підсудністю цього спору господарському суду, є помилковим, оскільки Статутом ГС «УАФ» передбачений порядок оскарження внутрішніх спорів між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, та органи, які здійснюють футбольне правосуддя, а тому позов не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.

Щодо вимог позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ГС «УАФ», виходив із недоведеності порушення їхніх прав, рішеннями, прийнятими ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ», який відбувся 07 червня 2020 року.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

ОСОБА_1 є секретарем апеляційної комісії ГС «Федерація футболу міста Києва» та президентом і, відповідно, членом Громадської організації «Шкільна футбольна ліга», яка є постійним членом ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва».

ОСОБА_2 є секретарем ревізійної комісії ГС «Федерація футболу міста Києва» та тренером Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо «Київ», яке є постійним колективним членом ГС «Федерація футболу міста Києва».

ОСОБА_3 є головою і, відповідно, членом Громадської організації «Батьківська рада», яка є тимчасовим членом ГС «Федерація футболу міста Києва», ГО «Асоціація ветеранів футболу міста Києва» є постійним колективним членом ГС «Федерація футболу міста Києва».

Таким чином, позивачі є членами чи офіційними особами членів громадських об`єднань.

Відповідно до пункту 19 Статуту ГС «УАФ» суб`єкт футболу - будь-які юридичні або фізичні особи, які задіяні або працюють у футболі.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у розумінні цього Статуту є суб`єктами футболу, то на них поширюються положення частини другої статті 49 розділу ХІ Статуту ГС «УАФ» про те, що органи здійснення футбольного правосуддя вирішують усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі.

Таким чином, вимоги позивачів до ГС «УАФ» не можуть бути розглянуті у судовому порядку будь-якої юрисдикції, оскільки рішення, прийняті статутними органами всеукраїнської спортивної національної футбольної асоціації у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю такої асоціації.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення, прийняті ХХІІІ Конгресом ГС «УАФ»не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту ГС «УАФ», оскільки такі рішення є результатом внутрішньої діяльності футбольної асоціації.

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

У частині другій вказаної статті передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про належність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства та розглянув спір по суті з прийняттям рішення про його задоволення, то таке рішення підлягає обов`язковому скасуванню, незалежно від того, що воно не є предметом оскарження, із ухваленням нового про закриття провадження у справі, без роз`яснення права на звернення до суду будь-якої юрисдикції.

Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність безумовних підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття цивільного провадження у цій справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку будь-якої юрисдикції.

Щодо клопотання ГС «УАФ» про закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу ГС «УАФ» просило закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-ц.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Враховуючи те, що у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11542/17-цВерховний Суд вже викладав висновки що стосуються подібних правовідносин, проте суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення всупереч такому висновку, тому підстави, передбачені у пункті 4 частини першої статті 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження відсутні, а касаційна скарга підлягає розгляду по суті .

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Громадській спілці «Українська асоціація футболу» у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Громадської організації «Асоціація ветеранів футболу м. Києва»задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадської організації «Асоціація ветеранів футболу м. Києва» до Громадської спілки «Українська асоціація футболу» про визнання неправомірними та скасування рішень, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко