Рішення

від 22.11.2021 по справі 921/444/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2021 рокуСправа № 921/444/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Юрковська В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Аянот Олесі Романівни, АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Приватного підприємства "Білокриниця", 47013, с.Білокриниця, Тернопільська обл., Кременецький р-н;

про: стягнення суми боргу 41200,00 грн., штрафу у сумі 22 800,00 грн., та пеню у розмірі 2 749, 60 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача:

Суть справи.

Фізична особа-підприємець Аянот Олеся Романівна звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства Білокриниця про стягнення суми боргу 41200,00 грн., штрафу у сумі 22 800,00 грн., та пеню у розмірі 2 749, 60 грн.

Позиція позивача.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за договором №5 від 01.09.2020 з оплати суми основного боргу. Відповідно до п.7.6. Договору за прострочення Замовником виконання своїх обов`язків за Договором встановлено штраф у розмірі 25% від суми Договору, тобто 22 800 грн.*25%/ 100%= 22800 грн. Також згідно із розрахунку пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 2749,60 грн. Вказане підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт загальна сума яких становила 91200 грн.

Позивач в своїй Заяві посилається на ст.11, ст. 256,ст. 257ст. 509,ст. 525, ст. 526,ст. 610, ст. 612,ст. 625ст. 629, ст. 901, ст. 903, Цивільного кодексу, ст.173, ст 174 Господарського Кодексу України.

Заперечення відповідача.

30.07.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов Відзив на позовну заяву №без номера від 28.07.2021 (вх. №6266), в якому ПП Білокриниця не погоджується із такою позицією позивача.

Відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Аянот Олесі Романівни до Приватного підприємства Білокриниця , стягнення штрафу у сумі 22 800 грн. та пеню у розмірі 2 749,60 відмовити з наступних підстав:

- Претензія №1 05.03.2021, яка надійшла від позивача не відповідає нормативно-правовим актам;

- Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт не містить дату закінчення виконання робіт та місце складання акту зазначено м. Маріуполь, замість с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області;

- пунктом 10.1 Договору №5 від 01.09.2020 передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до моменту завершення взаєморозрахунків, тобто визначеного терміну договір не містить;

Також відповідач зазначає, що 05.07.2021 (справа №921/385/21 ) була винесена Ухвала Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) про скасування судового наказу від 11.06.2021 року у справі №921/384/21 про стягнення з приватного підприємства Білокриниця на користь Фізичної особи-підприємця Аянот Олесі Романівни 41 200 грн. заборгованості та 227 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Відповідач у своєму відзиві посилається на ст. 180,ч.3, ст.222, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, ст.ст.213,218,549, 627,631,637 Цивільного кодексу України.

Відповідь на відзив позивача.

16.08.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла Відповідь на відзив №без номеру від 09.08.2021 (вх. №6714) від позивача, в якому зазначає, що наведені посилання у відзиві на позову заяву є необґрунтованими, безпідставними та незаконними з огляду на наступне:

- Претензію було складено позивачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства;

- жодних порушень у зазначеному акті №5 прийому-передачі виконаних робіт від 04.09.2020 саме м. Маріуполь немає та не може бути апріорі;

- жодних неточностей чи суперечностей у Договорі №5 від 01.09.2020 немає, оскільки відповідач сам не оскаржував даний договір, а тому посилання на його невідповідність закону є безпідставними.

А тому, позивач просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги фізичної особи-підприємця Аянот Олеся Романівни до Приватного підприємства Білокриниця про стягнення заборгованості, штрафу та пені за договором з врахуванням уточнень.

Рух справи.

Ухвалою від 09.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/444/2 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 07.09.2021 на 09 год. 30 хв.

26.07.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла Заява про уточнення позовної заяви в частині збільшення позовних вимог №без номера від 21.07.2021 ( вх. №6141), в якій позивач просить збільшити розмір позовних вимог в частині пункту 1 та задовольнити їх у наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства Білокриниця , (47013, Тернопільська Кременецький р-н, село Білокриниця, код ЄДРПОУ 31879740) на користь Фізичної особи - підприємця Аянот Олесі Романівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суму боргу 41200,00 грн.,яка виникла у зв`язку з невиконанням ПП Білокриниця договору №5 від 01.09.2020 р.

Стягнути з Приватного підприємства Білокриниця , (47013, Тернопільські Кременецький р-н, село Білокриниця, код ЄДРПОУ 31879740) на користь Фізичної особи- підприємця Аянот Олесі Романівни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) штраф у сумі 22800,00 грн. та пеню у розмірі 2749,60 грн. яка виникла у зв`язку з невиконанням ПП Білокриниця договору №5 від 01.09.2020 р.

Ухвалою від 07.09.2021 прийнято Заяву №без номера від 21.07.2021 (вх. №6141 від 26.07.2021) про уточнення позовної заяви в частині збільшення позовних вимог до розгляду та ухвалено в подальшому справу розглядати з врахуванням збільшених позовних вимог.

Ухвалою від 07.09.2021 з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/444/21 на тридцять днів після закінчення двохмісячного строку на проведення підготовчого провадження до 11.10.2021 року; відкладено підготовче засідання на 27.09. 2021 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 27.09.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №921/444/21 до судового розгляду по суті на 08.10.2021 на 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 08.10.21 розгляд справи по суті відкладено на 01.11. 2021 на 15 год. 00 хв.

Розгляд справи у вказану дату та час не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Хоми С.О. у відпустці з 01.11.2021 по 05.11.2021 (наказ № 239-В/ТМ від 29.10.2021).

Ухвалою від 15.11.2021 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи по суті у справі № 921/444/21 відбудеться 22.11.2021 о 14 год. 15 хв.

Явка сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився , хоча позивач повідомлений про слухання справи 22.11.2021 о 14 год.15 хв., про що свідчить телефонограма від 16.11.2021 №921/444/21/671/2021.

Представник позивача в Заявах про стягнення судових витрат з відповідача № без номера від 07.10.2021 (вх. №8278 від 08.10.2021) та №без номера від 25.10.2021 (вх. №8850 від 02.11.2021 просить суд розглянути справу №921/444/21 за позовною заявою Фізичної особи підприємця Аянот Олесі Романівни до Приватного підприємства Білокриниця про стягнення заборгованості, штрафу та пені за договором без участі представника Позивача Ботман Ольги Олександрівни.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про слухання справи в судовому засіданні 22.11.2021 о 14 год.15 хв., про що свідчить телефонограма від 16.11.2021 №921/444/21/670/2021.

Суд повідомляв сторони про слухання справи в судовому засіданні 22.11.2021 телефонограмами, з огляду на тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції з 10 листопада 2021 року,про що здійснено Господарським судом Тернопільської області оголошення 10.11.2021 на офіційному сайті.

Згідно п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про судове засідання, має місце повторна неявка в судове засідання , а тому суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

Розгляд заяв та клопотань.

Заяви та клопотання від учасників справи не поступили.

Господарський процес.

Судом не оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення за відсутності представників сторін.

Суд розглянувши наявні матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

01.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Аянот Олесею Романівною ( далі Виконавець) та Приватним підприємством Білокриниця (далі - Замовник) укладено договір №5.

Відповідно до п.1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець виконує комплекс робіт з захисту рослин, на землях ПП Білокриниця .

Згідно п.1.3. договору роботи за Договором вважаються виконаними після підписання Сторонами Акта прийому-передачі робіт.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість Договору складає 91200 грн. 00 коп.

В 3 розділі договору зазначені обов`язки сторін , а саме виконавець зобов`язується: виконати роботи якісно до 03.09.2020 (п.п. 3.1.3. договору).

Відповідно до п.5.1. Договору оплата здійснюється в безготівковому порядку в національній грошовій одиниці,гривні.

Згідно п.5.3. договору решту суми вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3го робочого дня з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт на рахунок Виконавця.

Замовник у випадку несвоєчасного виконання умов п.5 до Договору( порядок розрахунків) ,виплачує Виконавцю штраф у розмірі 25% від суми договору і пеню у розмірі 0,04% від суми несплачених послугза кожний день прострочення до повного погашення заборгованості за даним договором (п.7.6. договору)

Актом № 5 від 04.09.2020 Виконавцем ФОП Аянот Олесею Романівною і Замовником ПП Білокриниця затверджено, що Виконавцем виконані роботи з захисту рослин згідно умов договору №5 від 01.09.2020,а саме :

-Обприскування сільськогосподарських культур згідно договору №5 від 01.09.2020 , 570 ГА, ціна 160,00 грн, загальна сума 91 200,00 грн.

В Акті зазначено, що роботи (послуги) виконані вчасно та в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Акт містить підписи і відбитки печаток обох сторін.

Відповідно до платіжного доручення №934 від 29.09.2020 ПП Білокриниця сплатило ФОП Аянот О.Р. 50 000 грн.

04.02.2021 ФОП Аянот О.Р. було надіслано Претензію №1 до ПП Білокриниця , за якою вимагає:

Розглянути претензію та сплатити суму боргу - 41200,00, а також штраф у розмірі 25% від суми Договору, що складає 22 800,00 грн. та пеню у розмірі 0,04% від суми несплачених послуг у розмірі2749,60 грн. на розрахунковий рахунок ФОП Аянот Олесі Романівни рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк м. Маріуполь, МФО 335429 упродовж 30 календарних днів з дня отримання цієї претензії.

У разі невиконання заявлених у цій претензії вимог в зазначений строк у повному обсязі, ми будемо змушені наполягати на сплаті завданих збитків, а також звернутися до суду за примусовим задоволенням наших вимог, що призведе до збільшення вашого боргу на суму завданих збитків, а також відшкодування судових витрат, пов`язаних із забезпеченням нам правової допомоги та розглядом справи в суді.

Позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором у розмірі 41 200,00 грн., штрафу 22800 грн. та пені 2749,60 грн.

Судовим наказом Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) від 11.06.2021 стягнено з ПП Білокриниця на користь Фізичної особи-підприємця Аянот О.Р. 41 200 грн. заборгованості та 227 грн. відшкодування витрат на плату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) від 11.06.2021 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Аянот Олесі Романівни у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ПП Білокриниця 22 800,00 грн. штрафу та 2749,60 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) від 05.07.2021 скасовано судовий наказ від 11.06.2021 у справі № 921/385/20 про стягнення з Приватного підприємства "Білокриниця" (с.Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, код 31879740) на користь Фізичної особи підприємця Аянот Олесі Романівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 41 200 (сорок одну тисячу двісті) грн. заборгованості та 227 грн. (двісті двадцять сім) грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; роз`яснено Фізичній особі підприємцю Аянот Олесі Романівни, АДРЕСА_1 , що заявлені нею вимоги можуть бути розглянуті у господарському суді в порядку спрощеного позовного провадження.

Оцінивши подані позивачем та відповідачем, докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності, суд дійшов до висновку про те, що позов слід задовольнити , при цьому виходячи із наступного.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву №без номеру від 28.07.2021 (вх. №6266 від 30.07.2021) зазначає, що ознайомившись з Претензією №1 від 05.03.2021, яка не відповідає нормативно-правовим актам, виходячи з наступного.

Позивачем не були представлені докази, що підтверджують обставини на підставі яких зроблено претензію та перелік документів, що додаються до претензії.

Позивач у Відповіді на відзив №без номеру від 09.08.2021 зазначає, що усі докази (договір №5 від 01.09.2020, Акт№5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.09.2020, платіжне доручення №934 від 29.09.2020, на які посилався Позивач у претензії, наявні у Відповідача в оригіналах.

Наявність у Відповідача вказаних документів підтверджується самим Відповідачем у відзиві на позов, до якого він додав копії вказаних документів.

Відповідно до ч.3 ст. 222 Господарського кодексу України у претензії зазначаються:

повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред`являється;

дата пред`явлення і номер претензії;

обставини, на підставі яких пред`явлено претензію;

докази, що підтверджують ці обставини;

вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

платіжні реквізити заявника претензії;

перелік документів, що додаються до претензії

Згідно з ч.4 ст.22 Господарського кодексу України документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

А тому, суд погоджується з доводами позивача, оскільки Претензія №1 від 05.03.2021 складена з урахуванням вимог чинного законодавства.

Також відповідач вказує у відзиві, що Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначається найменування виконаних робіт, а саме роботи з обприскування сільськогосподарських культур на земельних частках (паї), які на правах оренди належать ПП Білокриниця місце складання якого зазначається за місцем виконання робіт, а це: с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області.

Позивачем, зазначено місце складання: місто Маріуполь, а також відсутня дата закінчення виконання робіт.

У відповідності до платіжного доручення №934 від 29.09.2020 ПП Білокриниця було здійснено часткову оплату за виконання робіт в розмірі: 50 000грн.

Крім того, у відповідності до п.5.3. який каже, що решту суми вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3-го робочого дня з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт на рахунок Виконавця, однак такий Акт прийому-передачі виконаних робіт містить ряд недоліків, зокрема відсутня дата та місце складання.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідно до п.1.1. Договору №5 від 01.09.2020 Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) виконує комплекс робіт з захисту рослин на землях ПП Білокриниця .

В той же час місце складання Акту №5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.09.2020 жодним чином не прив`язане до місця здійснення робіт за договором.

Суд дослідивши Акт№5 прийому-передачі виконаних робіт, який містить дату і місце складання акту, найменування робіт, загальну суму , підписи і печатки обох сторін, що свідчить про те, Виконавець погодився з тим, що роботи Позивачем виконані вчасно, в повному обсязі, та без жодних недоліків. А тому , суд вважає, Акт№5 прийому-передачі виконаних робіт від 04.09.2020 належним доказом.

Разом з тим, Відповідач вказує, що у відповідності до п.10.1 Договору який каже, що договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до моменту завершення взаєморозрахунків, тобто визначеного терміну договору вказано не було.

Викладений пункт Позивача у Претензії №1 від 04.02.2021 з приводу того, Замовник мав перерахувати оплату в повному обсязі до 10.09.2020 не відповідає умовам Договору №5 від 01.09.2020.

Відповідач посилається на ст.213,ч.1 ст.218, ч.1 ст. 631, ст.637 Цивільного кодексу України, 180 Господарського кодексу України та наголошує, що згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов`язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.

Позивач, не погоджується з відповідачем оскільки, пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами і діє до моменту завершення взаєморозрахунків за Договором.

Також, у відповідності до п.5.3. Договору суму вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3-го робочого дня з моменту підписання акту виконаних робіт на рахунок Виконавця вказаний в рахунку та акті виконаних робіт.

Акт виконаних робіт Відповідач підписав, однак, оплату у встановлений договором триденний строк, з моменту підписання акт, не здійснив.

Суд, не погоджується з доводами відповідача та погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст. 213 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 213 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 ст. 213 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторони в Договорі №5 від 01.09.2021 узгодили, що договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами і діє до моменту завершення взаєморозрахунків за Договором.

Відповідачем підписані та схвалені печатками Договір №5 та Акт прийому-передачі виконаних робіт № 5 від 04.09.2020, що підтверджує прийнятті на себе зобов`язання та прийняті роботи.

Також Відповідачем здійснена часткова оплата в сумі 50 000 грн. за платіжним дорученням №943 від 29.09.2021, в призначені платежу якого зазначено : Оплата за оприскування сільськогосподарських культур згідно рахунку №СФ-5 від 03.09.2020.

Відповідачем не було заявлено жодних зауважень щодо виконання робіт, також відповідач не оспорював даний договір в суді.

Судом встановлено, що недійсність Договору №5 від 01.09.2020 прямо не встановлена законом, а також на час розгляду справи в суді даний договір не визнаний судом недійсним, а відтак, договір є правомірним.

Також,оскільки відповідач здійснив часткову оплату, то слід вважати, що договір є укладеним.

Великою Палатою Верховного суду в своїй постанові по справі №338/180/17 від 05.06.2018 зроблено висновки, а саме:

- п.45.- Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

- п.46.- Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

- п.47.-Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

- п.48.- У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

- п.49.- З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відповідно до п.п. 3.1.3. договору №5 Виконавець зобов`язується виконати роботи якісно до 03.09.2021.

Оскільки Акт № 5 прийому передачі виконаних робіт був складений 04 вересня 2020 року, а відповідно до п.5.3. Договору суму вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3-го робочого дня з моменту підписання акту виконаних робіт на рахунок Виконавця вказаний в рахунку та акту виконаних робіт, то Замовник мав перерахувати оплату до 10.09.2020.

Також відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 18.11.2019 № 910/16750/18 закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Отже, за п.2.2. договору №5 загальна вартість Договору складає 91200 грн. 00 коп. Так як, Відповідачем оплачено 50 000 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №934 від 29.09.2020. А тому, сума боргу Відповідача за Договором №5 від 01.09.2021 становить 41 200 грн. 60 коп., чим порушує п.5.3. Договору.

Позивач також просить стягнути 22 800 грн. 00 коп. штрафу та 2749 грн. 60 коп. пені посилаючись на розрахунок штрафних санкцій долучений до справи.

Згідно п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6. Договору №5 від 01.09.2021 передбачено, що Замовник, у випадку несвоєчасного виконання умов п.5 до Договору, виплачує Виконавцю штраф у розмірі 25% від суми договору і пеню у розмірі 0,04% від суми несплачених послуг за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості за даним договором.

Судом перевірено правильність нарахування заявленої до стягнення позивачем суми штрафу в розмірі 22 800 грн. Суд вважає, що позивачем арифметично вірно та у відповідності з умовами договору здійснено нарахування штрафу.

Сума пені заявлена в розмірі 2 749,60 грн.( за період з 11.09.2020 по 28.09.2020 та з 29.09.2020 по 02.02.2021) .

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок суми пені з врахуванням нарахованого суми боргу та з врахуванням норм ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що сума пені за порушення строків сплати боргу складає 2062,20 грн. Вимоги щодо стягнення 687,40 грн. пені нарахованої на суму боргу є необґрунтовано заявлені.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (Правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17).

Відповідачем не доведено відсутності порушення ним зобов`язань за договором №5 від 01.09.2020, так і відсутності своєї вини у такому порушенні - зокрема, ним не надано доказів своєчасної і повної оплати за виконані роботи позивачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу 41 200,00 грн., штраф у сумі 22 800,00 грн. та пеню у розмірі 2 062,20 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та не суперечать нормам чинного законодавства.

З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу 41 200,00 грн. штраф у сумі 22 800,00 грн. та пеню у розмірі 2062,20грн. В решті вимог - в позові відмовити.

Судові витрати.

Щодо Заяви про стягнення судових витрат з відповідача, про долучення доказів судових витрат, понесених стороною Позивача № без номера від 07.10.2021 (вх. №8278 від 08.10.2021) та №без номера від 25.10.2021 (вх. №8850 від 02.11.2021), в розмірі 9777,00 грн.,суд зазначає наступне.

За змістом приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4, 5 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав копію договору №А-06-03-20 про надання правової допомоги від 06.03.2020, копію рахунку-фактури №6 від 01.02.2021, копію рахунку-фактури №44 від 18.06.2021, копію рахунку-фактури №54 від 05.08.2021, копію рахунку-фактури №55 від 09.08.2021, роздруківка платіжного доручення №91 від 02.02.2021, роздруківка меморіального ордеру №@PL551253 від 22.06.2021, роздруківка меморіального ордеру №@PL269561 від 12.08.2021, роздруківка меморіального ордеру №@PL267132 від 12.08.2021, копію акту прийому передачі виконаних послуг від 01.02.2021, копію акту прийому передачі виконаних послуг від 18.06.2021, копію акту прийому передачі виконаних послуг від 05.08.2021, копію акту прийому передачі виконаних послуг від 09.08.2021, копія квитанції про сплату судового збору №0.0.2174628530.1 від 24.06.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., згідно платіжного доручення №0.0.2174628530.1 від 24.06.2021.

З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2246,62 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Враховуючи, подані позивачем докази на підтвердження наданої правничої допомоги та факт часткового задоволення позову (наявні підстави, передбачені нормою п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, для покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат понесених ФОП Аянот О.Р. у зв`язку з розглядом справи підлягає задоволенню у розмірі, що становить 7422 грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Білокриниця , (47013, Тернопілльська обл., Кременецький р-н, село Білокриниця, код ЄДРПОУ 31879740) на користь особи-підприємця Аянот Олесі Романівни ( РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ):

- 41 200 грн. 00 коп. - сума боргу;

- 22800 грн. 00 коп. - штрафу;

- 2062 грн. 20 коп. - пені;

- 2246 грн.62 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат;

- 7422 грн.76 коп. - витрат на правничу допомогу.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складене: 30 листопада 2021 року.

Суддя С.О. Хома