Ухвала

від 07.02.2022 по справі 910/6217/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6217/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:

1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А.;

2) Приватне підприємство "Промбудсервіс 2005",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради,

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/6217/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 10.01.2022 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку для усунення зазначених в ній недоліків шляхом надання суду відповідної заяви з викладенням вимог касаційної скарги з урахуванням положень статей 290 та 308 ГПК України; з наведенням інших підстав в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з відповідними доказами, зокрема що підтверджують дату вручення копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності, а також доказів сплати судового збору у розмірі 9 080,00 грн.

20.01.2022 до Касаційного господарського суду надійшли, направлені скаржником поштою 14.01.2022, заяви про уточнення вимог касаційної скарги та про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 9 080,00 грн та доказ вручення оскаржуваного рішення апеляційного суду, а також викладено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження скаржником у поданій заяві зазначено, що оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 Міністерства юстиції України отримало 22.11.2021 за адресою у м. Київ, вул. Городецького, 13, в підтвердження чого додано копію поштового конверта з штрихкодовим ідентифікатором. Однак, скаржник як на підставу поновлення строку касаційного оскарження посилається на те, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, яке здійснює представництво інтересів скаржника та знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, оскаржувану постанову вручено 17.12.2021.

Розглянувши заяву про поновлення строку касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у цій справі, колегія суддів не визнає наведені в його обґрунтування доводи скаржника поважними і такими, що дають підстави для поновлення цього строку, оскільки вони зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, які не можуть бути розцінені судом як поважними причинами чи непереборними обставинами для поновлення встановленого строку з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 складено 15.11.2021, а тому останнім днем звернення з касаційною скаргою було 06.12.2021.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З урахуванням наведених положень ГПК України та доказів вручення оскаржуваної постанови Міністерству юстиції України, останній день двадцятиденного строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у цій справі, який може бути поновлений з урахуванням її вручення скаржнику 22.11.2021, припадав на 13.12.2021.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України надіслана поштою 17.12.2021, що підтверджується поштовим конвертом, тобто з порушенням встановлено строку на касаційне оскарження.

Викладене у заяві про усунення недоліків касаційної скарги клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку касаційного оскарження обґрунтоване аналогічними підставами, викладеними у касаційній скарзі, а саме отриманням оскаржуваної постанови Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, яке здійснює представництво інтересів скаржника, - 17.12.2021, в підтвердження чого скаржником до поданих матеріалів скарги додано картку реєстрації вхідного документа.

Однак, посилання на дату вручення оскаржуваного судового рішення згідно з його реєстрацією як вхідної кореспонденції суперечать приписам статті 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не реєстрації.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з касаційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з касаційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки до матеріалів скарги не надано.

Крім цього, беручи до уваги те, що Міністерство юстиції України було скаржником в суді апеляційної інстанції, а також те, що його представник був присутній під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду, про що зазначено в описовій частині оскаржуваної постанови, скаржнику достеменно було відомо про результати розгляду даної справи.

За наведених обставин убачається, що скаржник, будучи обізнаним про судове провадження, не скористався своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції в межах строку, визначеного приписами ГПК України, та не навів поважних причин його пропуску.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З викладеного убачається, що пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути для звернення з касаційною скаргою.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи із викладеного, суд визнає наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/6217/21.

Цю ухвалу судом постановлено з дотриманням розумних строків, зважаючи на перебування судді Волковицької Н. О. на лікарняному.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 292, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/6217/21.

2. Направити Міністерству юстиції України копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом із доданими до скарги матеріалами на 51 (п`ятидесяти одному) аркушах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ