Постанова

від 14.07.2022 по справі 921/444/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2022 р. Справа №921/444/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівГ.В. Орищин

О.С. Скрипчук

секретар судового засіданняКришталь М.Б.

розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Білокриниця, б/н від 16.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/4255/21 від 21.12.2021)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року (суддя Хома С.О., повний текст рішення складено 30.11.2021, м. Тернопіль)

у справі №921/444/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Аянот Олесі Романівни, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача Приватного підприємства "Білокриниця", с. Білокриниця, Кременецький район;Тернопільська область

про стягнення суми боргу 41 200,00 грн, штрафу у сумі 22 800,00 грн та пені у розмірі 2749, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна Фізичної особи-підприємця Аянот Олеся Романівна до Приватного підприємства «Білокриниця» про стягнення суми боргу 41200,00 грн, штрафу у сумі 22800,00 грн, та пеню у розмірі 2749, 60 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за договором №5 від 01.09.2020 з оплати суми основного боргу. Відповідно до п.7.6. Договору за прострочення Замовником виконання своїх обов`язків за Договором встановлено штраф у розмірі 25% від суми Договору, тобто 22 800 грн.*25%/ 100%= 22800 грн. Також згідно із розрахунку пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 2749,60 грн. Вказане підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт загальна сума яких становила 91200 грн.

Позивач в своїй заяві посилається на ст.11, ст. 256,ст. 257ст. 509,ст. 525, ст. 526,ст. 610, ст. 612,ст. 625ст. 629, ст. 901, ст. 903, Цивільного кодексу, ст.173, ст 174 Господарського Кодексу України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у справі №921/444/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Білокриниця» на користь особи-підприємця Аянот Олесі Романівни 41 200 грн. 00 коп. - сума боргу; 22800 грн. 00 коп. - штрафу; 2062 грн. 20 коп. - пені; 2246 грн.62 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат; 7422 грн.76 коп. - витрат на правничу допомогу. В решті вимог - в позові відмовлено.

Відповідачач Приватне підприємство "Білокриниця" не погодившись з винесеним рішенням подало апеляційну скаргу в якій вказує, на те, що рішення суду першої інстанції прийнято, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, що договір №5 від 01.09.2020 дійсно був укладений, договір не містить істотних умов строк дії договору.

Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства Білокриниця, б/н від 16.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/4255/21 від 21.12.2021) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у справі №921/444/21 залишено без руху, з підстав наведених в такій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Білокриниця, б/н від 16.12.2021 (вх. № апеляційного суду 01-05/4255/21 від 21.12.2021) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у справі №921/444/21. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи. Зобов`язано Господарському суду Тернопільської області невідкладно надіслати на адресу Західного апеляційного суду матеріали справи №921/444/21.

Відповідно до пункту 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №921/444/21 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства Білокриниця на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у справі №921/444/21 належить відмовити з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Аянот Олесею Романівною (далі Виконавець) та Приватним підприємством «Білокриниця» (далі - Замовник) укладено договір №5.

Відповідно до п.1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець виконує комплекс робіт з захисту рослин, на землях ПП «Білокриниця».

Згідно п.1.3. договору роботи за Договором вважаються виконаними після підписання Сторонами Акта прийому-передачі робіт.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість Договору складає 91200 грн. 00 коп.

В розділі 3 договору зазначені обов`язки сторін, а саме виконавець зобов`язується: виконати роботи якісно до 03.09.2020 (п.п. 3.1.3. договору).

Відповідно до п.5.1. Договору оплата здійснюється в безготівковому порядку в національній грошовій одиниці, гривні.

Згідно п.5.3. договору решту суми вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3-го робочого дня, з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт на рахунок Виконавця.

Замовник у випадку несвоєчасного виконання умов п.5 до Договору (порядок розрахунків), виплачує Виконавцю штраф у розмірі 25% від суми договору і пеню у розмірі 0,04% від суми несплачених послуг за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості за даним договором (п.7.6. договору).

Актом №5 від 04.09.2020 Виконавцем ФОП Аянот Олесею Романівною і Замовником ПП «Білокриниця» затверджено, що Виконавцем виконані роботи з захисту рослин згідно умов договору №5 від 01.09.2020, а саме:

- Обприскування сільськогосподарських культур згідно договору №5 від 01.09.2020, 570 ГА, ціна 160,00 грн, загальна сума 91 200,00 грн.

В Акті зазначено, що роботи (послуги) виконані вчасно та в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Акт містить підписи і відбитки печаток обох сторін.

Відповідно до платіжного доручення №934 від 29.09.2020 ПП «Білокриниця» сплатило ФОП Аянот О.Р. 50 000 грн.

04.02.2021 ФОП Аянот О.Р. було надіслано Претензію №1 до ПП «Білокриниця».

Позивач - ФОП Аянот О.Р. звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором у розмірі 41 200,00 грн, штрафу 22800 грн та пені 2749,60 грн.

Судовим наказом Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 стягнено з ПП «Білокриниця» на користь Фізичної особи-підприємця Аянот О.Р. 41 200 грн заборгованості та 227 грн відшкодування витрат на плату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Аянот Олесі Романівни у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ПП «Білокриниця» 22 800,00 грн штрафу та 2749,60 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2021 скасовано судовий наказ від 11.06.2021 у справі №921/385/20 про стягнення з Приватного підприємства "Білокриниця" на користь Фізичної особи підприємця Аянот Олесі Романівни 41 200 грн заборгованості та 227 грн відшкодування витрат на оплату судового збору; роз`яснено Фізичній особі підприємцю Аянот Олесі Романівни, що заявлені нею вимоги можуть бути розглянуті у господарському суді в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він містить обов`язкові реквізити, а саме дату і місце складання акту, найменування робіт, загальну суму, підписи і печатки обох сторін, що свідчить про те, Виконавець погодився з тим, що роботи Позивачем виконані вчасно, в повному обсязі, та без жодних недоліків. З огляду на викладене, Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт від 04.09.2020 є належним доказом, що підтверджує виконання робіт згідно договору.

Акт виконаних робіт відповідач-апелянт підписав, однак, оплату у встановлений договором триденний строк, з моменту підписання акт, не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст. 213 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 213 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 ст. 213 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторони в Договорі №5 від 01.09.2021 узгодили, що договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами і діє до моменту завершення взаєморозрахунків за Договором.

Відповідачем-апелянтом підписані та скріплені печатками Договір №5 та Акт прийому-передачі виконаних робіт №5 від 04.09.2020, що підтверджує прийнятті на себе зобов`язання та прийняті роботи.

Також відповідачем здійснена часткова оплата в сумі 50000 грн за платіжним дорученням №943 від 29.09.2021, в призначені платежу якого зазначено: Оплата за оприскування сільськогосподарських культур згідно рахунку №СФ-5 від 03.09.2020.

Відповідачем-апелянтом не було заявлено жодних зауважень щодо виконання робіт, також він не оспорював даний договір в судовому порядку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що недійсність Договору №5 від 01.09.2020 прямо не встановлена законом, а також договір не визнаний судом недійсним.

З огляду на те, що відповідач-апелянт здійснив часткову оплату, то договір №5 від 01.09.2020 реально виконувався сторонами, а тому є укладеним.

Великою Палатою Верховного суду в своїй постанові по справі №338/180/17 від 05.06.2018 зроблено висновки, а саме:

- п. 45. - Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

- п. 46. - Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

- п. 47. -Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

- п. 48 .- У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

- п. 49. - З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відповідно до п.п. 3.1.3. договору №5 Виконавець зобов`язується виконати роботи якісно до 03.09.2021.

Оскільки Акт №5 прийому передачі виконаних робіт був складений 04 вересня 2020 року, а відповідно до п.5.3. Договору суму вартості виконаних робіт, наданих послуг Замовник оплачує не пізніше 3-го робочого дня з моменту підписання акту виконаних робіт на рахунок Виконавця вказаний в рахунку та акту виконаних робіт, то Замовник мав перерахувати оплату до 10.09.2020.

Відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 18.11.2019 №910/16750/18 закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Згідно п.2.2. договору №5 загальна вартість Договору складає 91200 грн 00 коп. Відповідачем оплачено 50 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення №934 від 29.09.2020. З огляду на викладене, сума боргу відповідача за договором №5 від 01.09.2021 становить 41 200 грн 60 коп.

Позивач просив стягнути 22 800 грн штрафу та 2749 грн 60 коп. пені посилаючись на розрахунок штрафних санкцій долучений до справи.

Згідно п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6. Договору №5 від 01.09.2021 передбачено, що Замовник, у випадку несвоєчасного виконання умов п.5 до Договору, виплачує Виконавцю штраф у розмірі 25% від суми договору і пеню у розмірі 0,04% від суми несплачених послуг за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості за даним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем правомірно здійснено нарахування заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 22 800 грн.

Сума пені заявлена в розмірі 2 749,60 грн (за період з 11.09.2020 по 28.09.2020 та з 29.09.2020 по 02.02.2021).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції вірно здійснено перерахунок суми пені з врахуванням нарахованої суми боргу та з врахуванням норм ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а тому сума пені за порушення строків сплати боргу складає 2062,20 грн. Вимоги щодо стягнення 687,40 грн. пені нарахованої на суму боргу є необґрунтовані.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (Правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17).

Відповідачем-апелянтом не доведено відсутності порушення ним зобов`язань за договором №5 від 01.09.2020, так і відсутності своєї вини у такому порушенні - зокрема, ним не надано доказів своєчасної і повної оплати за виконані роботи позивачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу 41 200,00 грн., штраф у сумі 22 800,00 грн. та пеню у розмірі 2 062,20 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та не суперечать нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу 41200,00 грн, штраф у сумі 22 800 грн та пеню у розмірі 2062,20 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оспорюваному рішенні в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 13 ст. 8, ст. ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у справі №921/444/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства Білокриниця - без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника Приватне підприємство Білокриниця.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

4. Матеріали справи №921/444/21 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяГ.В. Орищин

СуддяО.С. Скрипчук