Постанова

від 29.11.2021 по справі 334/8539/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 листопада 2021 року

справа № 334/8539/18

провадження № 61- 4634св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Державний ощадний банк України ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Брокбізнес ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року в складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі - АТ Ощадбанк ) та просив стягнути на його користь 150 307, 83 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), 800 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 46 202, 24 грн інфляційних втрат, 40 000 грн завданих збитків, а також 20 000 грн щомісячно у зв`язку з втратою працездатності.

В обґрунтування позову зазначав, що 05 вересня 2016 року приблизно о 15:00 год на ділянці автодороги 26 км Бориспіль-Київ сталася ДТП за участю автомобілів Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_2 , під час якої він перебував в автомобілі Honda CR-V під керуванням його дружини ОСОБА_1 .

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року водія автомобіля Ford Transit Connect ОСОБА_2 , який на момент ДТП виконував посадові обов`язки інкасатора-водія АТ Ощадбанк , було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строком на 1 рік. На підставі частини першої статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено іспитовий строк на 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ Ощадбанк задоволено частково, стягнуто з банку на її користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Внаслідок ДТП він отримав тяжкі травми, на лікування яких було витрачено 150 307,83 грн.

Окрім цього він зазнав моральних страждань, пов`язаних з втратою працездатності, оскільки будучи особою з інвалідністю II групи, він не має можливості використовувати автомобіль, який не підлягає відновленню після ДТП. Крім того, стан здоров'я не дозволяє йомув в подальшому керувати транспортним засобом. Будучи адвокатом, він втратив можливість займатися адвокатською практикою, у зв`язку з чим не може фінансово забезпечувати себе та свою сім`ю.

З метою подальшої оплати лікування дружина, діючи в його інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності, отримала кредит у розмірі 8 000 доларів США, що на момент укладання договору складало 200 000 грн.

За користування кредитом було сплачено 40 000 грн процентів, які є збитками.

Відповідач проігнорував вимогу щодо надання коштів на його лікування, тому розмір інфляційних втрат від суми витрат на лікування за період з 12 вересня 2016 року по 11 вересня 2018 року складає 46 202, 24 грн.

Оскільки на момент вчинення ДТП водій ОСОБА_2 виконував посадові обов`язки інкасатора-водія АТ Ощадбанк , ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ Ощадбанк на користь ОСОБА_1 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент ДТП цивільна правова відповідальність АТ Ощадбанк як власника автомобіля Ford TransitConnect, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК Брокбізнес .

Відповідно до абзацу 1 пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Встановлено, що ОСОБА_1 як потерпілий внаслідок ДТП та власник пошкодженого транспортного засобу Honda CR -V, державний номерний знак НОМЕР_1 , не звертався до ПрАТ СК Брокбізнес як до страховика АТ Ощадбанк із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач не позбавлений права звернутися до страхової компанії щодо відшкодування заподіяної його здоров`ю шкоди в межах страхової суми.

Стягнення вказаних коштів з відповідача буде суперечити меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Вимоги про здійснення на користь позивача щомісячних виплат у розмірі 20 000 грн не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність таких вимог.

На користь позивача підлягає стягненню 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди з урахуванням заподіяних йому душевних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України у справі № 6-725цс16.

Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважав, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним, та суд не має права відмовити у задоволенні позову, якщо цивільно-правова відповідальність такої особи застрахована.

Суд належним чином не дослідив докази у справі щодо стягнення щомісячних виплат та відшкодування збитків.

Безпідставною є відмова у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

28 квітня 2020 року справа № 334/8539/20 надійшла до Верховного Суду.

АТ Ощадбанк направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 вересня 2016 року приблизно о 15:30 год відбулася ДТП за участю автомобіля Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час зміни напрямку руху ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ford Transit Connect, у порушення підпункту б пункту 2.3. та пункту 10.1 Правил дорожнього руху України не врахував дорожню обстановку, не переконався, що виконання цього маневру буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху, та допустив зіткнення з автомобілем Honda CR-V, на передньому пасажирському сидінні якого в момент ДТП знаходився позивач ОСОБА_1 . Від удару автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , перекинувся на дах. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді саден м`яких тканин кінцівок, забою м`яких тканин голови та струсу головного мозку; тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому правої ключиці зі зміщенням, множинних переломів ребер зліва та компресійно-уламкового перелому тіла Th4 хребця грудного відділу хребта; а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта у вигляді косо-поперекового перелому справа, зліва передньої і задньої дужок хребця С1, перелому нижнього суглобового відростку хребця С6 зі зміщенням уламків та перелому тіла хребця С7 шийного відділу хребта.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року водія АТ Ощадбанк ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строком на 1 рік. На підставі частини першої статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено іспитовий строк на 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до АТ Ощадбанк задоволено частково. Стягнуто з АТ Ощадбанк на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 під час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з АТ Ощадбанк .

Відповідно до виписки з медичної карти № 3276 стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення, при зверненні за медичною допомогою 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 було встановлено основний діагноз: поєднана краніо-вертебральна травма, закрита хребтово-спинномозкова травма, багатоуламкові переломи С1,С6,С7 хребців, виражений больовий синдром по типу цервікобрахіалгії ліворуч, Frankel D, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, виражений цефалічний синдром.

Суди встановили, що порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з вчиненням ДТП та отриманням ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність АТ Ощадбанк як власника автомобіля Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК Брокбізнес на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу № АК/4590902 від 26 липня 2016 року, згідно з яким страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого, складає 200 000 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV ).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Оскільки ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, до АТ Ощадбанк , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК Брокбізнес , правильними є висновки судів про те, що його вимоги про стягнення з банку майнової шкоди та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів не довів наявність правових підстав для відшкодування на його користь 40 000 грн збитків та стягнення щомісячних виплат у розмірі 20 000 грн внаслідок втрати ним працездатності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За положеннями статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок ДТП, суди попередніх інстанцій, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко