Постанова

від 02.11.2021 по справі 265/4076/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2779/21

265/4076/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 02 » листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 265/4076/17

Номер провадження 22-ц/804/2779/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лопатіної М.Ю., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.

учасники справи :

заявник - ТОВ Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр

заінтересована особа - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Маркідонов Олександр Валерійович, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року головуючого судді Козлова Д. О. зі складанням повного тексту судового рішення 26 липня 2021 року по цивільній справі про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр (далі - ТОВ МІДІЦ ), заінтересована особа: ОСОБА_1 звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивовано тим, що по справі № 265/4076/17 рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області за позовом ОСОБА_1 до ТОВ МІДІЦ від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, було стягнуто з ТОВ МІДІЦ заборгованість за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року на користь ОСОБА_1 в сумі 212 671,64 доларів США. На підставі даного судового рішення 24 вересня 2020 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано виконавчий лист про стягнення ТОВ МІДІЦ на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 212 671,64 доларів США.

13 липня 2021 року на адресу ТОВ МІДІЦ надійшла постанова державного виконавця Кіцманського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65973507 з примусового виконання виконавчого листа № 265/4076/17.

Однак, виданий судом вказаний виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, бо борг на підставі договору позики № 1 від 14 листопада 2016 року вже був предметом спору по справі № 727/4061/17 Шевченківського районного суду міста Чернівці, який рішенням від 20 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 13 лютого 2018 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18 березня 2020 року, з ОСОБА_2 , як основного позичальника, на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212 671,64 доларів США. Виконавчий лист за даним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці перебував на примусовому виконанні у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчук П. В. у межах виконавчого провадження № 61815657. При цьому, постановою приватного виконавця Григорчук П. В. від 12 травня 2021 року виконавче провадження № 61815657 було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження через фактичне виконання у повному обсязі рішення суду за виконавчим листом. Також, постановою приватного виконавця Григорчук П. В. від 13 травня 2021 року на підставі заяви представника стягувача, адвоката Маркідонова Л. B., від 11 травня 2021 року, відповідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження такий лист було повернуто стягувачу.

Отже, борг за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212 671,64 доларів США, стягнутий з ТОВ МІДІЦ , як поручителя, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року був фактично повністю сплачений основним позичальником, ОСОБА_2 , у межах виконавчого провадження № 61815657, що свідчить про припинення обов`язку ТОВ МІДІЦ , як поручителя.

Тому, просили визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 265/4076/17, виданий Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2020 року про стягнення з ТОВ МІДІЦ на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212 671,64 доларів США.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року заяву ТОВ МІДІЦ задоволено. Визнано виконавчий лист № 265/4076/17, виданий 24 вересня 2020 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ТОВ МІДІЦ на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року в сумі 212 671,64 доларів США, - таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Маркідонов О.В., просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ МІДІЦ , посилаючись на необґрунтованість ухвали через неповне та неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не враховано, що у провадженні Східного апеляційного господарського суду перебувала справа № 905/71/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 17 травня 2021 року у справі № 905/71/21 про визнання результатів торгів від 19 жовтня 2020 року з продажу нежитлового приміщення недійсними.

23 вересня 2021 року Східним апеляційним господарський судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 17 травня 2021 року у справі № 905/71/21, яким позов ОСОБА_3 було повністю задоволено та даним рішенням, зокрема визнано недійсними результати торгів від 19 жовтня 2020 року з продажу нежитлового приміщення.

З огляду на визнання недійсним результатів торгів від 19 жовтня 2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 липня 2017 року по справі № 727/4061/17 залишається фактично невиконаним у повному обсязі.

Тому, відсутня підстава, передбачена пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження для закінчення виконавчого провадження № 61815657 та як наслідок через набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 17 травня 2021 року у справі № 905/71/21, права, свободи та законні інтереси ОСОБА_1 , як стягувача у виконавчому провадження № 61815657 залишаються незадоволеними.

Таким чином, на час розгляду судом першої інстанції заяви ТОВ МІДЩ про визнання виконавчого листа № 265/4076/17, виданого 24 вересня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню та на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 26 липня 2021 року питання про те, чи обов`язок боржника ТОВ МІДІЦ відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою ОСОБА_2 остаточно не вирішене.

У той же час рішення Господарського суду Донецької області від 17 травня 2021 року у справі № 905/71/21 свідчить, що обов`язок основного позичальника за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 - боржник у рамках виконавчого провадження № 61815657 перед ОСОБА_1 - стягувач у рамках виконавчого провадження № 61815657 не виконано у повному обсязі.

Отже, наразі чинним перед ОСОБА_1 , що є стягувачем у рамках виконавчого провадження № 65973507, залишається обов`язок поручителя за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року ТОВ МІДІЦ , що є боржником у рамках виконавчого провадження № 65973507 з примусового виконання виконавчого листа № 265/4076/17, виданого 24 вересня 2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ МІДІЦ Якушев В.Г. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, зокрема зазначаючи, що предметом розгляду справи № 905/71/21 дійсно було визнання недійсними результатів торгів від 19 жовтня 2020 року з продажу нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інші вимоги заявлені, як похідні до основного.

Відповідно до правових позицій ВП ВС викладених у постановах від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц та від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17 продаж майна на електронних торгах є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Вирішуючи питання визнання недійсним результатів торгів від 19 жовтня 2020 року Господарський суд Донецької області у справі № 910/71/21 вирішував питання прав та обов`язків сторін спірного правочину, а саме: приватного виконавця Григорчука П.В., державного підприємства СЕТАМ як продавців, та ТОВ Укррент-Інвест як покупця, але ніяк не ОСОБА_1 , що підтверджується правовим статусом ОСОБА_1 у тій справі - третя особа без самостійних вимог. Апелянтом не зазначено, яким чином судове рішення вплинуло або порушило її права або створило для неї якісь обов`язки, без посилання на жодну норму права яка б такі права та обов`язки встановлювала, по відношенню до якої зі сторін визнаного недійсним правочину такі права та обов`язки виникли та яким чином таке право або обов`язок надають їй право вимагати відновлення виконання судового рішення, що є на сьогодні виконаним.

Крім того, з судового рішення № 910/71/21 вбачається, що майно, за договором визнаним судом недійсним, було відчужене за ціною 535 925 грн за виконавчим провадженням № 6185657, при цьому мова йде про 535 925 грн, а не про 5 213 465,35 грн, як цього вимагає апелянт. Більш того, ні матеріали справи, ні апеляційна скарга не містять жодних даних, що ОСОБА_1 взагалі отримувала кошти, саме від реалізації розташованого за адресою: АДРЕСА_1 майна, а не кошти від продажу іншого майна або сплачені ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Григорчука П.В.

При цьому, скаржник не заперечує того факту, що вона отримала кошти в погашення боргу за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року. Тому, залишається безспірним факт, що виконавче провадження № 61815657 було закрите приватним виконавцем Григорчуком П. В. 12 травня 2021 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження через фактичне виконання у повному обсязі рішення суду за виконавчим листом, вказана постанова не оскаржена та не скасована.

Тобто, борг за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212 671,64 доларів США стягнутий з позичальника ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № 61815657 та обов`язок ОСОБА_2 відсутній повністю у зв`язку з його виконанням таким боржником. Відповідно є припиненим і обов`язок ТОВ МІДІЦ , як поручителя, за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року, оскільки згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ МІДІЦ Курібло В.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Маркідонов О.В. не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Електронною поштою від представника ОСОБА_1 адвоката Маркідонова О.В. надійшла заява про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с. 49).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника ТОВ МІДІЦ ,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, по цивільній справі № 265/4076/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ МІДІЦ ,третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики , було стягнуто з ТОВ МІДІЦ заборгованість за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року на користь ОСОБА_1 в сумі 212 671,64 доларів США.

На підставі вказаного судового рішення від 13 серпня 2020 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 24 вересня 2020 року було видано стягувачу виконавчий лист про стягнення з ТОВ МІДІЦ на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 212 671,64 доларів США.

06 липня 2021 року було винесено постанову державним виконавцем Кіцманського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження № 65973507 з примусового виконання такого виконавчого листа № 265/4076/17 (т.3.а.с.200).

З матеріалів цивільної справи № 265/4076/17 встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 липня 2017 року по цивільній справі № 727/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 1 від 14 жовтня 2016 року в розмірі 212 671,64 доларів США, яке постановами апеляційного суду Чернівецької області від 13 лютого 2018 року та Верховного Суду від 18 березня 2020 року залишено без змін.

За таким рішенням Шевченківським районним судом міста Чернівці 14 серпня 2017 року видано виконавчий лист № 727/4061/17, який перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П. В. (виконавче провадження № 61815657).

Постановою приватного виконавця Григорчука П. В. від 12 травня 2021 року виконавче провадження № 61815657 було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження через фактичне виконання у повному обсязі. Також, постановою приватного виконавця Григорчука П. В. від 13 травня 2021 року на підставі заяви представника стягувача, адвоката Маркідонова Л. B., від 11 травня 2021 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження такий лист було повернуто стягувачу (т.3.а.с.198,199).

Задовольняючи заяву ТОВ МІДІЦ про визнання виконавчого листа № 265/4076/17 від 24 вересня 2020 року виданого Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області про стягнення з ТОВ МІДІЦ на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року в сумі 212 671,64 доларів США таким,що не підлягає виконанню,суд першої інстанції виходив з того,що борг за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212 671,64 доларів США був стягнутий з позичальника, ОСОБА_2 , у межах виконавчого провадження № 61815657, тому обов`язок ОСОБА_2 відсутній повністю у зв`язку з його виконанням таким боржником. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Встановлені обставини справи свідчить про припинення обов`язку ТОВ МІДІЦ , як поручителя, за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року внаслідок припинення забезпеченого порукою зобов`язання в сумі 212 671,64 доларів США та подальше примусове виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року про стягнення з ТОВ МІДІЦ , як поручителя, боргу в сумі 212 671,64 доларів США на користь ОСОБА_1 є порушенням прав та інтересів заявника. Крім того, суд зауважив, що перелічені обставини вже були встановлені Донецьким апеляційним судом в ухвалі від 15 червня 2021 року по даній справі, де було наголошено, що постанова приватного виконавця Григорчука П. В. від 12 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 61815657 не була оскаржена, тому є чинною, що підтверджує сплату ОСОБА_1 боргу в розмірі 212 671,64 доларів США за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні необхідні умови для визнання виконавчого листа по справі № 265/4076/17 від 24 вересня 2020 року таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки обов`язок ТОВ МІДІЦ відсутній повністю у зв`язку із припиненням поруки та виконанням ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 61815657 зобов`язання в сумі 212 671,64 доларів США перед ОСОБА_1 .

Проте,погодитись з вказаним висновком суду не можливо з наступних підстав.

Як підставу для визнання виконавчого листа таким,що не підлягає виконанню заявник ТОВ МІДІЦ зазначає припинення поруки,згідно із ч.1 ст.559 ЦК України,оскільки виконавче провадження № 61815657 було закінчено приватним виконавцем Григорчуком П.В. 12 травня 2021 року на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі Півень проти України вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділом VI ЦПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно частин 1, 3 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Норма ч. 2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 61-1592св17.

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України.

Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15.

Суд , дійшовши висновку про припинення зобов`язання поручителя ТОВ МІДІЦ як боржника за виконавчим документом № 265/4076/17 від 24 вересня 2020 року , зазначену вище правову позицію Верховного Суду України не врахував.

Не звернув уваги на те,що у даних спірних правовідносинах є рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2020 року , яке набрало законної сили ,про стягнення із ТОВ МІДІЦ ,як поручителя заборгованості за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року , виконавчий лист на виконання указаного судового рішення видано до закінчення виконавчого провадження № 61815657 ,та жодних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які передбачені процесуальним законом, заявником не вказано, відтак заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог ст.432 ЦПК України задоволенню не підлягає .

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Маркідонов Олександр Валерійович, задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2021 року - скасувати .

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр про визнання виконавчого листа №265/4076/17, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2020 року, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики № 1 від 14 листопада 2016 року у розмірі 212671,64 доларів США, - таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2021 року .

Судді: