Постанова

від 30.11.2021 по справі 916/3168/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3168/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : С.І. Колоколов,

суддів : Будішевська Л.О., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Глущенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Науменко О.В., довіреність № 23-9/48, дата видачі: 02.08.21;

від відповідача - Щукін О.С. , ордер серія ВН № 1061905, дата видачі: 25.08.21.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області від „05» липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „15» липня 2021р.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області 17.02.2020р.

у справі № 916/3168/19

За позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА"

про стягнення 2270088,39 грн.,

головуючий суддя: Літвінов С.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 30.11.2021р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ Готель Одеса про стягнення 2 270 088,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, №КД-19667 від 20.10.2015 щодо компенсації позивачу понесених ним витрат на утримання готельного комплексу Одеса .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 позов ДП "Одеський морський торговельний порт" задоволено. Стягнуто з ТОВ Готель Одеса на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 270 088,39 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у ТОВ "Готель Одеса" існують зобов`язання щодо компенсації витрат з утримання готельного комплексу «Одеса» , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, проте відповідач в порушення умов договору №КД-19667 від 20.10.2015 не компенсував позивачу частину понесених ним витрат.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 скасовано частково. Стягнуто з ТОВ Готель Одеса на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 258 601,86 грн. В решті позову відмовлено.

На переконання апеляційного суду позовні вимоги щодо стягнення 258 601,86 грн. компенсації витрат позивача на утримання персоналу готельного комплексу «Одеса» є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору №КД-19667 від 20.10.2015. Проте, вимоги про стягнення 20% витрат позивача на оплату вартості робіт з розробки проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готелю Одеса за договором від 24.11.2015 № КД-19745 між ДП Одеський морський торговельний порт та ТОВ Експертпроект не підлягали задоволенню, тому що вказані роботи були виконані за відсутності погодження ТОВ Готель Одеса , як співвласника готельного комплексу «Одеса» . За умовами договору №КД-19667 від 20.10.2015 право здійснювати витрати з утримання готельного комплексу «Одеса» є виключно у ТОВ Готель Одеса , а не у позивача. До того ж відповідач не є стороною договору від 24.11.2015 № КД-19745 з ТОВ Експертпроект .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 виправлено описку у резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 щодо суми витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка підлягає сплаті ДП Одеський морський торговельний порт на користь ТОВ Готель Одеса . Стягнуто 45 258,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а не 5 818,54 грн. відповідно до постанови від 04.11.2020.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 916/3168/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" на користь Державного підприємства Одеський морський торговельний порт 2 011 486,53 грн. та розподілу судових витрат. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі № 916/3168/19 залишено без змін. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 916/3168/19 залишено без змін. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 916/3168/19 скасовано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 62 446,58 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний господарський суд внаслідок неналежного дослідження поданих до суду доказів безпідставно відмовив у стягненні з ТОВ Готель Одеса на користь ДП "Одеський морський торговельний порт" 2 011 486,53 грн. витрат з розробки проектної документації, помилково скасував прийняте з дотриманням вимог закону рішення місцевого суду про задоволення позову в цій частині, а тому касаційна скарга ДП Одеський морський торговельний порт підлягає частковому задоволенню.

12.02.2018 на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021 року, видані відповідні накази.

01.06.2021 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив дане судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В якості нововиявлених обставин відповідач зазначив істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду.

Зокрема, заявник зазначає, що 21.05.2021 набрало законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.04.2021 по справі № 947/7256/21, яким, у тому числі, була визнана недійсною із моменту видачі довіреність від 08.10.2014, яка видана від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА Бусигіним Анатолієм Павловичем на ОСОБА_1 , що була посвідчена Данілюком А.І., Віце-консулом Консульства України у м. Малага (Іспанія), реєстровий номер 570/4-1559-14. При цьому, саме вчинення певних юридично значущих дій третьою особою - ОСОБА_1 від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА на підставі вказаної довіреності обумовило у подальшому стягнення із ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19.

ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА вважає, що така обставина, як недійсність із моменту видачі довіреності, що стала відомою ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА лише 21.05.2021 після набрання законної сили рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.04.2021 по справі № 947/7256/21 є нововиявленою обставиною, враховуючи яку має бути переглянуте рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19 згідно ст. 320 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2021р. у справі №916/3168/19 (суддя Літвінов С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 скасовано. У задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" 51076 грн. 99 коп. судового збору, сплаченого за перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Судове рішення мотивоване наявністю нововиявлених обставин, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення від 17.02.2020р., а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлений іншим судом факт визнання недійсною із моменту видачі довіреності, виданої 08 жовтня 2014 року від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на ОСОБА_1 , що була посвідчена ОСОБА_3 , Віце-консулом Консульства України у м. Малага (Іспанія), реєстровий номер 570/4-1559-14, є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 по справі №916/3168/19 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА про стягнення 2 270 088,39 грн., відмовити ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19; залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, прийнятим з недотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що в рішенні Київського районного суду міста Одеси від 15.04.2021 по справі № 947/7256/21 вказано, що директор Товариства ОСОБА_2 був відсторонений від виконання обов`язків 08.10.2014 рішенням Загальних зборів учасників Товариства від 02.10.2014. Тобто в той самий день - 08.10.2014, коли ним була видана довіреність на ОСОБА_4 .

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців можна побачити, що у Товариства декілька разів змінювався директор. З 17.05.2016 до 10.09.2020 керівником Товариства був ОСОБА_2 .

Скаржник вважає, що ОСОБА_2 міг не бути повідомленим про відсторонення в день підписання довіреності - 08.10.2014. Однак пізніше та протягом свого перебування на посаді директора з 2016-2020 він вже не міг не знати про своє відсторонення від роботи, яке сталося 08.10.2014 та, відповідно, знав про те, що не мав права підписувати будь-які документи.

Справа №916/3168/19 розглядається починаючи з жовтня 2019, тобто ще з того моменту, коли ОСОБА_2 був керівником Товариства. Однак жодного разу у судовому засіданні відповідачем не було зазначено про те, що довіреність від 08.10.2014 видана незаконно.

Таким чином, на думку скаржника, керівництво Товариства не могло не бути обізнаним щодо незаконності довіреності від 08.10.2014р.

Крім того, апелянт вважає, що Товариству було відомо про рішення, прийняте Загальними зборами учасників 02.10.2014, тобто обставини, встановленні рішенням суду від 15.04.2021 щодо недійсності довіреності, є новим доказом, а не ново виявленою обставиною. Нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, є різними поняттями оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

На підставі недійсної довіреності ОСОБА_1 підписаний договір №КД-19667 від 20.10.2015, на підставі якого стягнуті кошти відповідно до рішення суду по справі №916/3168/19. Однак Товариством не подано позов про визнання недійсним даного договору, тобто він до сьогодні є діючим та всі зобов`язання за ним є чинними, а вимог про визнання його недійсним Товариством не заявлено.

Скаржник зазначає, що господарський суд не врахував факт обізнаності Товариства про недійсність довіреності на момент розгляду даної справи та, навіть, взагалі цю обставину не досліджував, що призвело до прийняття ним незаконного рішення. Таким чином, господарським судом було неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 клопотання Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 року у справі № 916/3168/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від „05» липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „15» липня 2021р. у справі № 916/3168/19; призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на 21 жовтня 2021 року о 14:00 год.

03.09.2021 року від ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021р. у справі №916/3168/19 без змін.

12.10.2021 від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшла відповідь на відзив.

18.10.2021 від ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021р. у справі №916/3168/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Колоколова С.І., судді: Будішевська Л.О., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 прийнято справу № 916/3168/19 до провадження та розпочати апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Будішевської Л.О., Ярош А.І. Призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на 21 жовтня 2021 року о 14:00 год.

21.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката Щукіна О.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 продовжено строк розгляду справи №916/3168/19 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/3168/19 Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" відбудеться 30 листопада 2021 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 30.11.2021 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України ).

За приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (Постанова ВС від 21 лютого 2018 року справа № 454/3003/14-ц, ЄДРСРУ № 72378039).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, отже суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

В даному випадку, заявник, як на нововиявлену обставину посилається на рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2021 року по справі № 947/7256/21, яке набрало законної сили 21.05.2021р.

Зокрема, заявник зазначає, що 21.05.2021 набрало законної сили рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.04.2021 по справі № 947/7256/21, яким, у тому числі, була визнана недійсною із моменту видачі довіреність від 08.10.2014, яка видана від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА Бусигіним Анатолієм Павловичем на ОСОБА_1 , що була посвідчена Данілюком А.І., Віце-консулом Консульства України у м. Малага (Іспанія), реєстровий номер 570/4-1559-14. При цьому, саме вчинення певних юридично значущих дій третьою особою - ОСОБА_1 від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА на підставі вказаної довіреності обумовило у подальшому стягнення із ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19.

Як встановлено господарським судом, приймаючи рішення у справі №916/3168/19, яким були задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" в повному обсязі, 20.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬ ОДЕСА» (далі - Співвласник 1, Товариство) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (далі - Співвласник, Порт) (далі разом - Сторони, Співвласники) було укладено Договір про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю № КД-19667 (далі - Договір № КД-19667).

Згідно до п. 2.5.1. Договору № КД-19667 витрати включають, але не обмежуються: основну та додаткову заробітну плату персоналу; єдиний соціальний внесок на заробітну плату; витрати на навчання, перекваліфікацію, підвищення професійного рівня персоналу, тренінги, тощо; витрати на придбання та обладнання та інвентар для забезпечення діяльності готелю; витрати на придбання матеріалів, хімічних засобів та ін. для утримання готельних номерів, конференц-залів, бізнес-центру та територій загального користування; витрати на продукти харчування та напої для забезпечення діяльності ресторанів та барів; витрати на уніформу та спец одяг для персоналу; витрати на малоцінні та швидкозношувані предмети (в т.ч. канцелярські товари) для забезпечення роботи адміністративного апарату; витрати на експлуатацію та утримання будівель та споруд, в т.ч. комунальні платежі; витрати на поточний ремонт та поліпшення будівель та споруд; витрати на поточний ремонт та утримання обладнання, устаткування та інвентарю; витрати на експлуатацію та утримання транспорту; витрати на послуги телефонії та мобільного зв`язку; витрати на послуги сторонніх організацій; витрати на відрядження; витрати на рекламу та маркетинг; витрати на сплату агентської винагороди туристичним операторам (агентам); витрати на консультаційні, аудиторські, юридичні та нотаріальні послуги, пов`язані з забезпеченням нормальної діяльності; податки, збори, обов`язкові платежі, в тому числі компенсацію плати за земельну ділянку; витрати на оренду майна, призначеного для надання готельних та ін. послуг; страхування майна та відповідальності перед третіми особами; інші витрати, які у майбутньому призведуть до підвищення якості послуг або до збільшення фінансових результатів.

Співвласники після підписання Договору, у разі необхідності, укладають між собою окремі угоди про компенсацію відповідної частки витрат на утримання Готелю, якщо такі мали місце (комунальні послуги, заробітна плата персоналу, що забезпечує охорону, пожежний та технічний нагляд та інше) до вводу в експлуатацію Готелю, у тому числі і до укладання Договору (п. 2.5.3. Договору № КД-19667).

Згідно до п. 2.12. Договору № КД-19667 якщо один із Співвласників відмовляється брати участь у витратах, передбачених умовами цього Договору, інший Співвласник може здійснювати їх самостійно та в подальшому вимагати від іншого Співвласника відшкодування понесених витрат (компенсацію) відповідно до умов Договору, а у разі неможливості такої компенсації - у судовому порядку.

Також судом в рішенні було зазначено, що листом від 31.07.2015 за №31/07/15-1 співвласник-1 надав згоду співвласнику-2 на проведення конкурсу на виконання «Робіт по розробці проектної документації «Капітальний ремонт будівлі готель «Одеса» інв. №090100» за умови присутності представника ТОВ «Готель Одеса» при роботі конкурсної комісії. Вказаним листом співвласник-1 також підтвердив свою згоду на укладання за результатами проведеного конкурсу тристороннього договору, з участю відповідача у фінансуванні вказаних робіт у розмірі 20%.

24.11.2015 між ДП «Одеський морський торговельний порт» (замовник) та ТОВ «Експертпроект» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт №КД-19745, згідно з п. 1.1 якого, виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до отриманого від замовника завдання на розробку проектної документації щодо об`єкта «Капітальний ремонт будівлі готелю «Одеса» інв. № 090100, виконати роботи з розробки проектної документації об`єкту «Капітальний ремонт будівлі готелю «Одеса» інв. №090100, відповідно до діючих нормативних документів та стандартів, а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і оплатити виконавцю вартість виконаних робіт.

Окрім того, листом від 11.12.2015 за №11/12/15-4 ТОВ «Готель Одеса» підтвердило намір компенсувати частку витрат на розробку проектної документації, однак за умови, що датою виконання робіт буде дата підписання акту здачі-прийняття робіт.

Також, у відповідь на лист позивача від 25.12.2015 за №47/10-138 листом від 19.01.2016 за №1 ТОВ «Готель Одеса» надало згоду щодо компенсації витрат на утримання персоналу у розмірі 20/100 відповідно до п. 2.5.3 договору №КД- 19667 та інших витрат, що можуть виникнути до введення готелю в експлуатацію.

Як зазначено місцевим господарським судом, у постанові Верховного Суду від 21.01.2021р., якою залишено рішення Господарського суду від 17.02.2020р. без змін, вказано, що матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Готель Одеса» вчиняло дії щодо самостійного замовлення та оплати проектної документації щодо капітального ремонту будівлі готельного комплексу «Одеса» , повідомляло про такі наміри ДП «Одеський морський торговельний порт» . Навпаки, наявними у справі доказами підтверджується, що ТОВ «Готель Одеса» погоджувалось з необхідністю як проведення ремонту готельного комплексу «Одеса» , так і з оплатою проектних робіт ДП «Одеський морський торговельний порт» та з подальшим відшкодуванням 20% їх вартості відповідачем. Господарським судом встановлено, що всі вищезазначені листи від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА було складено, підписано та скріплено печаткою ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, виданої 08.10.2014 року від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА Бусигіним Анатолієм Павловичем та посвідченої Данілюком А.І., Віце-консулом Консульства України у м. Малага (Іспанія), реєстровий номер 570/4-1559-14

Як зазначалося вище, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2021 року по справі № 947/7256/21 (набрало законної сили 21 травня 2021 року) вищезазначена довіреність була визнана недійсною із моменту її видачі, тобто з 08.10.2014 року.

Відповідно, ОСОБА_1 не мав повноважень на прийняття від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА зобов`язань перед ДП ОМТП , визначених у підписаних ОСОБА_1 від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА листах від 31 липня 2015 року за № 31/07/15-1; від її грудня 2015 року №11/12/15- 4; від 19 січня 2016 року № 1.

Таким чином, ОСОБА_1 на дату складання вищезазначених листів був неналежним представником ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА , що діяв на підставі недійсної Довіреності та не міг приймати які-небудь зобов`язання від імені ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА .

Отже, господарський суд дійшов висновку, що нововиявленою обставиною у справі № 916/3168/19 є не рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2021 року у справі № 947/7256/21, а обставина, яка цим рішенням встановлена - недійсність довіреності із моменту її видачі. Саме встановлена недійсність довіреності із моменту її видачі за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення у справі № 916/3168/19. Ці обставини є належним чином засвідченими, а саме підтверджені належними і допустимим доказами - рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 квітня 2021 року у справі № 947/7256/21.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується та зазначає, що на підставі недійсної довіреності ОСОБА_1 підписаний договір № КД-19667 від 20.10.2015р., на підставі якого стягнуті кошти відповідно до рішення суду по справі №916/3168/19. Однак, відповідачем не подано позов про визнання недійсним даного договору, тобто він до сьогодні є діючим та всі зобов`язання за ним є чинними.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 викладено правовий висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правочину має місце тільки тоді:

- коли неправомірність, а отже і недійсність правочину встановлена прямим приписом закону.

У цьому випадку правочин є недійсним тому, що визначений як такий у законі. Він неправомірний і не створює правових наслідків, будучи недійсним вже в момент вчинення, оскільки припис закону існує і забороняє такі дії зараз і на майбутнє. Такий правочин є нікчемним і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не потребується.

- якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

У цьому випадку презумпція правомірності правочину діє в момент укладення правочину, оскільки він не порушує заборони конкретної норми закону (або в момент укладення правочину порушення закону залишається прихованим, невідомим іншим особам).

Проте, правомірність правочину може бути оспорена однією зі сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак правочин може бути визнаний судом недійсним. Варто звернути увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України суд може визнати правочин недійсним на підставах, встановлених законом. Тобто, і в цих випадках презумпція правомірності може бути спростована лише за наявності припису закону, що забороняє такі дії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на час прийняття судом рішення у справі №916/3168/19, договір №КД-19667 від 20.10.2015р. був чинним, та не був скасований, в тому числі у судовому порядку, а відтак прийняття вказаного рішення Київським районним судом міста Одеси від 15 квітня 2021 року у справі № 947/7256/21 не є нововиявленою обставиною у розумінні ст.320 ГПК України, а тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19 і відповідно задоволення відповідної заяви ТОВ "ГОТЕЛЬ ОДЕСА".

Наведені вище обставини спростовують доводи, викладені відповідачем у заяві за нововиявленими обставинами стосовно того, що визнання недійсним довіреності від 08.10.2014, є нововиявленою обставиною для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у даній справі.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин висновки суду першої інстанції не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі позивача знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 року у справі № 916/3168/19 не відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і є достатні правові підстави для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ ГОТЕЛЬ ОДЕСА про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 у справі №916/3168/19 та залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 277,281- 284 ГПК України, суд постановив:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити.

2. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області 17.02.2020р. у справі № 916/3168/19.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 року у справі № 916/3168/19 - скасувати.

4.Залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі № 916/3168/19.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОТЕЛЬ ОДЕСА" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд у розмірі 76 615,49 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 01.12.2021р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя А.І. Ярош