Постанова

від 17.11.2021 по справі 2-314/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 2-314/2010 Головуючий у суді першої інстанції - Чех Н.А.

Номер провадження № 22-ц/824/13060/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку , боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 302162, 88 грн та судові витрати 1 952 грн, а всього 304 114, 88 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року заяву ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ УкрСиббанк на ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку .

У березні 2020 року ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 2-314/2010 посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року у даній справі стягнуто борг за кредитним договором у сумі 302 162,88 грн і судові витрати в сумі 1 952 грн. Увалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року було замінено сторону виконавчого провадження на ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку .

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень установлено, що відкриті виконавчі провадження щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відсутні. Виконавчі провадження щодо боржників були закриті, а виконавчі листи надіслані стягувачу. Однак, стягувач не отримував виконавчих листів, що свідчить про їх втрату та невиконання судового рішення, у зв`язку з чим просив видати дублікат виконавчого листа та поновити строк на його пред`явлення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року заяву ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку задоволено. Видано дублікати виконавчих листів та поновлено пропущений строк для їх пред`явлення до виконання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести постанову, якою в задоволенні вимог заяви ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку відмовити з огляду на наступне.

Апелянт вказує, що ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку при зверненні із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання посилалась на те, що стягувач не отримував виконавчі листи за результатами закриття виконавчих проваджень, а відтак виконавчі листи втрачені. Однак, на підтвердження втрати стороною надано лише Акт про повторну перевірку матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 , складений 09 червня 2020 року комісією ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку , що не підтверджує ані обставин втрати виконавчого документа, ані факту настання такої втрати, оскільки лише засвідчує відсутність виконавчого документа саме у ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку .

Крім того, в оскаржуваній ухвалі не міститься посилання на жодний доказ, що досліджений судом та підтверджував би факт втрати виконавчого листа.

Окремо апелянт вказує, що станом на 2010 рік не функціонувала та не була впроваджена Автоматизована система виконавчого провадження, як не функціонував й реєстр боржників. Тому лише сам факт відсутності відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження та реєстрі боржників не може свідчити ані про те, що виконавчий документ не виконано у повному обсязі або частково, ані про те, що виконавчий лист втрачено. Судом не було перевірено та встановлено підстав з яких виконавче провадження є закінченим, як не встановлено й дату, якою повернуто виконавчі документи. Встановлення даних обставин є необхідним для відліку строку звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, які на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 спливали 12 квітня 2011 року, адже рішення у даній справі набрало законної сили 12 квітня 2010 року.

Апелянтом наголошено, що навіть за відсутності інформації про дату та підстави такого повернення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив ще до дати звернення ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа (16 червня 2020 року), оскільки з дати набрання рішенням законної сили (12 квітня 2010 року) минуло понад 10 років.

26 серпня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку , відповідно до якого товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалуДніпровського районного суду міста Києва від 22липня 2020 року - без змін.

У відзивіТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку посилається на відсутність в матеріалах справи доказів часткового виконання судового рішення боржниками, на противагу наявності доказів, якими підтверджений факт відсутності виконавчих листів у стягувача та факт втрати виконавчих документів з незалежних від нього причин.

ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку також наголошує на тому, що на строк на пред`явлення виконавчих документів до виконання в значній мірі вплинули події на сході України, складна та довготривала процедура відновлення та передачі документів від структурних підрозділів банку до консолідованого офісу банку, продаж активів банку, відсутність інформації про місцезнаходження виконавчого документу.

Разом з тим, ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку вказує, що сумлінний боржник мав би виконати рішення суду негайно, враховуючи, що ним визнано заборгованість, що було встановлено рішенням суду. Всупереч вказаному, ОСОБА_1 понад 10 років заборгованість не погашає, що свідчить про зловживання ним процесуальними правами та їх використання з метою уникнення виконання рішення суду та сплати заборгованості.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 , адвокат Поліщук В.В. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, та врахувати, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання в межах річного строку, оскільки рішенні у справі ухвалювалося у 2010 році за редакцією Закону України Про виконавче провадження від 1999 року був визначений річний строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Оскільки стягувач отримав виконавчі листи у 2010 році, та пред`явив їх до виконання. В подальшому державним виконавцем на виконання вказаного рішення суду і ОСОБА_1 був вилучений автомобіль, який був придбаний за кредитні кошти та погашено кредит перед банком, тому і підстав для повторної видачі виконавчого документа не вбачає.

Представник ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку заперечив щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення. Оскільки при передачі документів за договором про уступку право вимоги попереднім кредитором ТОВ не були передані виконавчі документи, тому ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву ТОВ ФУ Європейська факторингова компанія розвитку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання мотивував своє рішення тим, що провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію. Судом було зазначено, що при вирішенні питання щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання судом враховується те, що право вимоги заявник набув 11 травня 2019 року та лише 01 червня 2020 року було постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження. Таким чином, враховуючи вимоги законодавства та те, що рішення суду не виконано, суд вважає, що подана заява є\ обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року у справі №2-314/1 позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 302 162,88 грн та судові витрати 1 952 грн, а всього 304 114,88 грн (а.с.112-114, т.1).

В матеріалах справи міститься також заява ПАТ УкрСиббанк , відповідно до якої банк отримав копію рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року та виконавчі листи - 21 травня 2010 року (а.с.115, т.1).

В подальшому, 08 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги.

Також 11 травня 2019 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку укладено Договір відступлення прав вимоги № 1370/К, за яким до ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку перейшло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.130-132, т.1).

ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку в березні 2020 року звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчих листах, відповідно до якої просило здійснити заміну сторони - стягувача ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку у виконавчих листах, виданих Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-314/1-10 (а.с.128-140, т.1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року заяву ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку по рішенню Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк було стягнуто борг в сумі 302 162,88 грн і судові витрати в сумі 1 952 грн (а.с.164-166, т.1).

В подальшому, ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку подало заяву про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікату виконавчих листів (а.с.168-183, т.1).

Так, ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку було надано Акт повторної перевірки матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року, відповідно до якого було встановлено відсутність наступних документів: виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-314/1-10, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк суму заборгованості за кредитним договором №11058297000 від 20 жовтня 2006 року в розмірі 302 162,88 грн та судові витрати 1 952 грн, а всього 304 114,88 грн (а.с.173, т.1).

Також було надано Акт прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складений 28 лютого 2012 року (а.с.175-176, т.1).

В матеріалах справи міститься також витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 11 червня 2020 року, відповідно до якого також не вбачається підстав вважати, що виконавчий документ щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання (а.с.178, т.1).

Враховуючи зазначені норми закону, а також враховуючи, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року набрало законної сили 12 квітня 2010 року, то строк пред`явлення виконавчих листів становить по 12 квітня 2013 року.

Разом з тим, виконавчі листи було отримано ПАТ УкрСиббанк 21 травня 2010 року (а.с.115, т.1).

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень статті 21 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Такий строк встановлюється для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 вказаного вище Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Колегія суддів звертає увагу, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку.

На думку колегії суддів, поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Разом з тим, заявником не наведено наявність об`єктивних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про поважність пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, як не надано доказів, що вказаний документ взагалі пред`являвся до виконання.

Крім того, апеляційний суд критично оцінює доводи заявника щодо того, що вказаний строк було також пропущено у зв`язку із укладенням договору про відступлення права вимоги між ним та ПАТ Дельта Банк , оскільки вказане не може слугувати поважною підставою для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 Про початок процедури ліквідації АТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатору банку та постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк , починаючи з 05 жовтня 2015 року відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказана інформація є загальновідомою.

За змістом статей 36, 37, 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а Фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Таким чином, на момент укладення договору відступлення прав вимоги № 1370/К від 11 травня 2019 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку в ПАТ Дельта Банк діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в межах своїх повноважень мала об`єктивну можливість з`ясувати обставини виконання рішення суду, однак цього не зробила.

Крім того, дослідивши матеріали справи апеляційним судом було встановлено, що заявником ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку не було надано доказів пред`явлення виконавчих листів до виконання як ним самим, так і попереднім стягувачем ПАТ Дельта Банк .

Апеляційний суд вирішуючи вказаний спір враховує також і правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року в справі № 616/4465/12, від 13 грудня 2018 року в справі № 683/1070/14-ц щодо безпідставності доводів заявника про те, що запровадження процедури ліквідації банку свідчить про поважність пропуску цього строку.

Вказаних обставин і правових висновків Верховного Суду при постановленні ухвали судом першої інстанції належним чином враховано не було, доводів заявника не перевірено і поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, виходячи із самих лише посилань нового стягувача на кадрові зміни, пов`язані із ліквідацією банку, довготривалість процедури передачі кредитних справ клієнтів і перевірки стану заборгованості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-які докази поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у матеріалах справи відсутні, а отже суд першої інстанції при задоволенні заяви виходив із припущень, що прямо забороняється ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Апеляційний суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про звернення первісного стягувача ПАТ Дельта Банк , в тому числі в особі уповноваженої на ліквідацію банку особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відносно боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки такий строк закінчився ще до укладення договору про відступлення права вимоги від 11 травня 2019 року.

Апеляційний суд приходить до висновку, що недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Апеляційний суд враховує, що згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В даному випадку, оскільки матеріали справи не містять належних доказів пред`явлення первісним кредитором ПАТ Дельта Банк і особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою на його ліквідацію, виконавчих листів до виконання, то апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку і новому кредитору ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку , до якого в травні 2019 року перейшло право вимоги.

Наявність норм Конституції України та положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Згідно пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Дублікат виконавчого документа може бути виданий лише у разі звернення стягувача або державного виконавця із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання.

Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви .

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також обставини справи та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, апеляційний суд доходить висновку, що подана заява в частині видачу дубліката виконавчого листа задоволенню також не підлягає.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 454 грн, то суд апеляційної інстанції стягує вказану суму судового збору з ТОВ Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Установа Європейська факторингова компанія розвитку (ЄДРПОУ 34615314, вул. Глибочицька, буд. 40 х, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 454 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови викладено 17 листопада 2021 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв