Постанова

від 31.10.2024 по справі 2-314/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 2-314/2010 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13467/2024Головуючий у суді першої інстанції - Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника стягувача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 ТОВ «Фінансова установа «ЄВРОПЕЙСЬКА ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ РОЗВИТКУ», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просило суд:

- поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих листів, виданих Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2-314/1-10 відповідно до яких стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11058297000 від 20.10.2006 року в розмірі 302 162 (триста дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 88 коп. та судові витрати 1 952 грн., а всього 304 114 (триста чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 88 коп.;

- видати дублікати виконавчих листів, виданих Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2-314/1-10 відповідно до яких стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за Кредитним договором № 11058297000 від 20.10.2006 року в розмірі 302 162 (триста дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 88 коп. та судові витрати 1 952 грн., а всього 304 114 (триста чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 88 коп.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 31.03.2010 Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 2-314/1-10, яким ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11058297000 від 20.10.2006 в розмірі 302 162,88 грн. та судові витрати 1 952 грн., а всього 304 114, 88 грн.

08.12.2011 між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «УкрСиббанк» на користь ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11058297000 від 20.10.2006, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .

11.05.2019 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР», відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17.04.2019, був укладений договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком прав вимоги за кредитним договором № 11058297000 від 20.10.2006, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .

01.06.2020 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-314/2010 замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010.

22.07.2020 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-314/2010 задоволена заява ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про видачу дублікатів виконавчих листів виданих на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010.

17.11.2021 постановою Київського апеляційного суду у справі № 2-314/2010 (провадження № 22- ц/824/13060/2021) скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2020 року у справі № 2-314/2010 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення такого виконавчого листа відмовлено.

Зважаючи на те що судове рішення не виконане, заявник звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів.

Заявником було встановлено, що виконавчий лист по боржнику ОСОБА_2 пред`являвся на виконання попереднім стягувачем, а саме ПАТ «УкрСиббанк» до Подільського районного управління юстиції у м. Києві. Примусове виконання такого виконавчого листа здійснювалось у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2010.

При цьому, Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві повідомив, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2-314 виданого 21.05.2010 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу у розмірі 304114,88 грн. 10.08.2011 керуючись пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла на той час), державним виконавцем Новіковою Т.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № НОМЕР_1, у зв`язку з із тим, що коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимоги стягувача. Строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання тривав до 10.08.2012.

Однак, 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за його умовами право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11058297000 від 20.10.2006 перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

При цьому, ПАТ «УкрСиббанк» не повідомив ПАТ «Дельта Банк» про стан виконавчого провадження № НОМЕР_1 та не передав новому кредитору виконавчі документи, адже не мав таких документів у наявності.

Безпосередньо матеріали кредитної справи ОСОБА_2 переданої від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» не містять оригіналів виконавчих листів виданих на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010 у справі № 2-314/1-10, а також копій або оригіналів постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.08.2011, винесену в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

За вказаних обставин, в результаті проведеної ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» роботи було встановлено, що оригінал виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2-314/1-10 було втрачено, заходи щодо встановлення його місцезнаходження підтвердили факт його втрати.

Таким чином оригінал вказаного виконавчого листа за об`єктивних та непереборних обставин є втраченим з незалежних від ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» причин.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2024 у задоволенні заяви відмовлено (т. 2, а.с. 69-71).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки наведених заявником доказів поважності причин пропуску строку на повторне пред'явлення виконавчих листів на примусове виконання.

У свою чергу, зауважує, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання був пропущений з поважних причин, а саме через те, що: попередній стягувач ПАТ "УкрСиббанк" не отримав від органу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа разом із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу; у подальшому ПАТ "Дельта Банк" не зміг, в силу наведених у заявах про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа обставин непереробної сили, встановити місцезнаходження оригіналу виконавчого листа або звернутися до суду; правонаступник, а саме ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" не мало можливості пред'явити виконавчий лист на примусове виконання у зв'язку з його відстутністю у належного стягувача, але здійснив комплекс заходів щодо пошуку та відновлення втрачених документів, чим підтвердив високий рівень зацікавленості у виконанні рішення суду.

Також, зазначає, що суд першої інстанції не повідомляв заявника про час та місце розгляду справи, не надсилав на поштову та/або електронну адресу товариства повісток із зазначенням дати та часу слухання справи (т. 2, а.с. 75-78).

Представник стягувача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності боржника, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника стягувача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-314/2010 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010 позов задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 302 162 грн. 88 коп. та судові витрати - 1 952 грн., а всього 304 114 грн. 88 коп.

21.05.2010 судом у даній справі було видано рішення та виконавчі листи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 17.02.2020 заяву ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР», про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, видачу дублікатів виконавчих листів повернуто суб`єкту звернення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 01.06.2020 за заявою ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР» замінено сторону виконавчого провадження - кредитора Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Установа «Європейська факторингова компанія розвитку» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010 року, відповідно до якого з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» було стягнуто борг в сумі 302 162,88 грн., і судові витрати в сумі 1 952,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 22.07.2020 за заявою ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР» ухвалено видати дублікати виконавчих листів на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2010 року по справі № 2-314/1-2010 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчі листи (дублікат) № 2-314/1-2010 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.11.2021 ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22.07.2020 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

При цьому, вбачається, що 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

У подальшому, 11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено Договір відступлення прав вимоги № 1370/К, за яким до ТОВ «Фінансова Установа «Європейська факторингова компанія розвитку» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З листа Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 61307 від 29.03.2024 убачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконанян виконавчого листа № 2-314 виданого 21.05.2010 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу у розмірі 304114,88 грн. 10.08.2011 керуючись пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла на той час), державним виконавцем Новіковою Т.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № НОМЕР_1, у зв`язку із тим, що коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог стягувача.

Тобто, як вбачається з наданої до суду інформації про виконавчі провадження, виконавчі провадження боржником у яких є ОСОБА_2 значаться завершеними.

Строк повторного пред`явлення виконавчого листа 2-314/2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11058297000 від 20.10.2006 року в розмірі 302162 грн. 88 коп. та судові витрати 1 952 грн., а всього 304114 грн. 88 коп. до примусового виконання є пропущеним.

Згідно акту ТОВ «ФІНАНСОВА УСТАНОВА «ЄФКР» від 23.12.2019, перевіркою матеріалів кредитної справи ОСОБА_2 , переданої від АТ «Дельта Банк» новому кредитору, було встановлено відсутність виконавчого листа № 2-314/1-10.

Звертаючись з заявою до суду, заявник, вказуючи на те, що строк пред'явлення виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2-314/1-10 був пропущений з поважних причин, а саме: попередній стягувач ПАТ "Укрсиббанк" не отримав від органу виконавчої служби оригінал виконавчого листа разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу; у подальшому ПАТ "Дельта Банк" не зміг, в силу наведених у заявах про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа обставин непереборної сили, встановити місцезнаходження оригіналу виконавчого листа або зверутися до суду; правонаступник, а саме ТОВ "Фінансова установа "ЄФКР" не мало можливості пред'явити виконавчий лист на примусове виконання у зв'язку з його відсутністю у належного стягувача. Але здійснив комплекс заходів щодо пошуку та відновлення втрачених документів чим підтвердив високий рівень зацікавленості у виконанні рішення суду.

Так, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 березня 2010) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Такий строк встановлюється для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 вказаного вище Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Колегія суддів звертає увагу, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку.

Тобто, поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Разом з тим, заявником не наведено наявність об`єктивних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про поважність пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, як не надано доказів неможливості звернення їх до виконання у межах встановленого процесуального строку для їх примусового виконання.

При цьому, надаючи оцінку доводам заявника щодо наявності поважних причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що набуваючи права вимоги до боржників, слід переконуватися у наявності реального права вимоги до боржника з дотриманням усіх положень цивільного законодавства, що полягає у наявності усіх процесуальних підстав для подальшого реального процесуального правонаступництва та досягнення мети укладеного договору між первісним стягувачем та його правонаступником.

Також, слід зазначити, згідно п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Дублікат виконавчого документа може бути виданий лише у разі звернення стягувача або державного виконавця із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання.

Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також обставини справи та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що подана заява в частині видачу дубліката виконавчого листа задоволенню також не підлягає.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваної ухвали не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість постановленої судом ухвали.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування вимог заяви, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті судове рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова