Рішення

від 14.05.2021 по справі 910/2475/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2021Справа № 910/2475/21

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2475/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг"

про стягнення 25 777,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" про стягнення 25 777,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем зобов`язань за договором №1295 від 24.09.2019 у вигляді завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху.

09.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2475/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 11.03.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/2475/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04050, м. Киъв, вул. Меьникова, 12), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105474883619, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/2475/21 була отримана відповідачем 15.03.2021.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України .

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 між Київською міською клінічною лікарнею №3 (за договором - замовник), правонаступником якої є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудінжинірінг (за договором - генпідрядник) було укладено договір №1295 на виконання поточного ремонту приміщень, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник, в межах договірної ціни надає на власний ризик та власними матеріалами і обладнаннями послуги або, після погодження із замовником, залученими силами та засобами всі передбачені договором послуги на об`єкті - ДБН А. 2-3:214 - Поточний ремонт приміщень головного корпусу (стаціонар) Київської міської клінічної лікарні №3, вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі (далі - роботи), забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до ДБН, ДСТУ, БН і П та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені цим договором строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об`єкту, а замовник зобов`язується передати генпідряднику фронт робіт, прийняти та оплатити роботи.

Відповідно до п.2.1 договору, договірна ціна за цим договором є твердою, визначена відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві та складає 3 642 070,42 грн. в тому числі ПДВ 607 011,74 грн. та включає в себе витрати генпідрядника за необхідні матеріали та вартість власне виконання робіт.

Сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 10.12.2019 до договору, якою змінено редакцію п.5.2 договору щодо строків виконання робіт.

Також, 20.12.2019 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, умовами якої сторони внесли зміни в редакцію п.2.1 договору та визначили, що договірна ціна за цим договором зменшується на 2 093 896,16 грн. та складає 1 548 174,26 грн., в тому числі ПДВ 258 029,04 грн., та включає в себе витрати генпідрядника на необхідні матеріали та вартість власне виконання робіт.

За умовами п.15.1 договору останній вступає в силу після його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за даним договором.

Як зазначає позивач, північним офісом держаудитслужби Державної аудиторської служби України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 за період з 01.04.2016 по 31.05.2020, про що складено Акт №05-30/407 від 09.09.2020 контрольного обміру та перерахунку завищення вартості робіт, виконаних ТОВ Укрбудінжинірінг , згідно з актами форми КБ-2в №4 за грудень 2019 року на суму 1 548 174,26 грн. та №4 за грудень 2019 року на суму 1 974 497,26 грн., відповідно до укладеного договору №1294 від 24.09.2019.

За результатами проведеної перевірки встановлені факти невідповідності в частині завищення об`ємів виконаних робіт, що вказані в акті №4 за грудень 2019 року на суму 1 548 174,26 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою за вих. №1878 від 22.09.2020 та претензією за вих. № 1981 від 07.10.2020 з вимогою про перерахування коштів у сумі 25 777,76 грн.

Проте відповідач вказані вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач, посилаючись на умови п.9.4 договору просить стягнути з відповідача 25 777,76 грн. заборгованості в судовому порядку.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір на виконання поточного ремонту приміщень №1295 від 24.09.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України , для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 852 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частинами 1 - 3 ст. 858 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Судом установлено та підтверджується позивачем у позові, що відповідачем були виконані роботи за договором №1295 від 24.09.2019 за актами форми КБ-2в №4 за грудень 2019 року на суму 1 548 174,26 грн. та №4 за грудень 2019 року на суму 1 974 497,26 грн., які були прийняті позивачем без жодних зауважень щодо якості та обсягу робіт.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі, та вказана в кошторисі до нього.

Враховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов`язань, що об`єктивно підтверджується актами форми КБ-2в №4 за грудень 2019 року на суму 1 548 174,26 грн. та №4 за грудень 2019 року на суму 1 974 497,26 грн. та імперативність положень частини 3 статті 632 ЦК України , посилання позивача на Акт ревізії Північного офісу держаудитслужби Державної аудиторської служби України від 09.09.2020 як доказ недобросовісного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором підряду та завдання шкоди - є необґрунтованими.

Виявлені ревізією порушення не впливають на умови договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Водночас, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору № 1295 від 24.09.2019 року або зміни його умов в частині ціни.

Враховуючи виникнення між сторонами договірних правовідносин, суд дійшов висновку, що Акт аудиторської служби не є підставою для безспірного визнання порушень в діях відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт, оскільки зазначений Аудиторський акт виконаний на замовлення позивача, а тому такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими належними доказами.

Окрім того, за умовами п.9.4.36 договору зобов`язання генпідрядника з повернення коштів у разі виявлення контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт виникає за умови отримання відповідного судового рішення. Позивач не надав доказів наявності такого рішення.

Відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 25 777,76 грн. заборгованості та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України .

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб`єктивного права з боку відповідача.

Приписами ст. ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за укладеним з позивачем договором, а також не доведено належними та допустимими доказами завищення вартості та обсягів виконаних робіт на загальну суму 25 777,76 грн., а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74 , 76-80 , 129 , 236-240 Господарського процесуального кодексу України ,

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя О.М. Спичак