Постанова

від 21.07.2021 по справі 910/6217/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р. Справа№ 910/6217/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 21.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про забезпечення позову

у справі №910/6217/21 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів:

1. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.;

2. Приватне підприємство "Промбудсервіс 2005".

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.2020 №4511/5 в частині скасування рішення №51666736 від 17.03.2020, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та покладення виконання пункту 2 вказаного наказу на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час розгляду скарги Департаменту від 01.07.2020 за №05730-11671 діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, передбачений положеннями статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що призвело до незаконного прийняття наказу №4511/5 від 28.12.2020.

В подальшому від позивачів до Господарського суду міста Києва надійшла заяву про зміну предмету позову, в якій позивачі просили місцевий господарський суд: визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.2020 №4511/5, яким скасовано рішення №51666736 від 17.03.2020 та рішення №51700401 від 19.03.2020, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.; визнати протиправним та скасувати п.4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.2020 №4511/5, яким виконання пункту 2 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.2020 №4511/5 покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

Вищевказана заява позивачів була прийнята до розгляду господарським судом міста Києва.

Також позивачами було подано заяву, в якій останні просили місцевий господарський суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) зупинити дію пунктів 2 та 4 Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.20 року №4511/5, якими скасовано рішення від 17.03.2020 №51666736 та від 19.03.2020 №51700401, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем та виконання п.2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації;

2) заборонити Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти:

- будь-які дії по виконанню п.2 Наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.20 року №4511/5 стосовно скасування рішення від 17.03.2020 №51666736 та від 19.03.2020 №51700401, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем;

- будь-які реєстраційні дії і приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі здійснювати скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно чи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки площею 16,7951 га, яка розташована по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер -8000000000:90:116:0053, реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 2056491880000 та промислової бази, загальною площею будівлі 155,0 кв.м., що знаходиться на вул. Промисловій, 11-Б в Голосіївському районі м. Києва, реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1180105980000, що розташована на земельній ділянці, кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053, по вул. Промисловій в Голосіївському районі м. Києва, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову зазначені позивачами у заяві про забезпечення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку відповідача:

- судом першої інстанції не встановлено, що в разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову, як саме даний факт утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу;

- оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить нормативно-правового обґрунтування застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів 2,4 Наказу М4511/5 "Про задоволення скарги" від 28.12.2020;

- задовольняючи заяву про забезпечення позову позивачів місцевий господарський суд фактично вирішив справу без її розгляду по суті заявлених вимог, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення, за відсутності в тому числі відповідних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення відповідача.

Короткий зміст відзиву позивача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач-1 просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що судом першої інстанції надано повну і всебічну оцінку доводам позивачів та зроблено правомірний висновок про наявність підстав для забезпечення позову у даній справі.

Узагальнений виклад позиції позивача-2

Позивач-2 не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

15.06.2021 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому скаржник обґрунтовав причини пропуску строку на апеляційне оскарження, повноваження представника скаржника та надав докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.06.2021 поновлено Міністерству юстиції України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.07.2021.

В судове засідання, яке відбулося 21.07.2021 з`явилися представники позивачів-1,-2 та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021.

Враховуючи, що явка представників третіх осіб в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів-1,-2 та віповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку позивачі звернулися з даним позовом до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявники зазначили, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься в Інформаційній довідці №254270981 від 25.04.2021 станом на 25.04.2021: - право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП"; - право власності на промислову базу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1180105980000) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "КПС- ГРУПП".

Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.4 наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.2020 №4511/5, виконання оскаржуваного Наказу може бути здійснено структурним підрозділом Міністерства юстиції України в будь-який момент, тобто з моменту його прийняття без необхідності вчинення будь-яких інших юридично значимих дій.

Колегія суддів констатує, що у позовні заяві позивачами не ставилося питання про повернення записів та зареєстрованих за ними прав у попередній стан, тому враховуючи ту обставину, що наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 28.12.20 року №4511/5 може бути виконаним на будь - якій стадії судового розгляду, вказане, в разі збігу умов, передбачених ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України може створити ситуацію, за якою для відновлення порушених прав позивачам необхідно буде звертатися до суду/судів з додатковими позовними заявами.

Дослідивши наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що виконання оспорюваного наказу Міністретства юстиції України від 28.12.2020 №4511/5 під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про скасування пунктів 2 та 4 оскаржуваного наказу.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на вищенаведене місцевим господарським судом досліджено те, що позивачі належними та допустимими доказами обґрунтували причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування вжитих заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову та забезпечить в майбутньому ефективний захист прав позивачів.

При цьому судова колегія зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність вищевказаного заходу забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/6217/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.07.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко