Постанова

від 18.11.2021 по справі 910/2475/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2475/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 3 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

зі справи № 910/2475/21

за позовом комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 3 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Підприємство, позивач, скаржник)

до товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінжинірінг (далі - Товариство)

про стягнення 25 777,76 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення з останнього 25 777,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем зобов`язань за договором від 24.09.2019 № 1295 у вигляді завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/2475/21 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 18.06.2021 Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції зі справі № 910/2475/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Підприємства залишено без руху; судом вказано, що зазначені Підприємством причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2021, визнані судом неповажними. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду заяви про поновлення? ?строків на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку; попереджено, що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач мав подати апеляційну скаргу на рішення суду у строк до 08.06.2021, оскільки рішення суду першої інстанції вручено останньому 19.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 аркуш справи 100), однак апеляційна скарга подана лише 18.06.2021. Отже, зазначені Підприємством причини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а саме: стосовно отримання повного тексту рішення лише 02.06.2021, визнані апеляційним судом неповажними, тому Підприємству надано строк усунути вказані недоліки та надати заяву про поновлення строку вказавши інші підстави для поновлення строку .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 зі справи відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 мотивовано тим, що наведені Підприємством обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій суду не надано, вчасність подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого позивача, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому апеляційним судом відхилено доводи Підприємства, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, оскільки доказів на підтвердження зазначеного (копії наказу про режим дистанційної роботи, тощо) останнім не надано. Крім того апеляційний суд не взяв до уваги посилання Підприємства на те, що лише 02.06.2021 ним отримано копію оскаржуваного рішення суду, вказавши, що своєчасність реєстрації вхідної кореспонденції, у такому випадку, залежить виключно від волевиявлення позивача, а номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі, за наявності повідомлення про вручення поштового відправлення із даними, що відповідають відомостям офіційного сайту Укрпошта , не свідчать про дату отримання копії оскаржуваного рішення 02.06.2021, а не 19.05.2021, як зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення; журнал вхідної кореспонденції позивача не може вважатися належним доказом дати отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення саме 02.06.2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство у касаційній скарзі просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 зі справи скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємство вказує на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 3, 6, 8, 55, 64 та 129 Конституції України, приписів статей 116, 236, 256, 261 ГПК України, положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи про обмеження свого права доступу до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.11.2021 № 29.3-02/4117 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2475/21 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

Згідно зі приписами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів , а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними , крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій . ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (Близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Так, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку не звернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Підприємства на рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 у справі № 910/2475/21 залишено без руху . В ухвалі апеляційним судом вказано, що зазначені Підприємством причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, визнані судом неповажними. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду заяви про поновлення? ? строків на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку; попереджено, що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.

В подальшому, Підприємство звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просило суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду від 14.05.2021 у справі № 910/2475/21.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, апелянт зазначав про те, що повний текст оскаржуваного рішення отримано ним 02.06.2021, на підтвердження чого до клопотання долучено копію витягу із журналу вхідної кореспонденції. Крім того, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , вказував, що працівники позивача здійснюють виконання своїх посадових обов`язків дистанційно, що призвело до несвоєчасності подання апеляційної скарги, тобто, пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Наведені обставини, на думку Підприємства, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, які останній просив апеляційний суд врахувати.

Розглядаючи наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив що враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку . При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим скаржник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно, суд апеляційної інстанції оцінюючи доводи Підприємства дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено жодними письмовими доказами (копії наказу про режим дистанційної роботи, тощо), що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, вчасність подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого позивача. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги посилання Підприємства на те, що лише 02.06.2021 ним отримано копію оскаржуваного рішення суду, вказавши, що своєчасність реєстрації вхідної кореспонденції, у такому випадку, залежить виключно від волевиявлення позивача, а номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі, за наявності повідомлення про вручення поштового відправлення із даними, що відповідають відомостям офіційного сайту Укрпошта , не свідчать про дату отримання копії оскаржуваного рішення 02.06.2021, а не 19.05.2021, як зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення; журнал вхідної кореспонденції позивача не може вважатися належним доказом дати отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення саме 02.06.2021.

З наведених обставин, апеляційний суд зробив висновок, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатись поважними, з якими закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, вчасність подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення скаржника та не була пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги заявнику звернутись до суду із апеляційною скаргою.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із заснованим на законі висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущений строк, встановлений законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а у клопотанні про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відмов у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України з підстав недоведеності Підприємством існування обставин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Звертаючись з касаційною скаргою Підприємство не спростувало наведених вище висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 зі справи № 910/2475/21 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова