Ухвала

від 19.11.2021 по справі 237/4084/21

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/4084/21

Номер провадження 1-кс/237/905/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.21 року м.Курахове

Слідчий суддя Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021053690000483 від 12 жовтня 2021 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ст. 1971 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду звернувся дізнавач з клопотанням про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202105369000048 від 12 жовтня 2021 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ст. 1971 ч. 1 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає наступне.

12.10.2021 під час моніторингу сервісу «Публічна кадастрова карта» веб сайту «Держгеокадастр України» (http://land/gov/ua) встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1423383000:05:000:0680, площею 82 га., яка розташована за межамим. Гірникна території Покровського району, використовується невстановленими особами. Водночас, при цьому зазначений сервіс не містить відомостей суб`єкта речових прав на цю земельну ділянку.

Дане повідомлення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12021053690000483 від 12 жовтня 2021 року за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ст. 1971 ч. 1 КК України.

Встановлено, що 12 жовтня 2021 року у період часу з 17 год. 00 хв. по 17 год. 20 хв. дізнавачем сектору дізнання ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_5 було проведено огляд земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 1423383000:05:000:0680, цільове призначення якої ведення городництва та яка розташована за межами населеного пунктум. Гірник, Донецької області за участю начальника відділу № 3 Управління у Покровському району Головного управління держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_6 . Під час огляду встановлено, що вказана ділянка місцевості засаджена сільськогосподарською культурою соняшником на корені, яку було визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

Перевіривши наданніматеріаликлопотаннята дослідившидоказипоцих матеріалах,заслухавшидумку прокурора, який підтримав клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується, що ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021052670000016 від 1202105369000048 від 12 жовтня 2021 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ст. 1971 ч. 1 КК України.

З протоколу огляду місця подій від 12.10.2021 року встановлено, що земельна ділянка, місцевості засаджена сільськогосподарською культурою соняшником на корені.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1423383000:05:000:0680, цільове призначення якої ведення городництва належить Мар`їнській міській військово-цивільній адміністрації Покровського району Донецької області, яка залучена до провадження в якості потерпілого

Відповідно до допиту представника потерпілого ОСОБА_7 вказана земельна ділянка місцевості в оренду нікому не віддавалась, дозволи на обробку землі не надавались.

Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які згідно ч. 1 ст. 131 КПК України застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий, прокурор повинен довести, що завдяки застосуванню заходів забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст.171КПКУкраїни з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98КПК України.

Приписами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно зі ст.7,16 КПК Українизагальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчий суддя, застосовуючи такий вид обтяження, як арешт майна, повинен неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення що вищезазначена сільськогосподарська культурасоняшника має доказове значення під час розслідування кримінального проступку пов`язаного із самовільним захопленням землі та у подальшому може бути предметом реалізації щодо відшкодування шкоди завданої державі, а відтак з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення та перетворення вказаного майна є доцільним накласти на арешт на вищевказане майно.

Крім того, слідчий суддя враховує, що накладення арешту на сільськогосподарську культурусоняшника є розумним та співмірним щодо завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання дізнавача сектору дізнання ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Курахівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021053690000483 від 12 жовтня 2021 року, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ст. 1971 ч. 1 КК України задовольнити.

Накласти арешт на сільськогосподарську культуру соняшника, яка засаджена на земельній ділянці 1423383000:05:000:0680, цільове призначення якої введення городництва, на площі 40 га, біологічною врожайністю культури «на кореню».

Покласти на посадових та службових осіб Агенства з Розшуку та Менеджменту Активів (вул. Бориса Грінченка, 1, Київ, 01001) обов`язок забезпечення належного зберігання посіву соняшника, забезпечення контролю за якістю та кількістю арештованого майна.

Надати дозвіл посадовим та службовим особам Агенства з Розшуку та Менеджменту Активів (вул. Бориса Грінченка, 1, Київ, 01001) на збір та реалізацію посіву соняшника.

Ухвала може бути оскаржена до безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1