Ухвала

від 26.11.2021 по справі 686/25795/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/25795/21

Провадження № 1-кс/686/11897/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021240000000500 від 29.09.2021, за ознаками кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту мобільний телефон iPhone 6, мобільний телефон Samsung SM-A605FN, ноутбук «Lenovo», міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику на ім`я ОСОБА_5 , ноутбук «Asus», ноутбук «HP», що перебувають у володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучені під час обшуку 24.11.2021., з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.

В обґрунтування даного клопотання слідчою зазначено, що до СУ ГУНП в Хмельницькій області надійшли матеріали Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про те, що група осіб, за попередньою змовою між собою, вчиняють несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем.

Під час досудового розслідування встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є керівником ТОВ «Оксіко», основним видом діяльності якого є діяльність туристичних агентств. Встановлено, що ОСОБА_5 пропонує своїм клієнтам отримати підроблене міжнародне свідоцтво про вакцинацію з метою безперешкодного перетину кордону. Для виготовлення та видачі таких свідоцтв вимагається надіслати фотографії закордонного паспорту на телефон ОСОБА_5 через месенджер «Viber» та проінформувати про останні виїзди за кордон з метою уникнення проведення «вакцинації» під час фактичного перебування клієнта за межами території України.

Так, 24.11.2021 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:

-мобільний телефон iPhone 6;

-мобільний телефон Samsung SM-A605FN;

-ноутбук «Lenovo»;

-міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику на ім`я ОСОБА_5 .

Так, 24.11.2021 в ході проведення обшуку в офісному приміщені № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ОСОБА_5 , виявлено та вилучено:

-ноутбук «Asus»;

-ноутбук «HP».

Вищевказані вилучені об`єкти поміщено до окремих спеціальних пакетів, які упаковано належним чином та підписано учасниками слідчої дії.

Для забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність накладення арешту на вище вказані об`єкти.

Крім цього, в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення вказані об`єкти, а також майно будуть використанні при проведенні слідчих дій.

Слідча в судове засідання не з`явилася, проте, в її клопотанні міститься прохання про розгляд справи за її відсутності, просить його задовольнити.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до статті 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

У силу ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Із зазначеної ухвали слідчого судді від 08.11.2021 вбачається, що дозвіл на проведення обшуку надавався, зокрема відшукання та вилучення мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, міжнародних свідоцтв про вакцинацію.

Відтак, слід зазначити, що вилучені речі відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути предметом кримінального правопорушення, а також зберегли на собі його сліди, та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цій стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Накладення арешту на указане майно є тимчасовим заходом.

У разі встановлення обставин, за яких в подальшому застосуванні цього заходу буде відсутня потреба, він може бути скасований повністю або частково слідчим суддею, зокрема за клопотанням власника майна.

У силу ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як вбачається із прохальної частини клопотання, слідчий просить накласти арешт на зазначене майно із застосуванням заборон відчуження користування та розпорядження його власнику.

Менш обтяжливий спосіб арешту майна на думку слідчого судді, призведе до неможливості його збереження та може призвести до перетворення, передачі, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.

З огляду на викладене,клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12021240000000500 від 29.09.2021 р. з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на: мобільний телефон iPhone 6, мобільний телефон Samsung SM-A605FN, ноутбук «Lenovo», міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику на ім`я ОСОБА_5 , ноутбук «Asus», ноутбук «HP», вилучені у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обшуку 24.11.2021.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_3 .

Ухвала про арешт виконується негайно.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя