Постанова

від 18.11.2021 по справі 757/22247/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 757/22247/19

провадження № 61-9759св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

суб'єкт звернення - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Тарас Володимирович,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Болотова Є. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У квітні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т. В. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Подання приватний виконавець, з урахуванням уточнених вимог, мотивував тим, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження від 24 квітня 2018 року № 56269106 щодо виконання виконавчих документів:

- виконавчого листа № 757/5781/15-ц, виданого 01 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 224 633,27 грн та 2 246,33 грн судового збору;

- виконавчого листа № 757/61607/16-ц, виданого 10 квітня 2018 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми інфляційних витрат у розмірі 80 620,46 грн, трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 19 440,94 грн, а всього 100 061,40 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 280,15 грн;

- виконавчого листа № 2-3189/12, виданого 19 березня 2014 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми основної заборгованості 278 600,00 грн, трьох відсотків річних - 13 595,89 грн, а всього 292 195,89 грн, та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 922,00 грн;

- виконавчого листа № 757/23170/18-ц, виданого 06 червня 2019 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 16 296,49 грн та судового збору в розмірі 704,80 грн.

Під час проведення виконавчих дій виконавець перевірив майновий стан боржника та виявив належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме: земельну ділянку за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Соболівка, Забуянська сільська рада, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0044, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,1251 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0037, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Грошових коштів або будь-якого іншого майна, які зареєстровані за боржником не виявив.

У порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , зазначені земельні ділянки оцінив та передав на реалізацію відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, проте за результатами проведення трьох електронних торгів земельні ділянки не реалізовані.

Листом від 01 жовтня 2018 року № 624 приватний виконавець запропонував стягувачу залишити за собою нереалізоване майно - дві земельні ділянки, однак останній відмовився від такої пропозиції, що згідно із пунктом 5 частини четвертої статті 59, частини сьомої статті 61 Закону України Про виконавче провадження стало підставою для зняття арешту з майна боржника.

У процесі примусового виконання виконавчих листів, приватний виконавець також встановив, що з 04 червня 2005 року до 18 березня 2014 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_3 , з якою спільно володіє майном.

Київський апеляційний суд постановою від 23 січня 2019 року у справі № 2-3189/12 частково задовольнив подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т. В. у виконавчому провадженні № 44204242 про визначення та виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Визначив частку майна боржника ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частини у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , а саме: квартирі АДРЕСА_1 ; нежитловій будівлі - приміщені лазні загальною площею 182,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 ; домоволодінні за адресою: АДРЕСА_4 ; кочегарці, загальною площею 87,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; конторі, загальною площею 199,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 18785031); транспортному засобі CITROEN BERLINGO, вантажний малотоннажний фургон-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 10 вересня 2009 року; транспортному засобі RANGE ROVER 4.2, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; транспортному засобі LAND ROVER DEFENDER, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; транспортному засобі ЗАЗ 110557, вантажний малотоннажний пікап-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 ; транспортному засобі MERCEDES-BENZ CL 600, легковий купе-В, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN /Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 .

Посилаючись на те, що на час звернення до суду із цим поданням, право власності боржника на частку у зазначеному майні в установленому законом порядку не зареєстровано, що унеможливлює звернення стягнення на це майно в рамках примусового виконання виконавчих документів, приватний виконавець Артемчук Т. В. просив суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме на:

- 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/2 частину кочегарки за адресою: АДРЕСА_5 ;

- 1/2 частину контори, загальною площею 199,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 ;

- 1/2 частину нежитлової будівлі (приміщення лазні) загальною площею 182,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 .

Короткий зміст судових рішень

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 27 листопада 2019 року подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку залишив без розгляду.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т. В. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.

Київський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т. В. задовольнив, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 20 липня 2020 року відмовив у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що приватний виконавець передчасно звернувся до суду з поданням, не виконавши усі дії з примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При примусовому виконанні судового рішення, для вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника яким він спільно володіє з іншими особами, правове значення має визначена судом частка боржника, на яку звертається стягнення в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Належних та допустимих доказів щодо визначення частки боржника ОСОБА_2 , яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , та на яку звертається стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження № 56269106, а також оцінки цього майна для визначення співмірності вартості нерухомого майна боржника борговим зобов`язанням, матеріали подання приватного виконавця не містять, і таких доказів заявник не надав під час судового розгляду справи.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна є крайнім заходом виконання судового рішення і він може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Подання приватного виконавця не містить доказів, які б підтвердили вжиття виконавцем заходів для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (рухомого майна), також відсутні докази, що такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення в рамках зведеного виконавчого провадження № 56269106 від 24 квітня 2018 року.

Київський апеляційний суд постановою від 17 грудня 2020 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ухвала місцевого суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, приватний виконавець Артемчук Т. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку; судові витрати покласти на боржника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження приватний виконавець Артемчук Т. В. зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі відсутності у боржника майна та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, приватний виконавець має право звернути стягнення на будь-яке інше майно (як рухоме, так і нерухоме), причому черговість звернення стягнення на таке майно визначається приватним виконавцем з урахуванням пропозицій боржника та співмірності суми боргу з вартістю такого майна. Отже, посилання апеляційного суду на порушення заявником черговості звернення стягнення на майно боржника є безпідставним.

При ухваленні оскаржених рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 48, 50, 57 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавець до вирішення питання судом про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за боржником у встановленому законом порядку, позбавлений можливості провести його оцінку. Відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження оцінка можлива лише після прийняття виконавцем постанови про арешт майна, а згідно із статтями 48, 50 Закону України Про виконавче провадження арешт майна вже є дією, спрямованою на звернення стягнення на це майно, і її в силу статті 50 вказаного Закону та статті 440 ЦПК України неможливо провести до задоволення судом відповідного подання виконавця.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що Печерський районний суд м. Києва рішенням від 10 вересня 2013 року та додатковим рішенням від 23 вересня 2013 року, які залишені без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі № 2-3189/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості 278 600,00 грн, три відсотки річних у сумі 13 595,89 грн, а всього 292 195,89 грн; судовий збір у сумі 2 922,00 грн. Рішення набрало законної сили 19 лютого 2014 року (а. с. 105).

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 24 вересня 2015 року у справі № 757/5781/15-ц задоволив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 224 633,27 грн та судовий збір у розмірі 2 246,33 грн. Рішення набрало законної сили 28 листопада 2015 року (а. с. 98).

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 15 лютого 2018 року задоволив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у справі № 757/61607/16-цпро стягнення заборгованості, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат у розмірі 80 620,46 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 19 440,94 грн, а всього стягнув 100 061,40 грн та судовий збір розмірі 1 280,15 грн. Рішення набрало законної сили 23 березня 2018 року (а. с.100).

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 07 грудня 2018 року задоволив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у справі № 757/23170/18-ц про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 16 296,49 грн та судовий збір у розмірі 704,80 грн. Рішення набрало законної сили 08 січня 2019 року (а. с. 108).

На примусовому виконанні у приватного виконавця Артемчука Т. В. перебуває зведене виконавче провадження від 24 квітня 2018 року № 56269106 щодо виконання виконавчих документів:

- виконавчого листа № 757/5781/15-ц, виданого 01 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 224 633,27 грн та 2 246,33 грн судового збору;

- виконавчого листа № 757/61607/16-ц, виданого 10 квітня 2018 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми інфляційних витрат у розмірі 80 620,46 грн, трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 19 440,94 грн, а всього 100 061,40 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 280,15 грн;

- виконавчого листа № 2-3189/12, виданого 19 березня 2014 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми основної заборгованості 278 600,00 грн, трьох відсотків річних - 13 595,89 грн, а всього 292 195,89 грн, та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 922,00 грн;

- виконавчого листа № 757/23170/18-ц, виданого 06 червня 2019 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 16 296,49 грн та судового збору в розмірі 704,80 грн.

У ході проведення виконавчих дій виконавець перевірив майновий стан боржника ОСОБА_2 , виявив належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме: земельну ділянку за адресою: Київська область, Макарівський район, село Соболівка, Забуянська сільська рада, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0044, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,1251 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0037, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а. с. 147-151).

Зазначені земельні ділянки описано та арештовано виконавцем, що підтверджується постановою про арешт майна боржника від 17 квітня 2018 року та постановою про опис та арешт майна боржника від 11 червня 2018 року (а. с. 152-153, 154-156).

Грошові кошти або будь-яке інше рухоме/нерухоме майно, зареєстровані за боржником станом на 2018 рік не виявлено (а. с. 111, 112, 114, 116, 118, 119, 121-124, 127, 128, 130, 131, 133-137, 138-142, 144).

Згідно із положеннями Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець земельні ділянки оцінив та передав на реалізацію відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (а. с. 157-159, 161-162).

Зазначені земельні ділянки тричі не продано на електронних торгах, про що організатором ДП СЕТАМ складено відповідні протоколи від 08 серпня 2018 року, 30 серпня 2018 року та 24 вересня 2018 року (а. с. 163-168).

Листом приватного виконавця Артемчука Т. В. від 01 жовтня 2018 року № 624, стягувачу запропоновано залишити за собою нереалізоване майно, а саме: земельну ділянку за адресою: Київська область, Макарівський район, село Соболівка, Забуянська сільська рада, площею 0,25 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0044, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,1251 га, кадастровий номер 3222782304:04:004:0037, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною третіх електронних торгів - 119 840,00 грн та 51 030,00 грн відповідно (а. с. 169).

Листом від 11 жовтня 2018 року стягувач ОСОБА_1 відмовився від зазначеної пропозиції, що згідно з положеннями пункту 5 частини четвертої статті 59, частини сьомої статті 61 Закону України Про виконавче провадження є підставою для зняття арешту з майна боржника (а. с. 170-171).

Постановою приватного виконавця Артемчука Т. В. від 18 жовтня 2018 року знято арешт із зазначених земельних ділянок, що належать боржнику ОСОБА_2 (а. с. 172-173).

З 04 червня 2005 року до 18 березня 2014 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2014 у справі № 757/2105/14-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 червня 2005 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 194, розірвано. Розподіл набутого у шлюбі майна не проводився.

Київський апеляційний суд постановою від 23 січня 2019 року у справі № 2-3189/12 частково задовольнив подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 44204242 про визначення та виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Визначив частку майна боржника ОСОБА_2 , яким він володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 у майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 ; нежитловій будівлі - приміщенні лазні загальною площею 182,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 ; домоволодінні за адресою: АДРЕСА_4 ; кочегарці, загальною площею 87,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; конторі, загальною площею 199,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; транспортному засобі CITROEN BERLINGO, вантажний малотоннажний фургон-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 - на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 10 вересня 2009 року; транспортному засобі RANGE ROVER 4.2, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 ; транспортному засобі LAND ROVER DEFENDER, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; транспортному засобі ЗАЗ 110557, вантажний малотоннажний пікап-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 ; транспортному засобі MERCEDES-BENZ CL 600, легковий купе-В, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 (а. с. 177-183).

Постановою приватного виконавця Артемчука Т. В. від 09 квітня 2019 року накладено арешт на частку майна боржника у розмірі Ѕ, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю - приміщення лазні загальною площею 182,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ; кочегарку, загальною площею 87,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; контору, загальною площею 199,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; транспортний засіб CITROEN BERLINGO, вантажний малотоннажний фургон-В, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 - на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 10 вересня 2009 року; транспортний засіб RANGE ROVER 4.2, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 ; транспортний засіб LAND ROVER DEFENDER, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; транспортний засіб ЗАЗ 110557, вантажний малотоннажний пікап-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/Номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 ;транспортний засіб MERCEDES-BENZ CL 600, легковий купе-В, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_14 (а. с. 184-185).

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-3189/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний виконавець передчасно звернувся до суду з поданням, не виконавши усі дії з примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При примусовому виконанні судового рішення, для вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника яким він спільно володіє з іншими особами, правове значення має визначена судом частка боржника, на яку звертається стягнення в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Належних та допустимих доказів щодо визначення частки боржника ОСОБА_2 , яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , та на яку звертається стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження № 56269106, а також оцінки цього майна для визначення співмірності вартості нерухомого майна боржника борговим зобов`язанням, матеріали подання приватного виконавця не містять, і таких доказів заявник не надав під час судового розгляду справи.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна є крайнім заходом виконання судового рішення і він може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Подання приватного виконавця не містить доказів, які б підтвердили вжиття виконавцем заходів для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (рухомого майна), також відсутні докази, що такого майна не встановлено або його не достатньо для виконання судового рішення в рамках зведеного виконавчого провадження № 56269106 від 24 квітня 2018 року.

Колегія суддів погоджується із таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом № 1404-VІІІ.

З огляду на статті 48, 53 Закону № 1404-VІІІ заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина п`ята та шоста статті 48 Закону № 1404-VІІІ).

Отже, відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом № 1404-VІІІ, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.

Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається з додержанням вимог статті 50 Закону № 1404-VІІІ, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону № 1404-VІІІ у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно (частина четверта статті 50 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суди встановили, що проведені приватним виконавцем заходи за зведеним виконавчим провадженням від 24 квітня 2018 року № 56269106 не призвели до задоволення вимог стягувача.

Нерухоме майно щодо якого приватний виконавець просить вирішити питання про звернення стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження від 24 квітня 2018 року № 56269106, де боржником є ОСОБА_2 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ОСОБА_3 (а. с. 201-203).

Частиною п`ятою та шостою статті 48 Закону № 1404-VІІІпередбачено, що у випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Правове значення для вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника при примусовому виконанні судового рішення, яким він спільно володіє з іншими особами, має визначена судом частка боржника, на яку звертається стягнення в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. При цьому, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна (частина перша статті 50 Закону № 1404-VІІІ).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що звертаючись із поданням прозвернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, приватний виконавець не надав доказів, які б підтвердили вжиття виконавцем заходів для виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника (рухомого майна), а також доказів щодо визначення та вартості частки майна боржника необхідних для здійснення виконання за виконавчими документами.

Рішення Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-3189/12 за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 44204242 про визначення та виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди, яким визначено частку майна боржника ОСОБА_2 , яким він володіє спільно із ОСОБА_3 , не має преюдиційного значення для розгляду справи, яка переглядається, оскільки не містять доказів про дійсну вартість цього майна, його стан, в тому числі технічний тощо, що позбавляє суд визначити співмірність вартості майна боржника борговим зобов`язанням.

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-3189/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Крім того, з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що Київський апеляційний суд 02 листопада 2021 року у справі № 2-3189/12 прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року про відмову у задоволенні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 44204242 про визначення та виділення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що приватний виконавець передчасно звернувся до суду з поданням, не виконавши усі дії з примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 48, 50, 57 Закону № 1404-VІІІ не знайшли свого підтвердження, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до власної переоцінки ним встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська