Ухвала

від 26.11.2021 по справі 305/641/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 305/641/17

провадження № 61-18601ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у вказаній вище справі.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду прийнято 04 жовтня 2021 року, повний текст складено 13 жовтня 2021 року, останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення з дня складення повного судового рішення (з урахуванням вихідних) є 12 листопада 2021 року.

За викладених обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 подана в передбачений законом строк.

Пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Як вбачається із оскаржуваної постанови , ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року було залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у якості правонаступників померлої ОСОБА_4 .

У порушення пункту 3 частини другої та пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача - ОСОБА_3 , місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити відомості щодо відповідача - ОСОБА_3 та його місце проживання чи перебування.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 4 11 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає положення пунктів 1-3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного судового рішення, суд прийняв оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права, визначених у ряді постанов Верховного Суду, не обґрунтувавши відступу від окремих правових висновків, висловлених у постановах суду касаційної інстанції.

Проте таке обґрунтування підстав касаційного оскарження не є належним виконанням частини другої статті 389 ЦПК України.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав, на яких вона подається, оскільки ним не конкретизовано норму права, у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги і копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 23 грудня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко