Ухвала

від 20.06.2024 по справі 334/8539/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:334/8539/18

Провадження №: 6/755/501/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

з секретарем Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів, у якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, що виданий 03.11.2023 року у справі №334/8539/18 Дніпровським районним судом міста Києва.

А також просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» безпідставно одержані кошти у розмірі 8 970,00 грн., за виконавчим документом виданим 03.11.2023 року у справі №334/8539/18.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.02.2020 та постановою Верховного Суду від 29.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. за відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог, а саме, стягнення матеріальної шкоди заподіяної в наслідок ДТП у сумі 150307,83 грн., моральної шкоди у сумі 730 000 грн., інфляційних втрату сумі 46202,24 грн., та здійснення оплати у сумі 20 000 грн. щомісячно у зв`язку з втратою працездатності відмовлено.

На виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі №334/8539/18 від 11.10.2019, видано виконавчий лист від 03.11.2023 про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди

На момент видачі виконавчого листа Банком в повному обсязі виконано рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18.

30.12.2021 року Банком сплачено на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн. із утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно вимог чинного законодавства України, що підтверджується меморіальними ордерами

Таким чином, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18 було виконано.

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ «Ощадбанк» 8 970,00 грн. основного боргу, 4 456,71 грн. 3% річних за користування чужими коштами, 10 774,35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2023 у справі №755/1935/22-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 1 504,78 грн. інфляційних втрат, 534,51 грн. три проценти річних; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з АТ «Ощадбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Банку постановою Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі 755/1935/22-ц (Додаток 12) апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 06.04.2023 без змін.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми, стягнутої за рішенням суду на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, було здійснено Банком у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з цим висновок суду першої інстанції про неправомірність дій Банку щодо утримання сум ПДФО та військового збору з сум моральної шкоди під час виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2019 у справі №334/8539/18 не відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Отже, відповідно до висновку викладеного Київським апеляційним судом в Постанові від 26.12.2023 у справі №755/1935/22-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про стягнення 8 970,00 грн. основного боргу, 4 556,71 грн. трьох процентів річних за користування чужими коштами, 10 774,35 грн. інфляційних втрат.

рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18 Банком виконано в повному обсязі.

13.12.2023 року постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №73588952 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №334/8539/18 від 03.11.2023 про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. за відшкодування моральної шкоди, зі стягненням виконавчого збору в сумі 7 000,00 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.

18.12.2023 року Банком сплачено на користь ОСОБА_1 8 970,00 грн. моральної шкоди, що підтверджується копією платіжної інструкції (МО) від 18.12.2023 22898 (#1458085931911) на суму 8 970,00 грн.

Отже, ОСОБА_1 безпідставно одержано за виконавчим документом 8 970,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції (МО) від 18.12.2023 22898 (#1458085931911) на суму 8 970,00 грн.

В судове засідання сторони не з"явились, що не перешкоджає розгляду питання по суті.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.02.2020 та постановою Верховного Суду від 29.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. за відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог, а саме, стягнення матеріальної шкоди заподіяної в наслідок ДТП у сумі 150307,83 грн., моральної шкоди у сумі 730 000 грн., інфляційних втрату сумі 46202,24 грн., та здійснення оплати у сумі 20 000 грн. щомісячно у зв`язку з втратою працездатності відмовлено.

На виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі №334/8539/18 від 11.10.2019, видано виконавчий лист від 03.11.2023 року про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, 30.12.2021 року Банком сплачено на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн. із утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджується меморіальними ордерами, а саме: від 30.12.2021 року №0652654411 (#890652654411 про перерахування Стягувачу 61 030,00 грн., від 30.12.2021 року №0634265211 (#890634265211 Банком на користь держави було сплачено ПДФО від моральної шкоди в розмірі 8 280,00 грн., від 30.12.2021 року №0634477011 (#890634477011 Банком сплачено на користь держави військовий збір в розмірі 690,00 грн.

Згідно п. 163.1 ст. 163 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями пп. 164.2.14 п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції на день виконання рішення суд) передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітноїплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV цього Кодексу.

В підпункті 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею і 63 цього Кодексу.

Виходячи з положень пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.4. п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За приписами Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 було встановлено в розмірі 6 000 грн.

Таким чином, чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, визначений пп. 164.2.14. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України становив 24 000,00 грн.

Отже, сума відшкодування моральної шкоди, яка перевищувала зазначений в пп. 164.2.14. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року становила 46 000 грн (70 000 грн (сума відшкодування моральної шкоди за рішенням суду) - 24000грн (чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2021)).

З вищезазначеного слідує, що податок на доходи фізичних осіб, виходячи зі ставки 18% від 46000 грн (сума перевищення чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, передбаченого пп. 164.2.14 п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України) повинен становити 8 280 грн, а військовий збір, виходячи зі ставки 1,5% від суми 46 000 грн повинен становити суму 690 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що саме в зазначених вище розмірах податок на доходи фізичних осіб та військовий збір Банком, як податковим агентом, було утримано та сплачено при виплаті позивачу суми відшкодування моральної шкоди, на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.10.2019 року у справі №334/8539/18.

Відтак, сума, яка підлягала сплаті безпосередньо позивачу, відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства, повинна складати 61 030 грн, яка і була перерахована відповідачем позивачу.

Таким чином, банком на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2019 по справі №334/8539/18 та за виконавчим листом, що виданий 03.11.2023 року у справі №334/8539/18 про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 сплачено кошти, загальний обсяг яких підтверджується: копією меморіального ордеру від 30.12.2021 №0652654411 (#890652654411 перераховано Стягувачу 61030,00 грн. відшкодування моральної шкоди; копією меморіального ордеру від 30.12.2021 №0634265211 (#890634265211 Банком на користь держави було сплачено ПДФО від моральної шкоди в розмірі 8 280,00 грн.; копією меморіального ордеру від 30.12.2021 №0634477011 (#890634477011 Банком сплачено на користь держави військовий збір в розмірі 690,00 грн.; копією платіжної інструкції (МО) від 18.12.2023 22898 (#1458085931911) на суму 8 970,00 грн.

На підставі вище викладеного, фактично за виконавчим листом, що виданий 03.11.2023 року у справі №334/8539/18 стягнуто на користь ОСОБА_1 78 970,00 грн., з яких сума у розмірі 8 970,00 грн., є надмірно сплаченою на користь стягувача та такою, яка безпідставно набута ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст. ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Аналізуючи вище викладені факти, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» безпідставно одержані кошти у розмірі 8 970,00 грн., що були стягнуті за виконавчим листом виданим 03.11.2023 року у справі №334/8539/18.

Разом з тим, за положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 р. у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015р., наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З п.п. 5, 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктами 5, 6 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814 визначено, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.

Судове рішення вважається виконаним лише після отримання повідомлення про його виконання в повному обсязі (пункт 10 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814).

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

За таких обставин, оскільки Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» виконано в повному обсязі зобов`язання за виконавчим листом, що виданий 03.11.2023 року у справі №334/8539/18 Дніпровським районним судом міста Києва, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вище викладеного, заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 82, 432, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів - задовльнити.

Виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 334/8539/18 від 03.11.2023 року визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» безпідставно отриманні кошти у розмірі 8 970,00 грн., що були стягнуті за виконавчим листом № 334/8539/18 від 03.11.2023 року виданим Дніпровським районним судом м. Києва.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна карга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 20 червня 2024 року.

Суддя: