Постанова

від 08.11.2021 по справі 42/64

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р. Справа№ 42/64

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Владимиренко С.В.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 42/64 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації, Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації

про зобов`язання вчинити дії, стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 12645349,69 грн.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 позов ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Стягнуто з Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 10156939,20 грн боргу, 1154042,55 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 445993,36 грн три проценти річних з простроченої суми, 25500 грн витрат по оплаті державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі № 42/64 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі № 42/64 видано наказ.

25.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є правонаступником Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 замінено боржника Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) його правонаступником Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 15-А, код 33695540).

У задоволенні заяви Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання наказу № 42/64 від 2 червня 2010 р. таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 42/64 та визнати наказ Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 № 42/64 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не було враховано того, що наказ містить посилання на набрання рішенням суду законної сили 13.04.2010, тоді як, згідно приписів ст. ст. 84, 105 ГПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) рішення суду першої інстанції набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції постанови про залишення його без змін. Оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 у справі № 42/64 оскаржуване рішення суду першої інстанції було залишено без змін, то апелянт вказує, що наказ повинен був містити іншу дату, а саме 30.09.2010, а не 13.04.2010. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що стягувач 11.06.2014 повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби України з заявою про примусове виконання наказу з пропуском строків пред`явлення виконавчого документа. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що пред`явлення виконавчого наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказує на відсутність в бухгалтерському обліку відомостей про наявність заборгованості за судовим рішенням у цій справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021, апеляційна скарга у справі № 42/64 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 42/64; розгляд справи призначено на 08.11.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Від ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 42/64 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом на підставі вірної оцінки наявних в матеріалах справи доказів з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не було враховано наведені заявником підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зокрема, щодо невідповідності вимогам спеціального закону та пропуском строку пред`явлення його до виконання, адже приписами ст. 238 ГПК України не передбачено таких підстав. Також стягувач зазначає, що наказ містить усі необхідні реквізити виконавчого документа та відповідає резолютивній частині судового рішення, яке було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції. За доводами позивача питання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання вже досліджувалось судом і встановлено, що строк пред`явлення наказу до виконання закінчується 22.06.2021, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 42/64. Також позивач вважає необґрунтованим посиланням апелянта на звітність підприємства як на підтвердження наявності або відсутності заборгованості згідно судового рішення, оскільки обов`язок виконання рішення суду є не факт відображення заборгованості в обліку обох підприємств, а саме наявність такого рішення, що набрало законної сили.

Відповідачі не скористались своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

05.11.2021 від Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для надання можливості проведення звіряння взаємних розрахунків за вказаним наказом.

Також 08.11.2021 від апелянта надійшло клопотання про витребування доказів, а саме у Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві витребувати наказ із відміткою про здійснення оплати та залишком заборгованості, а у ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" - документи фінансової звітності, якими підтверджується залишок заборгованості по наказу.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення, заслухавши думку присутніх представників учасників провадження, відмовила в його задоволенні, оскільки викладені на його обґрунтування причини необхідності відкладення розгляду апеляційної скарги не можуть бути визнані судом поважними.

Клопотання про витребування доказів, на підставі ст. 207 ГПК України, залишено колегією без розгляду як таке, що було подано поза межами встановлених судом процесуальних строків згідно ухвали суду від 11.10.2021. При цьому наведені доводи сторони на обґрунтування поважності причин пропуску встановленого судом процесуального строку визнані судовою колегією не прийнятними, адже сподівання апелянта на проведення звіряння взаємних розрахунків із стягувачем не може бути визнано тією обставиною, що не залежала від волевиявлення сторони. До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представники відповідачів 2, 3 в судове засідання 08.11.2021 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача- 2, 3, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представники апелянта та відповідача-4 в судовому засіданні 08.11.2021 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За змістом п. 23 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників апелянта та присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи звернення з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилалось на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам, встановленим Законом України Про виконавче провадження та ст. 116 ГПК України (в редакціях, діючих на момент спірних правовідносин) з огляду на визначення в ньому невірного відліку строку пред`явлення до виконання. Також відповідач-1 вказував на пропуск строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також на відсутність в бухгалтерських документах заявника заборгованості перед стягувачем згідно судового рішення у цій справі.

Відмовляючи в задоволенні заяви Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замінено правонаступником Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), місцевий господарський суд виходив з того, що заявником в порядку ст. 74 ГПК України не надано доказів припинення його обов`язку зі сплати коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у зв`язку з його виконанням.

Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Порядок звернення судових рішень до виконання передбачено ст. 327 ГПК України, згідно з ч. 1 якої виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання. Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №910/8794/17.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.

Так, однією з підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню заявником вказано на відсутність за даними бухгалтерського обліку відомостей про наявну за виконавчим документом у цій справі заборгованості. Проте, такі доводи оцінюються судовою колегіє критично, оскільки згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 ГК України).

Правила припинення зобов`язання викладені в Главі 50 "Припинення зобов`язання" Розділу І Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст. ст. 608 та 609 ЦК України).

Отже, відсутність в бухгалтерській звітності та обліку відомостей про кредиторську заборгованість перед позивачем згідно рішення суду у цій справі не є тією правовою підставою, що припиняє грошове зобов`язання.

Будь-яких доказів в підтвердження обставин припинення зобов`язань в порядку, визначеному в нормах Глави 50 Розділу І ЦК України заявником до матеріалів справи не надано.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не надано доказів припинення його обов`язку зі сплати коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010.

Посилання апелянта на те, що наказ суду містить невірну дату набрання рішенням законної сили та, відповідно, визначення в ньому невірного відліку строку пред`явлення до виконання, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, адже наведені доводи можуть бути покладені в основу висновку про внесення виправлень (описки) у виконавчий документ, а не визнання його таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в порядку ст. 328 ГПК України виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у випадку коли його було помилково видано. Тоді як, як підставно зазначено Господарським судом міста Києва, наказ суду № 42/64 від 2 червня 2010 містить всі необхідні реквізити виконавчого документа, які відповідають резолютивній частині судового рішення у цій справі.

Щодо тверджень апелянта про пропуск позивачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та вчинення уповноваженим органом відповідних дій з примусового його виконання, судова колегія зазначає, що оцінка правомірності відкриття виконавчого провадження поза межами відповідного строку пред`явлення лежить в площині розгляду скарги на дії відповідного виконавчого органу. До того ж питання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання вже досліджувалось судом і встановлено, що строк пред`явлення наказу до виконання закінчується 22.06.2021, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 42/64.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 234, 328 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Апеляційна скарга Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір, сплачений у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керуючись ст. ст. 129, 255, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 про відмову в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 42/64 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 про відмову в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 42/64 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покласти на Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. Матеріали справи № 42/64 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

С.В. Владимиренко

Повний текст постанови складаено 12.11.2021