ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

ВИРОК

Справа № 490/2388/21

12.11.2021

н\п 1-кп/490/366/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гречаної С.І.

за участю секретаря Муратової Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021153020000207 відомості про яке 10.03.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Херсон, за національністю - українка, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, працюючої на КП ММР Миколаївелектротранс на посаді водія, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Великохатько В.А., обвинувачена ОСОБА_1 , захисник Михайленко О.В., потерпіла ОСОБА_2 , представник потерпілої - адвокат Іванова Н.М.

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення.

09.03.2021 приблизно о 08 год. 30 хв., у ОСОБА_1 , яка будучі водієм тролейбусу №6 (бортовий номер 3020), що був припаркований між зупинками громадського транспорту Млинна та Шкільна , в бік кінцевої зупинки громадського транспорту Північний , Центрального р-ну, м. Миколаєва, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до пасажирки тролейбусу ОСОБА_2 , виник злочинний намір направлений на завдання фізичного болю останній шляхом нанесення ударів.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , вийшла з кабіни водія салону тролейбусу №6 та нанесла потерпілій ОСОБА_2 два удари правою рукою в область грудної клітини зліва та один удар правою рукою в область живота з лівого боку, завдавши ОСОБА_2 фізичного болю і не спричинивши тілесних ушкоджень.

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, що полягає в умисному завданні ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

ІІ. Позиція обвинуваченої та її захисника щодо пред`явленого обвинувачення та надані нею покази.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, не визнала та зазначила що вранці 09 березня 2021 року, вона була за кермом тролейбусу №6 (бортовий номер 3020). На зупинці громадського транспорту "Млинна" у тролейбус зайшла потерпіла ОСОБА_2 із дитиною, посадила дитину на сидіння за кабіною, таким чином, дитина знаходилась в положенні "спиною до напрямку руху" тролейбусу, а сама ОСОБА_2 підійшла до кабіни водія та передала грошову купюру, номіналом 5 гривень за проїзд. Передані кошти були пошкоджені, через що, ОСОБА_1 попросила дати інші кошти. ОСОБА_2 достала купюру номіналом 50 гривень та передала ій. ОСОБА_1 порахувала необхідну решту, взяла їх у праву руку та зі словами: "Візміть будь ласка решту" протягла руку у бік дверей кабіни, де знаходилася ОСОБА_2 .. У цей час, ОСОБА_1 повернула голову та почула як ОСОБА_3 б`є її кулаком в ліве плече, та голосно кричить: "Де Ваша маска?". ОСОБА_1 через удар в плече, вронила з руки решту за проїзд на підлогу, та зробила ОСОБА_2 зауваження. Далі, ОСОБА_2 стала збирати решту з підлоги, і пішла у салон тролейбусу до місця де сидів її син, там же вона продовжувала кричати. ОСОБА_1 вирішила зупинити тролейбус, орієнтовно, метрів 30 від зупинки "Млинна", після повної зупинки транспортного засобу виглянула до салону і запитала у ОСОБА_2 : "Чому Ви кричите?", таке ж зауваження потерпілій зробили і пасажири. Ніякого конфлікту між нею та ОСОБА_3 не було, з кабіни водія вона не виходила, будь яких ударів, які завдали фізичного болю ОСОБА_3 не наносила. Вважає що потерпіла вигадала всі обставини кримінального правопорушення, та просить її виправдати у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому їй кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 126 КК України, її винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а саме:

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка пояснила, що є вагітною жінкою, строк вагітності 17 тижнів. 9 березня 2021 року, близько 8 год. 20 хв., на зупинці громадського транспорту "Млинна" зайшла з її малолітнім сином 09.12.2014 року народження у тролейбус №6, бортовий номер НОМЕР_1 , взяла 5 гривень, та підійшла до кабіни водія тролейбусаОСОБА_1 розрахуватися за проїзд, однак водій обурилася щодо порваної грошової купюри та почала кричати на неї і виражатися нецензурною лайкою. На що ОСОБА_2 запропонувала водію замість тієї купюри, купюру номіналом 50 гривень, на що водій сказала, що у неї не буде решти з п`ятдесяти гривень. ОСОБА_2 водію пояснила, що інших коштів у неї не має, та запропонувала водіюОСОБА_1 обрати які саме кошти вона обере в розрахунок за проїзд. ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_2 купюру номіналом 50 гривень, підготувала решту: дві купюри номіналом по 20 гривень, інше копійками, відірвала талон за проїзд і замість передати їх в руку, яку вона протягла до водія, остання їх кинула їй в обличчя. Гроші розсипалися, а талон впав у кабіну водія. ОСОБА_2 щоб дістати талон, однією ногою переступила поріг кабіни водія, на що водій ОСОБА_1 зупинила тролейбус (не на зупинці), відкрила його передні двері, сама вийшла з кабіни та стала тягнути її за куртку, намагаючись виштовхувати з тролейбуса.ОСОБА_2 у той час стала кричати та повідомила ОСОБА_1 що вагітна, не звертаючи уваги на це, ОСОБА_1 двічі вдарила її у ліву частину в області плеча а третій удар прийшовся у живіт. Пасажири в салоні зробили зауваження водію, через що ОСОБА_1 припинила свої протиправні дії та повернулася до кабіни водія і продовжила рух. На наступній зупинці "Шкільна" ОСОБА_2 вийшла з сином з тролейбусу, та через погане самопочуття звернулася до лікаря гінеколога у КНП ММР МЛШМД.

Свідок ОСОБА_4 , надала показання, що працювала черговим лікарем у КНП ММР МЛШМД м. Миколаєва, 09.03.2021 р. до відділення поступила жінка з погрозою викидня. Потерпіла розповіла лікарю, що причиною звернення є ситуація, яка склалася у неї з водієм тролейбуса ОСОБА_1 , в ході якої ОСОБА_2 отримала декілька ударів, один з яких прийшовся на живіт вагітної. Гематом та синців на тілі потерпілої виявлено не було. Зі слів потерпілої та довідки жіночої консультації, до 09.03.2021 у неї погрози викидня не було.

Оголошеними, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.03.2021, згідно якого дізнавач ПД ВП №1 МРУП ГУ НП в Миколаївській області Осадчук В.П. прийняв усну заяву від ОСОБА_2 , 1991 р.н. про нанесені удари за обставин, що сталися 09.03.2021 близько 08:30 год. водієм тролейбусу №6 (бортовий номер НОМЕР_1 ) між зупинками Млинна та Шкільна ;

- копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 №1820/308, з діагнозом при госпіталізації: "Загроза викидню в термін 11-12 тижнів";

- заявою потерпілої ОСОБА_2 до ВП №1 МРУП ГУ НП в Миколаївській області №5778 від 10.03.2021, щодо пояснення обставин що сталися 09.03.2021 та прийняття заходів щодо водія тролейбусу №6 (бортовий номер 3020);

- копією заяви потерпілої ОСОБА_2 про добровільне надання медичної картки стаціонарного хворого №1820/308, у вигляді копій, завірених відповідальною особою лікарні швидкої медичної допомоги;

- копіями медичної картки потерпілої ОСОБА_2 №1820/308, серед яких: медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_2 , дата госпіталізації 19 год. 00 хв. 09.03.2021 року, діагноз при госпіталізації - загроза викидня в термін 11-12 тижнів; Згода пацієнта на проведення діагностики, лікування, операції та знеболення, обробку персональних даних від 09.03.2021р.; Запис лікаря у приймальному відділенні від 10.09.2021, 11.03.2021, 12.03.2021р.; Записи лікаря у клінічному відділенні; Протокол ультразвукового обстеження вагітних від 03.09.2021р., згідно якого будь яких ускладнень станом на 03.09.2021 року не виявлено, вагітність прогресує, термін 11 тижнів + 6 днів; УЗД органів порожнини на наявність вільної рідини від 09.03.2021р.; Результати обстежень, інші протоколи досліджень; Перелік діагнозів та інтервенцій, листок лікарських призначень; Виписний епікриз, дата виписки 17.03.2021 року, основний діагноз: загроза викидня в термін вагітності 11-12 тижнів (вагітність прогресує в термін 13 тижнів) XV О 20,0, виписана в задовільному стані, за висновком консультації хірурга - забій передньої черевної стінки;

- висновком експерта №317, згідно якого у ОСОБА_2 будь-яких тілесних пошкоджень не виявлено, діагноз " забій передньої черевної стінки" при оцінки ступеню тяжкості тілесних пошкоджень до уваги не приймався, так як не підтверджений об`єктивними клінічними даними, діагноз "загроза викидня в термін 13 тижнів" не підтверджений об`єктивними клінічними даними.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2021 з додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2021, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала на фотознімку №4 (де зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), жінку водія тролейбусу №6, яка нанесла їй удари;

- протоколом слідчого експерименту від 20.03.2021 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_2 , згідно якого, потерпіла ОСОБА_2 детально показала яким чином та за яких обставин, водій тролейбусу №6 нанесла їй два удари у ліву частину між грудною клітиною та плеча та один удар у живіт, з оптичним носієм - інформаційний диск DVD-R, 4.8 Gb із записаним відео-файлом проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_2 від 20.03.2021;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2021 з додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2021, згідно якого, свідок ОСОБА_5 впізнав на фотознімку під №2 (де зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), жінку водія тролейбусу №6, яка нанесла удари потерпілій;

- протоколом слідчого експерименту від 19.03.2021 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_5 , згідно якого, свідок ОСОБА_5 показав яким чином та за яких обставин 09.03.2021 року приблизно 0 08:30 год. було скоєно відносно потерпілої ОСОБА_2 правопорушення, детально показавши яким чином потерпілій були спричинені удари водієм тролейбусу №6, із записом - відео-файлом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 від 19.03.2021 року, що міститься на оптичний диск DVD-R, 4.8 Gb.

Суд не бере до уваги клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката Михайленко О.В., щодо необхідності визнання протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 недопустимим доказом, у зв`язку із тим, що згідно відповіді дізнавача Рижикова Д.В. здійсненої у виді напису на клопотанні адвоката від 31.03.2021, останній вказував на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12021153020000207 встановити та допитати в якості свідків пасажирів тролейбусу №6, бортовий номер 3020, не представилось можливим.

Так, відповідно до статті 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Клопотання надане захисником, адвокатом Михайленко О.В. від 31.03.2021р., дізнавачем СД ВП №1 МРУП в порядку передбаченим ч. 2 ст. 220 КПК України не розглянуто, а тому з цих підстав, вважати що залучений у якості свідка ОСОБА_5 , який був очевидцем події що сталася 09.03.2021 року, та за участі якого проведено такі процесуальні дії, як впізнання особи за фотознімками та слідчий експеримент, не можуть бути підставою для визнання цих доказів недопустимими в розумінні ст. 89 КПК України. Окрім цього, зазначені вище процесуальні дії, як впізнання особи за фотознімками так і слідчий експеримент за участю ОСОБА_5 проводилися 19.03.2021 року, тоді як захисник звернувся до дізнавача з клопотанням - 31.03.2021 року, тобто набагато пізніше ніж вони були здійснені.

Виходячи з того, що стороною захисту не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт фальсифікації протоколу слідчого експерименту від 19.03.2021 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_5 , та протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2021 за участюсвідка ОСОБА_5 , суд не має підстав ставити під сумнів їх результати. Що стосується інших критеріїв, які можуть позначитися на допустимості відомостей, що містяться у протоколах слідчого експерименту та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, то захист не навів жодних? доводів.

Сторона захисту вказувала на недопустимість в якості доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_2 у зв`язку із наданням потерпілій для впізнання фотографію обвинуваченої з її першої сторінки паспорту у віці 37 років. Зокрема, потерпіла впізнала ОСОБА_1 серед іншіх за коротко стриженим волоссям темного кольору та за наявності чолки, проте ОСОБА_1 , як вказує захисник, у день події була у шапці, та її волосся не було темного кольору коротко стрижене.

Однак з такими доводами сторони захисти щодо недопустимості протоколу пред`явлення особи для впізнання суд не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 228 КПК України передбачено, що за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явлення особи для впізнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, дізнавач перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілої ОСОБА_2 попередньо з`ясував, чи може вона впізнати жінку водія тролейбусу №6, яка 09.03.2021 року нанесла їй тілесні ушкодження (первинна кваліфікація згідно витягу з ЄРДР ч. 1 ст. 125 КК України), опитав про зовнішній вигляд і прикмети особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. При цьому потерпіла зазначила, що може впізнати особу, та впізнала, яка спричинила їй тілесні ушкодження, за зовнішніми ознаками обличчя, формою обличчя. Цей факт зафіксовано в зазначеному протоколі та він підписаний потерпілою.

За таких обставин суд вважає, що доводи сторони захисту є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами провадження.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_2 , повністю відповідає вимогам закону, слідчу дію проведено у присутності понятих, з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством, потерпілу попереджено про кримінальну відповідальність, доказів, які б підтверджували зворотне, у ході судового розгляду не встановлено, а тому доводи щодо недопустимості як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками є необґрунтованими.

Суд також відмічає, що потерпіла, під час судового розгляду повністю підтвердила свої показання, надані в ході слідчого експерименту, та підтвердила що у день події 09.03.2021 року обвинувачена ОСОБА_1 дійсно була у шапці, проте це не перешкоджало її впізнанню на досудовому розслідуванні.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченої ОСОБА_1 якими вона не визнає винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, оскільки вони повністю спростовуються показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої та проведеним слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_5 , та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд вважає показання обвинуваченої такими, які направлені на введення суду в оману з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Показання потерпілої ОСОБА_2 під час судового слідства та показання свідка ОСОБА_5 під час слідчого експеримента проведеного на досудовому розслідуванні були послідовними та незмінними такими, що повністю узгоджуються між собою та іншими належними та допустимими доказами зібраними та оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинувачену зі сторони потерпілої та свідка суд не вбачає.

Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України , є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 126 КК України "поза розумним сумнівом" знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винних, а також обставини, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

ОСОБА_1 притягуються до кримінальної відповідальності вперше, на психіатричному та на наркологічному обліках не знаходиться, працює у КП ММР Миколаївелектротранс водієм. Згідно довідки-характеристики за місцем її проживання обвинувачена до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася, на профілактичних обліках у відділенні поліції не перебувала.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, характеризуючих обставини, беручи до уваги позицію обвинуваченої, яка не визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

ІV. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судові витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід не обирався. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст . 368 , 369, 370 , 374, 381-382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченій і прокурору.

Суддя С.І. Гречана

Дата ухвалення рішення 12.11.2021
Зареєстровано 17.11.2021
Оприлюднено 17.11.2021

Судовий реєстр по справі 490/2388/21

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 04.01.2022 Миколаївський апеляційний суд Кримінальне
Ухвала від 17.12.2021 Миколаївський апеляційний суд Кримінальне
Вирок від 12.11.2021 Центральний районний суд м. Миколаєва Кримінальне
Ухвала від 04.11.2021 Центральний районний суд м. Миколаєва Кримінальне
Ухвала від 11.10.2021 Центральний районний суд м. Миколаєва Кримінальне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону