Постанова

від 22.06.2021 по справі 925/540/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 925/540/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 22.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 09.02.2021 (повний текст рішення складено 19.02.2021)

у справі №925/540/20 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн"

про скасування записів про право власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, поновлення державної реєстрації земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси", Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" про:

скасування запису №18705309 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33563680 від 25 січня 2017 року, зареєстроване приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області - Старовойтовим О.С.;

припинення права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 загальною площею 3,5062 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, земельна ділянка 10 та знаходиться під об`єктом нерухомого майна: Комплекс, Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 10;

скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 в Державному земельному кадастрі;

скасування запису №23629650 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38408475 від 29 листопада 2017 року, зареєстроване приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області - Душейко О.М.;

припинення права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095 загальною площею 0,0469 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, земельна ділянка 10 та знаходиться під об`єктом нерухомого майна: Комплекс, Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 10;

скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095 в Державному земельному кадастрі;

поновлення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 у Державному земельному кадастрі;

визнання за Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 10, кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що після набуття ним права власності на предмет іпотеки: Золотоніську нафтобазу, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10, а саме 07 червня 2016 року відповідачами було незаконно здійснено поділ земельної ділянки 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га та відповідно набуте право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094 та 7110400000:05:005:0095. Враховуючи те, що станом на момент поділу вказаної земельної ділянки, власником об`єкту нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 був позивач, відповідачі не мали на те законних підстав для поділу цієї ділянки без надання згоди на це позивача та визнання права власності за новоствореними земельними ділянками внаслідок поділу останньої.

У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи, що згідно умов договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, що вказано в п. 2 цього договору та іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно. В договорі іпотеки був зазначений кадастровий номер земельної ділянки: 7110400000:05:002:0020 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Згідно статті 90 Земельного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" законно як власник земельної ділянки кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, розташованої за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10, здійснив її поділ на дві ділянки площею 3,5062 га під Золотоніською нафтобазою та площею 0,0469 га, на якій знаходиться нерухоме майно іншого підприємства та яке не перебувало в іпотеці. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" не мало договірних відносин з приводу відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" як зазначає позивач у позовній заяві. Відповідач вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" та не перебуває в заставі; Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" щомісячно сплачує земельний податок, що підтверджується платіжними дорученнями.

У відзиві на позов відповідач-2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" має у власності об`єкти нерухомого майна, що розташовані на частині власної та орендованої земельної ділянки за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" та Золотоніською міською радою 28 березня 2013 року укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1321, що знаходиться за адресою: місто Золотоноша, вул. Шевченка, 10, кадастровий номер 7110400000:05:005:0010. Також, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, номер 2486, виданий 28 листопада 2017 року та засвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованого за індексним номером 38408475 від 29 листопада 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,0469 га, кадастровий номер 7110400000:05:005:0095. Саме на земельній ділянці площею 0,0469 га, кадастровий номер 7110400000:05:005:0095 знаходиться основна частина нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн", а саме: операторська (загальна площа 41,8 кв.м), ємкості, заправочні колонки, відмостки, магазин (64,4 кв. м), навіс. Набуття права власності на об`єкт нерухомого майна у вигляді автозаправної станції та об`єкт нерухомого майна у вигляді земельної ділянки, площею 0,0469 га, кадастровий номер 7110400000:05:005:0095 (згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2017 року), внесення їх до Державного реєстру запису про право власності є фактом правомірності вказаних правочинів. Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" щодо земельної ділянки площею 0,0469 га, кадастровий номер 7110400000:05:005:0095 є добросовісним набувачем, право якого засвідчено правовстановлюючими документами, що виникло після його державної реєстрації. Під час здійснення державної реєстрації права власності/користування нерухомим майном державним реєстратором здійснюється всебічний аналіз підстав виникнення такої реєстрації та її особливостей, зокрема і наявності іпотечних обтяжень. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних із відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Таким чином, при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. При належному оформленні обтяження нерухомого майна іпотекою, зокрема накладення арешту, чи задоволення забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та державної реєстрації, повторне відчуження майна є неможливим. Також відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач вказував, що передана в іпотеку нерухомість, на яку позивачем внаслідок звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перейшла у власність позивача і відповідне право зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а тому позивач, як новий власник нерухомості набув прав на земельну ділянку під такою нерухомістю, які належали попередньому власнику нерухомості, тобто прав власності. Земельна ділянка, яка має безпосередньо відношення до предмету іпотеки - комплексу Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10, має кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, яка була внесена до архівних ділянок у зв`язку з її поділом за заявою від 01 грудня 2016 року на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094 загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095 загальною площею 0,0469 га. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" знаючи про те, що позивачем було набуте право власності на предмет іпотеки, всупереч діючим нормам законодавства та законних на те підстав, здійснили поділ з відповідачем-2 земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га та відповідно набули право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу. Позивач наголошував, що станом на момент поділу вказаної земельної ділянки, власником об`єкту нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 був позивач, відповідачі не мали на те законних підстав для поділу цієї земельної ділянки, без згоди позивача та визнання права власності за новоствореними земельними ділянками внаслідок поділу останньої. Отже, у зв`язку з переходом до позивача права власності на предмет іпотеки, який являє собою об`єкт нерухомості: Золотоніська нафтобаза, згідно зі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до позивача перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, на якій розташована ця нерухомість.

У відповіді на відзив відповідача-2 позивач вказував, що вже після набуття права власності позивача на об`єкт нерухомості (07 червня 2016 року) земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 була поділена та внесена до архівних 01 грудня 2016 року. Відповідно до листа Міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 13 травня 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №978750 від 27 листопада 2009 року. В 2016 році проектною організацією було розроблено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки загальною площею 3,5531 га на дві земельні ділянки для комерційного використання згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси". На підставі даної документації 16 листопада 2016 року, тобто вже після набуття Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" права власності на об`єкт нерухомості було зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094 загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095 загальною площею 0,0469 га. На момент поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020 позивач, як власник об`єкта нерухомості та як землекористувач земельної ділянки, не надавав згоду на її поділ. На твердження відповідача щодо того, що останній є власником об`єкту нерухомості (автозаправної станції), основана частина якого знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095 загальною площею 0,0469 га позивач зазначав, що державна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" відбулася 04 квітня 2017 року, тобто після набуття позивачем права власності на Золотоніську нафтобазу. Щодо строків позовної давності позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" пов`язує перебіг строку позовної давності з днем набуття за позивачем права власності на об`єкт нерухомості (з 07 червня 2016 року). Однак однією з вимог позивача є припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га (дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 25 січня 2017 року) та 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га (дата державної реєстрації права в державному реєстрі прав - 28 листопада 2017 року) та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7110400000:05:005:0020 (незаконний поділ якої відбувся 01 грудня 2016 року), загальною площею 3,5531 га. Також позивач в межах справи №925/994/19 (27 серпня 2019 року було відкрито провадження) звертався до Господарського суду Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" про припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" на земельну ділянку кадастровий номер 7110400000:05:005:0094 загальною площею 3,5062 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, земельна ділянка 10 (десять) та знаходиться під об`єктом нерухомого майна: комплекс Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вулиця Шевченка, буд. 10. Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що строк позовної давності переривався, а тому відповідач помилково визначив початок перебігу позовної давності у даній справі, визначивши його датою з 07 червня 2016 року, а тому застосування судом строків позовної давності у даній справі є неможливим. Позивач зазначав, що не поширюється позовна давність на вимоги власника або титульного володільця про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення і не поєднані із позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України); ці порушення носять триваючий характер; в даному випадку саме незаконний поділ земельної ділянки носить триваючий характер, що у свою чергу позбавляє позивача реалізувати його право на первісну земельну ділянку в результаті її незаконного поділу.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач-1 зазначав, що неодноразово в листах інформував позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" є власником земельної ді лянки під нафтобазою. 06 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" отримало листа від АТ КБ "ПриватБанк" з пропозицією погодити алгоритм добровільної передачі земельної ділянки площею 3,5062 га, тому відповідач вважає доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, безпідставними та такими, що підлягають задоволенню лише у разі повної компенсації витрат першого відповідача на сплату земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Золотоноша, вул. Шевченка, 10 під нафтобазою, яка знаходиться у власності АТ КБ "ПриватБанк".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі №925/540/20 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення рішення у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає; вимога про скасування записів №18705309 та №23629650 про право власності не є тотожною до вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, отже позов в цій частині задоволенню не підлягає; як наслідок не підлягають задоволенню похідні вимоги банку про припинення за відповідачами права власності на земельні ділянки, оскільки рішення про державну реєстрації прав власності є чинними, а вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; вимог про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; вимог про скасування державної реєстрації прав позивачем не заявлялося. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 в Державному земельному кадастрі та поновлення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, з огляду на те, що рішення про поділ землі та затвердження технічної документації є чинними і в результаті такого поділу було сформовано дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, якої вже не існує як об`єкту цивільних прав немає.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 09.02.2021 у справі №925/540/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та відповідях на відзиви відповідачів. При цьому позивач стверджує, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га відбувся незаконно. Позивач стверджує, що у зв`язку з переходом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки, який являє собою об`єкт нерухомості Золотоніська нафтобаза, згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло належне попередньому власнику нерухомості (відповідачу) право власності на земельну ділянку, яка була предметом іпотеки, на якій розташована нерухомість. Оскільки, передана в іпотеку нерухомість, на яку позивачем внаслідок звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перейшла у власність позивача і відповідне право зареєстровано у встановленому законодавством порядку, позивач, як новий власник нерухомості, набув прав на земельну ділянку під такою нерухомістю, які належали попередньому власнику нерухомості, тобто право власності. Позивач вказує, що лише після переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га до позивача та надання відповідної згоди останнього, був можливий поділ такої ділянки, встановлення відповідних меж для обслуговування тих чи інших об`єктів нерухомості та інше. Позивач вказує, що жодним чином не заперечує, у разі необхідності, встановити нові межі та площі земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомості, однак вважає це за можливе лише після відновлення його порушених прав та законних інтересів, що полягають у набутті права власності на земельну ділянку 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га в силу положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України та відповідно скасуванню тих записів про право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок незаконного поділу основної. Позивач, посилаючись на висновки, викладені в постанові другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №405/812/19, зазначає, що скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є належним способом захисту.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі №925/540/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У додаткових поясненнях, які фактично є запереченнями на відзиви на апеляційну скаргу відповідачів, позивач стверджує, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га відбувся незаконно. Позивач стверджує, що у зв`язку з переходом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки, який являє собою об`єкт нерухомості Золотоніська нафтобаза, згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до Позивача перейшло належне попередньому власнику нерухомості (відповідачу) право власності на земельну ділянку, яка була предметом іпотеки, на якій розташована нерухомість. Оскільки, передана в іпотеку нерухомість, на яку позивачем внаслідок звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перейшла у власність позивача і відповідне право зареєстровано у встановленому законодавством порядку, позивач, як новий власник нерухомості, набув прав на земельну ділянку під такою нерухомістю, які належали попередньому власнику нерухомості, тобто прав власності. Позивач вказує, що лише після переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га до позивача та надання відповідної згоди останнього, був можливий поділ такої ділянки, встановлення відповідних меж для обслуговування тих чи інших об`єктів нерухомості та інше. Позивач зазначає, що жодним чином не заперечує, у разі необхідності, встановити нові межі та площі земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомості, однак вважає це за можливе лише після відновлення його порушених прав та законних інтересів, що полягають у набутті права власності на земельну ділянку 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га в силу положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України та відповідно скасуванню тих записів про право власності на земельні ділянки, що утворилися внаслідок незаконного поділу основної. Позивач, посилаючись на висновки, викладені в постанові другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №405/812/19, зазначає, що скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є належним способом захисту.

В судове засідання апеляційної інстанції 22.06.2021 представник позивача не з`явився.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2021 представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

31 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси", як іпотекодавцем, та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №2519, згідно п. 1 якого предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю "Старма" (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

Пунктом 7 договору визначено, що в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, наступне нерухоме майно: комплекс, Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10. Опис об`єкта нерухомого майна: загальна площа 863, 63 кв.м.; адміністративна будівля, А-2, 359, 18 кв.м.; крупорушка, 1 Б-1 Б1-I, 55,5 кв.м., теплиця ВВІ; сарай господарчий , Г-1, 23, 2 кв.м.; тарний склад, Е-1, 179, 7 кв.м.; приміщення для проб, Д-1, 5,5 кв.м.; насосна, Ж-1, 41,51 кв.м.; розливочна масел, З-1, 43,1 кв.м.; вбирачьня, Н; пождепо, К-1, 82, 4 кв.м.; майстерня, Л-1, 26, 14 кв.м.; гараж, М-1, 47,4 кв.м.; пожежні водойми, І, II, ІІІ; Артезіанська свердловина, IV; водогін, V; асфальтована територія, VI; трубопровід VII; резервуар РВС, 1-4, 5, 7-13, 16-25; резервуар РГС, 3, 6, 14, 15, 26, 27, 29-34; навіс для насосів, Ю; навіс, Я, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 18 травня 2010 року, право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Золотоніським виробничим відділом комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 18 травня 2010 року за реєстраційним номером 19946991, номер витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 26152116 від 18 травня 2010 року. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку, як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 30 березня 2016 року, номер запису про право власності 13948582, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 889743371104.

Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку, як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Нерухоме майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 7110400000:05:002:0020, площею 3,5531 га, яка перебуває у фактичному користуванні іпотекодавця, договір оренди якої знаходиться в стадії оформлення. Іпотекодавець зобов`язується після належного оформлення договору оренди надати його іпотекодержателю (п. 8 договору).

31 травня 2016 року було укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки від 31 березня 2016 року, згідно якої було замінено сторону іпотекодавця на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД".

Згідно п.1 вищевказаного договору новий іпотекодавець (товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД") є власником майна (предмету іпотеки), переданого йому учасником товариства первісним іпотекодавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси") у власність, як внесок до статутного капіталу.

Проте, матеріали справи не містять правочину про передачу первісним іпотекодавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси") у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" як внесок до статутного капіталу предмету іпотеки та земельної ділянки.

Також в матеріалах справи відсутні докази реєстрації за новим власником нерухомого майна - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" права власності на земельну ділянку на якій знаходилося це майно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між: одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умов, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

На підставі зазначеного договору іпотеки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29935010 від 07 червня 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вербою Віталієм Миколайовичем, Дніпропетровського міського нотаріального округу позивач набув право власності на Золотоніську нафтобазу, розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, будинок 10.

Позивач вказував, що в договорі іпотеки було зазначено зовсім інший кадастровий номер земельної ділянки, який не має стосунку до предмету іпотеки, а саме: 7110400000:05:002:0020.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка має площу 0,1 га та знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Невського, 37.

Водночас, земельна ділянка, яка має безпосередньо відношення до предмету іпотеки - комплексу Золотоніська нафтобаза, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10, має кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, яка була внесена до архівних ділянок у зв`язку із її поділом за заявою від 01 грудня 2016 року на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га (як вбачається з інформації про земельну ділянку з публічної кадастрової карти України).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯИ №978750, виданий 27 листопада 2009 року, видавник Золотоніська міська рада; витяг з ДЗК, серія та номер: НВ-7104667542016, виданий 16 грудня 2016 року, видавник: Управління Держгеокадастру в Золотоніському районі Черкаської області, приватним нотаріусом Старовойтовим Олександром Сергійовичем, Черкаського районного нотаріального округу, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33563680 від 25 січня 2017 року та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110400000:05:005:0094 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Черкаси" (а.с.26, т.1).

Земельна ділянка кадастровий номер 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га була відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 2486, виданий 28 листопада 2017 року, видавник: Душейко О.М., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстровано за індексним номером 38408475 від 29 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції чинній станом на момент внесення змін до договору іпотеки - 31 травня 2016 року та станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки - 07 червня 2016 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи зі змісту частин 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 31 травня 2016 року та станом на 07 червня 2016 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

При цьому, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять доказів оформлення та реєстрації за новим іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД" станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (07 червня 2016 року) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га.

Крім того, незважаючи на те, що однією з істотних умов договору є кадастровий номер земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, договір іпотеки в цій частині не визнавався судом недійсним і до даного договору сторонами не було внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача про те, що під час укладання договору іпотеки сторонами було помилково або умисно зазначено зовсім інший кадастровий номер земельної ділянки, оскільки Банк, укладаючи договір іпотеки, мав можливість перевірити всі істотні умови договору, зокрема кадастровий номер земельної ділянки.

Отже, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не набув права власності на всю земельну ділянку кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га, оскільки таке право не було належним чином оформлено та зареєстровано в установленому законом порядку за новим іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД".

Також колегією суддів встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходилося також інше нерухоме майно, а саме: ємкостя ІІІ-ІV, заправочні колонки, 1,2, відмостка, І-ІІ, магазин, А-1, навіс, б, яке не перебувало в іпотеці, та яке в подальшому було придбано відповідачем-2 за дійсним правочином від 28 листопада 2017 року. Отже, до відповідача-2, як законного власника нерухомого майна також перейшло право власності (користування) на ту частину земельної ділянки, що знаходиться під нерухомістю та розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 10.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га, утвореної внаслідок поділу земельної ділянки 7110400000:05:005:0020 є також чинним і в установленому законом порядку не визнавався недійсним.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 вищевказаного Закону викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діє на час звернення позивача до суду та ухвалення судом рішення у даній справі), на відміну від положень ч.2 ст. 26 Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення рішення у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

При цьому, у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ГПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З огляду на те, що, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи те, що вимога про скасування записів №18705309 та №23629650 про право власності не є тотожною до вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо посилання позивача на постанову другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №405/812/19, то необхідно зазначити, що у цій постанові суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин, що були встановлені господарськими судами при її розгляді.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як наслідок не підлягають задоволенню похідні вимоги банку про припинення за відповідачами права власності на земельні ділянки, оскільки рішення про державну реєстрації прав власності є чинними, а вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; вимог про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; вимог про скасування державної реєстрації прав позивачем не заявлялося.

Посилання позивача у відповіді на відзив на ст. 141 ЗК України в даному випадку є помилковим, оскільки дана норма встановлює підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не підстави припинення права власності. Підстави примусового припинення прав на земельну ділянку врегульовано ст.143 ЗК України.

Також судом було враховано, що відповідно до ч. 12 ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем;

у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаного Закону у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно п.п. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Враховуючи, ту обставину, що земельна ділянка кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, загальною площею 3,5531 га згідно умов чинного договору та реєстру іпотек не перебувала в іпотеці на момент звернення стягнення на нерухоме майно, а також вказана земельна ділянка не перебувала у власності у іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ-ТРЕЙД", посилання позивача на необхідність отримання дозволу Банку при поділі землі є безпідставними.

Отже, враховуючи, що рішення про поділ землі та затвердження технічної документації є чинними і в результаті такого поділу було сформовано дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110400000:05:005:0094, загальною площею 3,5062 га та 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для скасування їх державної реєстрації та поновлення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110400000:05:005:0020.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, скасування державної реєстрації земельних ділянок безумовно призведе до порушення законних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Айлонг Еволюшн", яке на підставі чинного договору купівлі-продажу від 28 листопада 2017 року придбало землю з кадастровим номером 7110400000:05:005:0095, загальною площею 0,0469 га та на якій також знаходиться нерухоме майно товариства.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7110400000:05:005:0020, з огляду на відсутність останньої як об`єкту цивільних прав, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості, положення законодавства щодо позовної давності не застосовуються.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі №925/540/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи №925/540/20 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.06.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук