Рішення

від 25.11.2021 по справі 420/14547/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14547/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості №UA500500/2021/000146/2 від 11.05.2021 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00288 від 11.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачам - є безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, підлягають скасуванню.

18.08.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

06.09.2021 року ухвалою суду позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою для залишення позову без руху.

07.10.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвала суду про відкриття провадження по справі направлена на адресу відповідача. Проте, відповідачем, у встановлений ухвалою суду строк не надано до суду відзив на позовну заяву.

Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

06.07.2019 року між компанією YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED (Китай), як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП , як покупцем, укладено договір поставки товару № 0607/1, відповідно до положень п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину цього Договору (а.с.47-54).

06.07.2019 року сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки товару № 0607/1 від 06.07.2019 року, за якою сторони домовились, що страхування багажу за Договором поставки товарів № 0607/1 від 06 липня 2019 року - є правом, а не обов`язком сторін Договору. Сторони домовились визнати не чинними й. п. 3.6, 3.7 договору № 0607/1 від 06 липня 2019 року (а.с.36-37).

10.08.2020 року компанією YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED (Китай), та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП укладено додаткову угоду № 4 до договору поставки товару № 0607/1 від 06.07.2019 року, за якою сторони, зокрема, домовились, щодо до предмета договору: п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених Контрактом, Продавець зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити товари (далі - Товар ), кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (Специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід`ємну частину нього Контракту (а.с.38-46).

В п. 4.3 та 4.3.1 вказаної додаткової угоди № 4 визначено, що оплата може здійснюватись як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочки платежу. Оплата може проводитись частинами (а.с.41).

На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED поставило позивачу партію товару та з метою здійснення митного оформлення товару, позивачем до Одеської митниці Держмитслужби була подана митна декларація №UA500500/2021/020991 від 11.05.2021 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору (а.с.76).

До митного оформлення позивачем було надано документи: пакувальні листи від 11.03.2021 року; рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 року; коносамент від 18.03.2021 року; автотранспортні накладні від 10.05.2021 року; сертифікати про походження товару від 07.04.2021 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 10.05.2021 року; доповнення № 1 від 06.07.2019 року; доповнення № 4 від 10.08.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 06.07.2019 року; некласифікований внутрішній договір від 05.03.2018 року; акти зважування від 09.05. та 10.05.2021 року; копії митних декларацій країни відправлення від 12.03.2021 року.

Розглянувши митну декларацію та додані документи митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару;

2. п.п. 4.3 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що оплата за товар може бути здійснена, як у вигляді передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. П.п. 5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 №0607/1 також передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар або можливе здійснення передоплати на умовах, що зазначені в інвойсі. Проте, в наданих до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-02, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-03, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-04, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-05, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-06, відсутні умови оплати;

3. п.п. 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 №0607/1 передбачено, що поставка товару буде здійснюватись на умовах CFR Одеса, Чорноморська, Южний (Інкотермс 2010). П.п. 3.1 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що поставка товару повинна здійснюватись на умовах, визначених для кожної поставки в Специфікаціях та/або інвойсі, відповідно до Інкотермс 2010 . В наданому до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-02, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-03, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-04, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-05, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-06, зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копіях митних декларацій країни відправлення зазначено інші умови поставки;

4. прайс-листи не містять згідно загальноприйнятної світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо (а.с.10).

Митним органом декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми виробника товару.

11.05.2021 року ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП на зауваження митного органу щодо наданої декларації та документів, надала відповідь з поясненнями та, зокрема, зазначено, що всі можливі документи в рамках даної митної декларації декларантом надано до митниці, інших чи додаткових документів надати немає можливості (а.с.83-84).

В оскаржуваному рішенні відносно наданих позивачем документів митним органом зазначено, що декларантом не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були.

Митним органом після отримання документів було ініційовано процедуру консультацій, в ході яких Позивачем були надані роз`яснення, які на думку позивача могли б підтвердити можливість декларування товару заявленого у митній декларації №UA500500/2021/020991 за першим методом - ціною договору.

Проте, відповідачем не взято до уваги пояснення позивача та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00288 від 11.05.2021 року та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000146/2 від 11.05.2021 року.

Як вбачається зі спірного рішення, митним органом було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО Інспектор ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості задекларованих товарів, за відомостями Держмитслужби, по товару є більшим - 5,52 дол. за 1 кг нетто.

Отже, відповідачем здійснено коригування митної вартості товару поданого позивачем до розмитнення та збільшено вартість товару, з чим позивач не погоджується.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-2 ст. 53 МКУ визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МКУ встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 МКУ передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МКУ встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 МКУ закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч. 2-3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 МКУ, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 МКУ передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 МКУ встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 МКУ визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МКУ передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

1. до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару;

2. п.п. 4.3 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що оплата за товар може бути здійснена, як у вигляді передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. П.п. 5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 №0607/1 також передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар або можливе здійснення передоплати на умовах, що зазначені в інвойсі. Проте, в наданих до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-02, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-03, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-04, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-05, рахунок-фактура (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-06, відсутні умови оплати;

3. п.п. 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.04.2019 №0607/1 передбачено, що поставка товару буде здійснюватись на умовах CFR Одеса, Чорноморська, Южний (Інкотермс 2010). П.п. 3.1 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що поставка товару повинна здійснюватись на умовах, визначених для кожної поставки в Специфікаціях та/або інвойсі, відповідно до Інкотермс 2010 . В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-02, рахунку-фактурі (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-03, рахунку-фактурі (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-04, рахунку-фактурі (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-05, рахунку-фактурі (інвойс) від 11.03.2021 №J25421-06, зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копіях митних декларацій країни відправлення зазначено інші умови поставки;

4. прайс-листи не містять згідно загальноприйнятної світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.

Згідно ст.А.9 Перевірка - упаковка - маркування Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

До того ж, декларант у поясненнях, наданих до митного органу, пояснив, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32 , в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими продавцем не передбачалось.

Також, в п. 5.6 розділу 5 Упаковка та маркування додаткової угоди № 4 від 10.08.2020 року зазначено, що сторони погодили, що Товар поставляється Покупцю у беззворотній упаковці (а.с.42).

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо відсутності в інвойсах від 11.03.2021 №J25421-02, №J25421-03, №J25421-04, №J25421-05, №J25421-06 інформації щодо умов оплати.

Інвойс - це розрахунковий документ, який використовується під час міжнародної торгівлі. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага) тощо. До того ж, форма зазначених документів не передбачає такого обов`язкового реквізиту як умови оплати.

07.05.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові по справі № 826/10527/17 (адміністративне провадження № К/9901/30257/19) перевірив правильне застосування судами попередніх інстанцій застосування норми частини третьої статті 53 МК, зробивши висновок, що чинне законодавство не встановлює обов`язкової вимоги щодо зазначення в інвойсі умов платежу, а надані Товариством документи в сукупності підтверджують всі складові митної вартості, зазначені в них відомості не викликають об`єктивних сумнівів.

Відповідно до умов, визначених сторонами договору, а саме п. 5.1 договору поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року встановлено, що можливе здійснення передплати за партію товару на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі (а.с.49), та п. 4.3.2 додаткової угоди №4, встановлено, що передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу (а.с.41).

Отже, зауваження щодо відсутності в інвойсах умов оплати товару є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо зауваження відповідача за № 3, суд зазначає наступне.

Сторони договору визначили наступні умови поставки: п. 3.4 договору поставки товару № 0607/1 від 06.07.2019 року - поставка товарів буде виконуватись на умовах CFR, Одеса, Чорноморськ , Южний (Інкотермс 2010) (а.с.48); п. 12.1 додаткової угоди № 4 - угода повністю змінює розділи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 договору поставки товару № 0607/1 від 06.07.2019 року (а.с.45); п. 3.1 додаткової угоди № 4 - поставка товару повинна здійснюватись під час морського перевезення на умовах, визначених для кожної поставки в Специфікації та/або інвойсі, відповідно до Інкотермс-2010 (а.с.40).

Судом встановлено, що сторони узгодили здійснення поставки на умовах визначених в інвойсі. Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не несе відповідальності за її заповнення. Розбіжність умов поставки у митній декларації країни відправлення та інвойсах виникла через використання різних редакції Інкотермс, проте дані вирази є еквівалентними. Отже, дане зауваження є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо відсутності у прайс-листі терміну дії, умов платежу, передбачених систем знижок, термінів поставки товарів, характеру тари та упаковки тощо, суд зазначає наступне.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №820/859/17.

До того ж, зазначені відомості наявні у прайс-листах, які були надані до митного оформлення, є достатніми для отримання інформації щодо умов продажу товару.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Враховуючи, що інформація, яка міститься у прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що прайс-листи містять достатню інформацію щодо умов продажу товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умов оплати товару (терміни та розміри оплати) безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано до Одеської митниці Держмитслужби відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем - є безпідставними та необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості та картка відмови, що прийняті на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є такими, що належать до скасування.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею: рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000146/2 від 11.05.2021 року та картки відмови Одеської митниці Державної митної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00288 від 11.05.2021 року.

Крім того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 року у справі № 804/16980/14, від 06.02.2018 у справі № 815/2013/15.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу та витрат, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Проте, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано угоду №25/09/19 про надання правової допомоги від 25.09.2019 року, додаткову угоду №6 до угоди про надання правової допомоги №25/09/19 від 26.07.2021 року, звіт №6 щодо обсягу вартості витраченого ефективного часу від 26.07.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2021 року, рахунок від 10.08.2021 року, платіжне доручення №116 від 10.0805.2021 року.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88 Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, акт приймання-передачі наданих послуг - це первинний документ, який фіксує закінчення будь-яких послуг та приймання їх замовником за кількістю, якістю та у відповідний строк. Тому дата складання такого документу не може передувати строкам виконання послуг.

Так, зі звіту № 6 судом встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу по справі № 420/9054/21 позивачем включено наступні завдання:

- правовий аналіз рішення про коригування митної вартості товарів - 30хв - 1000 грн.;

- підготовка правової позиції про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки-відмови прийнятті митної декларації - 30хв - 1000 грн.;

- підготовка позовної заяви Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки-відмови прийнятті B оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів митної декларації, митному комерційного призначення; підготовка додатків до позовної заяви - 2 год.30 хв. - 2000 грн.;

- супровід справи в Одеському окружному адміністративному суді і у П`ятому апеляційному адміністративному суді - 30хв - 1000 грн.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, акт приймання-передачі наданих послуг та звіт №6 щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу складено та підписано до закінчення надання адвокатом послуг, зокрема, що стосується супроводу спарви в П`ятому апеляційному адміністративному суді. Також вказані документи містять різні суми витрат, а саме акт приймання-передачі наданих послуг - 6000 грн, звіт №6 - 5000 грн.

При цьому, на підтвердження оплати витрат на правову допомогу надано платіжне доручення № 116 від 10.08.2021 року на суму 26000,00 грн, які сплачені за надані послуги згідно додаткової угоду № 6 до угоди про надання правової допомоги № 250919 від 25.09.2019 року. Таким чином, неможливо встановити реальний обсяг витрат позивача на правову допомогу.

Суд зазначає, що включення до складу витрат на правничу допомогу правового аналізу рішення про коригування митної вартості товарів, підготовки правової позиції про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки-відмови прийнятті митної декларації є необґрунтованим, оскільки вони не входять до складу витрат на правничу допомогу по справі та частково дублюються завданням з підготовки позовної заяви.

Водночас, до суду не надано доказів та пояснень в чому саме полягав супровід справи в Одеському окружному адміністративному суді з урахуванням того, що відкриті судові засідання не проводилися, з матеріалами справи уповноважений представник позивача не ознайомлювався, жодної заяви чи клопотання, окрім позовної заяви та клопотання про долучення доказів на понесення витрат на правничу допомогу, з боку позивача до суду не надходило. При цьому, розгляд справи у П`ятому апеляційному адміністративному суді жодним чином не стосується витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню за даним позовом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що надані позивачем докази витрат на правову допомогу неможливо вважати належними та допустимими, тому вимога позивача в частині стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3-6 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи, надано рахунок-фактура №9-1874 від 01.09.2021 року, платіжне доручення №5 від 01.09.2021 року на суму 5938,00 грн., акт №9-1874-1 здачі-прийняття робіт від 10.09.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Подібного висновку дійшов КАС ВС у Постанові від 31.03.2020 року у справі № 160/7049/19.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби витрат позивача, що пов`язані із розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-А, код ЄДРПОУ 43096047) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200019/2 від 23.07.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної митної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00481 від 23.07.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп) та витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 5938,00 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова