Ухвала

від 29.11.2021 по справі 910/14673/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (колегія суддів: Разіна Т. І., Тарасенко К. В., Іоннікова І .А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 (суддя Джарти В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-Девелопмент", 3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зима Наталії Федорівни, 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 1. Приватне акціонерне товариство "БГ Банк", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Агро Фактор" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

03.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (повний текст підписаний 15.03.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 справу передано раніше визначеному складу суддів: Краснову Є. В. - головуючому, Мачульському Г. М., Уркевичу В. Ю.

Касаційна скарга не відповідала вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 було залишено касаційну скаргу без руху, а саме скаржнику необхідно було привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, навести обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення та надати до Верховного Суду інше мотивоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На виконання ухвали Верховного Суду від 04.10.2021 про залишення касаційної скарги без руху, яку скаржник отримав 23.10.2021, ним 02.11.2021 були надіслані документи щодо усунення недоліків, які отримані головуючим 08.11.2021, в тому числі обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження зазначив, що повернення первісної касаційної скарги не позбавляло скаржника на повторне звернення до суду з касаційною скаргою до суду, у зв`язку з чим він звернувся вдруге з касаційною скаргою в найкоротшій термін після її повернення.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 23.02.2021, повний текст підписаний 15.03.2021.

До касаційної скарги додана копія конверту суду апеляційної інстанції з зазначенням ШКІ № 0411633831734, згідно з яким, оскаржувана постанова була отримана 05.04.2021.

Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 26.04.2021 (неділя - 25.04.2021).

Однак, касаційну скаргу подано 03.09.2021, тобто скаржником пропущений строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.

Як було вже наведено в ухвалі від 04.10.2021, до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник зазначає про те, що процесуальний строк був пропущений з огляду на таке.

Повний текст оскаржуваної постанови скаржник отримав лише 25.04.2021, внаслідок чого звернувся вперше з касаційною скаргою 17.05.2021. Дана касаційна скарга ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 була залишена без руху для усунення недоліків до 29.07.2021.

Верховний Суд, отримавши заяву про усунення недоліків, ухвалою від 13.08.2021 касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернув скаржникові 25.08.2021, з огляду на пропуск встановленого десятиденного строку на усунення недоліків з дня вручення ухвали від 29.06.2021 про залишення касаційної скарги без руху.

У зв`язку з наведеним, скаржник звертаючись повторно з касаційною скаргою звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй ухвалі від 13.08.2021 зазначив про те, що скаржник не вірно трактував наданий судом термін (замість до 29.07.2021 повинно було дотриматися 10 днів з моменту отримання ухвали про усунення недоліків), а тому вважає, що дана касаційна скарга подана з порушенням пропущеного строку з поважних причин.

При цьому, в заяві про усунення недоліків скаржник зазначає, що з огляду на сумлінне ставлення щодо вчинення всіх можливих дій для вчасного подання касаційної скарги, він звернувся вдруге в найкоротший термін після повернення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах "Делкурт проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) 17.01.1970, §25, "Пелевін проти України (Pelevin v Ukraine)" 20.05.2010, § 27). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine) від 28.03.2006, §§ 22 - 23, рішення ЄСПЛ у справі "Мушта проти України" (Mushta v. Ukraine) від 18.11.2010, §§ 37-38).

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши зазначені заявником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними, оскільки можливість подання касаційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника та його представника.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не зазначено та не надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з касаційною скаргою.

Верховний Суд в ухвалі від 29.06.2021 про залишення касаційної скарги без руху чітко встановив строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції, що є зрозумілим та однаковим для всіх учасників судового процесу. Наслідки недотримання строку, встановленого судом для усунення недоліків, закріплено частиною четвертою статті 174 ГПК України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними.

Нормативний припис про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяти до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь - яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження.

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

За приписами пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у справі № 910/14673/19.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія Консалтинг" повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич