Ухвала

від 22.11.2021 по справі 752/25395/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3578/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/25395/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2021 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку, за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:217:0018, у кримінальному провадженні №12020100000000278, відомості щодо якого внесені 19.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.368 КК України, а саме на: грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, які по купюрам зазначені в додатку № 1 до протоколу обшуку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити та зобов`язати прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 повернути грошові кошти у сумі 213800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США; 21765 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) Євро; 2520 )дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник власника майна зазначає, що рішення слідчого судді про накладення арешту на майно є необґрунтоване, у зв`язку з неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, слідчим суддею було проігноровано те, що судом було відмовлено у наданні дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення грошових коштів, а вилучені під час обшуку грошові кошти належать ОСОБА_6 . Натомість ОСОБА_6 є колишнім чоловіком ОСОБА_6 , у будинку, у якому було здійснено обшук, не проживає, не користується та будь-якого відношення до нього не має.

Арештовані грошові кошти є власністю ОСОБА_6 , набуті останньою у законний спосіб внаслідок продажу квартири, від матері та шляхом накопичення особистих збережень останньої.

На думку апелянта, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, не перевірив співрозмірність втручання у права власника майна завданням кримінального провадження, оскільки, ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_6 не повідомлено про підозру, та будь-якого статусу в рамках зазначеного кримінального провадження або доказів їх причетності до зазначеного у клопотання прокурора кримінального правопорушення останні не мають.

Слідчий суддя не перевірив, а прокурор не навів достатніх підстав вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Долучена до клопотання постанова про визнання майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить підтверджень того, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, а лише містить формальні посилання на те, що вказане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився та подав клопотання, у якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна, просив її відхилити, а апеляційний розгляд здійснювати без його участі. Зважаючи на вказане, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, оскільки вказане не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000278 від 19.03.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що на території міста Києва діє організована злочинна група осіб, члени якої зорганізували у стійке злочинне об`єднання, яке займається протизаконною діяльністю пов`язаною із вимаганням грошових коштів у суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю з торгових точок (МАФів) облаштованих у підземних переходах станцій метро Шевченківського, Солом`янського, Печерського та Голосіївського районів міста Києва.

На виконання доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення осіб, які причетні до організації та вчинення вищезазначених протизаконних дій від Головного відділу по боротьбі з корупцією та злочинністю Головного управління СБУ України у м. Києві та Київській області, надійшло письмове інформування про причетність до вчинення вказаних злочинів ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який контролює збір грошових коштів з оренди приміщень в підземному пішохідному переході на НСК «Олімпійська» та здійснює силову підтримку в конфліктних ситуаціях з дрібними підприємцями.

Крім того зазначено, що схема протизаконної діяльності організованої злочинної групи, побудована в ході наступного перебігу подій та умисно вжитих заходів, а саме: Київською міською Державною адміністрацією (КМДА) у 2012 році, безкоштовно було передано підземні пішохідні переходи міста Києва у користування «інвесторам» на умовах, що приватні фірми самі фінансуватимуть зміст цих об`єктів (ремонти і прибирання) і боротимуться із стихійною торгівлею.

Зокрема, підприємцям було надано право встановлювати в підземних пішохідних переходах торгові точки, безконтрольно і у будь-якій кількості, без обмежень.

Таким чином, між «інвесторами» строком на п`ять років було розподілено у кількості 228 підземних пішохідних переходів Києва:

- 61 підземний пішохідний перехід у Голосіївському і Деснянському районах м. Києва - ТОВ «Торгова Рада» (розпорядження КМДА від 19.12.2011 №2408);

- 47 підземних пішохідних переходів у Шевченківському і Дніпровському районах м. Києва - ТОВ «Макс-торг 2011» (розпорядження КМДА від 04.05.2012 №718);

- 38 підземних пішохідних переходів у Оболонському і Подільському районах м. Києва - ТОВ «Український будівельний холдинг» (розпорядження КМДА від 31.05.2012 №894);

- 45 підземних пішохідних переходів у Дарницькому і Святошинському районах м. Києва - ТОВ «Сентіс» (розпорядження від 23.06.2012 КМДА №1058);

- 37 підземних пішохідних переходів у Печерському і Солом`янському районах м. Києва - ТОВ «Містер Клин» (розпорядження КМДА від 31.05.2012 №905).

На той час основна частина підземних пішохідних переходів у місті Києві використовувалася особами, які укладали угоди на оренду їх площ з Київрадою, за мінімальні грошові кошти.

Одним із таких інвесторів у 2012 році став депутат Київради, голова комісії з питань торгівлі ОСОБА_11 , який контролював значну кількість посередницьких структур, що здавали ці торгові площі в суборенду.

Юридичними особами, які у 2012 році уклали інвестиційні договори відповідно до вищезазначеного переліку були:

-ТОВ «Торгова Рада» (код ЄДРПОУ 37269145), було засноване 30.09.2010 року громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Після чого, станом на 2014 рік, підприємство було зареєстроване на ім`я ОСОБА_14 , який на той час був помічником-консультантом Голови комісії Київради з питань торгівлі ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , який являється братом ОСОБА_16 ;

- ТОВ «Макс-торг 2011» (код ЄДРПОУ 37932495) було засноване 22.11.2011 року громадянами ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Після цього, станом на 2014 рік, підприємство було зареєстроване на ім`я ОСОБА_19 - партнера Олександра Бродського по громадській організації «Союз-підприємців Шевченківського району «Сузір`я»;

-ТОВ «Аванта-Груп», засноване громадянами ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ;

-ТОВ «Містер Клин» (код ЄДРПОУ 35391689), засноване 30.08.2007 року громадянами ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Після цього, станом на 2014 рік, підприємство було зареєстроване на ОСОБА_16 і ОСОБА_24 .

Згідно прийнятих Київрадою рішень від 04.09.2014 №62/62 та №746/746 від 25.12.2014 до Департаменту містобудування і архітектури КМДА було поставлено завдання очистити переходи від незаконних торгових точок, і надалі у сфері «лоткової торгівлі» користуватися тільки процедурами, затвердженими міськрадою для Тимчасових споруд (ВС, кіоски, МАФи).

В подальшому, у травні 2015 року у Київській міській Державній адміністрації (КМДА) не відреагували на вимогу КП «Київавтодор» відмінити усі зазначені договори. За оперативними даними, жоден з інвесторів не дотримався своїх зобов`язань: не ремонтував переходи і не покращував їх технічний стан, займаючись лише організацією торгівлі.

Також, у 2016 році Верховний суд України визнав незаконними майже усі інвестиційні договори Київської міської Державної адміністрації (КМДА) за змістом підземних переходів столиці приватними фірмами. Суд визнав, що угоди, здійснені сторонами при укладенні таких інвестиційних договорів, були уявними - були спрямовані на приховування угод по оренді об`єктів комунального майна, якими є підземні пішохідні переходи.

13.05.2021 року прокурором на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:217:0018.

В ході даного обшуку прокурором було вилучено грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, які покупюрно зазначені в додатку № 1 до протоколу обшуку.

13.05.2021 року зазначені предмети та документи постановою прокурора у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України.

14.05.2021 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2021 року задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку, за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:217:0018, у кримінальному провадженні №12020100000000278, відомості щодо якого внесені 19.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.368 КК України, а саме на: грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, які по купюрам зазначені в додатку № 1 до протоколу обшуку.

Задовольняючи частково клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з того, що вилучені грошові кошти у житловому будинку, яким користується ОСОБА_9 , відповідають вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України і у встановленому порядку визнані речовими доказами, однак доводи прокурора щодо необхідності застосування заборони будь-кому та будь-яким чином користуватись, розпоряджатись та відчужувати вищевказані грошові кошти є необґрунтованими, оскільки можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі майна.

Проте, колегія суддів з таким висновком слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 84 КПК Україниречові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно, а саме на: грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, прокурор повинен був зазначити, яке відношення власник майна має до вчинення кримінальних правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 не має жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення, останній не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні представником ОСОБА_7 було долучено заяву ОСОБА_6 , завірену приватним нотаріусом ОСОБА_25 , у якому власник майна зазначила, що вказані грошові кошти належать останній, були здобуті внаслідок багаторічних збережень її, її сина ОСОБА_26 та матері ОСОБА_27 . Крім того, остання є розлученою з ОСОБА_9 , а його особисті речі за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речового доказу арештованих грошових коштів.

Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді.

Постанова прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 від 13.05.2021 року про визнання матеріальних об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100000000278 від 19.03.2020 року, ґрунтується фактично на тому, що зазначені грошові кошти можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте, будь - яких підтверджень тому, що вказані грошові кошти, на які накладено арешт, були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України постанова прокурора не містить.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе їх використання.

Прокурор та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказані грошові кошти не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга представника власника майна задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку, за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:217:0018, у кримінальному провадженні №12020100000000278, відомості щодо якого внесені 19.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.368 КК України, а саме на: грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, які по купюрам зазначені в додатку № 1 до протоколу обшуку, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку, за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:217:0018, у кримінальному провадженні №12020100000000278, відомості щодо якого внесені 19.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.368 КК України, а саме на: грошові кошти у сумі 213 800 (двісті тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, 21 765 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) Євро, 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) Канадських доларів, які по купюрам зазначені в додатку № 1 до протоколу обшуку, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3