Ухвала

від 10.11.2021 по справі 925/540/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 925/540/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - Малєєвої О.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" - Кваши І.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" - Костенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. (головуючий), Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 (суддя Васянович А.В.)

у справі № 925/540/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси", Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн"

про скасування записів про право власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, поновлення державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" (далі - ТОВ "Інвест Черкаси", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" (далі - ТОВ "Айлонг Еволюшн", Відповідач-2) про:

- скасування запису № 18705309 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33563680 від 25.01.2017, зареєстрованого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Старовойтовим О.С.;

- припинення права власності на земельну ділянку за ТОВ "Інвест Черкаси" з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, земельна ділянка 10 та знаходиться під об`єктом нерухомого майна: Комплекс, Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 в Державному земельному кадастрі;

- скасування запису №23629650 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38408475 від 29.11.2017, зареєстрованого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М.;

- припинення права власності на земельну ділянку за ТОВ "Айлонг Еволюшн" з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10 та знаходиться під об`єктом нерухомого майна: Комплекс, Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095 в Державному земельному кадастрі;

- поновлення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 у Державному земельному кадастрі;

- визнання за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га.

Позов обґрунтовано тим, що Позивач набув право власності на предмет іпотеки: Золотоніську нафтобазу, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10, та відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України до нього перейшло право на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, на якій таке майно розташоване; проте Відповідачами було незаконно здійснено поділ вказаної земельної ділянки та відповідно зареєстровано право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094 та 7110400000:05:005:0095. Оскільки поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 здійснено без згоди Позивача, тому такі порушення норм законодавства є підставою для скасування державної реєстрації та припинення права власності Відповідачів на новоутворенні земельні ділянки за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що Позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів на спірну земельну ділянку, загальною площею 3,5531 га з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, а обраний спосіб захисту порушеного права не передбачений законом та не спроможний захистити законний інтерес, за захистом якого Позивач звернувся до суду.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 925/540/20 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 23.10.2021.

20.10.2021 ТОВ "Айлонг Еволюшн" та ТОВ "Інвест Черкаси" направили до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Представники АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Інвест Черкаси" взяли участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", а представник ТОВ "Айлонг Еволюшн" в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При розгляді даної справи судами встановлено, що 31.03.2016 між ТОВ "Інвест Черкаси" (Іпотекодавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки (реєстровий № 2519), за умовами якого забезпечено належне виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Старма" (Позичальник) перед Іпотекодержателем, за рахунок переданого в іпотеку майна, а саме: комплексу Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, загальною площею 863,63 кв. м, зокрема, адміністративна будівля, А-2, площею 359,18 кв. м; крупорушка, 1 Б-1 Б1-I, площею 55,5 кв. м, теплиця ВВІ; сарай господарчий , Г-1, площею 23,2 кв. м; тарний склад, Е-1, площею 179, 7 кв. м; приміщення для проб, Д-1, площею 5,5 кв. м; насосна, Ж-1, площею 41,51 кв. м; розливочна масел, З-1, площею 43,1 кв. м; вбиральня, Н; пождепо, К-1, площею 82,4 кв. м; майстерня, Л-1, площею 26,14 кв. м; гараж, М-1, площею 47,4 кв. м; пожежні водойми, І, II, ІІІ; Артезіанська свердловина, IV; водогін, V; асфальтована територія, VI; трубопровід VII; резервуар РВС, 1-4, 5, 7-13, 16-25; резервуар РГС, 3, 6, 14, 15, 26, 27, 29-34; навіс для насосів, Ю; навіс, Я, яке належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 18.05.2010 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2016, номер запису про право власності 13948582, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 889743371104. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 7110400000:05:002:0020, площею 3,5531 га, яка перебуває у фактичному користуванні Іпотекодавця, договір оренди якої знаходиться в стадії оформлення. Іпотекодавець зобов`язується після належного оформлення договору оренди надати його Іпотекодержателю (пункти 1, 7 8 Договору іпотеки).

31.05.2016 між сторонами укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору іпотеки від 31.03.2016, згідно якого замінено сторону договору, зокрема, Іпотекодавця на ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД".

За умовами пункту 1 вищевказаного Договору новий Іпотекодавець (ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД") є власником майна (предмету іпотеки), переданого йому учасником товариства первісним Іпотекодавцем (ТОВ "Інвест Черкаси") у власність, як внесок до Статутного капіталу.

Проте, суду не надано доказів переходу у власність ТОВ "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" як внеску до статутного капіталу майна, що є предметом іпотеки, а також реєстрації за новим власником як цього нерухомого майна, так і земельної ділянки, на якій знаходилося це майно.

Відповідно до листа Міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 13.05.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, знаходиться у власності ТОВ "Інвест Черкаси" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №978750 від 27.11.2009.

Водночас, на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, також знаходилося інше нерухоме майно, а саме: операторська Б-1, загальною площею 41,8 кв. м, складовими якої є: ємкості ІІІ-ІV, заправочні колонки, 1, 2, відмостка, І-ІІ, магазин, А-1, навіс, б, яке не перебувало в іпотеці, та належить на праві власності ТОВ "Айлонг Еволюшн", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 207310388 від 22.04.2020.

07.06.2016 за рішенням державного реєстратора, вчиненого на підставі Договору іпотеки, за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на Золотоніську нафтобазу, розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, будинок 10.

Разом з тим, у 2016 році за замовленням ТОВ "Інвест Черкаси" проектною організацією розроблено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки загальною площею 3,5531 га з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 на дві земельні ділянки для комерційного використання, та 16.11.2016 на підставі такої документації зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га.

В подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 загальною площею 3,5062 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯИ №978750, виданого 27.11.2009, видавник Золотоніська міська рада та витягу з ДЗК, серія та номер: НВ-7104667542016, виданого 16.12.2016, видавник: Управління Держгеокадастру в Золотоніському районі Черкаської області, зареєстрована приватним нотаріусом Старовойтовим О.С., Черкаського районного нотаріального округу, за ТОВ "Інвест Черкаси" (індексний номер: 33563680 від 25.01.2017).

Земельна ділянка кадастровий номер 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га відчужена на користь ТОВ "Айлонг Еволюшн" на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2486, виданий 28.11.2017, видавник: Душейко О.М., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрована за індексним номером 38408475 від 29.11.2017.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у зв`язку з переходом до нього права власності на предмет іпотеки, який являє собою об`єкт нерухомості - Золотоніська нафтобаза, згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, до нього перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, на якій розташована ця нерухомість. Враховуючи те, що станом на момент поділу вказаної земельної ділянки, власником об`єкту нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 був Позивач, Відповідач-1 не мав законних підстав для поділу цієї ділянки та відчуження її на користь Відповідача-2, без надання згоди на це Позивача, що призвело до порушення його законних прав та інтересів.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки Позивач не набув права власності на всю земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, оскільки таке право не було належним чином оформлено та зареєстровано в установленому законом порядку за Іпотекодавцем відповідно до умов, погоджених сторонами у Договорі іпотеки; до Відповідача-2, як законного власника нерухомого майна, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, перейшло право власності та користування на частину земельної ділянки в передбачених законом розмірах, яке (право власності) набуто ним у встановленому законом порядку і презумпція правомірності такого набуття не спростована Позивачем; обраний спосіб захисту є неналежними, не передбаченим законом та не призведе до захисту законного інтересу Позивача, оскільки за обставин поділу спірної земельної ділянки та набуття права власності на новостворені земельні ділянки Відповідачами-1 та 2, а у одного із них - ТОВ "Айлонг Еволюшн" на земельній ділянці є нерухомість, скасування записів та державної реєстрації права власності призведе до порушення законних прав останніх.

У поданій касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 76 - 79 ГПК України оскільки не враховано правових висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18.

Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, висновками у яких АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтувало наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що висновки викладені у цих постановах прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі № 925/540/20, що розглядається.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради про передачу відповідачу в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, дійшовши висновку, що до відповідача (як покупця) перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщено придбане ним нерухоме майно та, яке є необхідним для обслуговування цієї нерухомості, виходячи з того, що відповідач придбав нежитлові будівлі військового містечка за договором купівлі-продажу від 15.11.2006 та застосував положення статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення цього договору.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку, виходячи з положень статті 120 Земельного кодексу України, які були чинними на час придбання позивачем нерухомого майна (15.12.2014) та за обставин відсутності доказів, що спірне нерухоме майно знаходиться лише на частині спірної земельної ділянки.

У даній справі № 925/540/20, що розглядається, судами встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване майно набуте Позивачем за Договором іпотеки, не перебувала у власності або користуванні Іпотекодавця, спірна земельна ділянка була поділена, на цій земельній ділянці розташоване інше нерухоме майно, належне Відповідачеві-2 на праві власності. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, наведені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за інших встановлених фактичних обставини, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав, передбачених пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, для скасування чи зміни рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 925/540/20 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі № 925/540/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко