Постанова

від 09.11.2021 по справі 910/6217/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р. Справа№ 910/6217/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Шевченка Г.М. за довіреністю;

від позивача 2: Платонової Г.В. за ордером;

від відповідача: Немирівської А.Г. самопредставництво;

від третьої особи 1 на стороні позивачів: не з`явився;

від третьої особи 2 на стороні позивачів: не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача: Заграничного Д.А. самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції Українина рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (повний текст складено 05.08.2021)

у справі №910/6217/21 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП"

та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до Міністерства юстиції України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - 1. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та 2. Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" (далі - позивач 1) та Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі - позивач 2) звернулись у господарський суд міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст) та, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просили суд:

- визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5, яким скасовано рішення №51666736 від 17.03.2020 та рішення №51700401 від 19.03.2020, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.;

- визнати протиправним та скасувати п.4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5, яким виконання пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5 покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ прийнятий Мін`юстом з порушенням норм чинного законодавства і порушує права, свободи та інтереси позивачів на вільне володіння та користування нерухомим майном, в т.ч. правами на земельну ділянку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що рішення від 17.03.2020 №51666736 та похідне від нього рішення від 19.03.2020 №51700401 прийняті приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації та підлягали скасуванню, тому спірний наказ є правомірним.

Третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент) у письмових поясненнях заперечив проти задоволення позову з підстав незаконності прийнятих приватним нотаріусом Михайленком С.А. рішень та правомірності дій відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п.2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5, яким скасовано рішення №51666736 від 17.03.2020 та рішення №51700401 від 19.03.2020, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

Визнано протиправним та скасовано п.4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5, яким виконання пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28 грудня 2020 року №4511/5 покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації. Стягнуті судові витрати.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки договір оренди земельної ділянки від 02.08.2007 був розірваний за рішенням Київської міської ради, а ухвала суду про зупинення дії цього рішення не породжувала у позивача 2 відповідних прав оренди, тому державна реєстрація за позивачем 2 права оренди приватним нотаріусом здійснена неправомірно, а також є неправомірною подальша реєстрація права оренди за позивачем 1; також відповідачем було належно повідомлено зацікавлених осіб про розгляд скарги шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Мін`юсту.

Позивач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що зупинення ухвалою суду рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки є підставою для поновлення у державному реєстрі реєстрації права користування (оренди) на цю земельну ділянку; відчуження нерухомого майна є підставою для зміни у реєстрі відомостей про орендаря земельної ділянки, на якій це майно розташоване; відповідач, розглядаючи скаргу Департаменту, вийшов за межі заявлених у скарзі вимог.

Треті особи на стороні позивачів були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21 жовтня по 09 листопада 2021 року.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представники обох позивачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві позивача 1.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2006 рішенням Київської міської ради №458/515 від 21.12.2006 "Про передачу земельної ділянки ВАТ "МОСТОБУД" для перенесення промислової бази ВАТ "МОСТОБУД" мостозагону №2, яка підпадає під забудову залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва" вирішено передати ВАТ "МОСТОБУД" в довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку загальною площею 16,80 га.

На виконання даного рішення, 30.07.2007 між Київською міською радою (далі - Орендодавець) та ВАТ "МОСТОБУД" (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 16,7951 га, яка розташована по вул.Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №232 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держави адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.08.2007 № 79-6-00526 (далі - Договір оренди).

21.12.2015 між ПАТ "МОСТОБУД" (далі - Суборендодавець) та ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" (далі - Суборендар) на підставі Договору оренди та за принципом "мовчазної згоди" було укладено договір суборенди земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053) (далі - Договір суборенди).

Цього ж дня, на підставі рішення №27323798 від 21.12.2015 проведено державну реєстрацію цих прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що зроблено відповідний запис: 12653889 (спеціальний розділ).

03.01.2017 ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-Ш категорії складності в Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (реєстраційний номер КВ 143170032113).

На підставі декларації прийнято в експлуатацію Промислову базу по вул.Промисловій, 11/11, у Голосіївському районі м. Києва, загальною площею будівлі 155,0 кв.м., що розташована на земельній ділянці, кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1180105980000. Право власності на зазначену Промислову базу зареєстровано за ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" на підставі рішення №33987866 від 22.02.2017.

20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення №536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №00526 (зі змінами).

ПАТ "МОСТОБУД", не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання рішення Київської міської ради №536/6587 від 20.12.2018 року протиправним та його скасування.

Крім того, 06.02.2019 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/1285/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 року та постановою Верховного суду від 01.08.2019 року, застосовані заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 № 79-6-00526 зі змінами)", справа А-26226.

Станом на час прийняття спірного наказу Мінюсту Рішення КМР №536/6587 не реалізовано - договір оренди не розірвано, земельна ділянка з орендного користування не повернута, запис про припинення оренди до Реєстру не внесено.

Водночас, на час зупинення дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 № 79-6-00526 (зі змінами)", з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зник запис про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053) за ПАТ "МОСТОБУД".

Позивач 2 (ПАТ "МОСТОБУД"), на підставі наведеного вище, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу МихайленкаС.А. (далі - приватний нотаріус) із заявою про реєстрацію речового права, а саме: права користування (оренди) на вказану земельну ділянку.

17.03.2020 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. №51666736 проведена державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,7951 га, з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053, за Територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради, про що зроблено відповідний запис №35983023, з одночасною державною реєстрацією права користування (оренди) на цю земельну ділянку за ПАТ "МОСТОБУД", про що зроблено відповідний запис №35983248.

Вказану державну реєстрацію проведено на підставі наступних документів, зокрема:

- Договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за №232;

- Ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/1285/19, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул.Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №79-6- 00526 (зі змінами)".

У подальшому, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. №51700401 від 19.03.2020 проведена державна реєстрація права власності на Промислову базу разом із її складовими частинами, загальною площею 155 кв.м., розташовану за адресою: вул. Промислова, 11-Б, у Голосіївському районі м. Києва, за ТОВ "КПС-ГРУПП", про що був зроблений запис №36014482 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180105980000). Вказана державна реєстрація проводилась на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "КПС-ГРУПП" та ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" від 19.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за №480.

У зв`язку з зазначеним на підставі заяви з реєстраційним номером 39032614 (дата і час реєстрації заяви: 19.03.2020 12:38:16), в порядку ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до рішення №51666736 від 17.03.2020 внесено зміни - проведена державна реєстрація змін права користування (оренди) на земельну ділянку площею 16,7951 га, з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053, за ТОВ "КПС-ГРУПП", про що зроблено відповідний запис №35983248.

Вказана державна реєстрація проводилась на підставі наступних документів, зокрема:

- Договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "КПС-ГРУПП" та ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" від 19.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за №480;

- Договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за №232;

- Ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/1285/19, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул.Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 №79-6-00526 (зі змінами)".

02.06.2020 Депутат КМР VII скликання Ігор Мірошніченко в порядку депутатського звернення №08/279/08/042/515 просив Голову КМДА Кличка В.В. звернутись до Мінюсту зі скаргою на дії реєстратора з вимогами, долучивши проект скарги з додатками.

Предметом звернення зазначено: провести перевірку правомірності прийнятого рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, індексний номер рішення - 51700401, від 19.03.2020 13:37:44; скасування рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ, індексний номер рішення - 51700401, від 19.03.2020 13:37:44; провести перевірку правомірності прийнятого рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича, Київський міський нотаріальний округ,м Київ, індексний номер рішення - 51666736, від 17.03.2020 19:19:55; скасування рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, індексний номер рішення - 51666736, від 17.03.2020 19:19:55.

01.07.2020 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора від 01.07.2020 за №05703-11671, в якій просив скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича від 17.03.2020 №35983248, відповідно до якого зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ "КПС-ГРУПП".

Згідно витягу з протоколу №85 засідання Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 13.08.2020 року, Колегія, за результатами розгляду скарги від 01.07.2020 за №05703-11671, вирішила, зокрема:

- Задовольнити скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради від 01.07.2020 за №05703-11671 частково;

- Скасувати оскаржуване рішення №51700401 від 19.03.2020;

- В іншій частині відмовити, у зв`язку із тим, що рішення державного реєстратора №51666736 від 17.03.2020 прийнято відповідно до законодавства.

За результатами засідання (протокол №85) складений відповідний Висновок Колегії від 13.08.2020, яким рекомендовано, зокрема: скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради від 01.07.2020 за №05703-11671 задовольнити частково; Скасувати рішення №51700401 від 19.03.2020; в іншій частині відмовити.

Надалі, згідно доручення Міністра юстиції України від 01.09.2020 №419/1/48-20, Міністр юстиції України просив винести на повторний розгляд Колегією Міністерства юстиції України та рекомендував її членам розглянути скаргу з урахуванням всіх обставин відповідної скарги, зокрема, щодо дослідження обставин щодо виконання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. під час прийняття рішення від 17.03.2020 №51666736 вимог статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За результатом повторного розгляду скарги, 28.12.2020 Міністерство юстиції України прийняло наказ №4511/5, яким скаргу Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671 задовольнило в повному обсязі та скасувало рішення від 17.03.2020 №51666736 та від 19.03.2020 №51700401, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу МихайленкомС.А.

Підставою для прийняття відповідного наказу став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 04.09.2020 за результатом розгляду скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2020 за №14438-26-20.

На момент винесення оскаржуваного наказу позивачі були власниками нерухомого майна та прав оренди земельної ділянки.

У зв`язку із викладеними обставинами позивачі звернулись до суду із даним позовом, посилаючись порушення їх права на земельну ділянку та права власності на нерухоме майно через протиправність Наказу Міністерства юстиції України №4511/5 від 28.12.2020 року.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що спірний наказ прийнятий у відповідності до чинного законодавства, оскільки договір оренди земельної ділянки був розірваний за рішенням орендодавця (Київської міської ради), ухвала суду про зупинення дії цього рішення не створює у позивача 2 права оренди, тому реєстрація у державному реєстрі права оренди є незаконною.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки скарга Департаменту, яку розглядав відповідач, не стосувалась рішення приватного нотаріуса 19.03.2020 №51700401 і відповідач вийшов за межі розгляду скарги, порушивши право власності позивача 1 на належному йому промислову базу; щодо рішення приватного нотаріуса від 17.03.2020 №51666736, то воно відповідає вимогам законодавства та відновлювало становище, яке існувало до прийняття рішення Київської міської ради щодо розірвання договору, дія якого була зупинена. Також судом було встановлені процесуальні порушення, допущені відповідачем при розгляді скарги.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок розгляду скарг).

Частиною 1 ст. 5 Закону №1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

- на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

- на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26 листопада 2015 року № 834-VIII, Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно із абзацом третім частини третьої статті 37 Закону №1952-IV, у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону №1952-IV, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити, зокрема, викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав тощо.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Згідно із частиною восьмою статті 37 Закону №1952-1V, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується, що спірним наказом скасовані рішення приватного нотаріуса від 17.03.2020 №51666736 та від 19.03.2020 №51700401.

Щодо спірного наказу Мін`юсту в частині скасування рішення приватного нотаріуса від 19.03.2020 №51700401, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, у своїй скарзі від 01.07.2020 за №05703-11671 Департамент порушив питання про скасування запису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 17.03.2020 №35983248, відповідно до якого зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ "КПС-ГРУПП" з підстав його незаконності.

Скарга Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671, не стосувалась ні рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 19.03.2020 №51700401, ні містила вимог про його оскарження.

Однак, Мін`юстом при розгляді поданої Департаментом скарги задоволено останню та скасовано рішення від 19.03.2020 №51700401.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем самостійно визначено предмет оскарження - рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. №51700401 від 19.03.2020 та скасовано це рішення своїм наказом №4511/5 від 28.12.2020, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV.

При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, рішення №51700401 від 19.03.2020 приймалося приватним нотаріусом у зв`язку з укладенням 19.03.20 року між ПАТ "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" та ТОВ "КПС-ГРУПП" договору купівлі-продажу (Промислової бази), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за №480 з метою реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Спір щодо права власності на нерухоме майно між Департаментом та правонабувачами відсутній і такі права не оспорюються, а записи про них не оскаржуються.

Додатково використані відповідачем відомості і обставини призвели до помилкових висновків, які, своєю чергою, стали підставою для прийняття протиправного наказу №4511/5 від 28.12.2020 в частині скасування рішення №51700401 від 19.03.2020.

Крім того, у п.7 Мотивів рішення у стислому вигляді Колегією зазначено: "Оскільки оскаржуване рішення 51666736 від 17.03.2020 та оскаржуване рішення 51700401 від 19.03.2020 прийнято приватним нотаріусом Михайленком С.А. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав, вони є протиправними, а тому підлягають скасуванню".

Згідно п.11 Мотиви рішення у розгорнутому вигляді (Висновку Колегії від 04.09.2020 року) Колегія вказує: "У той же час під час розгляду заяви ТОВ "КПС-ГРУПП" та прийняття оскаржуваного рішення 51700401 від 19.03.2020 приватним нотаріусом Михайленком С.А. не було належним чином встановлено наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а, також, не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідних рішень, чим порушено вимоги пункту 40 Порядку №1127 пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, пункту 1 частини першої статті 23, пунктів 4,5 частини першої статті, частини другої статті 24, частини першої статті 27 Закону".

При цьому, ні в п.7 Мотивів рішення у стислому вигляді, ні в п.11 Мотивів рішення у розгорнутому вигляді Колегією не вказано, які конкретні порушення мали місце, а лише вказано на положення законодавства з вказівкою на те, що нотаріусом не було належним чином встановлено наявність факту виконання умов правочину.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.03.2020 року на підставі укладеного між ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" та ТОВ "КПС-ГРУПП" Договору купівлі-продажу від 19.03.20 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №480, Продавцем (ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005") та Покупцем (ТОВ "КПС-ГРУПП") було підписано Акт приймання-передачі Нерухомого майна (Промислової бази).

Відповідно п.1 Акту на виконання умов Договору купівлі-продажу від 19.03.20 р. ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" (Продавець) передає, а ТОВ "КПС-ГРУПП" (Покупець) приймає у власність Промислову базу (Нерухоме майно) загальною площею 155 кв.м.

Пунктом 3 зазначеного Акту передбачено, що згідно п.4.1 та п.5.7 Договору Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі з моменту підписання Акту приймання-передачі Нерухомого майна (Промислової бази) та реєстрації права власності на Нерухоме майно за Покупцем.

Згідно ч.1 ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Відповідно до п.3.2 Договору купівлі-продажу, розрахунок між Сторонами за Нерухоме майно повинен бути здійснений у безготівковій формі шляхом перерахування Ціни Договору у національній валюті України (гривні) у повному обсязі з рахунку Покупця на рахунок Продавця, зазначений у цьому Договорі, в строк до 18 вересня 2020 року включно. Сторони домовилися, що Покупець має право подати усі необхідні документи на державну реєстрацію та зареєструвати право власності на предмет Договору незалежно від факту оплати за цим Договором.

Отже, Договором купівлі-продажу не передбачено, що право власності на Промислову базу зберігається за Продавцем до оплати її вартості або настання інших обставин, більш того, Договором купівлі-продажу передбачено, що Покупець має право подати усі необхідні документи на державну реєстрацію та зареєструвати право власності на предмет Договору незалежно від факту оплати за цим Договором.

У разі відсутності будь-яких застережень у Договорі купівлі-продажу, застосовується положення ч.4 ст.334 ЦК України, якою передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що вказаний Договір купівлі-продажу був у встановленому порядку визнаний недійсним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що скасування рішення приватного нотаріуса №51700401 від 19.03.2020, яким проведена державна реєстрація права власності на Промислову базу, про що був зроблений запис №36014482, тягне за собою: - відновлення права власності на майно за колишнім власником ПП "ПРОМБУДСЕРВІС 2005" та породжує в останнього обов`язок повернути сплачені за Нерухоме майно грошові кошти; - змінює сторону орендаря земельною ділянки на колишнього орендаря - ПАТ "Мостобуд" та породжує у останнього наслідки, пов`язані з використанням земельної ділянки, її збереженням, сплатою орендної плати тощо.

Таким чином, рішення приватного нотаріуса №51700401 від 19.03.2020, яким проведена державна реєстрація права власності на Промислову базу, за ТОВ "КПС-ГРУПП", про що був зроблений запис №36014482 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180105980000), є законним та таким, що ґрунтувалося на вимогах чинного законодавства, а спірний наказ Мін`юсту в частині вказаного рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо спірного наказу Мін`юсту в частині скасування рішення приватного нотаріуса від 17.03.2020 №51666736, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

З досліджених судом доказів вбачається, що рішення №51666736 від 17.03.2020, яке також було скасовано спірним наказом Мін`юсту, стосується не лише ПАТ "МОСТОБУД", але також і ТОВ "КПС-ГРУПП", оскільки на підставі цього рішення була проведена державна реєстрація права користування (оренди) на земельну ділянку також за ПАТ "МОСТОБУД" - по суті відновлено запис обтяження орендою, яка виникла у 2007 році і не була припинена у 2018, оскільки дія рішення КМР 536/6587 про розірвання договору оренди зупинено.

Таким чином, ПАТ "МОСТОБУД" є заінтересованою особою у розгляді скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671, про що було відомо відповідачу при розгляді скарги.

Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1)телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

У матеріалах справи наявні копії телефонограм від 11.08.2020, якими начальник відділу ОТЗ Архіпова Л.В. повідомляла Департамент (о 09 год. 40 хв.) та ТОВ "КПС-Групп" (о 10 год. 20 хв.) про розгляд Колегією скарги 13.08.2020 о 10 год. 10 хв. та телефонограми від 02.09.2020, якими заступник начальника Калініченко О.М. повідомляв Департамент (о 13 год. 48 хв.) та ТОВ "КПС-Групп" (о 13 год. 50 хв.) про розгляд Колегією скарги 04.09.2020 о 09 год. 00 хв.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач всупереч вимогам п. 10 Порядку розгляду скарг, не повідомив ПАТ "МОСТОБУД" як заінтересовану особу про розгляд цієї скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671, внаслідок чого ПАТ "МОСТОБУД" був позбавлений можливості дізнатись про дату, час та місце розгляду цієї скарги, а також бути присутнім під час розгляду скарги та надавати відповідні письмові пояснення, що є грубим порушенням Процедури розгляду скарги.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про те, що ним своєчасно були розміщені відповідні оголошення на офіційному сайті Мін`юсту, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки матеріали справи не містять як доказів розміщення вказаних оголошень, так і доказів, які б підтверджували своєчасність цього розміщення (не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги).

Разом з тим, на момент розгляду скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671, відповідач був обізнаний про те, що ПАТ "МОСТОБУД" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову. За результатом розгляду якої, 06.02.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою застосував заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва від 02.08.2007 № 79-6-00526 (зі змінами)".

Також, відповідачу було відомо про те, що ПАТ "МОСТОБУД" звернулось до Господарського су міста Києва із позовною заявою про визнання протиправним рішення Київської міської ради №536/6587 від 20.12.2018 та його скасування (справа №910/2045/19).

При цьому, відповідач, згідно пояснень ТОВ "КПС-ГРУПП", був повідомлений про те, що на час розгляду скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671 остаточне рішення по цій справі не прийнято.

Тобто, відповідачу було достеменно відомо, що між ПАТ "МОСТОБУД" та Київською міською радою існує спір щодо нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, розташованої по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва з кадастровий номером 8000000000:90:116:0053, який вирішується у судовому порядку.

Наявний між сторонами спір полягає у тому, що вони мають різне розуміння щодо особи, яка володіє речовим правом (правом користування (оренди)) на земельну ділянку. І одна із цих осіб - ПАТ "МОСТОБУД" - передала цей спір на розсуд компетентного органу - суду. Такий спір завершується постановленням остаточного судового рішення і до його завершення кожна із сторін переданого на вирішення суду спору позбавлена можливості звертатись до Міністерства юстиції України із скаргою в порядку ст.37 Закону №1952-1V, оскільки така скарга стосується нерухомого майна та прав на нього осіб, які є учасниками відповідного судового спору.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач розглянув скаргу Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671по суті всупереч вимог ст. 37 Закону про заборону Мін`юсту розглядати скарги, де існує судовий спір щодо нерухомого майна.

За наявності судового спору між сторонами про законність рішення Київської міської ради №536/6587 від 20.12.2018, яким було розірвано Договір оренди земельної ділянки, відповідачем самовільно встановлено факт розірвання цього Договору оренди. Тобто, встановлюючи цю обставину, відповідач перебрав на себе функції суду, на розгляді якого перебуває спір щодо цього питання, що суперечить повноваженням, покладеним ст. 37 Закону №1952-IV на Мін`юст під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав.

Визнавши встановленим факт розірвання Договору оренди, відповідач обґрунтовує це тим, що ухвала суду, якою дію рішення Київської міської ради №536/6587 від 20.12.21 зупинено, не породжує набуття права оренди на земельну ділянку за ПАТ "МОСТОБУД", тобто, на власний розсуд тлумачить порядок та спосіб виконання судового рішення, однак залишив поза увагою правову природу відповідної ухвали суду.

Так, частиною 1 статті 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, наслідком зупинення дії рішення №536/6587 від 20.12.2018 на підставі ухвали суду є його припинення на відповідний період часу (в даному випадку - до остаточного прийняття судом рішення).

Таке припинення тягне за собою також тимчасове припинення і наслідків такого рішення як розірвання договору ордени земельної ділянки, так і пов`язаних з цим наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №1952-1V державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 7 ст. 18 Закону України №1952-1V державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Матеріалами справи підтверджується, що для проведення реєстраційної дії приватному нотаріусу були надані належні документи - договір оренди та ухвала суду про зупинення дії рішення КМР щодо розірвання договору, тому у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права оренди, отже, його рішення від 17.03.2020 №51666736 є законним та таким, що ґрунтувалося на вимогах чинного законодавства, а спірний наказ Мін`юсту в частині вказаного рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, як вірно відзначив суд першої інстанції, загальний строк розгляду скарги згідно до абз. 3 ч. 2 ст. 37 Закону №1952-1V не може перевищувати 45 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У контексті статті 8 Конституції України, юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави.

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).

Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Правова передбачуваність та правова визначеність необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність "законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Із правової позиції, висловленої в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", у пунктах 70-71, Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Із доданих до позову документів вбачається, що скарга Департаменту від 01.07.2020 за №05703-11671 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2020 за №14438-26-20, а оскаржуваний наказ Міністерством юстиції України прийнятий лише 28.12.2020, тобто, із порушенням строків, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 37 Закону №1952-1V, як і висновок Колегії, який прийнятий 04.09.20 і покладений в основу оспорюваного Наказу Міністерства юстиції України, що є, крім іншого, самостійною підставою для скасування спірного наказу відповідача.

При цьому, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист. Тому невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення. Дані висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №825/862/17 та від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач, під час розгляду скарги Департаменту, діяв всупереч встановленої Законом №1952-IV процедурі розгляду відповідних скарг у сфері державної реєстрації прав, що призвело до прийняття протиправного Наказу від 28.12.2020 №4511/5, яким були скасовані рішення №51700401 від 19.03.2020 та №51666736 від 17.03.2020.

Зважаючи на встановлені судом обставини, які підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що спірний наказ Мін`юсту є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.11.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко