ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 635/5477/18
провадження № 61-8399св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М. Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Асугазсервіс ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо , Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Асугазсервіс , в інтересах якого діє Костромицький Юрій Іванович, на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Бобко Т. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Асугазсервіс (далі - ТОВ Асугазсервіс ) звернулось з позовом до
ОСОБА_1 про визнання недійсними:
- договору факторингу, укладеного 3 квітня 2018 року Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі - ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо );
- договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/325, укладеним 3 квітня 2018 року ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо та ОСОБА_1 ;
- договору № 1 передачі прав за іпотечним договором від 20 липня 2007 року № 820/3-27/21/02-7/325, укладеним 3 квітня 2018 року
ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. 3 квітня 2018 року за реєстровим № 315.
В обґрунтування позову вказував, що 20 липня 2007 року
АКБ Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії та ОСОБА_2 укладено споживчий договір відновлювальної кредитної
лінії № 820/1- 27/21-03-7/035, виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою, оформленою іпотечним договором від 20 липня 2007 року № 820/3-27/21/02-7/325, укладеним АКБ Укрсоцбанк та позивачем.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 листопада 2009 року у справі № 1039/09 за позовною заявою АКБ СР Укрсоцбанк договір відновлювальної кредитної лінії від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/035 розірваний, стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за зазначеним договором у розмірі 718 860,47 грн.
Позивач вважав, що АКБ СР Укрсоцбанк за фактом розірвання основного договору та строками позовної давності з 19 листопада 2012 року втратило право на іпотеку, проте всупереч вимогам діючого законодавства ПАТ Укрсоцбанк як правонаступник
АКБ СР Укрсоцбанк 3 квітня 2018 року уклало договір факторингу з ТОВ ФК Інвест-Кредо .
Позивач також зазначав, що ТОВ ФК Інвест-Кредо не мало відповідних ліцензій на здійснення даної господарської діяльності та ведення валютних операцій; при укладенні договору відступлення права вимоги банком та фінансовою компанією не було укладено договору купівлі-продажу майнових прав за договором іпотеки, відступлення права вимоги за іпотечним договором проведено без відповідної державної та нотаріальної реєстрації, в зв`язку з чим договір про передачу права вимоги за іпотечним договором від 20 липня 2007 року є нікчемним.
3 квітня 2018 року ТОВ ФК Інвест-Кредо та ОСОБА_1 , який не є суб`єктом господарювання та підприємцем в розумінні положень чинного законодавства, укладені договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/035 та договір № 1 про передачу прав за іпотечним договором від 20 липня 2007 року № 820/3-27/21/02-7/325, відповідно до якого третій особі відступлене право вимоги за іпотечним договором.
Позивач вважав подальші дії кредиторів щодо обслуговування та нарахування процентів за договором відновлювальної кредитної лінії незаконними, оскільки при укладенні договору факторингу від 3 квітня 2018 року банк не володів достатнім обсягом правоздатності, так само як і не володів правом вимоги за договором відновлювальної кредитної лінії, забезпеченого договором іпотеки, тому не міг передати свої права за цим договором ТОВ ФК Інвест-Кредо , що є підставою для визнання всіх зазначених договорів, укладених ПАТ Укрсоцбанк ,
ТОВ ФК Інвест-Кредо та ОСОБА_1 , недійсними із застосуванням наслідків недійсності нікчемних правочинів.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем не залучені до участі у справі як відповідачі сторони оспорюваних правочинів -
ПАТ Укрсоцбанк та ТОВ ФК Інвест-Кредо , проте заявлені позовні вимоги вирішують питання щодо їх прав та обов`язків .
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Асугазсервіс залишено без задоволення, рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі належних співвідповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2020 року представник ТОВ Асугазсервіс - Костромицький Ю. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, зокрема, щодо перевірки нотаріусом наявності чи відсутності виконання відповідних умов правочину, з якими закон пов`язує можливість переходу права власності. Суди не врахували, що іпотечне майно залишилось у володінні ПАТ Укрсоцбанк , так як воно не було законним шляхом передане до фактора -ТОВ ФК Інвенст-Кредо . Договір факторингу від 3 квітня 2018 року є недійсним та нікчемним, оскільки ОСОБА_1 (як фактор), не будучи суб`єктом господарювання в розумінні положень чинного законодавства, не мав та не має права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи -споживача банківських послуг ОСОБА_2 , який також не є суб`єктом господарювання та не має правових підстав для набуття права кредитора і іпотекодержателя за договором відновлювальної кредитної лінії та відповідним іпотечним договором. Вважає, що оспорювані договори містять ознаки фіктивності, оскільки укладені в один день і не мали на меті створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.
Також заявник вказує, що апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, чим позбавив права заявити відвід судді Харківського апеляційного суду Яцині В. П. та надати необхідні пояснення і клопотання.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гребенюк О. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказував на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зазначаючи, що суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
20 липня 2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 820/1-27/21-03-07/035.
Цього ж дня з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним договором Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого
є ПАТ Укрсоцбанк , та ТОВ Асугазсервіс укладено іпотечний договір № 820/3-27/21/02-7/325, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим М. Д. за реєстровим № 2441.
Відповідно до умов пункту 1.1 іпотечного договору ТОВ Асугазсервіс як майновий поручитель (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором відновлювальної кредитної
лінії № 820/1-27/21-03-07/035 від 20 липня 2007 року нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю загальною площею 884,90 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,0288 га з кадастровим номером 6325185001:00:026:0110, розташовану за цією ж адресою.
За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 1 787 498,00 грн.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 листопада 2009 року (справа №1039/09) задоволено позов АКБ СР Укрсоцбанк . Договір відновлювальної кредитної лінії
від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/035 розірвано, стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за зазначеним договором у розмірі 718 860,47 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року (справа № 922/691/14), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 5 серпня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ Асугазсервіс до
ПАТ Укрсоцбанк про визнання іпотечного договору від 20 липня
2007 року № 820/3-27/21/02-7/325 таким, що втратив чинність, та визнання ПАТ Укрсоцбанк таким, що втратив право на іпотеку, зобов`язання повернути правовстановлюючі документи на предмет іпотеки.
3 квітня 2018 року ПАТ Укрсоцбанк та ТОВ ФК Інвест-Кредо укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ Укрсоцбанк відступлено/передано право вимоги ТОВ ФК Інвест-Кредо за договором відновлювальної кредитної лінії від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/325.
3 квітня 2018 року ТОВ ФК Інвест-Кредо та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором
від 20 липня 2007 року № 820/1-27/21-03-7/035 і того ж дня цими сторонами укладено договір № 1 передачі прав за іпотечним договором від 20 липня 2007 року № 820/3-27/21/02-7/325, посвідчений 3 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим № 315.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами спірних договорів, крім відповідача ОСОБА_1 , є також ПАТ Укрсоцбанк та ТОВ ФК Інвест-Кредо , які не залучені позивачем до участі у справі в якості співвідповідачів, хоча рішення у справі має вирішити питання їх прав та обов`язків з огляду на те, що вони є учасниками оспорюваних договорів.
При цьому, на виконання вимог статей 51, 189, 191 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні 12 червня 2019 року судом першої інстанції вирішувалось питання щодо складу учасників судового процесу та з`ясовувалась думка представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів сторін оскаржуваних договорів, залучених позивачем в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідних клопотань від представника позивача до суду не надходило, згоди на залучення зазначених осіб в якості співвідповідачів у цій справі представник позивача не надав.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального права, оскільки у задоволенні позову було відмовлено з процесуальних мотивів, не пов`язаних з недоведеністю позову.
Також є безпідставними доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого судова повістка на 23 квітня 2020 року вручена представнику ТОВ Асугазсервіс 6 квітня 2020 року (а. с. 16, т. 4).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержанням норм процесуального права.
Касаційний суд, з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України, переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін, тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Асугазсервіс , в інтересах якого діє Костромицький Юрій Іванович, залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2021 |
Оприлюднено | 03.12.2021 |
Номер документу | 101583806 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Карпенко Світлана Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні