Ухвала

від 29.06.2021 по справі 910/14673/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (колегія суддів: Разіна Т. І., Тарасенко К. В., Іоннікова І .А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 (суддя Джарти В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю КНС-Девелопмент , 3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зима Наталії Федорівни, 4. Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 1. Приватне акціонерне товариство БГ Банк , 2. Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Агро Фактор про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (повний текст підписаний 15.03.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) вона подається з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Звідси скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.

З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Судом також установлено, що вона не відповідає вимогам статті 288 ГПК України, відповідно до якої касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку й оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку..

Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується, та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення, за наявності.

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 23.02.2021, повний текст підписаний 15.03.2021. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 05.04.2021 (неділя - 04.04.2021).

Касаційну скаргу подано 17.05.2021, тобто скаржником пропущений строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови ним було отримано 25.04.2021 і додає лише копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021.

Суд вважає наведені підстави пропуску неповажними, оскільки не надано доказів отримання оскаржуваної постанови.

Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням зазначеного, для встановлення факту, чи була касаційна скарга подана в межах строку, скаржнику потрібно надати до Верховного Суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись у жовтні 2019 року з позовом, позивач просив суд про: 1) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2017 № 37717491, 2) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2017 № 37723444, 3) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2017 № 37732359, 4) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 № 37766194, 5) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.10.2017 № 37766196, 6) визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та 7) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018, індексний номер: 41347918.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921, 00 грн.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України Про судовий збір ).

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 26 894 грн = (1 921 грн х 7 немайнових вимог) х 200 % та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.

Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору.

З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 26 894 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг залишити без руху до 29.07.2021.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю Конвалія Консалтинг надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич