Постанова від 10.11.2021 по справі 641/5616/20

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 641/5616/20

провадження № 61-11536св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс Пиріжок Євгеній Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калиниченка Олександра Володимировича на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року у складі судді Маньковської О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс (далі - ТОВ ВП Моторімпекс ) про визнання протиправними наказів про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 18 жовтня 2019 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді оператора верстатів з програмним керуванням. Під час роботи він дотримувався трудової дисципліни та своєчасно виконував розпорядження керівництва. Наказом від 22 червня 2020 року № 19-ОС йому було оголошено догану за несвоєчасне виконання фрезерувальної обробки гідравлічного блоку БТ-1843 на верстаті з числовим програмним управлінням. Однак він не отримував завдання з обробки гідравлічного блоку БТ-1843 , а фактично виконував фрезерувальну обробку блоку з маркуванням БГ-1843 . Крім того, керівництво не узгоджувало з ним строки виконання вказаної роботи. В подальшому наказом від 24 червня 2020 року № 20-ОС його було звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку , згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою для винесення вказаного наказу було невиконання ним іншого завдання керівництва - не написання у строк до 19 червня 2020 року програми для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 в кількості 6 штук. Вважає, що вищезгадані накази винесені внаслідок упередженого ставлення до нього керівництва, без належного з`ясування всіх обставин та з порушенням принципів розумності, неупередженості та справедливості. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ ВП Моторімпекс від 22 червня 2020 року № 19-ОС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани; визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ ВП Моторімпекс від 24 червня 2020 року № 20-ОС про звільнення його з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; поновити його на посаді оператора верстатів з програмним керуванням (табельний номер 11) з 24 червня 2020 року; стягнути з ТОВ ВП Моторімпекс на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 червня 2020 року по дату винесення судового рішення в цій справі.

У відзиві на позовну заяву ТОВ ВП Моторімпекс просило відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, робочою інструкцією оператора верстатів з програмним керуванням(далі - Посадова інструкція) та іншими правами та обов`язками працівника. Позивачу оголошено догану у зв`язку з тим, що, отримавши 27 травня 2020 року завдання на виконання фрезерувальної обробки на верстаті з числовим програмним управлінням блоку гідравлічного БГ-1843 , він не виконав доручену роботу без поважних причин. У своїх поясненнях від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 не заперечував сам факт отримання вказаного завдання, а лише посилався на велику кількість оброблювальних поверхонь, що призвело до прострочення виконання. При цьому позивач не повідомляв про неможливість виконання дорученого завдання і не просив продовжити строк його виконання. В подальшому наказом від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стало повторне протягом місяця невиконання позивачем іншого завдання керівництва, яке він отримав 18 червня 2020 року, а саме не написання у строк до 19 червня 2020 року програми для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 у кількості 6 штук. При цьому графічними звітами з використання комп`ютера CPU-PC з МАС-адресою 30-24-23-3D-9В-4А, який Посадовою інструкцією закріплено за ОСОБА_1 , підтверджено, що протягом робочого часу 18, 19 та 22 червня 2020 року він грав у комп`ютерні ігри та переглядав не пов`язані із виконанням трудової функції відеофайли, тобто більшу частину робочого часу витрачав на особисті справи та розваги.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не дотримано вимог трудового законодавства в частині доведення до його відома переліку функцій, виконання яких входило в його трудові обов`язки, а тому він не мав об`єктивної можливості належним чином користуватися правами та виконувати завдання, визначені Посадовою інструкцією. Крім того, маючи вищу освіту зі спеціальності Облік і аудит та кваліфікацію економіста, він не проходив первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації у відповідних закладах освіти за професією Оператор верстатів з програмним керуванням . Таким чином, він не міг виконувати запропоновану йому роботу, оскільки не мав належної кваліфікації, необхідних знань та навичок. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження систематичності невиконання ним трудових обов`язків, що унеможливлює його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

В запереченнях на відповідь на відзив ТОВ ВП Моторімпекс вказало, що ОСОБА_1 мав належну та достатню кваліфікацію для виконання своїх обов`язків згідно з Посадовою інструкцією. Протягом тривалого часу (до винесення догани) позивач виконував доручені йому завдання без будь-яких зауважень з боку керівництва. Загальний досвід роботи ОСОБА_1 на інженерних посадах становить понад 9 років, з яких 4 роки безпосередньо на посаді оператора верстатів з програмним керуванням. Позивач жодного разу не повідомляв свого безпосереднього керівника або керівника підприємства про неможливість виконання поставлених йому завдань, недостатність кваліфікації або знань, хоча такий обов`язок передбачено пунктом 14 Посадової інструкції. При цьому у своїх поясненнях ОСОБА_1 не посилався на вказані обставини, натомість зазначав лише про брак часу. Однак, як вже було зазначено у відзиві на позовну заяву, свій робочий час переважно витрачав позивач не для виконання завдань, а для особистих справ та розваг.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ВП Моторімпекс 10 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при прийнятті на роботу позивач був ознайомлений під особистий підпис з правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ ВП Моторімпекс та Посадовою інструкцією. Отримавши 27 травня 2020 року завдання здійснити до 10 червня 2020 року фрезерувальну обробку гідравлічного блоку БГ-1843 , ОСОБА_1 не виконав своєчасно доручену роботу, внаслідок чого товариство вимушене було сплати замовнику штраф за порушення строків поставки товару в розмірі 21 510 грн. Під час розгляду справи позивачем не доведено відсутності його вини у скоєнні протиправного діяння, яке виразилося в порушенні трудових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією, та призвело до негативних наслідків, у зв`язку з чим наказ відповідача від 22 червня 2020 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани є законним. Крім того, 18 червня 2020 року оператором верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 було отримано завдання написати у строк до 19 червня 2020 року програму для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 в кількості 6 штук, яке позивач також не виконав без поважних причин. Внаслідок невиконання дорученої роботи ТОВ ВП Моторімпекс сплатило штраф за порушення строків поставки товару в розмірі 20 000 грн. Посилання позивача на велике навантаження та брак часу судом не взяті до уваги, оскільки графічними звітами з використання закріпленого за ОСОБА_1 комп`ютера CPU-PC з МАС-адресою 30-24-23-3D-9В-4А підтверджено, що протягом робочого часу 18, 19 та 22 червня 2020 року він грав у комп`ютерні ігри та переглядав не пов`язані з виконанням трудової функції відеофайли, тобто більшу частину часу витрачав на особисті справи та розваги. Отже, вчиненні позивачем дисциплінарні проступки, які полягали в порушенні ним вимог Посадової інструкції, мають ознаки систематичності (повторності). Оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є законним, то відсутні підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Калиниченка О. В. залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року - без змін.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ВП Моторімпекс 27 686,70 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дав належну правову оцінку підставам звільнення позивача, визначеним у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Доводи апеляційної скарги про те, що невиконання завдання з фрезерувальної обробки гідравлічного блоку БГ-1843 відбулося внаслідок відсутності у ОСОБА_1 необхідних професійних навичок за робітничою професією за посадою оператор верстатів з програмним керуванням , а тому в роботодавця не було права вимагати від нього здійснення таких видів робіт, не заслуговують на увагу, оскільки позивач мав достатній досвід роботи за вказаною професією, щодо своєї неспроможності своєчасно виконати доручення керівництво не повідомляв, натомість всупереч трудовому розпорядку використовував більшу частину робочого часу на особисті справи та розваги, що негативно вплинуло на строки виконання завдань.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калиниченко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц, від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 18 Закону України Про охорону праці , частини першої статті 8 Закону України Про зайнятість населення та пунктів 2.3, 2.6 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151 (далі - Положення № 127/151), у подібних правовідносинах. При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не враховано, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. ОСОБА_1 не проходив відповідного стажування та не мав необхідних професійних навичок за робітничою професією за посадою оператор верстатів з програмним керуванням .

У серпні 2021 року ТОВ ВП Моторімпекс подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

16 серпня 2021 року справа № 641/5616/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що наказом ТОВ ВП Моторімпекс від 17 жовтня 2019 року № 14-ОС ОСОБА_1 прийнято на роботу з 18 жовтня 2019 року і призначено на посаду оператора верстатів з програмним керуванням.

18 жовтня 2019 року позивача ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ ВП Моторімпекс , умовами праці за професією та Посадовою інструкцією, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Згідно з пунктом 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку коло обов`язків (робіт), які виконує кожен працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, визначається чинним законодавством, посадовими (робочими) інструкціями, технічними правилами й іншими документами, затвердженими в установленому порядку, тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій робітників, кваліфікаційними довідниками посад службовців.

Пунктами 8.15, 8.16 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівникам забороняється використовувати, застосовувати в особистих цілях, не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків, обладнання, комп`ютерну техніку, пристрої, програмне забезпечення підприємства. Працівникам забороняється відвідувати ресурси мережі Інтернет, відвідування яких не пов`язане з виконанням трудових обов`язків, використовувати обладнання підприємства для особистого спілкування, передання та отримання особистих файлів, перегляд фото, відео, аудіо матеріалів.

Згідно з пунктом 8.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку відомості з системи моніторингу ПЗ можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, якщо з них встановлено порушення пунктів 8.15, 8.16 цих Правил.

Пунктами 1, 3 розділу І Загальні положення Посадової інструкції передбачено, що оператор верстатів з програмним керуванням належить до професійної групи робітники . Оператор верстатів з програмним керуванням підпорядковується інженеру та безпосередньо директору.

Розділом ІІ Завдання та обов`язки Посадової інструкції визначено, що оператор верстатів з програмним керуванням: здійснює написання програм для верстатів з програмним керуванням на виготовлення та оброблення складних і відповідальних деталей (в тому числі, але не виключно фрезерування, зенкування, свердління, розточування) (пункт 1); здійснює безпосередньо процес оброблення з пульта керування складних і відповідальних деталей (в тому числі, але не виключно фрезерування, зенкування, свердління, розточування) за 7-10 м квалітетами на верстатах з програмним керуванням (пункт 2); складає та корегує керуючі програми для оброблення, виготовлення деталей (пункт 10); отримує завдання, які поставленні до виконання, через Google таблицю виробництва та створену групу у додатку-месенджері Viber (пункт 13); виконує завдання у строки, визначені інженером або безпосередньо директором. Якщо завдання взагалі неможливо виконати або неможливо виконати у визначений у ньому строк - одразу повідомляє інженера або безпосередньо директора про таку неможливість із пропозицією щодо визначення завдання в іншій редакції або з іншим строком виконання (пункт 14); виконує завдання, які поставлені до виконання, за допомогою закріпленого засобу обчислювальної техніки - ноутбука ASUS FX504gd-E4063 , серійний номер R7BJ, MAC-адреса: 30-24-32-3D-9B-4A (пункт 15).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Відповідальність Посадової інструкції оператор верстатів з програмним керуванням несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цієї інструкцією, законних розпоряджень керівництва - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

09 квітня 2020 року між ТОВ ВП Моторімпекс та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНТОРГ (далі - ТОВ КОНТОРГ ) було укладено договір № СП20/04-09, за яким відповідач як постачальник зобов`язався продати замовнику гідравлічне обладнання за номенклатурою в кількості та за ціною відповідно до специфікації (гідростанцію у кількості 2 штук загальною вартістю 430 200 грн у строк, що дорівнює 6-8 тижнів з моменту надходження на рахунок виконавця 50 % передоплати). За порушення строків поставки товару постачальник на вимогу покупця сплачує штраф в розмірі 5 % від вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання (пункт 7.2 вказаного Договору).

27 травня 2020 року керівництво ТОВ ВП Моторімпекс доручило ОСОБА_1 у строк до 10 червня 2020 року виконати фрезерувальну обробку гідравлічного блоку БГ-1843 , який є складовою частиною гідростанції, на верстаті з числовим програмним управлінням, про що свідчить робоча таблиця завдань, з якою позивач був ознайомлений.

12 червня 2020 року на адресу ТОВ ВП Моторімпекс надійшов лист, в якому ТОВ КОНТОРГ просило здійснити поставку товару за договором від 09 квітня 2020 року № СП20/04-09 в належний строк.

15 червня 2020 року інженер ОСОБА_3 звернувся до директора ТОВ ВП Моторімпекс з доповідною запискою, в якій зазначив, що, незважаючи на чисельні вимоги, оператор верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 не виконав своєчасно фрезерувальну обробку гідравлічного блоку БГ-1843 , який є складовою частиною гідростанції, хоча був обізнаний про необхідність закінчити роботу в строк до 10 червня 2020 року. Доручення позивач отримав 27 травня 2020 року, про що свідчать записи в корпоративній програмі Skype та робочій таблиці завдань. Причини невиконання завдання не повідомив.

16 червня 2020 року на адресу ТОВ ВП Моторімпекс надійшов лист, в якому ТОВ КОНТОРГ повторно просило здійснити поставку товару за договором від 09 квітня 2020 року № СП20/04-09, заначивши, що виконавець вже порушив кінцевий строк поставки.

16 червня 2020 року інженер ОСОБА_3 вдруге звернувся до директора ТОВ ВП Моторімпекс з доповідною запискою, в якій вказав, що станом на 16 червня 2020 року гідростанція не зібрана та не пред`явлена на контрольні випробування через те, що оператор верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 не виконав своєчасно фрезерувальну обробку гідравлічного блоку БГ-1843 , який є складовою частиною гідростанції, що призвело до порушень зобов`язань ТОВ ВП Моторімпекс перед ТОВ КОНТОРГ за договором поставки гідростанції.

22 червня 2020 року на адресу ТОВ ВП Моторімпекс надійшла претензія, в якій ТОВ КОНТОРГ вимагало сплатити штрафні санкції за прострочення виконання договірного зобов`язання.

22 червня 2020 року ОСОБА_1 написав на ім`я директора ТОВ ВП Моторімпекс пояснювальну записку, в якій зазначив, що під час підготовки до виробництва гідравлічних блоків БГ-1843 виникли складнощі із створенням програми на оброблення деталей. Через велику кількість оброблювальних поверхонь виникла необхідність застосувати багато інструментів (понад 20 одиниць), що ускладнило процес написання програми. Значно збільшився й підготовчий час на виготовлення деталей (заміна, перескладання інструменту, його прив`язка). Механічну обробку довелося робити в два етапи. Сукупність цих факторів призвела до порушення строків. Фланці по кресленню були закінчені 19 червня 2020 року з тієї причини, що цю роботу він посунув задля своєчасного виконання іншого завдання з виготовлення блоків ДУ-6 .

Позивач не повідомляв керівництво про неможливість виконання дорученого завдання у визначений строк або про продовження строку його виконання, як це передбачено пунктом 14 Посадової інструкції.

Наказом відповідача від 22 червня 2020 року № 19-ОС оператору верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (несвоєчасне виконання завдання з фрезерувальної обробки гідравлічного блоку БТ-1843 на верстаті з числовим програмним управлінням). З цим наказом позивач ознайомився 23 червня 2020 року та цього ж дня отримав його копію.

27 липня 2020 року ТОВ ВП Моторімпекс перерахувало ТОВ КОНТОРГ 21 510 грн штрафу за порушення строку поставки товару за договором від 09 квітня 2020 року № СП20/04-09, про що свідчить платіжне доручення № 1141.

Судами також встановлено, що 17 червня 2020 року між ТОВ ВП Моторімпекс та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ІНКОМ ТЕХНІКА (далі - ТОВ НВП ІНКОМ ТЕХНІКА ) було укладено договір № СП17-06-20/1, за яким відповідач як постачальник зобов`язався продати замовнику гідравлічне обладнання за номенклатурою в кількості та за ціною відповідно до специфікації в декілька етапів (блоки ZS-344 у кількості 6 штук загальною вартістю 65 316,24 грн, при цьому крайній строк поставки товару за першим етапом визначено до 22 червня 2020 року). За порушення строків поставки товару постачальник сплачує одноразово покупцю штраф в розмірі 20 000 грн (пункт 7.2 вказаного Договору).

18 червня 2020 року керівництво ТОВ ВП Моторімпекс доручило ОСОБА_1 в строк до 19 червня 2020 року включно виконати завдання з написання програми для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 у кількості 6 штук , про що свідчить робоча таблиця завдань, з якою позивач був ознайомлений.

23 червня 2020 року на адресу ТОВ ВП Моторімпекс надійшов лист, в якому ТОВ НВП ІНКОМ ТЕХНІКА просило терміново здійснити поставку товару за договором від 17 червня 2020 року № СП17-06-20/1.

23 червня 2020 року інженер ОСОБА_4 звернувся до директора ТОВ ВП Моторімпекс з доповідною запискою, в якій зазначив, що, незважаючи на чисельні вимоги, оператор верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 не виконав своєчасно завдання з написання програми для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 , що входить до його посадових обов`язків, хоча був обізнаний про необхідність закінчити роботу в строк до 19 червня 2020 року. Доручення позивач отримав 18 червня 2020 року, про що свідчить робоча таблиця завдань. Такі порушення можуть стати підставою для накладання на підприємство штрафних санкцій.

24 червня 2020 року на адресу ТОВ ВП Моторімпекс надійшов лист, в якому ТОВ НВП ІНКОМ ТЕХНІКА вимагало сплатити штрафні санкції за прострочення виконання договірного зобов`язання.

24 червня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора ТОВ ВП Моторімпекс пояснювальну записку, в якій вказав, що він не написав керуючу програму для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 у зв`язку з тим, що отримав таке завдання 18 червня 2020 року, однак в цей день займався виготовленням блоків ДУ-6 . Протягом наступного дня він виготовляв два фланці гідравлічного блоку БГ-1843 . До написання вищезгаданої програми приступив лише в понеділок 22 червня 2020 року, проте не завершив завдання.

Графічними звітами з використання комп`ютера CPU-PC з МАС-адресою 30-24-23-3D-9В-4А, який закріплено за оператором верстатів з програмним керуванням ОСОБА_1 , підтверджується, що протягом робочого часу 18, 19 та 22 червня 2020 року вказана техніка використовувалася для комп`ютерних ігор та переглядів не пов`язаних з роботою відеоматеріалів, тобто для особистих справ та розваг, що є порушенням вищенаведених пунктів 8.15, 8.16 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом ТОВ ВП Моторімпекс від 24 червня 2020 року № 20-ОС ОСОБА_1 було звільнено з посади оператора верстатів з програмним керуванням на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку ).

24 червня 2020 року позивач відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання його копії.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за червень 2020 року останнім робочим днем позивача в ТОВ ВП Моторімпекс було 24 червня 2020 року.

25 червня 2020 року роботодавець направив на адресу ОСОБА_1 завірену копію наказу від 24 червня 2020 року № 20-ОС разом з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки. Поштове відправлення було особисто вручене позивачу 02 липня 2020 року.

29 липня 2020 року ТОВ ВП Моторімпекс перерахувало ТОВ НВП ІНКОМ ТЕХНІКА 20 000 грн штрафу за порушення строку поставки товару за договором від 17 червня 2020 року № СП17-06-20/1, про що свідчить платіжне доручення № 1162.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що в порушення вимог Посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку позивач без поважних причин не виконав у визначений строк (в період з 27 травня по 10 червня 2020 року включно) завдання з фрезерувальної обробки гідравлічного блоку БГ-1843 , внаслідок чого ТОВ ВП Моторімпекс вимушене було сплати штраф за порушення договірних зобов`язань із своєчасної поставки товару, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 22 червня 2020 року № 19-ОС про оголошення ОСОБА_1 догани та відмову в задоволенні позову у вказаній частині.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 18 Закону України Про охорону праці , частини першої статті 8 Закону України Про зайнятість населення та пунктів 2.3, 2.6 Положення № 127/151 у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 18 Закону України Про охорону праці не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 459/7444/17 (провадження № 61-46459св18) вказано, що охорона праці як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи. З огляду на право працівника на безпечні умови праці та обов`язок роботодавця щодо створення таких умов для усіх працівників за змістом зазначених правових норм, роботодавець має право та кореспондуючий обов`язок щодо організації і здійснення навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, а працівник має право та кореспондуючий обов`язок пройти навчання, інструктаж і перевірку знань з цих питань. Разом з тим відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці з вини роботодавця є підставою для відмови працівника від виконання роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, а у випадку відмови працівника від проходження інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці - підставою для відсторонення працівника від роботи за рішенням роботодавця. Отже, за будь яких умов відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки з питань охорони праці є підставою для недопуску працівника до роботи задля забезпечення охорони його та інших життя та здоров`я.

Разом з тим у справі, яка переглядається, під час прийняття на роботу позивача було ознайомлено з умовами праці (виробничими, санітарно-гігієнічними тощо) за професією та з можливим впливом небезпечних і шкідливих факторів (фізичних, хімічних, психофізіологічних тощо) за посадою, про що свідчить розписка від 18 жовтня 2019 року (том 2, а. с. 25), тобто проведено з ним первинний інструктаж з питань охорони праці. При цьому за весь час перебування у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_1 не відмовлявся від виконання роботи та доручених завдань.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про зайнятість населення кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

За змістом пункту 2.3 Положення № 127/151 первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями. Особи, які направляються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці, санітарними нормами та правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання. Нормативний термін підготовки працівників за робітничими професіями визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 року. Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється шляхом курсового чи індивідуального навчання. Робітники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на виробництві за рахунок роботодавців інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно.

Перепідготовка керівників, професіоналів та фахівців організовується з метою отримання працівниками іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня та практичного досвіду. Спеціалізація керівників, професіоналів і фахівців організовується з метою набуття ними здатності виконувати завдання та обов`язки, що мають особливості у межах раніше набутої спеціальності. Перепідготовка, спеціалізація керівників, професіоналів та фахівців здійснюються шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми перепідготовки, спеціалізації розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об`єднаннями організацій роботодавців. Підвищення кваліфікації керівників, професіоналів та фахівців здійснюється з метою набуття ними нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань. Стажування керівників, професіоналів та фахівців передбачає набуття ними практичного досвіду виконання завдань та обов`язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування. Періодичність підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п`ять років. Режим, форми та методи навчання визначаються роботодавцем (закладом освіти), який здійснює процес навчання, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти. Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в установленому законодавством порядку. Відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника (пункт 2.6 Положення № 127/151).

Згідно з розділом VI Посадової інструкції особа, яка хоче обійняти посаду оператора верстатів з програмним керуванням, має мати повну загальну середню освіту та професійну підготовку на виробництві, стаж роботи за професією не менше 2-х років.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , в період з 01 вересня 2004 року по 28 грудня 2007 року він навчався в Українській державній академії залізничного транспорту. 25 вересня 2015 року позивач був прийнятий на роботу учнем оператора верстатів з програмним керуванням, а з 02 листопада 2015 року переведений на посаду оператора верстатів з програмним керуванням в Товаристві з обмеженою відповідальністю ВЕЗА-Україна , на якій пропрацював до 08 квітня 2016 року. З 22 квітня 2016 року по 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді оператора верстатів з програмним керуванням 3-го розряду на дільниці № 11 в Товаристві з обмеженою відповідальністю Іпріс-Профіль . З 16 жовтня 2018 року по 25 липня 2019 року він обіймав посаду налагоджувальника верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням в Товаристві з обмеженою відповідальністю Укрколіямаш .

Отже, на час прийняття на роботу в ТОВ ВП Моторімпекс ОСОБА_1 мав необхідну освіту, професійну підготовку та стаж роботи за професією. Тривалий час він здійснював свої трудові функції та виконував відповідні завдання без жодних нарікань з боку роботодавця.

Таким чином, посилання в касаційній скарзі на неможливість виконання позивачем своїх трудових обов`язків внаслідок неналежної кваліфікації, відсутності необхідних знань та навичок є необґрунтованими, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Отже, не вбачається неправильного застосування судами вищенаведених норм матеріального права.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Вказані правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень в частині вирішення питання про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, Верховний Суд дійшов висновку, що в означеній частині судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, їх висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у вищезгаданій постанові від 30 січня 2019 року у справі № 459/7444/17 (провадження № 61-46459св18).

Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилання представника заявника в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19), згідно з якою роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином , не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі до початку роботи за укладеним трудовим договором відповідач ознайомив позивача під розписку з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку та Посадовою інструкцією, якою було визначено обсяг його прав і обов`язків за посадою, зокрема щодо необхідності виконувати завдання з: написання програм для верстатів з програмним керуванням; оброблення з пульта керування складних і відповідальних деталей; складання та корегування керуючих програм для оброблення, виготовлення деталей тощо.

Тому висновки судів попередніх інстанцій в цій справі не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у вищезгаданій постанові, оскільки у справі, яка переглядається, на підставі належних та допустимих доказів суди встановили, щоОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання обов`язків, які обумовлені трудовим договором і про які він був проінформований належним чином.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу ТОВ ВП Моторімпекс від 24 червня 2020 року № 20-ОС про його звільнення з роботи, суди виходили з того, що вчиненні позивачем дисциплінарні проступки, які полягали в порушенні ним вимог Посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку, мають ознаки систематичності (повторності). Оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є законним, то відсутні підстави для поновлення працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

У постановах від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18), від 22 липня 20129 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18) та від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19 (провадження № 61-4360св20), на які посилався представник заявника на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків:

- у справі № 714/395/17: виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову ;

- у справі № 363/4221/16-ц: для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- у справі № 761/20961/19: у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок додержуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами. Оскільки після винесення догани, позивач нових порушень трудової дисципліни не вчиняв, то відсутні підстави вважати, що він систематично не виконував свої трудові обов`язки, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Отже, систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Разом з тим у справі, яка переглядається, після застосування згідно з наказом від 22 червня 2020 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання завдання в строк до 10 червня 2020 року, ОСОБА_1 не порушував трудову дисципліну, а його звільнення стало заходом стягнення за ще один виявлений роботодавцем проступок, пов`язаний з невиконанням дорученого завдання до кінця робочого дня 19 червня 2020 року, тобто до моменту притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що строк виконання дорученого 18 червня 2020 року ОСОБА_1 завдання з написання до 19 червня 2020 року програми для виготовлення гідравлічного обладнання блоків ZS-344 у кількості 6 штук був продовжений керівництвом ТОВ ВП Моторімпекс .

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про систематичність невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків та правомірність його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є помилковими, оскільки такими, що систематично не виконують без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є працівники, які вже отримували дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і після цього порушили її знову .

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 234/3957/17 (провадження № 61-17400св18) та від 28 жовтня 2020 року у справі № 201/74/18 (провадження № 61-5063св19).

Безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18), від 22 липня 20129 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18), від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19 (провадження № 61-4360св20) , на які послався представник заявника в касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за відсутності систематичного характеру невиконання трудових обов`язків звільнення позивача відбулося з порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення його на роботі.

З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільненнята поновлення на роботі встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права (пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України), судові рішення в означеній частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Однак у справі, яка переглядається, не дослідивши відповідні докази, суди попередніх інстанцій не з`ясували розміру заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню, а без встановлення в рішеннях судів вказаних обставин в силу положень вищенаведеної статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості вирішити питання про відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже й ухвалити в означеній частині нове рішення в цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами обох попередніх інстанцій не досліджені належним чином зібрані докази, внаслідок чого не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ВП Моторімпекс про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулуне можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, оскільки судами попередніх інстанцій вирішено питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що позивачу було повністю відмовлено в позові та залишено його апеляційну скаргу без задоволення, однак Верховним Судом позов у частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено, а справу в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до місцевого суду, тобто не вирішено остаточно спір по суті, то додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2021 року та додаткова постанова Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року також підлягають скасуванню.

В даному конкретному випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної (щодо оплаченої позивачем судовим збором вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) інстанцій мають бути перерозподілені за результатами розгляду справи судом першої інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити в означеній частині законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калиниченка Олександра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі скасувати і ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс від 24 червня 2020 року № 20-ОС про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс з 25 червня 2020 року.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, додаткове рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року щодо вирішення питання про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс витрат на професійну правничу допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Моторімпекс про визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук